Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА

— одна з наріжних категорій марксистської соціальної філософії. Запроваджена К. Марксом, який вперше вжив термін "суспільна формація" у своїй праці "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" (1851), а до виходу в світ першого тому "Капіталу" (1867) — термін зустрічається вже не менше 25 разів, окреслюючи коло основних питань, пов'язаних з визначенням обсягу, змісту та функцій цієї категорії. Маркс розглядає Ф.с.-е. не як канон, а як органон пізнання, як дійовий "працюючий" інструмент розв'язання різноманітних пізнавальних і практичних завдань. Це значною мірою забезпечило йому уникнення від формаційного догматизму і редукціонізму (в який зазвичай впадають його наступники) і гнучке, відповідне тогочасним запитам науки і суспільного розвитку тлумачення та використання категорії Ф.с.-е. Термін "формація" запозичений Марксом з геології. У своїй єдності діахронічного і синхронічного вимірів, він вдало "схоплює" суспільство, водночас і як процес, і як структуру, як формування і як стан, послідовність і систему. Уникаючи однозначного тлумачення Ф.с.-е., Маркс розглядає її як поняття полісемантичне і визначає такі основні значення Ф.с.-е.: економічна структура суспільства впродовж всього його історичного існування; одна з трьох великих стадій історії людства — первісна Ф.с.-е. (докласове суспільство), вторинна Ф.с.-е. (класове суспільство), третинна Ф.с.-е. (безкласове суспільство); історичний ступінь (тип) розвитку суспільства; історично визначена сукупність суспільних відносин; історично визначена сукупність виробничих відносин. Основні терміни — Ф.с.-е. (зокрема, коли йдеться про сукупність виробничих відносин) і "суспільна формація" (коли йдеться про сукупність суспільних відносин взагалі). Щодо первісного суспільства Маркс використовував термін "суспільна формація", причому подекуди у множині. Крім цих, він вживав і терміни "історична формація", "економічна формація", "формації суспільного виробництва" тощо. Ще одне значення Ф.с.-е. — "соціальний організм" — зустрічається у Леніна. Однак загалом у марксизмі, особливо у його радянському варіанті, Ф.с.-е. поступово починає тлумачитись дедалі одностайніше і однозначніше — як історичний ступінь (тип) суспільства, а формаційний підхід помітно збіднюється, зводячись до формаційного редукціонізму. Це врешті-решт виявилося у звуженні всесвітньо-історичного процесу, всього обсягу його просторових і часових характеристик лише до "п'ятичленки" Ф.с-е. (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична) як єдино вірної періодизації. Витлумачуючи всесвітньо-історичний процес як монолінійний висхідний п'ятичленний формаційний ряд, дослідникам, однак, дедалі важче було штучно підганяти під цю схему все розмаїття соціально-історичних процесів, що дедалі наочніше доводило неспроможність претензій формаційного підходу на всезагальність і монополію, на істину як у діахронічному, так і в синхронічному вимірі. У діахронічному аспекті ні історія культур Америки, ні Африки, Австралії чи Азії у формаційну лінію розвитку не вкладаються. Та й історія переважної більшості народів Європи, на матеріалах якої і створювалась переважно формаційна теорія, підпадає під цю схему з чималими натяжками. Отже, щодо історії більшості регіонів планети формаційна послідовність постає як універсалістська теоретично можлива модель, яка реалізується у цих регіонах у кращому випадку лише частково. У структурному, синхронічному зрізі формаційний підхід, даючи в ряді випадків змогу виявити істотні закономірності будови, функціонування і розвитку суспільства індустріального типу, все ж призводив до невиправдано спрощеного розуміння життєдіяльності суспільства, фокусуючись на зведенні до однієї площини різноманітності явищ у кожній із сфер суспільного життя. У сфері матеріального виробництва багатоманітність економічних зв'язків редукується до сукупності панівних виробничих відносин, багатоукладність розглядається як явище небажане, що підлягає елімінації. У сфері соціальній відносини людей зводяться, по суті, до класових, інші ж розглядаються у ліпшому разі як маргінальні. У політичній сфері акцент ставиться на державно-партійних утвореннях і розгляді держави як знаряддя суто класового панування з недооцінкою її соціокультурного значення. І, нарешті, у сфері духовній відображення розмаїття виявів духовного життя зводиться лише в одну, ідеологічну площину, до того ж з орієнтацією на панування однієї і єдиної ідеології. Багато в чому адекватно відображаючи колізії індустріального суспільства, з початком перехідного періоду до суспільства постіндустріального, формаційний підхід стикається з рядом серйозних труднощів, подолання яких ставить його перед необхідністю перегляду ряду своїх позицій та інтервалу дійовості. Водночас варто наголосити, що розробка і використання заснованого на Ф.с.-е. підходу — один із класичних етапів у розвитку філософсько-історичного пізнання, а сам цей підхід за належної корекції спроможний і надалі залишатися одним з основних напрямів сучасного осягнення історичного процесу. Але це лише тоді, коли формаційне розуміння не обстоюватиме позицію сектантського протиставлення іншим підходам до історії, зокрема цивілізаційному, а поставатиме і як їх доповнення. За таких умов уже не ті чи інші соціокультурні формування припасовуватимуться ззовні до формаційної послідовності, а навпаки, формаційні особливості виявлятимуться як внутрішні, інваріантні характеристики певного культурно-історичного утворення, притаманні йому лише необхідною мірою і в контексті інших архетипних ознак.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші