Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ. ЗАХИСТ ПРАВ

Центральна ідея в теорії і практиці правової держави - природні права людини. Вони мають невід'ємний, невідчужуваний характер, прирівнюються до природних (як земля, вода, повітря).

Сучасне світове співтовариство закріпило ідею природних прав на міжнародному рівні в правових нормативних актах. Гідне місце серед них займає Загальна декларація прав людини, прийнята Організацією Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 р. У ній міститься, як відомо, мінімальний обсяг прав і свобод, якими повинна володіти сьогодні кожна людина у всіх сферах суспільного життя, наприклад, право на працю, соціальне забезпечення, свободу мирних зборів і асоціацій, доступ до державної служби, участь в управлінні державними і суспільними справами, у культурному житті країни тощо.

Крім цього, у Декларації прав людини є перелік особистих (цивільних) прав: право на життя, свободу й особисту недоторканність, на невтручання в сімейне життя, на таємницю кореспонденції, на володіння майном (власністю тощо). На основі Загальної декларації прав людини були розроблені і прийняті найбільш важливі й обов'язкові для виконання документи: Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права (1966), а також Факультативний протокол до останнього пакту. Вони конкретизували і розвинули багато положень Декларації, створили певні міжнародні засоби захисту прав людини. Так, Факультативний протокол надав окремим громадянам можливість звертатися зі скаргами про порушення прав у діючий при ООН рекомендаційний орган -Комітет із прав людини.

Декларація, два пакти і Факультативний протокол є загальними, універсальними за широтою охоплення прав документами ООН і складають Хартію прав людини. Вона нерідко іменується Міжнародним біллем про права людини.

Сьогодні на території Європи фактично діють три системи захисту прав людини. До них відносяться, по-перше, система ООН, заснована на Хартії прав людини й інших документів ООН; по-друге, система Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), Заключний акт якого, підписаний у Хельсінкі (1975), сприяв виникненню суспільного руху правозахисників. Третя система функціонує в рамках Ради Європи (СЕ). Провідним документом цієї організації стала Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод (1950), а також додаткові протоколи до Конвенції, що включили весь перелік громадянських і політичних прав і деякі соціально-економічні права. Для контролю за їхнім здійсненням були створені спеціальні механізми - європейська Комісія і Європейський Суд з прав людини. Комісія і Суд розглядають скарги громадян про порушення їхніх прав. У випадку визнання правомірності скарги Судом виноситься рішення, що .зобов'язане виконати кожна держава-порушник. До нього може бути застосована така санкція, як відшкодування потерпілому морального збитку. Аналізуючи Європейську Конвенцію і засновані нею контрольні механізми, найбільш досконалим і ефективним у світі договором в галузі прав людини.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

На основі прав, насамперед громадянських (особистих), люди реалізують свої приватні інтереси: у матеріальному благополуччі, сімейному житті, спілкуванні з друзями, духовно-моральному самовдосконаленні, навчанні, творчості, інформації тощо.

Задоволення приватних інтересів призводить до виникнення зв'язків і взаємодій між індивідами і соціальними групами, породжує певні інститути, наприклад, сім'ю, творчі союзи, благодійні фонди, споживчі організації тощо. Так складається і розвивається громадянське суспільство - сукупність недержавних суспільних відносин і інститутів, що виражають різноманітні приватні (індивідуальні і колективні) інтереси і потреби вільних громадян у різних сферах життя.

Тут, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки і відносини між людьми, які взаємодіють як вільні і відповідальні одні перед іншими, суспільством і державою, рівноправні партнери (наведіть приклади).

У громадянському суспільстві прослідковуються кілька прошарків зв'язків і відносин. Фундамент його складає ринкове господарство, взаємодія людей у процесі виробництва. Вони засновані на праві приватної власності, свободі праці і підприємництва. Саме наявність вільних власників у сфері господарської діяльності, їхня можливість вступати в чесну конкуренцію із собі подібними породжує різноманітні, створювані за власною ініціативою недержавні об'єднання громадян.

Другий прошарок - це соціокультурні відносини. Вони задовольняють потреби громадян у сімейно-родинних зв'язках, вихованні дітей, освіті, духовному удосконаленні, вірі, здоров'ї, творчості, спілкуванні, інформації. Реалізація цих потреб здійснюється в рамках таких недержавних інститутів, < як сім'я, церква, освітні, виховні, наукові і культурні установи тощо.

Нарешті, третій прошарок відносин усередині громадянського суспільства складають взаємодії об'єднання за інтересами. До таких об'єднань відносяться: союзи підприємців, фінансистів, екологів, професійні союзи; церковні, жіночі, молодіжні організації; клуби за інтересами, муніципальні комуни (місцеве самоврядування) тощо. Вони відбивають прагнення різних груп громадян домогтися рішення не тільки індивідуальних і групових, але і загальнозначущих цілей. Включаючись в політику і роблячи тиск недержавну владу, зацікавлені групи, так само як і політичні партії, перекидають місток, що зв'язує громадянське суспільство і державу, породжують соціально-політичні відносини.

Наявність у громадянському суспільстві ефективно діючих різноманітних і численних добровільних об'єднань характеризує ступінь його сформованого. Адже вони є наслідком інтелектуального і морально-правового розвитку кожного громадянина, усвідомлення ним своєї приналежності до тієї чи іншої соціальної групи, загальних з ним інтересів. Звідси і виникає соціальна активність, прагнення спільними зусиллями без піклування держави, але при її сприянні удосконалювати суспільство, робити спільне життя комфортнішим, яскравішим, багатшим, а виходить, і щасливішим.

У розвинутих громадянських суспільствах люди рідко звертаються до державних органів. Англійці жартують, що вони мають справу з державою двічі: коли виймають пошту з поштової скриньки і коли порушують правила вуличного руху. Отже, держава забезпечує умови для нормальної життєдіяльності громадянського суспільства, закріплює у своїх нормативних актах природно сформовані відносини між людьми.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші