Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

З

ЗЕНОН з Кітіона (бл. 333—262 до н.е.)

— давньогрецький філософ, основоположник стоїцизму. В Афінах поселився близько 312 до н.е., спочатку протягом 20 років учився у кініка Кратета, пізніше — у адепта мегарської школи Стільпона та глави платонівської Академії Полемона. Близько 300 до н.е. заснував власну школу, представники якої спочатку іменувалися зенонівцями, а потім — стоїками, від грецького слова Стоя (колонада) — картинна галерея, де збиралися учні 3. Автор низки праць, що збереглися лише у вигляді фрагментів. 3. є своєрідним продовженням біоморфної натурфілософської традиції: Анаксімен — Геракліт — Діоген Аполонійський — сицилійська медична школа.

Основою всього сущого, з якої все народилося і в яку, через низку століть, повернеться, 3. вважав наділений божественною силою вогонь. Світ тлумачив як одухотворений божественним диханням (пневмою) живий цілісний організм, не позбавлений, однак, впливу космічної необхідності. У своїй теорії пізнання 3. переосмислює як телеологічні ідеї Сократа, Платона й Арістотеля, так і досвід критики платонівської теорії ідей у кініків і Стільпона. Етика 3. заснована на його натурфілософії, вченні про природу (фізис). Так, першоелементом людської поведінки він вважає потяг, що є водночас предметом і "фізики", і фізіології, і теорії моралі. Теорія потягу передує, за 3., вченню про доброчинність, блага та пристрасті. Потяг тлумачиться ним як рух душі, що виникає внаслідок дії сприйманого предмета на неї і зумовлює відповідні вчинки та поведінку людини. Констатуючи потяги істот розумних та нерозумних, 3. у своїй етиці грунтується на сократівському розумінні людини як істоти розумної і вроджено-схильної до доброчинності. Згідно з цим, розумний потяг, окрім згоди на судження, містить ще й силу, що приводить потяг у дію, та мету, якою для розумного потягу є доброчинне (згідне з природою) життя. Визначаючи доброчинність як сталий і самодостатній стан панівної частини душі (якою є, за 3., не хитка гадка — докса, а осяжний, гармонійний і незворушний розум), 3. розрізняв, як і Платон, 4 основні доброчинності: розумність (вища), сміливість, стриманість (чи поміркованість — софросіне) і справедливість. Подібно до Сократа, 3. тлумачить доброчинності раціоналістично, ототожнюючи їх зі знаннями чи принаймні грунтуючись на них і розглядаючи їх водночас як блага. Пороки ж, які теж поділяються на чотири, відповідно до доброчинностей, різновиди, трактуються як нестача знань, що становлять доброчинність. І, нарешті, те, що не є ні доброчинністю, ні пороком — багатство, здоров'я, краса, везіння тощо — 3. зараховує до "середніх", байдужих для мудреця речей.

Важливим для стоїчної традиції стало й обгрунтоване вперше у вченні 3. про добрі та погані вчинки поняття про обов'язок — неписаний закон, з яким окрема особа узгоджує свою життєдіяльність і в якому виявляється залежність всього окремого від об'єктивного загального ходу речей. Мудрець розуміє цей необхідний, неминучий шлях усього й кожного і йде ним за власною волею, незворушно, долаючи пристрасті — надмірні й такі, що суперечать природі та розуму потяги душі. Соціополітичному вченню 3. властиві космополітичне визнання дії всезагального, спільного для всіх людей і народів, всеосяжного закону, ототожнення політичного закону з моральним, переконання, що цей закон має ставити благо всіх вище блага окремої людини. Запитаними, у ході наступного розвитку психології і педагогіки виявилися й міркування 3. про характер.

І

ІДЕАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ

— філософсько-історичне тлумачення сукупного розвитку як заснованого визначальною мірою на ідеях, волі, вірі, прагненнях, теоріях, вченнях, свідомості людей. І.р.і. є поширенням принципів ідеалізму на осмислення історичних подій, процесів, явищ. Якщо матеріалістичне розуміння історичного процесу в його радикальному варіанті перебільшує значення матеріальних начал життєдіяльності суспільства, то І.р.і. гіпертрофує роль духовних чинників (релігійних, моральних, філософських, наукових, правових тощо). Залежно від того, що закладається в основу історичного процесу — об'єктивний дух, надіндивідуальне духовне начало, абсолютна ідея, надприродні сили, чи ідеї, бажання програми та концепції окремих історичних, політичних або ж культурних діячів, розрізняють об'єктивне та суб'єктивне І.р.і. На відміну від матеріалістичного, І.р.і. характеризується значно тривалішою історією існування. Започатковане ще з виникненням філософії у стародавньому світі, воно, трансформуючись і адаптуючись, дійшло до нашого часу й відіграє роль світоглядно-методологічної основи низки сучасних гуманітарних, соціальних, історичних, соціологічних, релігійних і філософських напрямків, шкіл, вчень, теорій і концепцій.

Передуючи у загальноісторичному вимірі матеріалістичному розумінню, І.рл. з плюралістичних позицій є іманентним породженням тих чи тих історичних культур, що представляють людство, постає як феномен пізньої, цивілізаційної стадії розвитку відповідних культур. Адже лише з переходом до досить високого рівня зрілості відповідного суспільства місце натурфілософії як провідної серед галузей філософського знання посідають поступово філософії суспільства, людини й історії. В ході такої трансформації філософського знання, яка, наприклад, в період еллінізму і Римської імперії спричинила поступове виокремлення у відносно самостійні галузі загальноісто-ричних (Полібій, Сима Цянь), філософсько-історичних (Платон, Арі-стотель, Плутарх) творів, відбувалося піднесення ролі філософи історії та розробка на її теренах І.р.і.

Однак систематичного вигляду філософсько-історична розбудова І.р.і. набуває лише з Августіна, якого можна визнати останнім представником філософії історії стародавнього світу й першим філософом історії середньовіччя. Вихований на античній філософії й літературі, осмисленій на засадах містико-ідеалістичного платонізму, Августін, проте, створив якісно нову, порівняно з античністю, релігійно-філософську концепцію І.р.і., що стала своєрідним компендієм об'єктивно-ідеалістичної філософії історії, яка послідовно доводиться до своїх логічних меж, набираючи форми історичного провіденціалізму, тобто теологічного тлумачення історії як вияву волі бога, а її сенсу — як божественного провидіння. Задана Августіном провіденціальна схема І.р.і. близько тисячоліття становила основу різноманітних філософсько-історичних варіантів І.р.і., адже, попри окремі паростки, першими свідомими і послідовними спробами секулярного І.р.і. є концепції Ш.Л. Монтеск'є, Ф.М. Вольтера, А.Р. Тюрго і Ж А. Кондорсе, в яких місце божественного промислу посідає людський розум. У класичній німецькій філософії глибинною конститутивною духовною основою світу людської історії постає те, що "пунктиром" окреслене у Канта під назвою "трансцендентальна єдність апперцепції", у Фіхте — "Я як ідея", у Шеллінга — "абсолютна тотожність суб'єкта і об'єкта", а у Гегеля знайде розгорнуте зображення як "Абсолютного духу (ідеї)," що повертається через світ історії ("об'єктивний дух") до самого себе. Нарешті, у посткласичній (Шо-пенгауер, Ніцше, Дільтей) та некласичній (Бердяев, Хайдеггер, Гада-мер, Ортега-і-Гассет, Сартр) філософії та спіритуалізмі духовні підвалини історії набувають дедалі індивідуалізованішого вигляду. Водночас окреслюється прагнення уникнути відокремлення духу від життя та їх автономії як "нежиттєздатного духу" і "бездуховного життєвого потоку" (Шелер, Шпенглер, Ортега-і-Гассет); або ж сприяти здійсненню онтологічного повороту (Гуссерль, Хайдеггер, Камю, Сартр) і, в кожному разі, певною мірою позбутися однобічностей І.р.і.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші