Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Казначейська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Напрями розвитку взаємодії України з міжнародними фінансовими інститутами

Досвід взаємодії України з міжнародними інституціями підтверджує необхідність суттєвого вдосконалення її форм та механізмів. Співпраця, насамперед з Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри, підтвердження кредитоспроможності держави. Тому практика використання запозичених урядом та Національним банком України коштів має бути максимально прозорою.

У сучасних умовах, коли процес входження України до світової фінансової системи продовжується, потрібно вдосконалювати механізми співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями та практичні алгоритми дії у сфері державних запозичень. В основі цих взаємовідносин мають залишатися національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів Міжнародного валютного фонду може здійснюватися лише на рефінансування наявних боргових зобов'язань.

Важливим залишається питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання. Виділяють три способи можливого використання залучених ресурсів: - фінансове розміщення, коли із зовнішнього джерела здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

  • - бюджетне використання, при якому залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання залучених з міжнародного ринку ресурсів є найменш ефективним;
  • - змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

У вітчизняній практиці великого поширення набув найменш ефективний спосіб, коли нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування наявного зовнішнього боргу. Кошти, отримані від міжнародних фінансових організацій, в основному спрямовуються на фінансування бюджету. Водночас механізм використання системних позик Світового банку, не забезпечує повну реалізацію інвестиційного призначення запозичень. Знеособлення цих коштів у бюджеті не дає можливості відслідковувати цільове та ефективне їх використання.

Невиправданою є також порівняно висока частка використання запозичених коштів для підтримки національної валюти. Це надто висока ціна для національної економіки, яка засвідчує недостатню ефективність грошово-кредитної політики Національного банку України за попередні роки.

Для стабілізації фінансової ситуації у державі та виведенню її економіки з кризового стану потрібно забезпечити оптимальне витрачання кредитних ресурсів. Цільове призначення зовнішніх запозичень обумовлюється не тільки поточними потребами економіки й соціальної сфери, а й стратегічними пріоритетами розбудови економічного простору України.

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком має базуватися на новій стратегії, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика. Опрацьована українською стороною за участю Світового банку вона відповідає внутрішнім програмним документам щодо економічного і соціального розвитку держави. Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від уряду України запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Необхідно також чітко розподілити повноваження та відповідальність між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.

У взаємовідносинах з Міжнародним валютним фондом уряд повинен забезпечувати:

  • - поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності; - продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки та процесів приватизації;
  • - поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюджетних відносин;
  • - активізацію реформи фінансового і банківського секторів та подальший їх розвиток на якісно новому рівні;
  • - подолання корупції тощо.

Подальше вдосконалення співпраці з Європейським банком реконструкції і розвитку залежить від зростання в Україні його "працюючих активів". Для цього необхідно спільно з керівництвом ЄБРР закріпити практику проведення регулярного огляду портфеля проектів, посилити контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов'язань у взаємовідносинах з ЄБРР, удосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів.

Необхідно здійснити також конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями, Світовою організацією торгівлі (COT), Європейською Асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.

Дедалі нагальнішою стає потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури - Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалось би фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому та жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів.

Для подальшого залучення зовнішніх джерел необхідно постійно й ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабів на предмет використання їхніх можливостей для фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки (ЮНІДО, ФАО, ЮНЕП, Регіональні банки економічного розвитку тощо).

Розвиток співробітництва з міжнародними фінансовими інститутами має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

  • - прискорення ринкових трансформацій, забезпечення фінансової стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;
  • - відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам її економічного та соціального розвитку;
  • - спрямування запозичених ресурсів на забезпечення стабільного економічного зростання;
  • - здійснення структурних перетворень, формування розвинутого внутрішнього ринку і припинення практики використання позик для фінансування поточних витрат;
  • - мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;
  • - дотримання економічно обґрунтованих та загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
  • - залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України.

Новою формою прямої технічної співпраці між центральними органами виконавчої влади країни та органами влади країн-членів Європейського Союзу стала реалізація спільного проекту Twinning (Твінінг) у сфері управління державним боргом та бюджетного прогнозування, який передбачає вивчення іноземної практики розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів, управління ризиками державного боргу та оптимізацію надання державних гарантій.

Головною метою проекту Twinning є посилення системи державних фінансів України на базі найкращого практичного досвіду ЄС та визнаних на міжнародному рівні стандартів, наближення нормативно-правової та інституційної бази до міжнародних і європейських передових практик. Як інструмент технічної допомоги та обміну досвідом з впровадження найкращих практик ЄС у фінансовій сфері Twinning сприятиме успішній реалізації інституційної й структурної реформ в Україні.

Основними передумовами надання Україні можливості користуватися інструментом Twinning як новою формою технічного співробітництва і основним механізмом інституційної розбудови у рамках зовнішньої допомоги ЄС стало підписання двосторонніх угод між ЄС та Україною і відповідних домовленостей:

  • - Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП) на період 2007-2013 роки. Він є логічним продовженням Європейської політики сусідства, але розроблений як більш гнучкий і керований політичними потребами інструмент. Його мета - сталий розвиток і наближення до норм і стандартів законодавства ЄС;
  • - Стратегічна доповідь для України на період 2007-2013 років, як основний документ для розширення ЄС за рахунок країн східного регіону, охоплених ЄІСП. її доповнює Регіональна стратегічна доповідь країн східного регіону ЄІСП 2007 - 2013 pp.;
  • - 3 метою підготовки до впровадження майбутньої Угоди про асоціацію Україна - ЄС з 2009 року вступив у силу Порядок денний асоціації Україна - ЄС. Він являє собою новий практичний інструмент допомоги ЄС та нову можливість у посиленні стабільності, незалежності та ефективності інститутів, що забезпечують демократію та верховенство права.

Висновки до розділу

  • • Важливим елементом фінансової системи держави є державний борг, що утворюється внаслідок мобілізації ресурсів на внутрішньому та світовому фінансових ринках. За своєю економічною сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
  • • Значні витрати на обслуговування державного боргу порівняно з надходженням платежів до державного бюджету вимагають побудови дієвої системи його управління. Під управління державним боргом розуміють сукупність заходів щодо оптимізації державного боргу, його погашення й обслуговування, а також умов здійснення державних запозичень.
  • • Ефективне управління державним боргом передбачає розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави з використанням різноманітних методів. Найпоширенішими методами управління державним боргом є: рефінансування державного боргу, новація, уніфікація позик, конверсія, відстрочення погашення позик, анулювання боргу тощо.
  • • В управлінні державним боргом виділяють три стадії: залучення державних запозичень, використання коштів, погашення та обслуговування боргу. Залучення коштів може здійснюватися шляхом випуску державних цінних паперів та отримання позик. Кошти від державних запозичень можуть використовуватися на підтримку інвестиційних програм і розвиток матеріального виробництва, покриття дефіциту платіжного балансу, задоволення поточних потреб бюджету, зокрема обслуговування та погашення державного боргу.
  • • Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків за ним та оплати супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.
  • • Платежі з погашення й обслуговування державного боргу здійснюються Державною казначейською службою в межах обсягів, передбачених розписом фінансування і розписом асигнувань державного бюджету, затвердженого на бюджетний період.
  • • Підставою для проведення видатків з обслуговування державного боргу є розпорядження Міністерства фінансів України, до яких можуть додаватися копії: кредитних договорів; платіжних інструкцій іноземних кредиторів; договорів про придбання товарів виконання робіт, надання послуг; актів виконаних робіт та інших документів, що обумовлюють здійснення платежів.
  • • Плата за користування кредитом (позикою) (виплата відсотків (доходу) за борговими зобов'язаннями) та сплата комісій, штрафів здійснюються безпосередньо на рахунки кредиторів або банків-агентів відповідно до договорів, укладених Міністерством фінансів України з кредиторами та банками-агентами як в національній, так і в іноземній валютах. Операції в іноземній валюті здійснюються з валютних рахунків Казначейства України;
  • • Інші платежі з обслуговування державного боргу здійснюються в національній валюті через реєстраційні рахунки, відкриті на ім'я Міністерства фінансів України в Державній казначейській службі; в іноземній валюті - з валютних рахунків Казначейства України на рахунки виконавців послуг згідно з підтвердними документами.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші