Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Історія релігій світу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Історія релігії, її предмет і загальна характеристика

Історія релігії в системі гуманітарного знання

На сучасному етапі нашої історії життя ставить все нові й нові проблеми, без розв'язання яких суспільство не може рухатися шляхом побудови правової, демократичної держави, необхідними атрибутами якої є національний розквіт і гуманізм, демократія та економічне зростання.

Однією з проблем сьогодення стала необхідність нормалізації релігійного життя в Україні. Складність, важливість її зумовлюється тим, що вирішення даного питання останнім часом дедалі більше пов'язується з проблемами суспільно-політичного життя нашої країни та її національного відродження, яке відбувається в суперечливих умовах і тому викликає інтерес до вітчизняної історії, зокрема до історії релігії та вільнодумства в Україні. Брак необхідних знань з історії вітчизняної духовної культури зумовлює не завжди правильне орієнтування в сучасних дискусіях навколо релігійно-церковних питань.

Повний вузівський курс "Історія релігій світу" ставить завдання значно ширше вивчити феномен релігії. Все це зумовлює необхідність пошуку нових шляхів, засобів та методів викладання. Якщо у старих програмах і підручниках релігія викладалася тільки з марксистсько-ленінських позицій, то у нинішній ці питання розглядаються крізь призму сучасних філософських учень, які виступають з різних позицій, а саме: історії, вільнодумства, богослов'я та атеїзму. В умовах демократії по-новому звучать проблеми сучасного суспільствознавства і народознавства. Для збагачення національної культури необхідно знати історію виникнення, становлення, функціонування та розвитку різних релігій.

Саме виховання історією — важлива складова формування світоглядних переконань і життєвої позиції людини. Висвітлюючи дану тему, слід загострити увагу на питаннях: визначення предмета дисципліни "Історія релігій світу" та структура, мета і завдання цього курсу. Необхідно також звернути увагу й на такі категорії і поняття, як атеїзм, релігія, віра, відчуження.

Перш ніж розпочати викладання дисципліни, визначимо предмет вивчення. Перед викладачем постає складне завдання — дати визначення таких складних соціально-історичних явищ, як релігія і атеїзм. Виступаючи упродовж усього історичного шляху суспільного розвитку як антиподи, вони мають різні онтологічні, гносеологічні, логічні й соціальні завдання.

З нашого погляду, назва дисципліни має умовно-навчальний характер. Умовний тому, що релігію вивчає в основному богослов'я (оскільки об'єктом вивчення релігії може бути і філософія, і соціологія, і мистецтвознавство тощо), а атеїзм і вільнодумство — атеїзмознавство (хоча й атеїзм може бути об'єктом вивчення філософією, соціологією, історією та ін.). Навчальний — бо підвищення рівня світоглядної культури неможливе без вивчення як релігії, так і атеїзму. Багато хто вважає, що релігія і атеїзм як суспільні явища історично не змінюються, що зумовлює можливість необ'єктивного підходу до них. Останні як соціально-історичні феномени виникають на певному ступені розвитку суспільства, їх становлення більшою або меншою мірою збігається з розвитком суспільства, в якому вони існують. Тому й релігійні вірування і атеїстичні переконання мають дуже складний шлях виникнення і функціонування — від наївних уявлень первісної людини до філософськи ускладнених понять сучасних релігійних побудов.

Історичний аналіз дає змогу визначити джерела, з яких започаткувалися релігія, вільнодумство, атеїзм; простежити їх нелегкий еволюційний шлях у суспільстві, де вони виконують не завжди перші ролі, стикаються і ведуть між собою боротьбу, і де релігія виконує провідну роль у розвитку суспільства, а потім втрачає її, але як одна з провідних форм суспільної свідомості, як і раніше, визначає світоглядну спрямованість людини, тимчасом як розвиток атеїзму в контексті історії свідчить про діалектичний шлях поступального руху від ідей єретичних до вільнодумства, а від нього — до атеїзму. Складність розвитку атеїзму полягає в тому, що йому завжди була притаманна елітарність щодо релігії, яка мала тотальний характер. Якщо носіям атеїзму потрібно було мати знання, які відповідали б рівню розвитку суспільства або випереджали його, то носієві релігії достатньо було знання догм та віри. Ось чому історія атеїстичної думки вкладається у невеликій, порівняно з історією релігії, проміжок часу. У новий час, коли були створені системи атеїстичних знань і відбувся бурхливий розвиток атеїзму, почали функціонувати різні спілки атеїстів. Естафету атеїстичних знань перехопили соціалістичні школи, завдяки яким стало можливим розглянути атеїзм і релігію з позицій діалектичного матеріалізму, розкрити механізм їх дії як чинників суспільного життя. Деякі оцінки відповідали часу їх виникнення, інші були неправильно зрозумілі або перекручені. Тому процеси стагнації, притаманні нині усім нашим суспільним наукам, властиві до певної міри і атеїзму. Філософський підхід до релігії вимагає розкриття як негативних, так і позитивних сторін історії суспільного розвитку, що дозволяє об'єктивно оцінити роль релігії та атеїзму в розвитку людського суспільства. А це дає змогу більш-менш успішно проаналізувати їх нинішній стан функціонування.

Розглядаючи теоретичні установки релігії й атеїзму, необхідно звернутися до форм обґрунтування їх. А це можна здійснити лише за умови аналізу "святих" книжок, а також різних теоретичних релігійних побудов. Як показує історико-філософський аналіз, постійна взаємодія релігії з філософією не тільки підживлює розвиток релігії, а й сприяє появі нових її форм. У християнстві це вульгаризація (II—VIII ст.), еклектика (IX— XVIII ст.), плюралізм (XIX — середина XX ст.); синкретизм (середина XX ст. й до сьогодення). Як і кожна класифікація, вона має вади, але беззастережним є те, що одна форма суспільної свідомості не включає інші форми, не спотворюючи їх.

Релігія, замінюючи одну форму на іншу, використовує кілька форм, за допомогою яких вона спирається на філософію для свого обґрунтування. При цьому використовуються філософсько-ідеалістичні школи суб'єктивного та об'єктивного ідеалізму, а в сучасних умовах — ідеї деїзму, пантеїзму, двоїстої істини і навіть окремі ідеї вульгарного та метафізичного ідеалізму.

Атеїзм завжди мав своєю теоретичною базою філософію. Він пройшов шлях від наївно-стихійних поглядів до метафізичного матеріалізму, а від останнього — до діалектичного. Атеїстичні ідеї притаманні представникам філософсько-ідеалістичних (Юм, Ніцше, Сартр, Камю, Рассел) та матеріалістичних (Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар, Ібн-США, Ібн-Рушд, Бекон, Спіноза, Вольтер, Гоббс, Дідро, Гольбах, Фейєрбах, Маркс, Енгельс, Добролюбов, Чернишевський, Писарєв, Шевченко, Леся Українка, Франко та ін.) шкіл.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші