Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грамота гетьмана П.Скоропадського про федерацію України з Росією 14 листопада 1918р.

Перемир'я між Німеччиною й Державами Згоди заключено. Найкривавіша війна скінчилась, і перед народами всього світу стоїть складне завдання утворити основи нового життя .

Серед решти частин багатостраждальної Росії на долю України випала порівнюючи більш щаслива доля. При дружній допомозі Центральних Держав вона зберегла спокій аж до нинішнього дня. Ставлячись із великим почуттям до всіх терпінь, які переживала рідна їй Великоросія, Україна всіма силами старалась допомогти своїм братам, оказуючи їм велику гостинність і піддержуючи їх всіма можливими засобами в боротьбі за відновлення в Росії твердого державного порядку.

Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями колишньої єдиної Російської Держави. Тепер, після пережитих

Росією великих заворушень, умови її майбутнього існування повинні, безумовно, змінитися. На інших принципах, принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність краю, і в її межах перший раз свобідно віджили всі принищені та пригноблені большевицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії. Від неї ж вийшла дружба й єднання з славним Всевеликим Доном і славними Кубанським і Терським Козацтвами. На тих принципах, які - я вірю - поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди, а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тільки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. їй першій належить виступити в справі утворення всеросійської федерації, якої конечною метою буде відновлення великої Росії.

В осягненні цієї мети лежить запорука добробуту як усіє? Росі?, так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутности. Глибоко переконаний, що інші шляхи були б загибеллю для самої України, я кличу всіх, кому дорога її майбутність, тісно зв'язана з будучиною і щастям всієї Росії, з'єднатися біля мене і стати грудьми на захист України й Росії. Я вірю, що цій святій патріотичній справі ви, громадяни й козаки України, а також і решта людности, дасте сердечну й могутню підтримку.

Новосформованому нами кабінетові я доручаю найближче виконання цього великого історичного завдання.

Павло Скоропадський

14 листопада 1918р.

Місто Київ.

Кедрин 1. Паралелі в історії України: 3 нагоди 50-річчя Ризького миру. Нью-Йорк. 1971.-С. 83- 84.

Телеграма гетьмана Скоропадського про зречення від влади 14 грудня 1918р.

Вчера на имя городского головы получена от гетьмана следующая телеграмма:

МЯ гетман всея Украины, в течении 7,5 месяцев все свои силы клал для того, чтобы вывести страну из того тяжелого положення, в котором она находится. Бог не дал мне сил справиться с этой задачей. Ныне в силу сложившихся условий, руководствуясь исключительно благами Украины, от власти отказываюсь.

Павло Скоропадский. 14 декабря 1918 г.

Гражданская война на Украине. Т.І, кн.1. - С. 503.

Універсал директорії української народної республіки 22 січня 1919р.

іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західньої Української Народньої Республіки з Над-ніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західньої Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року.

Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України-Західно-Українська Народня Республіка /і Угорська Україна/ і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умірали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року. У м.Києві

ЦДАВО України, ф. 1429, оп. І. спр. 5, арк. 5. Оригінал.

Союзний договір між Росією і Україною 28 грудня 1920 р.

Правительство Российской Социалистической Федеративной Советской Республики, с одной стороны, и Правительство Украинской Социалистической Советской Республики, с другой стороны, исходя из провозглашенного великой пролетарской революцией права народов на самоопределение, признавая независимость и суверенность каждой из договариваюшихся сторон и сознавая необходимость сплотить свои силы в целях оборони, а также в интересах их хозяйственного строительства, решили заключить настоящий союзный рабоче-крестьянский договор, для чего назначили своими уполномоченными:

Советское Российское Правительство -председателя Совета Народных Комиссаров Владимира Ильича Ленина и Народного Комиссара по иностранным делам Георгия Васильевича Чичерина, а Советское Украинское правительство - председателя Совета Народних Комиссаров и Народного Комиссара по иностранным делам Христиана Георгиевича Раковского.

Вышеозначенные уполномоченные, проверив представленные ими полномочия и найдя их вполне достаточными, пришли к следующему соглашению:

  • 1) Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика и Украинская Социалистическая Советская Республика вступают между собой в военный и хозяйственный союз.
  • 2) Оба государства считают необходимым обьявить. что всеобщие обязательства, которые они будут впредь принимать на себя по отношению к другим государствам, могут обусловливаться лишь общностью интересов рабочих и крестьян заключающих настоящий союзный договор Республик и что из самого факта прежней принадлежности территории УССР к бывшей российской империи для УССР не вытекает никаких обязательств по отношению к кому бы то ни было.
  • 3) Для лучшего осуществления указанной в п. I цели оба правительства объявляют объединенными следующие комиссариаты: 1/ военных и морских дел, 2/ Высший Совет Народного Хозяйства, 3/ внешней торговли, 4/ финансов, 5/ труда, б/ путей сообщения и 7/ почт и телеграфа.
  • 4) Объединенные народные комиссариаты обеих республик входят в состав СНК РСФСР и имеют в Совете Народных Комиссаров УССР своих уполномоченных, утверждаемых и контролируемых украинскими ЦИК и Съездом Советов.
  • 5) Порядок и форма внутреннего управлення объединенных комиссариатов устанавливаются особыми соглашениями между обоими правительствами.
  • 6) Руководство и контроль в отношении обьединенных комиссариатов осуществляются через Всероссийский Съезд Советов депутатов рабочих, крестьян и красноармейцев, а также Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет, в которые УССР посылает своих представителей на основании постановления Всероссийского Съезда Советов.
  • 7) Настоящий договор подлежит ратификации соответственных высших законодательных учреждений обеих Республик.

Подлинный составлен и подписан в двух экземплярах на русском и украинском языках в городе Москве, декабря 28 дня 1920 года.

Восьмой Всероссийский Съезд Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Казачьих Депутатов: Стеногр. отчет (22-29 дек. /920 г.). - --а^ М., 1921- С. 233-234.

Список використаної літератури

  • 1.Бойко О.Д. Історія України. Посібник. Вил.2-ге. доповнене.-Київ., видав, центр "Академія". 2004.
  • 2.БуравченковаС.Б. Українська революція 1917-1921рр. Відродження державності українського народу. - К.: НУХТ, 1997, 2008.

З.Верстюк В. Махновщина. - Київ, 1992.

  • 4.Винниченко В.К.Відродження нації. - К.: Політвидав України, 1990.
  • 5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. - Київ, 1996.
  • 6. Грушевський М. Історія України- Руси. В 11 т. 12 кн. - Київ, 1991-1998.
  • 7.Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. - Київ, 1993.
  • 8. В.Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 1-2.-Київ, 1991.
  • 9.Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, 1993.
  • 10. Історія України: нове бачення / За ред. В.А. Смолія. - К.: Альтернативи, 2000.
  • 11 .Історія України в особах. - XIX - XX ст. /1. Войцехівська та ін. - К.: Україна, 1995.
  • 12. Курас І.Ф. ( голова редколегії). Солдатенко В.Ф. ( керівник тому) Політична історія України XX століття. Т.1- 6.- Т.2.-Київ, 2002.
  • 13.Литвин В., Науменко К. Історія ЗУНР. - Л., 1995.
  • 14.Махно Н. Воспоминания.- М., 1992.
  • 15.Реєнт О. Павло Скоропадський. - К., 2003.
  • 16. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. Т. 1 -2.- Київ, 1996, 1997.
  • 17. Інтернет джерела.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші