Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Про нас
Правила користування
Політика конфіденційності
Угода користувача
Політика Cookies
Контакти
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціологія
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Норми.

У перекладі з лат. — правило, взірець. У Стародавньому Римі "нормою" називали тягарець на ниточці, за допомогою якого мулярі звіряли вертикальність стіни. Фактично, подібне значення це слово зберегло і в сучасній українській мові у більшості контекстів: це ніби своєрідний вимірювальний інструмент, який використовується для оцінювання "правильності" певного явища, його відповідності наперед заданому взірцю. Однією із найважливіших ознак соціальної норми є її імперативність (наказовість), яка виявляється у тому, що поведінка, яка не відповідає нормі, обов'язково викликає негативну реакцію в інших людей.

У соціології під нормами розуміють засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. У нормативній структурі виділяють звичаї, моральні норми і закони.

Звичаї — традиційний тип поведінки, закріплений колективними звичками. Якщо звички є буденністю соціальної дійсності, то звичаї вказують на більш загальний її аспект.

Звичаї — це схвалені суспільством масові взірці дій, які рекомендується виконувати. Прокидатись о 7-ій ранку — звичка, а святкувати Різдво, вітаючись — подавати руку, або одягатися відповідним чином — звичаї. Одні звичаї мають стародавню історію, інші виникли і закріпилися порівняно недавно, але у всіх випадках ми розуміємо під ними усталений, стійкий порядок дій, поведінки людей.

Звичаї часто є справою смаку і якщо хтось не дотримується звичаїв — його вважатимуть ексцентричною особою, але не злою чи небезпечною людиною (в принципі, можна, скажімо, одружуючись, не обмінюватися обручками і не організовувати весілля; можна пофарбувати волосся в ультрафіолетовий колір чи грати футбол у капелюсі). До порушників звичаїв застосовують різні неформальні санкції — несхвалення, ізоляцію, заперечення.

Моральні норми — сукупність культурних норм, які отримали ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості тощо. Mores — в Стародавньому Римі так називали найбільш шановані, священні звичаї.

Лев Толстой розрізняв три види моральності:

моральність дикунства (моральним є те, що служить моєму "Я");

моральність варварства (моральним є те, що приносить користь моєму оточенню);

моральність загальнолюдська (моральним є те, що є корисним для всього людства).

Усім відомо, що аморально ображати слабких, бити жінок, знущатися над інвалідами. Але в давньогрецькому місті-державі Спарті вважалося цілком моральним скинути в урвище слабку дитину. Таким чином, що є моральним, а що — ні — вибирає саме суспільство. Цей відбір триває постійно. Наприклад, сьогодні у багатьох країнах дискутують стосовно того, чи треба забороняти аборти, чи може бути дозволена евтаназія — добровільна смерть як визволення від невиліковної і болісної хвороби.

Що стосується евтаназії, то можемо сказати, що людство в цілому ще не готове до вирішення цієї моральної проблеми. Вперше евтаназію на державному рівні було легалізовано нацистами в Німеччині. У 1939р. Адольф Гітлер підписав таємний наказ, згідно якого евтаназії належало піддати всі "форми життя, які негідні життя", а саме: божевільних, невиліковних сифілітиків, деформованих немовлят тощо. Було створено шість евтаназійних центрів, де протягом двох років нацисти знищили від 100 тис. до 275 тис. осіб. Хоча це і не була евтаназія у точному значенні цього слова, бо евтаназія передбачає добровільний відхід із життя, а нацисти практикували швидше "добровільно-примусовий", тобто, за словами відомого персонажа, "робили пропозицію, від якої було неможливо відмовитися". Тільки рішучий протест католицької церкви змусив нацистів припинити цю злочинну практику.

Однак, уже в наш час, у 1993 р., евтаназію дозволили в Нідерландах, у 1997р. її легалізували в американському штаті Орегон, а в 2002 р. — у Бельгії.

Закони — це нормативні акти, прийняті вищим органом державної влади в установленому конституцією порядку. Вони

є вищим різновидом соціальних і культурних норм і вимагають безумовного підпорядкування.

Розрізняють два види законів: звичаєве право, яке становить сукупність "неписаних" правил поведінки і переважає У до індустріальному суспільстві та юридичні закони, закріплені конституцією.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>