Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Операційний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Планування трудового процесу і нормування праці

Питання планування трудового процесу і нормування праці присвячене таким традиційним для менеджменту аспектам, як проектування робіт та організація і нормування праці. Частково студент вже набув необхідних знань у процесі вивчення дисциплін "Основи менеджменту" та "Управління персоналом", тому необхідно закріпити та зорієнтувати ці знання у площину операційного менеджменту. Більш розгорнуто теоретичні основи планування трудового процесу та нормування праці подано у навчальному посібнику І.Б.Гевко [9, с. 98-102]. Конспективний виклад даного питання міститься у базовому підручнику Р. Чейза, Н. Еквілайна, Р.Якоба [52, с. 344-368].

Трудовий процес - це сукупність дій виконавців із здійснення виробничого процесу [9].

Сфери діяльності, які необхідні при плануванні трудового процесу

Рис. 6.5 Сфери діяльності, які необхідні при плануванні трудового процесу

Планування трудового процесу можна визначити як функцію, що конкретизує трудову діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах. Слід зазначити, що зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає як безпосередній вплив виконавця на предмет праці, так і спостереження за роботою устаткування, управління і контроль за ходом технологічного процесу.

На рис. 6.5. представлені сфери діяльності, які необхідні при прийнятті рішення по плануванню праці. На прийняття рішень при плануванні праці впливають наступні фактори.

Важливо звернути увагу слухачів на фактори, які впливають на прийняття рішень при плануванні трудового процесу (див. табл.6.7.).

Таблиця 6.7. Фактори, які впливають на прийняття рішень при плануванні трудового процесу

1. Контроль якості як частина обов'язків робітника.

Контроль якості, що тепер часто називають "якість біля джерела" пов'язаний з концепцією делегування повноважень. Делегування повноважень, у свою чергу, дає робітникові можливість зупиняти виробничу лінію при виникнення проблем з якістю або, у випадку незадовільного обслуговування, надає право відшкодовувати клієнтові нанесений йому збиток безпосередньо на робочому місці

2. Багатопрофільне навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації

Необхідність його виникла у зв'язку з прагненням компаній скоротити число працюючих за умови, що працівники, які залишилися, зможуть виконувати різні завдання та у більшій кількості.

3. Бригадна організація і залучення працюючих до планування й організації роботи

Цей підхід є характерною рисою загального управління якістю (TQM) і безперервного поліпшення виробничого процесу. Всі програми TQM засновані на бригадному принципі.

4. "Інформування" робітників через телекомунікаційні мережі і комп'ютери з метою розширення функцій робітників до забезпечення можливості їхнього виконання.

У цьому контексті інформування означає не просто автоматизацію роботи, а перегляд всієї основи трудового процесу. Комп'ютерна система Northeast Utility може, наприклад, точно визначити виниклу в автомобілі поломку, перш ніж представник сервісу в безпосередньому контакті з клієнтом визначить характер ушкодження.

5. Широке використання тимчасових робітників.

Manpower, компанія, що спеціалізується на постачанні тимчасових робітників, конкурує з компанією McDonald's як найбільший приватний роботодавець у США з більш ніж 500 тисячами облікових робітників.

6. Автоматизація важкої ручної праці.

Приклади автоматизації можна знайти як у сфері обслуговування (автомашини для збору сміттєвих контейнерів, керовані одною людиною), так і у виробництві (фарбування автомобілів на лініях зборки за допомогою роботів). Такі удосконалення виробничого процесу с наслідком введення нових норм з техніки безпеки, а також економічних і кадрових рішень.

7. Для всіх роботодавців найбільш істотний вплив на ухвалення рішення з планування трудового процесу роблять організаційні міри, що гарантують значимі стимули і відчутну винагороду за результати роботи.

Оголошені цілі фірми Hewlett-Packard включають три завдання, що стосуються всіх співробітників:

  • o віра у свій персонал;
  • o акцент на спільній роботі і спільному отриманні винагороди (бригадна робота і партнерство);
  • o комфортне робоче середовище, до якого прагнуть багато компаній, але рідко його досягають

Слід особливо звернути увагу слухачів на поведінські аспекти в плануванні трудового процесу:

  • - спеціалізація праці
  • - розширення трудових обов'язків
  • - соціотехнічна система праці [5, с. 85,86].

1.Ступінь спеціалізації праці

Спеціалізація праці є гострим мечем планування трудового процесу. 3 одного боку, спеціалізація сприяє досягненню високої продуктивності і зниженню витрат виробництва. А з іншого боку - надмірна спеціалізація (особливо в масовому виробництві продукції) часто робить серйозний негативний вплив на робітників, що, у свою чергу, так чи інакше позначається на результатах функціонування виробничих систем. По суті, проблема полягає у визначенні необхідного ступеня спеціалізації.

1.1. Розширення Трудових обов'язків

Розширення трудових обов'язків полягає в диверсифікованості конкретної роботи, щоб зробити її більш цікавою і привабливою для виконавця. Горизонтальне розширення праці перешкоджає зайвому спрощенню і дозволяє робітникові виконувати "повний блок робіт". Вертикальне розширення підсилює вплив робітників на виробничі процеси, тому що надає їм визначені управлінські повноваження, крім їхніх основних обов'язків. В даний час загальноприйнято сполучати у визначеному співвідношенні як горизонтальне, так і вертикальне розширення, що і складає суть системи праці з розширеними обов'язками.

1.2.Соціо-технічна система праці

Соціотехнічна система праці заснована на системі праці з розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і підсилюється зацікавленістю робочої групи в удосконалюванні технологічного процесу. За допомогою цього підходу можна спланувати роботи, що з'єднують потреби технологічного процесу 3 потребами робітників або робочої групи (бригади). Термін був введений на початку 50-х років при вивченні роботи ткацьких фабрик в Індії і вугільних шахтах в Англії. Проведені дослідження показали, що робітники групи можуть ефективніше менеджерів вирішувати багато виробничих проблем, якщо їм дозволено приймати рішення з ряду питань: складанню календарного плану, розподілу обов'язків серед членів бригади, розподілу премій і т.д. Це особливо дієво, коли у виробничому процесі є зміни, що вимагають швидкого реагування робочої групи або коли завдання однієї робочої зміни частково перекривається іншою робочою зміною.

Також важливим у самостійному вивченні теми є розуміння переваг та недоліків спеціалізації праці (див.табл. 6.8.)

Таблиця 6.8. Переваги спеціалізації праці

Для управління

Для працівників

1. Швидке навчання робітників

1. Для отримання роботи не потрібна освіта, а якщо потрібна, то мінімальна

2. Простота наймання нових робітників

2. Простота навчання роботі

3. Висока продуктивність завдяки простій і одноманітній роботі

4. Низькі ставки заробітної плати, обумовлені легкою змінюваністю робочої сили

5. Можливість жорсткого контролю за робочим потоком і завантаженістю роботою.

Продовження таблиці 6.8 Недоліки спеціалізації праці

Для управління

Для працівників

1. Складність контролю якості продукції, так як ніхто не відповідає за кінцевий продукт

1. Одноманітна монотонна робота

2. Скриті витрати, які виникають через незадоволення працівників роботою, плинності кадрів, прогулів, запізнень, трудових конфліктів і навмисних зривів виробничого процесу

2. Незадоволеність роботою через незначний вклад кожного працівника у вироблений виріб

3. Незначні можливості покращення процесу його через обмеженість перспектив для робітників

3. Незначний контроль або повна його відсутність за темпом роботи, який веде до невпевненості у своїх силах і втоми (у випадку роботи на конвеєрі)

4. Обмежена гнучкість процесу освоєння виробництва нових чи вдосконалених виробів, що випускаються

4. Невелика можливість отримання кращої роботи, так як поопераційна робота майже не дозволяє вдосконалювати професійні навики

У більшості великих американських виробничих компаній у якості основних виробничих осередків використовуються робочі бригади. Подібні підприємства називають підприємствами з високим ступенем участі робітників. Останнім часом вони поширюються й у сервісних фірмах. Переваги бригадної форми роботи аналогічні перевагам системи праці з розширеними обов'язками. Бригади забезпечують ріст продуктивності, поліпшення обслуговування і профілактичного ремонту устаткування і, крім того, у них більше шансів внести істотні поліпшення у виробничий процес [5, с. 98-99].

Одна з головних особливостей соціотехнічної системи полягає втому, що кожен робітник і робоча група в цілому зацікавлені в логічно інтегрованій моделі праці, що ґрунтується на наступних принципах планування трудового процесу (див. табл.6.9.)

Таблиця 6.9. Принципи планування трудового процесу

Розмаїтість робочих завдань.

Слід спробувати забезпечити оптимальну розмаїтість завдань у межах кожного виду робіт. Занадто велика розмаїтість може виявитися неефективним при навчанні і створити в робітників непевність у своїх силах. Одноманітна робота приведе до зневіри і стомлення. Оптимальний рівень розмаїтості, що дозволяє працівникові відпочивати від підвищеної уваги або напруги при переході на інше робоче завдання або, навпаки, концентрувати зусилля після періоду звичайної діяльності.

Багатопрофільність умінь

Дослідження показують, що працюючі одержують задоволення від прояву своєї майстерності й уміння.

Зворотний зв'язок

Необхідні визначені засоби для швидкого інформування працівників про результати їхньої діяльності. Швидкий зворотний зв'язок допомагає процесу навчання. В ідеалі необхідно, щоб працюючі несли відповідальність за встановлення власних норм кількості і якості.

Індивідуалізація робочих завдань

Блоки завдань повинні відокремлюватися один від іншого якоюсь чіткою границею. По можливості група або окремий працівник повинні нести відповідальність за блок чітко визначених, зрозумілих і значимих завдань. Тоді група або окремий працівник вважають покладену на них задачу важливою і необхідною, а інші відносяться до цього з увагою і повагою.

Незалежність завдань

Працівникам варто надавати можливість контролювати якість своєї роботи. їм варто надати право приймати рішення і надати визначену волю дій у деяких сферах діяльності.

Варто звернути увагу і на фізіологічні аспекти у плануванні трудового процесу. Вивченням проблем впливу людського фактора на трудову діяльність займається фізіологія праці. Вперше використана в 60-і роки на практиці компанією Eastman Kodak, фізіологія праці встановлює цикли робота-відпочинок відповідно до енергії, витраченої на виконання різних частин роботи. З фізіологією праці тісно

зв'язана ергономіка, у якій розглядаються питання оптимального компонування робочого простору разом з інструментами й устаткуванням, використовуваними для виконання завдання.

Для вивчення змісту трудового процесу та його тривалості слухачам особливо варто звернути увагу на підручник Абрамова В.Н., Данюк В.М. 111. Слід зазначити, що вивчення змісту трудових процесів і тривалості їх виконання неможливе без ретельного ознайомлення з тим, як витрачається робочий час, яка його структура, його зміст.

Слід зазначити, що методичною передумовою вивчення й аналізу інформації про фактичні затрати робочого часу є кваліфікація цих затрат. Слід мати на увазі, що теорія нормування праці рекомендує такі види класифікації затрат часу: робота працівника, робота устаткування, тривалість виробничого процесу. Необхідно наглядно ознайомитися з найважливішими категоріями робочого часу, їхніми взаємозв'язками та співвідношеннями. Це дасть змогу краще засвоїти сутність кожної категорії робочого часу [ 1 ].

Для зручності систематизації затрат робочого часу користуються умовними літерними позначеннями (індексами), що наведені у підручнику Тимош І.М. [ 149]. Це дає змогу прискорити запис трудового процесу, що вивчається, а також користуватися індексами при складанні фактичного балансу робочого часу, розрахункових формул, проведенні порівняльного аналізу затрат робочого часу на різних підприємствах.

У процесі самостійного вивчення теми студентам необхідно розглянути класифікацію елементів затрат змінного робочого часу.

Час роботи (Тр) - це частина робочого дня, зміни, протягом якого робітник на своєму робочому місці здійснює певні дії, пов'язані із забезпеченням трудового процесу. Час роботи поділяється на час продуктивної роботи і час непродуктивної роботи.

Час непродуктивної роботи(Тп) - це час, протягом якого робітник фактично працює, але корисний результат відсутній, наприклад: виправлення браку продукції, що виник з вини самого працівника; виконання роботи, непередбаченої змінним завданням, виконання роботи для задоволення власних потреб.

Час продуктивної роботи (Тn) - це час, протягом якого працівник виконує свої прямі обов'язки, передбачені завданням і регламентом, а також роботи і обов'язки за сумісництвом. Продуктивна робота включає час: підготовчо - заключної роботи, оперативної роботи та роботи по обслуговуванню робочого місця.

Класифікація елементів затрат змінного робочого часу

Рис. 5.9 Класифікація елементів затрат змінного робочого часу [149]

Час підготовчо - заключної роботи (Тпз ) - час на підготовку робочого місця й себе на початку зміни - на отримання завдання, матеріалів, креслень, налагодження устаткування на потрібний режим роботи, а також наприкінці зміни - на її завершення - здача готової продукції, здача інструменту і т.д. У масовому виробництві Частка Т не перевищує 1 - З % від робочого часу, у дрібносерійному та одиничному виробництвах вона становить 12 -15 %.

Час оперативної роботи (Тon) - це найпродуктивніша частина робочого дня, пов'язана з досягненням мети трудового процесу, тобто Із безпосереднім виконанням виробничого завдання. Складається з двох частин - основного часу (То), коли саме здійснюються зміни у предметі праці - зміни форми, складу, властивостей (обточування, штампування, складання...) та допоміжного (Тд) - виконання дій, необхідних для здійснення основної роботи (встановлення та зняття деталі при обробці, керування верстатом - вмикання, вимикання...).

Час обслуговування робочого місця (Торм) - затрати часу на дії, пов'язані з доглядом за робочим місцем, прийманням устаткування, інструменту, пристроїв у робочому стані протягом зміни (заміна інструменту, що зупинився, його заточування, чищення і змащування устаткування). У деяких галузях (вугільна, металургійна, харчова промисловість) ці затрати часу додають до Тпз . час обслуговування робочого місця складається з двох частин : часу організаційного обслуговування і часу технічного обслуговування. Час організаційного обслуговування(Торг) - витрачається на догляд робочого місця і його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її , чищення і змащування обладнання. Час технічного обслуговування(Ттех) - використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема під наладка обладнання, заміна зношеного інструменту, тощо.

Час продуктивної роботи та його складові елементи є об'єктивно необхідними при здійсненні будь - якого трудового процесу, отже, повинні враховуватися при визначенні норми часу на конкретну роботу. Найважливішим з цієї сукупності є час оперативної роботи, він має найбільшу питому вагу у загальній тривалості робочої зміни і витрачається безпосередньо на продуктивну роботу. Чим більша питома вага основного часу, тим продуктивнішою є праця даного конкретного працівника.

Важливою складовою робочого часу є час перерв. Час перерв у роботі виконавця (Тn) - загальна тривалість часу, протягом якого, працівник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих та нерегламентованих.

Час регламентованих перерв (Тпр) - це час, коли робітник, не працює з причин, заздалегідь передбачених, об'єктивно необхідних. До часу регламентованих перерв належать перерви на відпочинок та особисті потреби (Твоп)і а також час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва (Тпт).

Час нерегламентованих перерв (Тпн) - охоплює перерви та зупинки в роботі, що не є об'єктивно необхідними, тобто, небажаними, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці. Це час перерв, зумовлених зумовлених недоліками у технології та організації виробництва; час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни.

До часу перерв, зумовлених недоліками технології та організації виробництва (Тпнт), відносять перерви, що спричинились через несправність устаткування, відсутність у належний час заготовок, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, технологічної оснастки, перебої у постачанні електроенергії, тощо.

Час перерв, зумовлених порушенням трудової дисципліни (Тпдт), складається із часу запізнень на роботу, невиправданого об'єктивними причинами зволікання початку робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т.д.

Принципово важливо під час самостійного вивчення теми зрозуміти особливості розробки методів виконання роботи [52, с. 348-349].

Методи праці. Методи праці в основному вивчаються за допомогою побудови діаграм і карт, наприклад операційних карт, діаграм робітник-машина, діаграм сполучення рухів, карт видів діяльності в сполученні з хронометражем і дослідженням норм часу. Вибір типу діаграм залежить від виду діяльності, тобто від того, на чому зроблений акцент:

  • o виробничому процесі,
  • o робітнику на постійному робочому місці
  • o робітнику, що взаємодіє з устаткуванням,
  • o робітнику, що взаємодіє з іншими робітниками.

Вивчаючи дане питання, студент має насамперед усвідомити сутність нормування праці. Основні положення даного питання конспективно викладено в підручниках Генкіна Б.М. глави 7-9 [34,110], РофеАЛ. (131], Мелик'яна Г.Г., Колосової Р.П., глава 11 [184], Чернова В.І., Оленич Є.І. Особливо важливо звернути увагу студенту на інструктивні матеріали в процесі вивчення даного питання "Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві, типові норми часу на роботи, що виконуються економістами по праці на виробництві".

У процесі самостійної роботи над даними питаннями теми студенти мають усвідомити, що нормування праці в меншій степені пов'язано з організацією робочого процесу.

Принцип нормування праці - збір даних для планування виробничих потужностей у вигляді оцінки фактичного часу виконання виробничих операцій.

Студентам необхідно засвоїти сутність нормування живої праці, його об'єктивної необхідності й того значення, яке відіграє нормування в організації суспільного виробництва.

Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці це найважливіша економічна і планово - розрахункова категорія. У рекомендованому підручнику [149] подано систему показників, розрахунки яких ґрунтуються на нормах затрат живої праці. Ця система охоплює велику кількість найрізноманітніших показників, від обсягу виробництва продукції, чисельності працівників до трудомісткості продукції, фонду оплати праці, її продуктивності, прибутку. Можна стверджувати, що кожне економічне рішення в організації й управлінні праці не може бути прийняте без урахування наявності якісних норм праці.

Для того, щоб краще зрозуміти те значення норм праці, що їм надається в сучасних умовах, достатньо порівняти, які завдання і функції вони повинні виконувати в ринковій і плановій економіці.

В умовах планової економіки нормування праці розглядалось як гуманний метод визначення суспільно необхідних затрат праці орієнтованих на середній рівень працівників в галузі.

Підприємства - монополісти, передові організації галузі звітували, що працюють за прогресивними нормами. Вони одержували перехідні червоні прапори переможців соціалістичного змагання, але при цьому приховували реальні резерви виробництва з тим, щоб держава надавала їм більше ресурсів у фонд оплати праці, додаткові виплати за досягнення у виконанні та перевиконанні норм, фіктивне зниження трудомісткості продукції тощо. Поряд з тарифним нормуванням заробітної плати технічне нормування праці відігравало роль не чинника справедливої оплати праці, а роль "регулятора" середньої заробітної плати, що неодмінно призводило до зниження мотивації праці. Кожна застаріла, необґрунтована норма праці автоматично призводила до завищення виплат за час роботи, що фактично не був витрачений, а це в кінцевому підсумку сприяло девальвації коштів [ 149].

Під час самостійного вивчення нормування робіт студентам необхідно розглянути методи розрахунку обґрунтованих норм виробітку, часу, обслуговування та порядок їх затвердження [33, с. 75-77]. Аналіз витрат робочого часу зміни, перегляд та встановлення нових норм здійснюється за допомогою фотографії робочого дня.

Фотографія робочого дня - це контрольні виміри тривалості усіх без винятку витрат часу робітником протягом робочої зміни. Фотографія дозволяє виявити втрати робочого часу, непродуктивне його використання та розробити організаційно - технічні заходи для усунення цих втрат.

Ґрунтуючись на даних фотографії здійснюються такі заходи:

  • - складають план раціонального використання обладнання та організації робочих місць;
  • - вивчають та впроваджують передовий досвід організації праці;
  • - визначають фактичне завантаження робочого місця;
  • - уточнюють норми часу на основні та допоміжні роботи;
  • - розраховують нові норми виробітку, часу та обслуговування. Фотографії бувають індивідуальні, групові, бригадні, маршрутні, само фотографія та кіно-телефотографії.

Слід зазначити, що існує чотири основних методи нормування праці: [52] хронометраж (за допомогою секундоміра й аналізу мікрорухів, знятих на кіноплівку), метод елементних нормативів, системи мікроелементного нормування і метод вибіркового спостереження за трудовим процесом (метод вибіркових спостережень). Вибір методу залежить від рівня бажаної деталізації і характеру трудового процесу. Докладний циклічно повторюваний трудовий процес вимагає хронометражу і використання заздалегідь розроблених нормативів три вал ості виконання рухів. Якщо операція виконується у взаємодії з устаткуванням, що визначає час виконання операцій, то для спрощення нормування застосовують використані дані по виконанню елементів операції (методи елементного і мікроелементного нормування). І нарешті, якщо роботу виконують рідко або вона вимагає тривалого часу, то застосовують вибіркове спостереження за трудовим процесом.

У процесі вивчення питання доцільно також уважно ознайомитися із змістом структурно - логічної блок - схеми, що наведена нижче (табл. 6.10). Тут треба особливу увагу звернути на:

  • - мету спостереження;
  • - причини, що зумовлюють вибір того чи іншого об'єкта дослідження;
  • - точне визначення кількості об'єктів спостереження;
  • - визначення часу проведення спостереження;
  • - ознайомлення з особливостями ситуації праці на конкретному робочому місці (дільниці);
  • - роз'яснення мети та завдань спостережень;
  • - заповнення лицьового боку листа спостереження (фотокартки, хронокарти);
  • - точне визначення кількості об'єктів спостереження;
  • - визначення часу проведення спостережень
  • - ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому місці;
  • - роз'яснення завдань та мети спостережень, що відбуваються;
  • - заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти); Цілком природно постає запитання: чому так важливо зосередитись на першому етапі проведення спостережень?

Таблиця б. 10. Основні способи вивчення затрат робочого часу та етапи їх проведення [149]

Етап

Фотографія робочого часу

Хронометраж

Фотографія методом безпосередніх вимірів

Фотографія методом моментних спостережень

Підготовка

1. Вибір мети та

об'єкта

  • 2. Заповнення лицьового боку фотокартки
  • 3. Інструктаж

1. Вибір мети та об'єкта

  • 2. Заповнення лицьового боку фотокартки
  • 3. Інструктаж

4. Визначення обсягу спостережень

  • 1. Вибір мети, об'єкта, часу спостережень (ЗО - 60 хв. після початку зміни, 1,5 - 2 год. до закінчення)
  • 2. Заповнення лицьового боку хронокартки
  • 3. Розчленування операції (фіксажні крапки)
  • 4. Кількість спостережень
  • 5. Інструктаж

Спостереження

Спостереження: цифри, індекси,графіки

Форма запису

Запис часу з точністю до 0,5 с. Дефектні заміри

Обробка

  • 1. Зведення однойменних затрат робочого часу (фактичний баланс робочого часу) у хвилинах, відсотках
  • 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1. К2, К3, К4)
  • 1. Зведення однойменних затрат робочого часу в моментоспостереженнях, відсотках
  • 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, КЗ, К4)

1 .Визначення тривалості замірів 2.Стійкість хронорядів (факт) 3.Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції загалом

Аналіз

  • 1. Побудова нормативного балансу
  • 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)
  • 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу
  • 4. Розрахунок економічного ефекту
  • 1. Побудова нормативного балансу
  • 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)
  • 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу
  • 4. Розрахунок економічного ефекту
  • 1. Аналіз затрат робочого часу за елементами операції
  • 2. Стійкість хронорядів (фактнор-мативів)
  • 3. Режим роботи
  • 4. Проектування раціонального трудового процесу
  • 5. Розрахунок норми оперативного часу

Відповідь проста: тому що треба отримати дійсні фактичні затрати робочого часу без їхнього приховування, саме такі, які мають місце в обумовлених організаційно - технічних умовах виробництва і праці. Дуже важливо правильно вибрати об'єкт спостереження, який має відповідати меті спостереження. Одна річ вивчати як використовують робочий час висококваліфіковані робітники і зовсім інше - спостерігати затрати часу тих робітників, які не виконують установлені норми.

Вивчаючи основні положення теми студентам слід зосередити увагу на сутність оплати праці, як головного мотиваційного фактору робочої сили.

Ключові питання оплати праці викладено у підручнику Адамчук В.В., Ромашов О.В., СорокінаМ.Е. [2]; Генкіна Б. М. [33], ПокропивногоС.Ф. [55,56], Колот АлМ. [81], РофеА.1. [131], Мелік'яна Г.Г. Колосова Р.П. [184], ЕренбургР. Дж., Сміт P.C. [187]. Студентам для поглиблення знань по даному питанню необхідно скористатися і нстру ктивн и м и матеріалами такими як: єдиний тарифно - кваліфікаційний довідник робіт; інформаційно - статистичний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України; кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів та службовців; конвенції та рекомендації, що прийняті Міжнародною конференцією праці; Закон України "Про колективні договори та угоди", Закон України "Про оплату праці" [54,63,64,70,78,82, 141,150].

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішим є визначення заробітної плати як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками. Наведемо декілька найхарактерніших підходів до визначення.

У словнику-довіднику з питань заробітної плати, виданому в середині 80-х років, зазначено:

Заробітна плата - це виражена в грошах частка робітників і службовців у фонді індивідуального споживання національного доходу, становить основну форму необхідного продукту і розподіляється відповідно до кількості і якості витраченої ними праці в суспільному виробництві.

Є і таке визначення:

Зарплата - це частка сукупного суспільного продукту в грошовому виразі, що виділяється державою для задоволення особистих потреб робітників і службовців і розподіляється між ними відповідно до кількості і якості затраченої праці.

Наведені вище формулювання є різними модифікаціями й досі зустрічаються як у загальнотеоретичних, так і у прикладних джерелах.

Слід зазначити, що заробітна плата є водночас макро - і мікро-економічною категорією, важливою складовою виробництва. її рівень пов'язаний з потребами працівника і з процесом виробництва, його результатом, бо джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати чотири основні функції, а саме (149]:

  • - джерела коштів для розширеного відтворення робочої сили (відтворювальна функція);
  • - основної ланки мотивації високоефективної праці, встановлення безпосередньої залежності зарплати від кількості і якості праці кожного працівника, його трудового внеску (стимулююча функція);
  • - засобу перерозподілу робочої сили з урахуванням ринкової кон'юнктури (регулююча функція);
  • - забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю (соціальна функція).

Відповідно до чинного законодавства підприємства і організації, незалежно від форми власності самостійно вибирають ті чи інші системи оплати праці. При цьому величина заробітної плати не повинна обмежуватися максимальним розміром і не може бути нижчою від установленої державою мінімальної заробітної плати.

Оплата праці - грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Слід зазначити, що заробітна плата, як винагорода, обчислена у грошовому виразі, складається з таких частин: основна зарплата, додаткова, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок окладів для службовців.

Додаткова зарплата - це винагорода за працю понад норми, за трудові успіхи та винахідництво та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань І функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені чинним законодавством, або які провадяться понад встановлені законодавством норми.

Форми та системи оплати праці

Рис 6.8. Форми та системи оплати праці

Основними елементами організації оплати праці на підприємствах є: нормування праці, тарифна система, форми та системи заробітної плати [ 149]. Кожний елемент має чітко виражене призначення.

Слід зазначити, що важливим елементом організації оплати праці, поряд з нормуванням праці і тарифною системою, є форми і системи заробітної плати, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (рис. 6.8.). Форми і системи заробітної плати визначають порядок нарахування зарплати по кожній гру п і та категорії працюючих залежно від кількості та якості затраченої праці і її результативності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші