Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

Політик, радник Президента США з національної безпеки, професор політекономії

Основний твір - "Політика і стадії зростання" (1971)

Теорія стадій зростання.

У книзі "Політика і стадії зростання. Антикомуністичний маніфест" Ростоу представив історію людства у вигляді п'яти послідовних стадій: 1) традиційне суспільство; 2) перехідне суспільство; 3) стадія зрушення; 4) стадія зрілості; 5) стадія високого рівня масового споживання.

До стадії традиційного суспільства Ростоу відніс східні деспотії, античну цивілізацію та середньовічну Європу до кінця XVII ст. Схожість цих суспільств він визначив низькою продуктивністю праці внаслідок використання примітивної ручної техніки, панування аграрного господарства, ієрархічної соціальної структури та системи цінностей.

На другій стадії економічного розвитку, яка охопила історію європейських країн XVII - початку XVIII ст., національні держави Європи сприяли укріпленню віри в економічний прогрес, створенню відповідних умов для швидкого економічного піднесення. Саме розвиток науки, техніки, ринку та конкуренції, на думку Ростоу, забезпечили перевищення рівня капіталовкладень над приростом населення на 10 %.

Третю стадію - стадію вирішальних зрушень, - Ростоу пов'язав зі значним збільшенням капіталовкладень, які зумовили домінування в різних країнах певної індустріальної галузі (наприклад, будівництво залізниць, обробна промисловість). Четверту стадію - стадію зрілості, - Ростоу розглядав як постійний хвилеподібний технологічний прогрес економіки, його вихід за межі традиційних галузей господарства та масове оволодіння його результатами.

Вищої, п'ятої стадії - періоду високого масового споживання, - на думку Ростоу, досягли лише США. Основу цієї стадії становили автомобільна промисловість, приміське будівництво, будівництво доріг і сфера послуг. Перехід до цієї стадії супроводжується скороченням робочої сили, зайнятої в сільському господарстві, переходом влади від власників до менеджерів, змінами в системі цінностей і т. п.14. У книзі "Політика і стадії зростання" Ростоу виділив шосту стадію зростання - стадію якості життя, для якої характерним є пошук шляхів якісного покращення життя людини.

Теорія індустріального суспільства.

Ростоу розглядав "індустріальне суспільство" як певний рівень промислового розвитку, від якого залежить соціально-економічна структура суспільства. Особливостями соціально-економічної структури "індустріального суспільства" він проголосив:

1) ліквідацію провідної ролі власності та зосередження влади в корпораціях у вчених і управлінців;

2) перехід визначальної ролі в економічному розвитку до великих корпорацій, які руйнують монополістичні тенденції, створені попередніми формами власності;

3) запровадження організаційної техніки управління для задоволення основних соціальних потреб людей;

4) ліквідацію за допомогою держави полюсів багатства та бідності;

5) створення умов для безмежного використання досягнень науки і техніки.

Джон Кеннет Гелбрейт (1906-2006)

Професор Гарвардського університету, дипломат

Основні твори - "Нове індустріальне суспільство" (1967), "Економічна теорія та цілі суспільства" (1973), "Економіка невинного обміну" (2004)

Визначальною рисою "нового індустріального суспільства" Гелбрейт вважав формування та панування техноструктури корпорацій. Техноструктуру він розглядав як сукупність вчених, інженерів і техніків, спеціалістів з реклами та торговим операціям, експертів у сфері відносин з суспільством, лобістів, адвокатів, людей, добре знайомих з особливостями функціонування урядового бюрократичного апарату. Техноструктура монополізувала знання, необхідні для прийняття рішень, відокремила сам процес прийняття рішень від власників капіталу та перетворила уряд у свій "виконавчий комітет". Техноструктура не ставить за мету максимізацію прибутку, зростання корпорації шляхом захоплення ринків збуту, планове збільшення обсягів виробництва при встановленому рівні цін, її цікавить лише самозбереження та зміцнення своєї влади. Засобами реалізації такої мети є збільшення розміру компаній, мінімізація ризиків через контроль за цінами та планування15.

"Індустріальну систему" Гелбрейт представив як сукупність різнорідних секторів - "плануючої системи" та "ринкової системи". До першої він відніс світ великих корпорацій, які мають владу не тільки над цінами, витратами, технологіями, а й над державою та суспільством. До другої - дрібні фірми, зникаюче ремісництво, сферу послуг, які хоча й позбавлені реальної влади, але є зосередженням неперехідних економічних, соціальних, духовних, культурних цінностей. "Плануюча система" створила тенденцію до безмежної експансії, стала джерелом нестійкості та загострення суспільних суперечностей. Механізм ринкового саморегулювання було замінено плануванням економічних процесів на основі концентрації капіталу та зростання великої корпоративної власності. Гелбрейт бачив необхідність вивести державу з під влади "планової системи", поставити її на службу немонополізованому сектору з метою забезпечення його конкурентоспроможності та збільшення купівельної спроможності "ринкової системи". Замість сили, яка раніше врівноважувала панування корпорацій держава тепер уявляється Гелбрейту інструментом макроекономічного регулювання цін і ринків промислових товарів.

У роботах Гелбрейта найбільш повно розвинуто концепцію "конвергенції". її вихідні ідеї було розвинуто П. Сорокіним, Р. Ароном, Д. Беллом, Ж. Еллюлем. Гелбрейт бачив у конвергенції результат таких спільних рис капіталізму та соціалізму, як планування, організація "автономних" фірм при зростанні ролі управління процесом виробництва та збуту; вивчення зовнішнього середовища; наука та освіта як основні чинники поглиблення поділу праці. У цій концепції абсолютизується роль техніко-економічних факторів, тоді як відмінності у системі власності та цільовій спрямованості соціально-економічного розвитку не розглядаються.

На думку прихильників зазначеної концепції, науково-технічна революція автоматично ліквідує соціальні суперечності капіталізму, приведе до поступового відмирання негативних рис капіталізму і соціалізму та поєднання в новому суспільстві кращих рис обох систем.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси