Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Теорія і методика виховання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: щоб здобути освіту, мати свою оселю, одружитися, здобути бажану професію та ін. Це так. Але це не відповідь на основне запитання. Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психологічного і соціального розвитку. Тому сім'я е провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

У всіх народів споконвіків має місце культ Матері і Батька. У християнській релігії упродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька і матір свою". О.М. Горький, відтворюючи мудрість народів, писав: "Прославимо жінку-Матір, чия любов не знає перепон, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від молока матері, — от що насичує нас любов'ю до життя !., без сонця не квітнуть квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохання, без Матері — немає ні поета, ні героя!".

Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду теж завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері та батькові відводилась найвища і найавторитетніша роль. Адже саме від них залежать успіхи у фізичному і соціально-психічному розвитку дітей ("Хороші діти — це честь батька й матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки у світі правди, що рідний отець та мати"). У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І це була відповідальність не лише перед собою, але й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться:

"Сільська громада вирішила влаштувати свято-огляд результатів праці кожної сім'ї. На майдані всі сім'ї мали виставити надбання своєї праці. Оцінювала досягнення рада старійшин. Люди приносили й приводили добре доглянутих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма, вироби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорослими синами-красенями. Всі в громаді знали їх як добре вихованих: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодшими та літніми. Старійшини при підтримці громади віддали вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання дітей".

Люди завжди пишалися своїми сім'ями, високо підносили доброчинності кожного члена родини. У своїй пісні "Повів Івасько коня до води" ідеал ставлення до членів родини виражений такими словами:

У мене батенько — ясний місяченько, У мене матінка — ясна зіронька... У мене батенько — яснеє сонечко, У мене сестронька — ясная звіздонька.

Соціальне здоров'я суспільства, держави залежить передусім від виховної діяльності сім'ї. На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших інститутів суспільного виховання, роль сім'ї у вихованні дітей значно знизилася. У часи Радянського Союзу з батьків у переважній більшості було знято відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарменого, класово-партійного виховання відбувався процес руйнування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки не мали належних економічних умов для ефективного виховання своїх дітей. Недостатнє матеріальне забезпечення сім'ї, що змушувало батька і матір працювати на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на казенні інституції — все це породило (і породжує) непрості проблеми в царині сімейного виховання. Суспільство все більше вражається "хворобою аморальності". Спосіб лікування цієї хвороби полягає передусім у відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту формування особистості. Необхідно розв'язати низку проблем: забезпечення економічних умов діяльності сім'ї, відродження національних традицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, підвищення їхньої психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень наукової педагогіки, валеології та ін. І загалом — піднесення в суспільстві культу сім'ї і передовсім культу Матері і Батька. Завдання складне, але без його розв'язання суспільство і далі буде морально деградувати, тяжко "хворіти".

Родина, як і будь-яка інша соціальна інституція, має свої функції. Вони складалися на природних і соціальних засадах і наповнювалися певним змістом упродовж усієї історії розвитку людства. Виділяють такі функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну.

Біологічна функція пов'язана із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоловіка та жінки. Російський поет О.С. Грибоєдов устами одного із героїв комедії "Лихо з розуму" писав: "Чтобы иметь детей, кому ума не дocтaвaлo!,,

Однак уже на першому етапі виконання біологічної функції — зародження дитини — потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька, матері (чи обох) вражений шкідливими речовинами (алкоголем, тютюном, наркотичними речовинами) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного і психічного розвитку малюка. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як науки, на основі багаторічного досвіду формувалися і передавалися з покоління в покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати спиртне, матерям палити цигарки та ін.

Ще більше зростає відповідальність батьків за виконання біологічної функції, коли дитина знаходиться у стані ембріонального розвитку. Вона — частина організму матері. Спосіб життя, кожна дія жінки (фізичні навантаження, харчування, психічний стан, уживання ліків, особливості взаємин з оточуючими) так чи інакше відбиваються на розвитку маляти. А це вимагає належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології, здорового способу життя.

Народження дитини — велике і святе таїнство. Перший плач дитини, прикладання її до материних грудей — незамінне джерело розвитку почуттів материнства, які е запорукою подальшого розвитку творіння батьків.

Важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна функція. Вона реалізується шляхом створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, належної відповідальності батьків за її виховання, створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування. Адже окрім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної особистості є соціальне успадкування: дитина засвоює певні моральні норми поведінки (чесність, справедливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та ін.). Під впливом оточення формуються її характер, звички. Якраз до 6—7 років у дитини формуються основні моральні якості. Тому батьківська школа любові, добра, порядності, чесності, щирості і багатьох інших доброчинностей — найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, ЇЇ соціального зростання. І відповідальність батьків за належне виконання соціальної функції у цей період особливо висока1.

Важливою в системі сімейного виховання є економічна функція. Вона пов'язана із соціальною і передбачає створення матеріальних умов для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг. Тут має домінувати, по-перше, почуття відповідальності батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своїх дітей, щоб не перекладати це на державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути співвідносною з конкретними можливостями сім'ї, щоб не сприяти їх розбещенню. До того ж діти з раннього віку мають залучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до планування і використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про формування діяльної і відповідальної особистості і будь-що уникати виникнення споживацьких поглядів.

Оскільки виховання є важливою сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя пред'являють досить вагомі соціально-психологічні і педагогічні вимоги, такі як почуття високої відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорових нащадків і створити належні умови для розвитку та виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання надбань народної педагогіки; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і Батька; добре розвинені почуття материнства. Без материнської любові, уваги, ласки й опіки неможливий нормальний розвиток дитини.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші