Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Статистика arrow Фінансова статистика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Види грошей та їх фінансово-статистична характеристика

Гроші — це усі види фінансових активів, що можуть використовуватися як засіб оплати за товари та послуги.

Усю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем ліквідності можна класифікувати таким чином:

  • - готівка — абсолютно ліквідні активи (грошові знаки);
  • - безготівкові гроші (депозити);
  • - цінні папери;
  • - світові гроші (міжнародні ліквідні активи).

Ці компоненти грошей розрізняються за роллю і значенням в грошовому обігу, швидкістю обертання, джерелами отримання інформації, формами і ступенем впливу на економіку країни.

Саме з погляду на структуризацію грошей розрізняють готівковий і безготівковий обіг.

З розвитком системи господарських зв'язків і банківської системи роль готівки як засобу обігу поступово скорочується. У сучасному світі основною формою здійснення всіх розрахунків є безготівкові розрахунки.

Емісія готівки — це її випуск в обіг, який призводить до збільшення грошової маси. Рішення про здійснення емісії готівки і вилучення грошей з обігу в Україні приймає НБУ.

Для розрахунку величини наявної грошової маси використовують такі показники:

  • - готівка поза банківською системою;
  • - готівка в касах банків;
  • - уся готівка в обігу, яка включає два попередні компоненти — готівка поза банківською системою і у касах банків.

Внаслідок розвитку фондового ринку високоліквідні цінні папери можуть розглядатися як гроші, оскільки вони можуть виконувати їхні функції.

Державні цінні папери вважаються найбільш надійними цінними паперами, а також зазвичай мають пільгове оподаткування (аж до повного звільнення від сплати податків). Державні цінні папери менш ліквідні, ніж банківські депозити, але їх можна легко поміняти на гроші або використовувати як засіб платежу.

Глобалізація економіки спричинила появу світових грошей, визнаних у якості загального універсального засобу платежу в міжнародних розрахунках. Першою формою світових грошей було золото. У XX ст. замість золота почали використовуватися банкноти розвинених країн світу — валюту.

Процес оцінювання і аналізу світових грошей базується на характеристиках золотовалютних резервів центральних банків країн.

Термін "золотовалютні резерви" означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших країн та міжнародних фінансових організацій, а також для регуляторних та інших потреб, що мають загальноекономічне значення.

Золотовалютні резерви держави складаються з фондів, що створюються для забезпечення стабільності власної грошової одиниці та платоспроможності держави.

Вважається, що правовий статус, склад та призначення золотовалютних резервів України на сьогодні не мають єдиного законодавчого регулювання.

Золотовалютні резерви України як фонди держави включають:

  • - Державний валютний фонд України,
  • - Державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи та коштовного каміння;
  • - Державний валютний фонд Уряду (кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України);
  • - Золотовалютні резерви НБУ.

Джерелами формування золотовалютних резервів є:

  • - експорт продукції, що забезпечує приплив в країну іноземної валюти;
  • - доходи від управління золотовалютними резервами, зокрема, від розміщення їх у банках низки країн;
  • - іноземна валюта, що обмінюється на національну для здійснення операцій всередині країни.

Обсяг золотовалютних резервів повинен бути таким, аби за надзвичайних обставин забезпечувати виконання державою її внутрішніх і зовнішніх зобов'язань.

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе економічне значення, оскільки занижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регуляторні можливості держави у монетарній сфері, а завищений — призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий період.

Практичне вирішення цього питання виявилося набагато складнішим, ніж це може видатися на перший погляд. Широке коло факторів, що визначають необхідність формування золотовалютних резервів та впливають на їхні обсяги, практично унеможливлює вироблення універсального правила їх оптимізації.

У світовій практиці найбільш поширеними є такі критерії визначення рівня достатності золотовалютних резервів:

  • - співвідношення між резервами та зовнішніми короткостроковими борговими зобов'язаннями — це найбільш важливий критерій адекватності резервів для країн зі значним, але невизначеним доступом на ринки капіталу;
  • - співвідношення між резервами та обсягом імпорту — це найбільш важливий критерій адекватності резервів для країн з обмеженим доступом на ринки капіталу, який у комбінації з попереднім критерієм дозволяє визначити здатність країни протистояти зовнішнім шокам, а також можливості країни фінансувати власний імпорт;
  • - співвідношення між резервами та грошовою базою — так званий "грошовий критерій", який оцінює довіру до національної валюти і застосовується передусім у країнах зі слабким банківським сектором та високими ризиками відпливу капіталу67. Нормальним вважається забезпечення золотовалютними резервами грошової бази на рівні 100% і більше .

Після вступу будь-якої країни в МВФ у її міжнародні резерви, крім золотовалютних запасів, включаються ще два види ліквідних активів - резервна позиція в МВФ і спеціальні права запозичення.

Резервна позиція в МВФ — це особлива форма активів, яка означає право країни-члена МВФ автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25,0% квоти, а також суми, раніше наданої йому.

У зв'язку з тим, що квота в МВФ, яка визначає частку кожної країни в капіталі МВФ, на 75,0% вноситься у національній валюті, а на 25,0% — у вільно конвертованій валюті, визначеній МВФ, країна може претендувати на отримання саме цієї суми на першу вимогу без будь-яких застережень. Для використання цих коштів, на відміну від стандартних кредитів МВФ, не встановлюється часових обмежень і не потрібно мати попередньої згоди з боку МВФ.

Резервна позиція в МВФ фактично є тим лімітом, у межах якого країна автоматично отримує від МВФ необхідну їй іноземну валюту.

Резервна позиція в МВФ — це вимоги країни-члена до МВФ, які визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ у валюті країни-члена МВФ за вирахуванням грошових авуарів МВФ, отриманих країною-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ №2, які не перевищують одну десяту квоти країни-члена МВФ.

Виникнення міжнародної резервної грошової одиниці — спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rights — СПЗ) обумовлено розвитком валютного клірингу.

СПЗ — це емітовані МВФ платіжні засоби, призначені не тільки для порівняння вартості національних валют, а й регулювання сальдо платіжних балансів і поповнення офіційних міжнародних резервів і розрахунків із МВФ. Країни-члени МВФ розподіляють СПЗ між собою пропорційно до їхніх квот.

СПЗ — це компонент золотовалютних резервів, який являє собою запаси коштів в емітованих МВФ міжнародних резервних і платіжних засобах, які розподіляються між країнами-членами пропорційно до їхніх квот. Угода про емісію СПЗ набула чинності 1 січня 1970 р. Призначенням СПЗ було регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, вимірювання вартості національних валют та розрахунки з МВФ. СПЗ фактично являє собою штучну колективну грошову одиницю МВФ, курс якої встановлюється на основі середньозваженого спеціального набору валют.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші