Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Адміністративне право України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Норми адміністративного права. Адміністративно-правові відносини

Адміністративно-правова норма - це формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене та охоронюване державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових норм:

  • 1) в них закріплюються приписи щодо адміністрування, державного контролю, нагляду, внутрішньо-організаційної діяльності;
  • 2) метод впливу норм на суспільні відносини має, переважно, імперативний характер;
  • 3) виконання приписів норм гарантується державою за допомогою системи засобів організаційно-роз'яснювального та суспільно-примусового характеру;
  • 4) системність норм адміністративного права.

Мета адміністративно-правових норм:

  • 1) організація й регулювання відносин у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку;
  • 2) інформаційна;
  • 3) охорона (забезпечення законності й дисципліни у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку);
  • 4) заохочувальна (стимулювання учасників відносин до участі, активізації ролі, самостійності);
  • 5) соціально-моральна (формування правосвідомості, ставлення до громадського порядку, безпеки тощо).

Адміністративно-правові норми виконують функції: організація та регулювання публічно-сервісних, деліктних, процесуальних відносин, а також відносин щодо здійснення публічного адміністрування, забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у відносинах із державою; сприяння функції організації та регулювання публічно-сервісних відносин та відносин, що виникають в процесі здійснення публічного адміністрування (норми-дефініції, норми-презумпції); регулятор суспільних відносин не тільки у сфері публічного адміністрування, айв інших сферах.

Види адміністративно-правових норм:

  • 1) за спрямованістю змісту:
    • - ті, що закріплюють порядок створення і правовий режим суб'єктів правовідносин;
    • - ті, що визначають форми і методи діяльності суб'єкту адміністрування;
    • - ті, що встановлюють порядок проходження публічної служби;
    • - ті, що визначають способи і порядок забезпечення законності діяльності суб'єктів публічної адміністрації;
    • - ті, що регулюють засади адміністративно-правового регулювання окремими галузями народного господарства;
    • - ті, що визначають права, обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування;

ті, що визначають підстави притягнення до адміністративної відповідальності та процедурні питання її реалізації;

  • 2) за функціональним призначенням:
    • - регулятивні - регулюють діяльність учасників адміністративно-правових відносин з метою досягнення суспільно-корисної мети в сфері публічного адміністрування;
    • - правоохоронні - визначають загальнообов'язкові приписи, спрямовані на захист прав та свобод людини та охорону існуючого правопорядку у сфері публічного адміністрування;
  • 3) за формою припису:
    • - зобов'язуючі (приписні) - зобов'язують здійснити певні

дії;

  • - заборонні - забороняють вчиняти ті чи інші дії;
  • - дозвільні (управомочні, повноважні, диспозитивні) - управомочують діяти в рамках вимог норми, вчиняти активні дії;
  • - стимулюючі (заохочувальні) - забезпечують вплив на поведінку учасників правовідносин за допомогою засобів морального та матеріального характеру;
  • - рекомендаційні - надають учасникам правовідносин можливість пошуку най оптимальнішого варіанту поведінки;
  • 4) за адресатами:
    • - для органів виконавчої влади;
    • - для інших державних органів;
    • - для державних службовців;
    • - для державних підприємств, установ, організацій;
    • - для недержавних підприємств, установ, організацій;
    • - для громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства; або ж:
    • - для приватних осіб;
    • - для публічних осіб (суб'єктів публічної адміністрації);
  • 5) за змістом:
    • - матеріальні - закріплюють права та обов'язки у сфері публічного адміністрування;
    • - процесуальні - закріплюють порядок здійснення юрисдикційних процедур (притягнення до дисциплінарної відповідальності, до адміністративної відповідальності тощо) та позитивно спрямованих процедур (реєстрація, ліцензування тощо) в сфері публічного адміністрування;
  • 6) за межами дії:
    • - у просторі - передбачають територію, на яку поширюється їх юридична сила (на всю територію України, на адміністративно-територіальну одиницю, на окрему режимну зону тощо);
    • - у часі (тимчасові, безстрокові);
    • - за колом осіб (поширюються на всіх громадян або на окремі групи осіб - іноземців, неповнолітніх, військовослужбовців тощо);
  • 7) за ступенем загальності:
    • - загальні - поширюються на всі сфери публічного адміністрування;
    • - міжгалузеві - регулюють адміністративно-правові відносини у межах конкретно визначеної сфери публічного адміністрування;
    • - місцеві (локальні) - містяться в актах суб'єктів публічного адміністрування місцевого рівня (місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);
  • 8) за повнотою викладення змісту:
    • - визначені - мають повно викладене правило поведінки (абсолютно визначені, відносно визначені);
    • - відсильні - викладають правило поведінки частково та відсилають до іншої норми правового акту;
    • - бланкетні - частина норми міститься в іншому акті, який приймається іншим вповноваженим суб'єктом;
  • 9) за юридичною силою нормативних актів, у яких норми зафіксовані:
    • - містяться у законах;
    • - містяться в указах, розпорядженнях;
    • - містяться в постановах;
    • - містяться в рішеннях;
    • - містяться в наказах;
    • - містяться в інструкціях тощо.

Більшість адміністративно-правових норм мають імперативний характер, який дістає вияв у:

  • - прямих приписах, які зобов'язують суб'єкта діяти тільки певним чином без можливості вибору варіанта поведінки;
  • - обов'язковій державній реєстрації в органах виконавчої влади;
  • - наданні суб'єкту права вибору варіанта поведінки, проте не порушуючи встановлених нормою меж поведінки. Проте останнім часом зростає частка і норм диспозитивного характеру.

Практичне використання правил поведінки, які містяться в адміністративно-правових нормах, означає їх реалізацію. Реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у таких формах:

  • 1) виконання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов'язків (одержання паспорта, сплата податків, подання декларації);
  • 2) використання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав (подання скарги, заяви);
  • 3) додержання - пасивна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання вимог норм права;
  • 4) застосування - діяльність органів держави щодо вирішення адміністративних справ і видання індивідуальних юридичних актів, які грунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм.

Структура адміністративно-правової норми - це її внутрішня побудова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми.

Адміністративно-правові норми складаються із гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза - частина норми, яка вказує на фактичні умови, за наявності яких норма застосовується. Гіпотезу можна назвати юридичним фактом (наприклад, досягнувши 16-річного віку, громадянин зобов'язаний отримати паспорт; особи чоловічої статі, досягнувши 18-річного віку, зобов'язані з'явитися на призовну дільницю тощо).

Диспозиція - частина норми, в якій сформульовано власне правило поведінки (обов'язок отримати паспорт, подати до податкової служби декларацію про доходи).

Санкція - частина норми, в якій зазначається захід впливу з боку держави у випадку порушення правил, передбачених нормою.

Проте класична структура норми зустрічається досить рідко. Як правило, зустрічається двочленна структура норми (гіпотеза і диспозиція), а санкція передбачається в інших нормах (як правило, у КпАП).

Адміністративно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, суб'єкти яких наділені правами і обов'язками у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових відносин:

  • 1) вони виникають у сфері виконавчої, тобто владно-організаційної діяльності;
  • 2) ці відносини виникають у зв'язку з діяльністю органів публічної адміністрації;
  • 3) для них притаманною є наявність обов'язкового суб'єкта - органа публічної адміністрації;
  • 4) цей обов'язковий суб'єкт діє завжди владно, отже, відносини є публічно-владними;
  • 5) відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої із сторін, при цьому згода іншої сторони не є обов'язковою;
  • 6) відносини між учасниками відносин розглядаються, як правило, у позасудовому порядку;
  • 7) у випадку порушення однією із сторін вимог адміністративно-правових норм вона відповідає перед державою в особі її органів (як правило, органів виконавчої влади).

Види адміністративно-правових відносин:

  • 1) залежно від функцій, які виконуються:
    • - регулятивні;
    • - правоохоронні;
  • 2) за адміністративно-правовим статусом суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах:
    • - між вищестоящими і нижчестоящими суб'єктами (вертикальні);
    • -- між непідпорядкованими суб'єктами адміністрування (горизонтальні);
    • - між органами публічної адміністрації і підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
    • - між органами публічної адміністрації і непідпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
    • - між органами публічної адміністрації і органами місцевого самоврядування;
    • - між органами публічної адміністрації і об'єднаннями громадян;
    • - між органами публічної адміністрації і громадянами;
  • 3) залежно від галузевої залежності:
    • - матеріальні;
    • - процесуальні;
  • 4) за змістом:
    • - у сфері загального адміністрування;
    • - у сфері галузевого адміністрування;
    • - у сфері міжгалузевого адміністрування;
  • 5) за галузевою діяльністю:
    • - у галузі економіки;
    • - у адміністративно-політичній галузі;
    • - у соціально-культурній галузі;
  • 6) за спрямованістю:
    • - зовнішні;
    • - внутрішні;
  • 7) за механізмом захисту:
    • - що захищаються у судовому порядку;
    • - що захищаються в адміністративному порядку;
  • 8) за способом регулювання:
    • - функціональні;
    • - територіальні;
  • 9) за майновою належністю:
    • - майнові;
    • - немайнові;
  • 10) за характером взаємодії суб'єктів відносин:
    • - субординації;
    • - координації (диспозитивні) тощо.

Для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин потрібна наявність юридичних фактів. При цьому юридичні факти як підстава виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин поділяються на такі:

  • 1) за наслідками, що настали:
    • - правоутворювальні - спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин (подання скарги, укладення адміністративного договору тощо);

правозмінювальні - спричиняють зміну вже існуючих адміністративно правових відносин (зміна адміністративного стягнення, переведення державного службовця на іншу посаду тощо);

  • - правоприпринювальні - спричиняють припинення адміністративно-правових відносин (виконання адміністративного стягнення, проведення реєстрації, отримання дозволу тощо);
  • 2) за наявністю або відсутністю зв'язку факту з волею суб'єкта:
    • - діяння - це вольова поведінка суб'єкта правовідносин (дія або бездіяльність); за своїм характером діяння може бути правомірним, тобто відповідати нормам адміністративного права (видання актів суб'єктами публічної адміністрації, подання звернення громадянами, призначення перевірок тощо) та неправомірним - порушення норм адміністративного права (ухилення від державної реєстрації, порушення правил дорожнього руху, бездіяльність посадових осіб органів публічної адміністрації тощо);
    • - подія - явище, яке спричиняє виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин, але не залежить від волі суб'єктів таких правовідносин (наприклад, смерть особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, припиняє відповідні деліктні відносини).

Адміністративно-правові відносини традиційно включають суб'єктів, об'єкти та зміст.

Суб'єкт адміністративно-правових відносин - учасник адміністративно-правових відносин, який має конкретні права та обов'язки у сфері публічного адміністрування. Обов'язковим учасником адміністративно-правових відносин завжди є суб'єкт, наділений владними повноваженнями (органи публічної адміністрації, посадові особи органів публічної адміністрації, державні організації, наділені державно-владним и повноваженнями, тощо). Традиційно всіх суб'єктів адміністративно-правових відносин поділяють на:

  • - індивідуальних - фізичні особи, наділені різним адміністративно-правовим статусом (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, посадові особи, неповнолітні тощо)
  • - колективних - юридичні особи, наділені адміністративно-правовим статусом (об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, суб'єкти публічної адміністрації).

Об'єкт адміністративно-правових відносин - те, заради чого виникають правовідносини, це - матеріальні, духовні та інші соціальні цінності. Сучасний стан розвитку науки адміністративного права свідчить про те, що об'єктами адміністративно-правових відносин є:

  • - поведінка учасників управлінських відносин (дії, утримання від дій);
  • - окремі майнові та немайнові об'єкти (матеріальні речі, інформація, об'єкти творчості тощо).

Зміст адміністративно-правових відносин - сукупність юридичних прав (міра дозволеної поведінки, що визначається державою) та обов'язків (міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою) суб'єктів правовідносин.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші