Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Перша літописна згадка назви "Україна".

Методологічно значущою в осмисленні цінностей національної культури є поява самоназви народу, країни.

Як відомо, вперше назва "Україна" вжита у Київському літописі для означення Переяславщини при опису подій 1147 р. За свідченням літописця, цього року в поході проти половців тяжко захворів і помер переяславський князь Володимир Глібович. Принесли князя "в город його Переяславль на носилицях, і тут представився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і сильний у бою, і мужністю кріпкою відзначався, і всякими доброчесностями (був) сповнений. За ним же Україна багато потужила" (Літопис руський, 1989, с. 347).

Надзвичайну складність історичної долі українського народу засвідчує той факт, що етнонім "українець" набуває визнання лише у XIX ст.

Служба імміграції Канади тривалий час реєструвала переселенців із Західної України під загальною назвою "австро-угорці", "русини", "галичани", "рутенці", "буковинці", "поляки". Назва "українці" у переписах населення Канади вперше зустрічається 1916 р.; під такою назвою було зареєстровано 36 103 особи (Українські канадці..., 1990, с. 16—18).

Ґрунтовний теоретико-методологічний аналіз розвитку українського народу здійснив Михайло Грушевський. Вчений спростував версії офіціозних істориків польсько-шляхетської та проросійської орієнтації XV—XIX ст., котрі прагнули довести, що назва "українці" вміщує передусім географічно-периферійний смисл і не вказує на ознаки етнічної самодостатності як нації. Такі думки обстоювали польський історик С. Грондський, російський історик М. Погодін, російські філософи Г. Федотов, П. Струве та ін.

У дослідженні витоків української нації М. Грушевський виходив з реальних історичних, економічних, культурних взаємовідносин східнослов'янських народів, існуючих задовго до періоду Київської Русі. Він зазначив, що використав назви "Україна-Русь" і "українсько-руський" з метою "підкреслити зв'язки нового українського життя з його старими традиціями" (Грушевський, 1904, с. 2).

Зміст термінів "українознавство", "україністика", "україніка".

Науковці простежили еволюцію понять "українознавство", "україністика", "україніка" (Дашкевич, 1994), етно-топонім "Україна" й етнонім "українці" (Макарчук, 1994), назву "Україна" в контексті українського історичного фольклору (Мороз, 1994).

За висновком дослідників, термін "україністика" лише у науково-педагогічному розумінні (українська лінгвістика, плюс літературознавство, плюс фольклористика) виник на зламі XIX—XX ст., коли за українською соборною нацією остаточно утвердився (частково також у міжнародному вжитку) етнонім "українці". Термін "україністика" (відповідно "україністи") виник за аналогією з термінами "германістика", "романістика", "русистика" і набув значного поширення у 30-х роках XX ст. Помітних політичних переслідувань він не зазнавав, хоча у міжвоєнній Польщі (1918—1939), коли етнонім "українці" заперечувався в офіційному слововживанні (застосовували, зокрема у шкільній практиці, в антиукраїнській публіцистиці терміни "Rusin","ruski", "vel rusinski jezuk"), це не могло не відбитися на діапазоні вживання термінів "україністика", "україніст". Стосовно використання в науковій і повсякденній мові, то найперспективнішим "нині виявляється термін "україністика" (похідне — "україністи"), що охоплює комплекс із частини гуманістичних, переважно філологічних дисциплін. Межі застосування терміна вимагають уточнення. "Українознавство" (і похідне — "українознавець") як термін, характерний для додержавного існування української нації, не позбавлений дискримінаційного відтінку, хоча й закріплений політизованою традицією, поступово відходить у минуле, зберігаючи дотепер значення тимчасового паліативу. Семантичне поле застосування терміна нечітке. Немає обґрунтованих причин змінювати значення терміна "україніка", який і надалі слід застосовувати для визначення сукупності чужоземних відомостей і літератури про Україну, українську націю, українські проблеми (Дашкевич, 1994).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші