Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адміністративне право України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Реєстраційне провадження

Реєстраційне провадження - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів публічної адміністрації, в ході якої вирішуються питання про офіційне визнання законності правових актів; законності дій юридичних та фізичних осіб; наділення суб'єктів права відповідними правами або обов'язками, а також про облік або фіксацію юридичних фактів шляхом закріплення їх у реєстраційних документах.

На підставі вивчення чинного законодавства виділяють наступні групи об'єктів державної реєстрації (О. Кузьменко):

  • 1) події (народження, смерть тощо);
  • 2) цивільні стани (укладення та розірвання шлюбу, зміна прізвища, імені та по батькові);
  • 3) фізичні та юридичні особи як носії юридичних прав та обов'язків;
  • 4) учасники виборчих процесів (кандидати на виборну посаду та їх представники, члени виборчих комісій);
  • 5) об'єкти, пов'язані із здійсненням економічної діяльності (правочини, ліцензії, нотаріальна діяльність, фінансові операції, брокерська діяльність, договори, іпотека, випуск цінних паперів та сертифікатів, банківські рахунки, засоби масової інформації тощо);
  • 6) нерухомість (споруди, земельні ділянки тощо);
  • 7) матеріальні об'єкти (цінні папери, транспортні засоби, зброя та боєприпаси, поліграфія, медичні препарати та обладнання, результати науково-дослідної та творчої діяльності, реєстратори розрахункових операцій, товари і послуги, товарно-касові книги, символіка, логотипи, товарні знаки тощо);
  • 8) документи, їх проекти та реквізити (нормативно-правові акти та їх проекти, індивідуальні акти державного управління, статути, регламенти, державні акти на право власності, довідки, свідоцтва, посвідчення, довіреності, заповіти, технічні умови на продукцію тощо);
  • 9) проекти та програми (інвестиційні, інноваційні проекти, науково-технічні програми тощо);
  • 10) географічні об'єкти (маршрути, лінії закордонного плавання, кваліфіковані зазначення проходження товару).

У структурі кожного окремого провадження можна відокремити стадії відносно відмежовані, виділені в часі і логічно пов'язані сукупністю процесуальних дій (процедур), які відрізняються колом суб'єктів і закріплюються відповідними процесуальними актами.

Реєстраційні провадження так само мають визначену структуру, яка представлена окремими стадіями, а саме:

  • 1. Порушення та розгляд справи.
  • 2. Прийняття рішення щодо реєстрації або відмова у реєстрації.
  • 3. Оскарження та опротестування прийнятого рішення.
  • 4. Виконання прийнятого рішення.

Контрольно-наглядове провадження

Дискусійним в науці адміністративного права є виділення контрольних або контрольно-наглядових проваджень як різновиду адміністративних проваджень. Однак більшість навчальних посібників з адміністративного права та наукових праць з питань адміністративного процесу розглядають процес реалізації контрольних (контрольно-наглядових) повноважень як самостійний вид адміністративного провадження. Слід зазначити, що досі відсутнє чітке розмежування понять "контроль" та "нагляд", про що неодноразово згадували В. Гаращук, О. Андрійко та інші відомі вітчизняні вчені-адміністративісти. Питання правової природи контролю (він розглядається як функція публічного адміністрування, форма, метод, принцип, вид, засіб забезпечення законності), співвідношення його з такими суміжними категоріями, як нагляд, моніторинг, облік, аудит тощо, залишається невирішеним на теоретичному рівні. Відсутнє і його чітке законодавче визначення. Відповідно до того, вважати нагляд різновидом контролю чи самостійним засобом забезпечення законності, залежить обгрунтованість виділення категорій "контрольні" або "контрольно-наглядові" провадження.

Отже, державний контроль - це об'єктивно зумовлена діяльність спеціально-уповноважених державних органів (посадових осіб), що здійснюється на постійній основі, передбачає оперативне втручання уповноважених державних органів у діяльність підконтрольних об'єктів, полягає у спостереженні за функціонуванням відповідного підконтрольного об'єкта, в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у ньому, застосуванні заходів щодо запобігання та усунення порушень законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, застосуванні заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні норм права, виявленні фактичного стану справ у різних сферах суспільного життя, наданні об'єктивної інформації про

стан суспільних відносин, виконанні прийнятих рішень про відповідність діяльності державних службовців поставленим завданням і визначеним повноваженням тощо. Він базується на таких принципах, як: законність, систематичність, своєчасність, всебічність, глибина, об'єктивність, гласність, результативність тощо. На підставі різних критеріїв вирізняють наступні види державного контролю:

  • а) залежно від місця контролюючого органу (суб'єкта) у ієрархії органів виконавчої влади:
    • - парламентський контроль (з боку органів законодавчої влади);
    • - президентський контроль (скасування актів нижчестоящих органів виконавчої влади, право "вето" тощо);
    • - урядовий контроль;
    • - контроль з боку центральних органів виконавчої влади;
    • - судовий контроль;
    • - контроль з боку місцевих органів виконавчої влади (місцевий контроль);
    • - контроль з боку органів місцевого самоврядування;
    • - громадський контроль (з боку громадськості);
  • б) залежно від компетенції суб'єкта контролю:
    • - загальний;
    • - відомчий;
    • - надвідомчий (міжвідомчий);
  • в) залежно від стадії:
    • - поточний;
    • - наступний (підсумковий);
    • - запобіжний;
  • д) залежно від спрямованості:
    • - внутрішній;
    • - зовнішній;
  • ж) за призначенням:
    • - загальний;
    • - цільовий.

Одним із найважливіших елементів державного контролю є відповідні методи (сукупність способів, шляхів та засобів, якими користуються у своїй діяльності контролюючі суб'єкти) його здійснення, оскільки саме за допомогою методів втілюються в життя й реалізуються на практиці його мета та завдання.

Провідним методом державного контролю є перевірка, яка полягає у зібранні інформації про виконання нормативних актів з питань, що перевіряються, та встановленні фактичних даних про те, що і як виконано з тих практичних завдань, що були покладені на орган чи посадову особу, яка перевіряється. Залежно від різних критеріїв традиційно виділяють планові та позапланові перевірки, комплексні та цільові, виїзні та камеральні, поточні, тематичні, повторні тощо. Перевірка складається з обстеження та вивчення окремих напрямів діяльності об'єкта, за її підсумками складається довідка або доповідна записка.

Окрім перевірок, використовуються також такі методи контролю, як ревізії - метод документального контролю фінансово-господарської діяльності, за її підсумками складається акт; інспектування (переважно в управлінських службових відносинах); обстеження, експертиза (такі методи використовуються для більш поглибленого вивчення діяльності підконтрольного суб'єкта або окремих її напрямів, мають комплексний характер, здійснюються, як правило, комісійно); спостереження за діями підконтрольних суб'єктів, заслуховування звітів, інформації та повідомлень тощо.

Важливу роль у підвищенні ефективності контрольно-наглядових проваджень відіграє чітке законодавче регулювання їх методів та методики (процедура, послідовність вчинення дій під час реалізації контрольного провадження), здійснення контролю з урахуванням специфіки відповідної підконтрольної сфери. На жаль, слід констатувати недосконалість, а в певних випадках - і відсутність такого законодавчого регулювання.

Контрольна діяльність включає ряд послідовних дій, які можна розділити на 3 стадії (В. Гаращук): підготовчу стадію (здійснюється вибір об'єкта контролю, визначається предмет контролю, визначається засіб здійснення контролю, підбираються (призначаються) особи, які будуть здійснювати контроль, складаються плани його проведення; центральну (або аналітичну) стадію, на якій ведеться збір та обробка інформації, її аналіз, порівняння з реальним станом на об'єкті, що перевіряється; та підсумкову стадію, під час якої здійснюються такі дії, як прийняття рішень за підсумками контролю, доведення їх до адресата (а в необхідних випадках - і до відома громадськості, правоохоронних органів, інших осіб, які заінтересовані в результатах контролю), надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті, наступний контроль за виконанням рішень, що прийняті за підсумками контролю.

Особливість контролю полягає в тому, що він має активний характер, суб'єкти контролю наділені правом втручання в діяльність підконтрольних об'єктів. Контроль - це функція управління, засіб виконання завдань управління.

В свою чергу нагляд - це також засіб (спосіб) забезпечення законності в державному управлінні, метою якого є виявлення, запобігання правопорушенням, усунення їх наслідків та притягнення винних до відповідальності. Особливість нагляду полягає в тому, що органи, які його здійснюють, не мають права втручатися в оперативну та господарську діяльність об'єктів нагляду або скасовувати адміністративні акти.

Атестаційне провадження

Атестаційне провадження - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів, в ході якої вирішуються питання про ідентифікацію, інвентаризацію або встановлення відповідності об'єктів атестації оцінювальним критеріям, необхідним для подальшої їх діяльності у визначеній сфері.

Атестаційне провадження так само має визначену структуру, яка представлена окремими стадіями, а саме:

  • 1. Підготовка справи про атестацію.
  • 2. Розгляд атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.
  • 3. Оскарження та опротестування прийнятого рішення.
  • 4. Виконання прийнятого рішення.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші