Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорія людського капіталу

Початок формування теорії людського капіталу припадає на 60-ті роки XX ст. Першовідкривачем терміна "людський капітал" вважається Т. Шульц - представник чиказької школи. Основні принципи своєї теорії він виклав у статтях "Формування капіталу освіти" (1960 р.) та "Інвестиції в людський капітал" (1961 р.). Паралельно з Т. Шульцем теорію людського капіталу розробляв Г. Беккер, який теж належить до чиказької школи. Першу його публікацію "Інвестиції в людський капітал" було надруковано в 1962 р., а трохи пізніше вийшла його фундаментальна праця "Людський капітал: теоретичний та емпіричний аналіз" (1964 р.). За праці у сфері людського капіталу Г. Беккеру в 1992 р., а Т. Шульцу - у 1979 р. присудили Нобелівську премію з економіки.

Теоретико-методологічні дослідження людського капіталу як економічної категорії знаходимо в публікаціях багатьох науковців. Найчастіше під людським капіталом розуміють сукупність усіх продуктивних рис працівника (див. табл.).

Таблиця. Визначення поняття "людський капітал"

Автори

Визначення

Г. Беккер

Людський капітал "формується за рахунок інвестицій в людину, серед яких можна назвати навчання, підготовку на виробництві, витрати на охорону здоров'я, міграцію і пошук інформації про ціни і доходи" (Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории. - М.: ГУ-ВШЭ, 2003. - С. 39)

Т. Шульц

Людський капітал зводить до розвитку знань і здібностей, які людям надають "шкільна освіта, навчання на робочому місці, зміцнення здоров'я і зростаючий запас економічної інформації" (Shultz T. Investment in Human Capital. - N. Y.; L., 1971. - P. 64 - 65)

Г. Боуен

Людський капітал "складається з набутих знань, навичок, мотивацій та енергії, якими наділені людські істоти і які можуть використовуватися впродовж певного часу для виробництва товарів і послуг" (Bowen H.R. Investment in Learning. - San Francisco, 1978. - P. 362)

Л. Туроу

Людський капітал являє собою "продуктивні здібності, обдарування і знання" (Thurow L. Investment in Human Capital. - Belmon, 1970. - P. 15)

І. Фішер

Відкидаючи теорію трьох факторів виробництва, під капіталом розумів все те, що протягом певного часу спроможне приносити дохід. Базуючись на теорії корисності, він вводив людину до складу капіталу нарівні з іншими матеріальними об'єктами (Fisher I. The Natura of Capital and incom. - London, 1927. - P. 5, 51-52, 68-69)

На Заході є немало відомих підручників з економіки, які містять окремі розділи на тему людського капіталу [1].

Концептуальні підходи до розуміння людського капіталу дістали відображення в наукових працях вітчизняних учених. Характеристику людського капіталу подано у працях В. Близнюка, Д. Богині, О. Грішнової, С. Дятлова, які розглядають людський капітал через якісні характеристики працівника, що ефективно використовуються з метою зростання продуктивності праці та відповідно впливають на зростання доходів власника [2].

Аналіз визначень людського капіталу дозволяє зробити наступні висновки.

По-перше, в одних акцент зроблено на самому факті володіння цим особливим видом нематеріального багатства, на його формуванні та витратах, які пов'язані з цим процесом, а також на результаті функціонування людського капіталу.

По-друге, в ряді визначень акцент зроблений на тому, що людський капітал є штучно відтворюваним ресурсом, підкреслюється необхідність ціленаправлених зусиль для його створення. При цьому у багатьох визначеннях, особливо сучасного періоду, прямо не говориться про вартісну природу людського капіталу. Якщо раніше поняття людського капіталу розглядалося у вузькому значенні, то сьогодні більш популярним є широкий підхід: до складу людського капіталу включають широку сукупність особистих якостей, світоглядних установок, ціннісних орієнтацій, які можуть здійснювати побічний вплив на результати виробничої діяльності.

Теоретичним підґрунтям розвитку альтернативних концепцій людського капіталу, згідно з якими до цього поняття відносять не лише знання й уміння людини, а і її здатність до праці, психологічні особливості, суспільні та культурні якості, стала теорія І. Фішера.

Деякі автори включають до складу людського капіталу соціальний капітал, що втілений у відносинах між людьми. Слід зазначити, що Г. Беккер підтримував концепцію соціального капіталу, проте не змішував його з людським капіталом.

Аналогічно поступають і творці теорії соціального капіталу. Розрізнення людського та соціального капіталу закріплено у відомій методології Світового банку, в якій вони класифікуються як окремі елементи світового багатства, що втілені в сукупних людських ресурсах.

Наприкінці 80-х на початку 90-х років минулого століття відбувається активна розробка моделей економічного зростання з участю людського капіталу. Зокрема, виникли теорії ендогенного економічного зростання, в яких людський капітал займає ключову роль, так як його внесок у економічне зростання обумовлений не тільки вищою продуктивністю кваліфікованих і досвідчених працівників. Головне - він виступає джерелом нових ідей та інновацій, а також фактором їх сприйняття і розповсюдження [3].

Попри окремі дискусійні суперечності щодо змісту поняття "людський капітал" професор І. Радіонова виокремлює наступні загальновизнані положення [4]:

  • - людський капітал є віддзеркаленням запасу знань, навичок, здатностей і мотивів працівників до продуктивної діяльності;
  • - людський капітал може нагромаджуватися внаслідок інвестування в певні сфери; зокрема, до таких сфер належать фундаментальна освіта (навчання, що передує трудовій діяльності),система підвищення кваліфікації, медицина, виробнича інфраструктура в тій її частині, що забезпечує рух робочої сили, інформаційна інфраструктура, завдяки якій ринкові суб'єкти орієнтуються в цінах та доходах;
  • - мотивом інвестування в людський капітал, як для уряду (держави), так і для окремих осіб, слугує очікувана віддача - додатковий доход або інші вигоди в майбутніх періодах;
  • - серед інших вигод від нагромадження людського капіталу присутні такі зовнішні ефекти, як оволодіння новим знанням у процесі діяльності, швидке його поширення в усій економіці, створення сприятливих умов для приросту знань та їхнього застосування.

Сьогодні науковці особливий інтерес проявляють до проблеми виміру людського капіталу, так як будь-який із підходів, які для цього використовуються, не може врахувати всі важливі аспекти, а це призводить до неадекватних оцінок.

Примітки

  • 1. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: макроэкономическая модель. - СПб: Печатный двор, 1992; Макконнелл K.P.. Брю СЛ. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Т.2. - М.: Республика, 1992; Эренберг Р.Дж., Смит P.C. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. - М.: Изд-во МГУ, 1996.
  • 2. Близнюк В. В. Людський капітал і ринок праці / В. Близнюк // Економічна теорія. -2008. - №2. - С. 75 - 89; Грішнова О. А. Людський капітал : формування в системі освіти і професійної підготовки. - К. : Т-во "Знання", 2001; Дятлов С. А. Основы теории человеческого капитала. - Спб, 1999.
  • 3. Соболева И. Парадоксы измерения человеческого капитала // Вопросы экономики. - 2009. - №9. - С.51.
  • 4. Радіонова І. Економічне зростання з участю людського капіталу // Економіка України. - 2009. - №1. - С. 19 -30.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші