Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Предмет, метод і об'єкти аудиту

Аудит як вид діяльності має свій предмет, метод, за допомогою якого вивчає предмет, та об'єкт.

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки.

Метод, у свою чергу, це шлях пізнання, дослідження. В аудиті застосовуються як загальнонаукові методичні прийоми дослідження, так і специфічні. До загальнонаукових методів можна віднести спостереження і експеримент, ідеалізацію і формалізацію, аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, гіпотезу і аналогію, вимірювання і обчислення, опитування, порівняння тощо. Про методичні прийоми аудиту докладніше йтиметься далі.

Об'єктами аудиту є окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Так, до об'єктів аудиту відносять:

  • - установчі документи;
  • - ресурси підприємства (матеріальні, трудові);
  • - господарські процеси;
  • - економічні результати діяльності;
  • - організаційні форми управління;
  • - методи управління;
  • - функції управління;
  • - конкретні господарські засоби або джерела їх утворення (матеріали, паливо, готівка, статутний капітал і т.д.) тощо.

Тобто об'єкти аудиту різноманітні і багатогранні, але всі вони документально обґрунтовані даними про наявність засобів підприємства та джерел їх формування (утворення). Всі об'єкти аудиту умовно можна поділити на групи за рядом ознак (табл. 1.1), що зумовлюють їх класифікацію.

Таблиця 1.1. Класифікація об'єктів аудиту

Класифікаційні ознаки об'єкта

Групи об'єктів

Види об'єктів

ресурси

господарські процеси економічні результати діяльності організаційні форми управління методи управління функції управління

Складність

сукупні ресурси і господарські процеси, цілісність системи управління

групи ресурсів, відносно відокремлені частини системи управління

Відношення до сфери діяльності

відокремлені сфери діяльності підприємства (матеріально-технічне постачання, допоміжні виробництва, обслуговування виробництва, основне виробництво тощо)

За часом здійснення операцій

об'єкти, стан яких оцінюється в минулому часі об'єкти, стан яких оцінюється в теперішньому часі об'єкти, стан яких оцінюється в майбутньому

Характер оцінки об'єкта

об'єкти, які оцінюються кількісно

об'єкти, які оцінюються якісно

об'єкти, які оцінюються як кількісно, так і якісно

Тривалість знаходження в полі діяльності аудитора

об'єкти, які знаходяться в полі аудиторського впливу об'єкти, по яких здійснюється періодична аудиторська оцінка

об'єкти, що потребують разової оцінки

Вид аудиту

об'єкти зовнішнього аудиту об'єкти внутрішнього аудиту

Класифікація аудиту

Процес аудиту є доволі багатогранним і може відрізнятись залежно від ряду ознак (об'єкту, суб'єкту, періоду проведення, частоти, обов'язковості тощо), а тому існує декілька напрямів класифікації аудиту.

Залежно від об'єкта аудиту виділяють:

  • 1) операційний аудит;
  • 2) аудит фінансової звітності;
  • 3) аудит на узгодженість.

Операційний аудит - це систематичний огляд діяльності підприємства (або окремих його підрозділів) з метою визначення її ефективності. Тобто метою операційного аудиту є оцінка окремих господарських процесів або операцій. Цей вид аудиту проводиться за бажанням клієнта, а його кінцевим результатом є звіт з пропозиціями.

Аудит фінансової звітності - це аудит достовірності показників річної фінансової звітності підприємств згідно із встановленими критеріями. Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є визначення достовірності та повноти фінансової звітності. Аудит проводиться у момент виникнення зазначених у законодавстві обставин. За його результатами складають аудиторський висновок про достовірність і повноту річної фінансової звітності.

Аудит на узгодженість - це оцінка відповідності діяльності підприємства або посадової особи вимогам законодавства. Отже, здійснюється він з метою встановлення дотримання (недотримання) підприємством, аудит якого проводиться, вимог, процедур, правил, установлених для нього. Кінцевим результатом аудиту є висновок про узгодженість показників та іншої інформації.

Залежно від суб'єкта аудиту розрізняють:

  • - зовнішній аудит;
  • - внутрішній аудит.

Зовнішній аудит - це аудит, який здійснюється сертифікованими аудиторами згідно з договором на проведення аудиту.

Внутрішній аудит-це аудит, який здійснюється кваліфікованими працівниками підприємства.

Відмінності між цими двома видами аудиту полягають не лише у суб'єктах здійснення перевірки. Так, завданням внутрішнього аудиту є задоволення потреб адміністрації у межах певної господарської системи. В той час як зовнішній аудит передбачає висловлення думки щодо дослідженої (перевіреної) інформації для потреб клієнта (замовника аудиту) і користувачів даної інформації.

Внутрішній аудит є незалежним від суб'єкта господарювання, що підлягає перевірці, лише організаційно, в той час як зовнішній аудит передбачає не тільки організаційну, а й матеріальну незалежність.

Внутрішній аудит здійснюється безперервно, а зовнішній аудит є періодичним і здійснюється при обов'язковому аудиті - раз на рік (три роки), при добровільному - залежно від бажань і потреб клієнта.

Існують також відмінності і в об'єктах аудиту тощо.

Залежно від обов'язковості здійснення виділяють:

  • - обов'язковий аудит (здійснюється за вимогами діючого законодавства);
  • - необов'язковий аудит (проводиться за ініціативою клієнта).

За частою здійснення аудит буває:

  • - періодичний;
  • - неперіодичний.

Періодичний аудит проводиться через певний проміжок часу (наприклад, щороку), а неперіодичний здійснюється за необхідності.

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту розрізняють такі види аудиту.

Підтверджуючий аудит полягає у перевірці і підтвердженні досліджуваної інформації, що міститься у фінансовій звітності, регістрах обліку, первинних документах тощо.

Системно-орієнтований аудит — передбачає здійснення аудиторської перевірки на основі аналізу системи внутрішнього контролю.

Аудит, що базується на ризику, полягає у зосередженні уваги аудитора на сферах, де вірогідність ризику вище.

Залежно від досліджуваного періоду виділяють:

  • 1) ретроспективний аудит;
  • 2) поточний аудит;
  • 3) перспективний аудит.

Ретроспективний аудит досліджує минулий стан об'єкта, поточний — вивчає теперішній стан, а перспективний — робить прогноз щодо майбутнього стану об'єкта аудиту.

Поряд із проведенням аудиту можливе надання супутніх аудиту послуг, які передбачають: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію.

Оглядова перевірка - це перевірка фінансової звітності без детального вивчення системи внутрішнього контролю і обліку. Оглядова перевірка не передбачає дослідження первинної документації щодо її достовірності.

Операційна перевірка - це перевірка, яка проводиться аудитором з конкретних питань щодо переліку яких є попередня домовленість з клієнтом (замовником аудиту).

Компіляція — це не що інше, як трансформація бухгалтерського обліку, тобто його побудова за іншими обліковими стандартами.

Нормативне регулювання аудиту в Україні

Регламентація аудиторської діяльності здійснюється за допомогою значного спектра нормативно-правових актів, серед яких кодекси, законі, стандарти, інструкції, положення тощо. На підставі комплексного аналізу законодавчої бази аудиту можна виділити такі рівні нормативного регулювання аудиту в Україні:

Конституція України;

кодекси України (Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс тощо);

закони України ("Про аудиторську діяльність", "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про державну податкову службу в Україні", "Про судову експертизу", "Про Рахункову палату" тощо);

Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики, прийняті рішенням Аудиторської палати України в якості Національних стандартів аудиту з 1 січня 2004 p. (МСА 120 "Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту", МСА 200 "Цілі і загальні принципи аудиту фінансової звітності", МСА 210 "Умови домовленостей про аудит", МСА 220 "Контроль якості роботи аудитора", МСА 230 "Документація", МСА 240 "Шахрайство і помилки", МСА 250 "Урахування законів і нормативних актів при аудиті фінансової звітності", МСА 300 "Планування", МСА 320 "Суттєвість в аудиті", МСА 500 "Аудиторські докази", МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" тощо);

підзаконні нормативні акти (положення, інструкції, стандарти, що стосуються аудиторської діяльності, наприклад: Положення про сертифікацію аудиторів, затверджене рішенням АПУ від 31.05.2007 р. № 178/6; Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затверджений рішенням АПУ від 26.04.2007 р. № 176/7; Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків, затверджений рішенням АПУ від 15 листопада 2007 р. № 184/4; Положення про забезпечення незалежності аудитора рішенням АПУ від 24 грудня

Основним джерелом регулювання аудиту в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність". Перша редакція цього Закону була прийнята у 1993 р., але через постійні зміни і поправки, що вносились до нього, у 2006 р. було прийнято нову редакцію Закону України "Про аудиторську діяльність".

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які з 2004 року за рішенням Аудиторської палати України почали виконувати функції національних стандартів аудиту, відмінивши таким чином Національні нормативи аудиту, що діяли з часу виникнення аудиторської діяльності в нашій країні.

Міжнародні стандарти аудиту - це особливі норми аудиту, яка являють собою загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. Вони містять професійні вимоги до якості аудитора (компетентність, незалежність, об'єктивність) та аудиторських висновків і доказів. Стандарти аудиту необхідні для встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. У практиці аудиторської діяльності в Україні широко використовуються міжнародні стандарти, нормативні документи з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші