Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Операційний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління матеріальними ресурсами і виробничими запасами

Основні положення даного питання розриті у навчальному посібнику А. С. Курочкіна [25, с. 22-34]. Додатковий матеріал щодо об'єктів операційного менеджменту розкрито у навчальному посібнику В. О. Василенко, Т.І. Ткаченко [5, с. 121 -140]. Для короткого огляду інших аспектів управління матеріальними ресурсами і виробничими запасами студентам рекомендується опанувати підручники А. П. Градова [44], Мескона М., Альберта М., Хедоурі Ф. [27], Віханського О. С, Наумова А. І. [7], Рейзберга Б.А.

Самостійну роботу над темою належить розпочати з ознайомлення з принципами формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами [25].

Принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:

> плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть бути придбані за допомогою прямих договорів в оптово-торгівельних організаціях або безпосередньо у підприємств - виробників);

> самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні на їх розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, які знаходяться у рамках їх прав власності;

> саморегулювання на основі діючих за допомогою керованих дій (податків, процентних ставок, митних збору і т.п.) елементів у державній економічній політиці для досягнення збалансування виробництва з матеріальними ресурсами;

> ресурсозбереження (основні параметри процесу-матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси - повинні знаходитися в стані рівноваги на суспільно необхідному рівні);

> інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучання у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

> комплектність (передбачає, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, в тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг);

У оперативність (спроможність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);

> перетворюваність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у вартісну і навпаки);

> сприйняття науково-технічного прогресу (система повинна відшуковувати, опановувати і рекламувати найновіші види товарів і послуг, а також наповнювати ними ринок. Це ж відноситься до використання в діяльності підприємства найновішої техніки і технологій просування товарів на ринок, переробка інформації й обслуговування підприємств-споживачів);

> реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) в матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).

Подальшу роботу студентам необхідно зосередити на вивчення ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства [5|. Це:

  • o люди - трудові ресурси (Р);
  • o матеріали - матеріальні ресурси (М);
  • o капітал - фінансові ресурси (Ф);
  • o технологія - технологічні ресурси (Т);
  • o інформація - інформаційний ресурс (І).

Проте, певний інтерес викликає підхід авторського колективу під керівництвом д.е.н., проф. Градова А.П. до переліку і складу виробничих ресурсів, викладених у роботі [44]. Вони стверджують, щодо складу виробничої системи (ВС) будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають наступні ресурси:

  • 1. Технічні ресурси (особливості виробничого устаткування, інвентарю, основних і допоміжних матеріалів і т. п.).
  • 2. Технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові заділи Й ін.).
  • 3. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей ВС).
  • 4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території-підприємства, комунікацій, можливість розширення й ін.).
  • 5. Ресурси організаційної структури системи управління (характері гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і т.п.).
  • 6. Інформаційні ресурси (характер розташовуваної інформації про саму ВС і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення вірогідності і т.п.).
  • 7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній та ін.).

Далі автори зовсім справедливо відзначають: "Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей ВС. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва (верстати, допоміжне устаткування, сировину і матеріали, інструменти й інвентар і т.п.), кадри (робітники відповідних розрядів, ІТП відповідної кваліфікації, науковці і т.д.), виробничі приміщення з визначеними характеристиками, дороги, споруди та інші ресурси, ВС здатний утім чи іншому ступені задовольняти нестатки, що змінюються, потреби і запити потенційних покупців" [44, с. 21 ].

Слід зазначити, що витрати матеріальних ресурсів в значній мірі визначаються характером процесу використання матеріалів. На процес використання матеріалів впливає багато факторів. Наведемо основні з них [42]:

  • o тип виробництва (масове, велико-, мало серійне і одиничне);
  • o об'єм виробництва;
  • o ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від їх вихідного стану до готової продукції;
  • o тривалість виробничого циклу, що визначає об'єми незавершеного виробництва;
  • o номенклатура (асортимент) продукції, що випускається або виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми;
  • o гнучкість виробництва, тобто спроможність виробництва до швидкої переналадки для випуску нових видів продукції;
  • o вид продукції або робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріал о- і наукоємності;
  • o рівень завершеності продукції, що виготовляється;
  • o рівень надійності продукції, що виготовляється (визначає затрати на матеріали в процесі їх експлуатації);
  • o характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Отже, процес використання матеріалів передбачає використання визначених видів матеріальних ресурсів, перш за все сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.

Продовжуючи роботу над темою, студентам слід розглянути місце й види виробничих запасів в системі підприємства.

Запаси (сировина, матеріали, комплектуючі, готова продукція) - це матеріальні цінності, які очікують виробничого або особистого споживання.

Необхідно зазначити, що сукупні запаси виробництва поділяються на виробничі, товарні, технологічні та ін. (рис. 9.9.).

Види запасів за місцезнаходженням і виконуваною функцією

Рис. 9.9. Види запасів за місцезнаходженням і виконуваною функцією

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд основних систем управління запасами

Управління запасами - це певний вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення і зберігання запасів.

На практиці розроблено багато методів, прийомів і стратегій управління запасами. Вибір їх залежить від особливостей виробництва, складу використовуваних показників для цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту готової продукції, наявності кваліфікованих спеціалістів в області управління, їх технічної оснащеності та інше. Для поглибленого вивчення різновидів систем управління запасами студентам необхідно звернутися до навчального посібника Курочкіна А. С. [25] та Пасічника В. Г., Акіліна О. В. [33].

Варто звернути увагу на переваги та недоліки основних систем управління запасами, що представлені у табл. 9.5. Основне розходження між ними полягає в наступному. У моделі з фіксованим обсягом виробляється чергове замовлення на постачання, коли запас матеріалу знижується до визначеного рівня. Ця подія може відбутися в будь-який момент, у залежності від швидкості споживання матеріалу. Що ж стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через заздалегідь визначений (контрольний) період часу.

Таблиця 9.5. Порівняння основних систем управління запасами

Система

Переваги

Недоліки

3 фіксованим

об'ємом

замовлення

Менший рівень максимально бажаного замовлення. Економія витрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси

Постійний контроль за наявністю запасів на складі

3 фіксованим інтервалом часу між замовленнями

Відсутність постійного контролю за наявністю запасів на складі

Високий рівень максимально бажаного замовлення. Підвищення витрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси

Продовжуючи роботу над темою, студентам слід розглянути управління запасами при залежному і незалежному попиті. Необхідно зазначити, що різниця між залежною і незалежною потребою, або попитом (Independent/Dependent Demand), полягає в наступному. Коли ми говоримо про незалежну потребу, мова йде про потребу у різних виробах, що не залежать один від іншого. Управління запасами при залежному попиті використовується в багатьох галузях і на багатьох підприємствах, що працюють по замовленнях (це означає, що різна продукція виготовляються партіями на тому самому виробничому устаткуванні). У процесі управління запасами при залежному попиті використовується система MRP (система планування матеріальних потреб).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші