Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Історія вчень про державу і право
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Політико-правова доктрина Шарля Монтеск'є

Великий політичний мислитель і теоретик держави, видатний юрист, яскравий представник французького Просвітництва Шарль Луї де Монтеск'є (1689-1755) створив своє вчення про державу і право. Народився 18 січня в аристократичній родині, отримавши ім'я і прізвище Шарль Луї Секунда, барон де Ла-Бред де Монтеск'є. Прізвище Монтеск'є, яке стало відоме на весь світ, він дістав у 1716 р. від свого рідного дядька, у котрого не було дітей. Отримав Шарль від дядька в спадок і його майно: багато землі, будинки, посаду президента Бордоського парламенту, який у той час був судовим закладом.

З 10-ти років Шарль навчається в коледжі при монастирі в місті Жюльї, отримує гарну освіту. Опанував античну літературу, філософію, розібрався, що таке республіканське правління, політична свобода. Юриспруденцію почав вивчати самостійно, коли сім'я приймає рішення, що після смерті дядька посада президента парламенту в Бордо перейде Шарлю. Пізнання права, законодавства були тяжкою справою, але Монтеск'є досяг своєї мети. Він зайняв місце президента парламенту, одночасно працює в Бордоській академії, членом якої його обрали. В цей час зароджуються його головні політичні та правові ідеї, що визвали сенсацію в Європі.

У 1725 році барон переїжджає на постійне місце проживання в Париж. Стає членом Паризької академії. Згодом приймає рішення відправитись у подорож для вивчення обрядів, політики, права народів інших країн. Цей час займає три роки. В квітні 1731 р. Монтеск'є повертається в Париж. Друкуються і виходять у світ основні його роботи. Останні роки свого життя Монтеск'є провів у своєму замку в селі. Поети присвячували йому вірші, трактати. Селяни і паломники приходили з ним поспілкуватися, а то і просто побачити.

У цей час професора Ла-Бомеля, який підтримував зв'язки з Монтеск'є, пропагував його роботи, заарештували і посадили в Бастилію. Монтеск'є поїхав виручати професора із біди за допомогою своїх впливових друзів. Ла-Бомеля звільнили, в цей час Монтеск'є застудився, захворів на запалення легенів і 10 лютого 1755 р. помер. Але Юстиції Шарля Луї Монтеск'є судилося стати світовим досягненням. Вона стала частиною правової культури людства і була передовою на той час.

Свої погляди й ідеї на питання держави і права Монтеск'є спочатку виклав 1721 р. у романі "Перські листи". Потім - в історичному нарисі "Міркування про причини величі і падіння римлян" (1734 р.). У результаті двадцятилітнього вивчення історії законодавства з'являється головна його робота - книга "Про дух законів" (1748 р.). Ця книга зробила Ш. Монтеск'є одним з авторитетніших класиків у всесвітній політичній і правовій думці. Ідеологи абсолютизму і церкви, навпаки, піддали її різкій критиці. Книга "Про дух законів" відразу потрапила до "Індексу заборонених книг". У відповідь на критику Монтеск'є пише роботу на її "захист".

Головна тема правової теорії Монтеск'є й основна цінність, що відстоюється в ній, - політична свобода. До необхідних умов забезпечення цієї свободи належать справедливі закони і відповідна організація державності.

У роботі "Про дух законів" автор шукав "дух законів", тобто закономірного уявлення про розумну природу людини, природу речей. Прагнув осягнути логіку історично мінливих позитивних законів та фактори і причини, які їх породжують.

Монтеск'є вивчає досконально первісне суспільство. Це йому дає можливість подолати обмеженість договірної теорії походження державної влади. Він відкидає вчення, у яких утворення держави виводилося з вимог природного права. Не прийняв він і саме поняття суспільного договору.

Виникнення політично організованого суспільства Ш. Монтеск'є розглядає як історичний процес. На його думку, держава і закони з'являються внаслідок воєн. Він був одним із зачинателів історико-порівняльного вивчення суспільства і держави та емпіричного правознавства. (Емпіризм грец. - досвід. Це вчення вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом знань. Стверджують, що всі знання обґрунтовуються досвідом і за допомогою досвіду).

Закономірності громадського життя Монтеск'є розкриває через поняття загального духу нації. Відповідно до вчення про загальний дух, на вдачу і закони нації впливає безліч причин. Ці причини Монтеск'є поділяє на дві групи: фізичні і моральні.

Фізичні причини визначають громадське життя на початкових стадіях, коли народи виходять зі стану дикості. До таких причин належать: клімат, стан ґрунту, розміри і розташування країни, чисельність населення. На півдні клімат жаркий, люди розпещені, ледачі. Працюють тільки зі страху перед покаранням. У жарких країнах "звичайно панує деспотизм". На півночі клімат суворий, переважають неродючі землі, люди загартовані, хоробрі і волелюбні. Для північних народів характерні помірні форми правління.

Фізичні причини впливають і визначають політичне життя. Закони тісно пов'язані з тими способами, якими різні народи добувають собі необхідне для життя. Провідну роль серед фізичних причин має географічний фактор, який впливає на виникнення держави і права. З цього приводу Монтеск'є зробив такий висновок: азіатські народи схильні до підпорядкування, а європейці - до панування. Ці ідеї Монтеск'є взяли згодом на озброєння ідеологи політики расизму.

Моральні причини вступають у дію пізніше, з розвитком цивілізації. До їх числа Монтеск'є відносив: принципи політичного ладу, релігійні вірування, моральні переконання, звичаї. Моральні причини впливають на законодавство народів сильніше, ніж фізичні, і поступово витісняють їх. Моральні причини більше впливають на загальний дух, загальний характер нації і повинні більше враховуватися при виявленні загального духу в порівнянні з фізичними причинами.

Таким чином, Монтеск'є усвідомлює у своїх політико-правових вченнях, що історичний розвиток суспільства являє собою результат складної взаємодії об'єктивних і суб'єктивних причин. Мета книги "Про дух законів" була одна, заявляв Ш. Монтеск'є, - показати "тріумф моралі над кліматом".

Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства - це проблема, головним чином, політична і правова, а не соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму означала розумну організацію держави і забезпечення режиму законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, "є право робити все, що дозволено законами". Ідеал свободи він пов'язував із розглядом існуючих форм держави. Він розрізняв три види правління: 1. Республіка (демократія й аристократія). 2. Монархія. 3. Деспотія.

Республіка - держава, у якій влада належить або всьому народові (демократія), або його частині (аристократія). Рушійний принцип республіки - "любов до батьківщини", виявляється у двох формах: демократія прагне до рівності, аристократія - до помірності.

Монархія - одноособове правління, що спирається на закон. її принципом служить честь. Носій монархічного принципу - дворянство.

Деспотія - одноособове правління, засноване на беззаконні і сваволі. Тримається на страху і є неправильною формою держави. Це несправедливе правління. Запобігти переродженню монархії в деспотію здатна лише правильна організація верховної влади.

Монтеск'є вважав, що республіка - характерна для невеликих держав, типу полісів. Монархія - для держав середньої величини. Деспотія - для великих імперій. У роботі "Про дух законів" Монтеск'є теоретично обґрунтовував, що республіка може бути і на великій території. Це може відбутися лише в тому випадку, коли республіканське правління буде поєднане з феодальним устроєм держави.

Установлення республіканського ладу не означає досягнення свободи членами суспільства. Для забезпечення законності і волі необхідно, як у республіці, так і в монархії, здійснити поділ влади. Монтеск'є виділив у державі: І. Законодавчу владу. II. Виконавчу владу. III. Судову владу. Принцип поділу влади полягає, насамперед, у тому, щоб влада належала різним державним органам. Зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи чи установи або стану завжди веде до зловживання і сваволі. Кожна з трьох влад повинна обмежувати і стримувати одна одну. Необхідний такий порядок, попереджав Монтеск'є в своїх політико-правових вченнях, коли "одна влада зупиняє іншу". Як приклад він наводив Англію. Там законодавча влада належала парламенту. Виконавча - королю. Судова - присяжним.

Вчення Монтеск'є про поділ влади було новим у розвитку політико-правової концепції: 1. Монтеск'є з'єднав ліберальне розуміння свободи з ідеєю конституційного закріплення механізму поділу влади. Свобода встановлюється тільки законами. 2. Монтеск'є включив до складу влад, які підлягають розмежуванню, судові органи. Вивів принцип незалежності суддів. Тріада (законодавча, виконавча, судова) влади стала класичною формулою теорії конституціоналізму. Політико-правове вчення Монтеск'є про поділ влади було спрямоване проти королівського абсолютизму. Служило воно також обґрунтуванням компромісу буржуазії і дворянства. Вчення про свободу, громадянські права, поділ влади було закріплене в конституційних актах Франції, покладене в основу Конституції США, конституцій інших держав і в Декларацію прав людини і громадянина 1789 р. Політико-правове вчення Шарля Луї де Монтеск'є вважається класичною школою конституціоналізму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші