Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Ділова кар'єра
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Начальницькі помилки та вибачення

Найпоширенішими і найнебезпечнішими помилками начальника вважаються наступні.

1. Занадто велика опіка співробітників. Для того, щоб працівники діяли ефективно і з максимальною віддачею, потрібно щоб вони мали для цього свободу дій на своєму робочому місці чи посаді. Багато начальників переконані, що лише вони можуть ухвалювати рішення.

Зрозуміло, що у перші дні роботи начальник для початківця є і наставником, і консультантом. Тут нічого не вдієш. Початківцю слід допомагати у його адаптації до роботи. Якщо ж співробітники ставлять начальнику запитання з кожної дрібниці і намагаються перекласти на начальницькі плечі певний тягар своїх обов'язків, то тут вже треба діяти, бо інакше і ноги можна протягти.

Існує низка дієвих способів щодо того як привчити підлеглих працювати самостійно.

Можна почати з того, щоб у перший же день роботи співробітника покласти йому на стіл посадову інструкцію. У ній має чітко зазначатися коло його обов'язків та визначатися першорядні завдання. Можна забороняти звертатися до начальника з проблемами. Такий крок є радикальним і не для всіх втішливим. Слід змушувати працівників пропонувати низку способів розв'язання проблеми, а вже потім - допомагати їм у виборі правильного варіанту.

Контроль над досвідченими працівниками має бути мінімальним. Щодо них слід контролювати результат, а не хід виконання роботи.

Підлеглих слід оберігати лише від грубих прорахунків. Незначні помилки вони повинні виправляти самостійно, без втручання начальника.

  • 2. Начальницька непередбачуваність. Працівники завжди хочуть знати, що саме від них вимагається. Якщо ж у начальника сім п'ятниць на тижні, то у працівників зникає задоволення від роботи і впевненість у ній. Працівникам не подобається, коли начальники ухвалюють рішення, спираючись не на чіткі критерії, а на довідник "стеля". Ухвалення рішень не повинно ув'язуватися з настроєм начальника.
  • 3. Невпевненість начальника. Начальник має бути рішучим, швидким і впевненим, якщо він хоче щоб його співробітники щоденно ефективно працювали. Начальнику слід демонструвати своїм підлеглим здатність ухвалювати зрозумілі рішення, однозначні вказівки, здорову готовність ризикувати та впевненість у правильності своїх дій.

На Сході кажуть: "Крива палиця не дасть рівної тіні". Якщо начальник кволий і невпевнений у собі, то у співробітників втрачатиметься вмотивованість і здатність до продуктивної праці.

  • 4. Приховування інформації. Співробітники можуть продуктивно працювати, якщо вони володіють інформацією, потрібною для своєї діяльності. Немало керівників службову інформацію приховують і замість достовірної інформації до працівників доходять чутки. Співробітники втрачають інтерес до роботи з тими начальниками, які приховують інформацію.
  • 5. Пригнічення команди. Співробітники працюють ефективніше коли відчувають себе частиною команди. Якщо начальник проштовхує свої ідеї за рахунок пригнічення команди, то йому годі сподіватися на визнання команди та у належному виконанні нею його вказівок. Командний дух є вирішальним чинником успіху команди і якщо начальник ігнорує це, то він пиляє сучок, на якому сидить.

Начальнику не слід карати підлеглого за виявлену ним ініціативу. Зрозуміло, щоб ініціатива не була такою, що вела до правопорушення. Службова ініціатива може зазнавати невдачі. Слід разом з працівником - ініціатором спокійно проаналізувати прорахунки та визначитися з подальшими діями.

Якщо начальник за ініціативу каратиме, то працівники будуть боятися самостійно щось вирішувати.

У випадку успіху ініціатива варта заохочення - морального чи матеріального. Не слід допускати преміювання за ту роботу, яка винагороджується зарплатою. Доречно згадати, що у Радянській Армії дякували "за усердие в службе", а не за саму службу.

Фахівці стверджують, що начальнику у підлеглих слід вибачатися лише у виняткових випадках, коли вина начальника є безспірною. Вибачатися не слід постійно. Можливо вина має вигляд вини начальника, а насправді вона зумовлена зовнішніми обставинами. Між помилкою та вибаченням за неї має бути, принаймні, невелика часова пауза. Якщо керівник занадто швидко вибачається, то йому перестають вірити. У роботі з клієнтами свою помилку слід визнавати негайно. Якщо цього не робити, то це негативно позначиться на лояльності клієнтів до компанії і зашкодить налаштуванню працівників на безпомилкову роботу. Співробітники вважатимуть, що і їм можна припускатися помилок, якщо помилки допускається начальник.

Якщо, наприклад, начальник мав повноваження уладнати якусь проблему з клієнтом, а він ними не скористався і клієнт пішов з фірми незадоволеним, то слід вибачитися перед клієнтом і обговорити цю ситуацію зі своєю командою.

Вибачатися перед підлеглими не слід не лише постійно, але і часто. Начальнику слід намагатися незручні ситуації тлумачити на свою користь.

Якщо начальник повідомляє підлеглим якусь інформацію, то не завадить доручити їм провірити її, адже вони є фахівцями у своїх сферах. Якщо підлеглий піймав начальника на незнанні якогось аспекта, то слід звеліти, щоб підлеглий виклав ту інформацію та запропонував розв'язання проблеми.

Начальницький гумор

Колись Лернід Утьосов співав: "Нам песня строить и жить помогает!" Це повністю стосується і жартів. Без них життя було б прісним. Гарний жарт - зручний спосіб дещо розслабитися під час робочого дня. Жартом можна викликати ентузіазм у занепалого духом працівника, а також справити приємне враження на ділових партнерів.

Правильний гумор є запорукою успіху і популярності начальника поміж його підлеглих. Гумор не лише поліпшує настрій, а й сприяє зростанню продуктивності праці персоналу. Гумор не повинен спрямовуватися проти конкретного працівника, не висміювати та принижувати його.

Мистецтвом гумору, як і складанням віршів, воловіють не всі. Декому гумор дістається генами. Багатьом він не дістається від народження. Жарти таких людей є незграбними. Психологи стверджують, що гумор можна у собі розвивати. Доцільно мати на увазі наступне.

  • 1. Начальнику можна пожартувати над окремою дією або висловлюванням підлеглого, але це слід робити лише у відповідний момент розмови. Не можна згадувати, навіть, давні події, за які працівнику може бути соромно.
  • 2. Непристойним вважається насміхання над незвичним прізвищем працівника, його фізичними вадами, заїкуванням.
  • 3. Над власним жартом не можна сміятися раніше, ніж почали сміятися підлеглі.
  • 4. Не можна завчасно виставляти свій анекдот або життєвий випадок як щось надзвичайно смішне і кмітливе. Може те, що здається смішним керівнику, не буде смішним для підлеглих. Якщо начальницький анекдот виявиться смішним, то на нього буде і без реклами відповідна реакція співробітників.

Непристойні жарти на статеву тематику є недоречними в офісі у розпал робочого процесу. Вони вказують на низьку культуру начальника, його зневагу до підлеглих і мають мало спільного з кмітливістю.

Оскільки у багатьох співробітників є певна закомплексованість, то начальнику бажано про це знати і враховувати у своїх жартах і анекдотах, щоб ними не завдати працівнику психологічної рани. Над комплексами не слід іронізувати та насміхатися, бо такими діями той комплекс можна загострити ще більше.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші