Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Археологія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економічний розвиток, соціальні відносини та етнічний склад населення

У досліджуваний період Херсонес являв собою поліс класичного типу, де переважна кількість населення займалася сільським господарством, а ремесло та торгівля перебували ще в зародковому стані. В Ольвії та Ніконії після колапсу великої хори виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Тут відбувався процес концентрації населення у містах, мешканці яких змушені були добувати собі засоби існування переважно ремісничою та торговельною діяльністю. Ольвія та Ніконій на деякий час стають центрами посередницької торгівлі. Значні партії збіжжя надходили до цих міст із Лісостепової Скіфії. Однак найбільшим експортером хліба в цей час була Боспорська держава, яка отримувала його від підкорених племен, насамперед синдів та меотів.

Прискорення економічного розвитку античних держав спричинило розширення масштабів майнової та соціальної диференціації населення. Хоча сьогодні немає підстав стверджувати про значну поляризацію грецького суспільства в Ольвії, Ніконії чи на Боспорі. Поряд із кількісно невеликою групою найзаможніших жителів — насамперед "друзів" боспорського царя та прихильників тиранічного режиму в Ольвії, переважну більшість населення центрів регіону становили вільні верстви середнього майнового достатку. На відміну від великих античних центрів Греції, наприклад Афін, де товарне виробництво сягнуло високого рівня, у полісах переважала праця громадянського вільного населення, а також юридично вільних, хоча й неповноправних верств населення. Рабство мало домашній характер, і раби використовувалися здебільшого в домашньому господарстві міської верхівки та боспорських царів.

Етнічний склад населення у класичний період суттєво не змінився. Переважну більшість мешканців античних центрів становили етнічні елліни, хоча за даними поховального обряду та просопографії фіксується незначний відсоток вихідців із варварської периферії. Причому процес проникнення негрецького елементу до складу населення активніше відбувався в Ольвії та на Боспорі, що пояснюється тіснішими контактами даних центрів з варварами, зокрема зі скіфами, меотами та синдами.

Основні категорії пам'яток і матеріальна культура

Античні пам'ятки доби класики представлені різними категоріями. Це, насамперед, укріплені міста, поселення, ґрунтові та курганні некрополі, земельні ділянки з розташованими на них житловими та господарськими спорудами, а також оборонні вали, відомі, зокрема, на Боспорі.

Традиційно вважається, що босі юрські вали зведено ще до освоєння греками сучасного Керченського півострова "нащадками сліпих", яких згадує Геродот, а за античних часів вони лише були пристосовані для захисту західних рубежів Боспорської держави. Проте якщо наявність системи валів на Керченському півострові попри всі намагання дослідників неможливо пов'язати з будівельною діяльністю носіїв кемі-обинської культури або кіммерійцями, то їх спорудження порівняно легко пояснити, виходячи з матеріалів боспорської історії. Топографія цих земляних оборонних споруд, побудованих, поза всяким сумнівом, для захисту саме від кінноти кочовиків, та деякі їхні конструктивні особливості (наявність у фундаменті кам'яних кладок — крепід) свідчать про те, що їх було споруджено греками. Необхідність цих укріплень зумовлювалася поступовим територіальним зростанням Боспорської держави. Про це свідчить, насамперед, розташування сільських поселень під захистом валів, а також топографія поховань кочових скіфів VI—V ст. до н. е., що здебільшого концентруються на захід від боспорських валів. Природно, що розташування таких складних оборонних споруд, будівництво яких потребувало значних зусиль, не може точно збігатися з кордонами Боспорської держави. Однак, ураховуючи тривалий період будівництва цих споруд, що перетинали увесь Керченський півострів й обмежували порівняно великі його території, можна припустити, що боспорські оборонні вали не стільки відбивають реальні кордони Боспору, скільки є показником стратегічного підходу до захисту сільськогосподарських районів держави на заході.

У плануванні та архітектурі фіксуються стандарти і норми містобудування, характерні для міст материкової та острівної Греції. Територія більшості античних центрів оточується оборонними стінами і баштами. Внутрішня територія міст забудовується із використанням концентрично-променевого (Пантікапей) та прямолінійного планування (Херсонес) (рис. 13), або ж із застосуванням обох елементів (Ольвія, Фанагорія), і диференціюється за функціональними ознаками. Виділяються портові, торговельні, адміністративні та культові райони. Окрім порівняно великих за площею міст, таких як Ольвія, Пантікапей, Херсонес, існували міста середніх і невеликих розмірів (Тіра, Ніконій, Керкінітіда, Мірмекій та ін.). У деяких містах домінували акрополі (підвищені частини міста), що мали додаткову лінію оборонних споруд (Пантікапей). На зміну землянкам і напівземлянкам приходять наземні сирцево-кам'яні споруди. Вони були багатокамерними, з внутрішніми дворами і типовими будівлями об'ємно-планувальних типів, характерних для Греції. З таких будинків формувалися квартали, що ділилися вулицями та провулками. Як правило, у кварталах їх було від двох до чотирьох. За доби класики навколо античних міст розпочалося будівництво оборонних споруд, які складалися зі стін і веж. На сільськогосподарській території ставлять будинки баштового типу й укріплюють садиби.

Ідеальний містобудівельний план Херсонеса

Рис. 13. Ідеальний містобудівельний план Херсонеса. Римськими цифрами позначено номери башт, арабськими — куртин (за А. В. Буйських)

У містах зводяться громадські та культові споруди (рис. 14). У цей період було перебудовано вівтар Ольвійського теменосу. Набули поширення антові храми іонійського та дорійського ордерів, залишки яких відомі на о. Березані, в Ольвії, Пантікапеї та Німфеї. В оформленні ордерних споруд використовувалися теракоти із зображеннями Медузи Торгони, Деметри, пальмет. В Ольвії виявлені також гімнасій (приміщення для занять фізичними вправами), дікастерій (приміщення для судових засідань).

У некрополях переважають фунтові могили. Проте на Боспорі вже з'являються перші підкурганні поховання. Найбільш раннім серед них є Золотий курган із круглою у плані монументальною камерою з уступчастим склепінням і дромосом (коридором). Основним способом поховання залишалося тілопокладення, але в Пантікапеї дещо збільшується кількість поховань із застосуванням кремації. Дітей дуже часто ховали в амфорах. Загалом поховальні споруди стають різноманітнішими. При їх спорудженні починають використовувати камінь, а набір поховального інвентарю стає багатшим. Над могилами з'являються надгробні стели. Переважають надгробки, виготовлені з вапняку, та антропоморфні пам'ятники, пов'язані з грецькими традиціями.

Духовна культура була тісно пов'язана із загальногрецькою, хоча в класичний період починають проявлятися певні її особливості, зумовлені конкретно-історичним розвитком кожного центру. В античних містах поширювалася писемність, про шо свідчать епіграфічні пам'ятки, зокрема графіті (написи на кераміці), в яких віддзеркалювалися різні сторони повсякденного життя. Значна увага приділялася фізичній підготовці молоді, адже кожен громадянин вважався воїном.

Типи кладок житлових і громадських споруд V—IV ст. до н. е.

Рис. 14. Типи кладок житлових і громадських споруд V—IV ст. до н. е.

(за С. Д. Крижицьким)

У релігійному житті, поряд із богами — покровителями землеробства: Деметрою, Корою-Персефоною, Діонісом, в іонійських центрах особливо шанували Аполлона, під егідою якого створювалися оборонна сіммахія та релігійна амфіктіонія на Боспорі. В Ольвії патроном громадянської общини виступав Аполлон Дельфіній. У дорійському Херсонесі головною помічницею і покровителькою громадянської общини вважалася багатофункціональна богиня Партенос (Діва), дуже близька суто грецькій Артеміді. Проникали в античні міста й нові для того часу вчення. В Ольвії відомі пам'ятки, що засвідчують наявність серед ольвіополітів прибічників орфічних вірувань, у яких помітне місце займала віра в безсмертя душі.

Матеріальна культура полісів за доби класики мало чим відрізнялася віл материкової та острівної Греції. У побуті використовувався такий самий посуд, представлений амфорами (рис. 15), піфосами, столовими (тарілки, миски, блюда, кіліки, скіфоси, ритони, ойнохої, кратери та ін.) та парфумерними посудинами (бальзамарії, арибали, алабастри, лекани, лекіфи), прикрасами, світильниками, теракотовими статуетками тощо (рис. 16). Серед речових знахідок особливо вирізняються аттичні фігурні лекіфи у вигляді Афродіти, яка народжується з раковини, сфінкса та сирени з Фанагорії.

Імпортні амфори V—IV ст. до н. е.:

Рис. 15. Імпортні амфори V—IV ст. до н. е.:

1 - Хіос; 2 - Лесбос; З - Самос; 4 - Менде; 5 - Фасос; 6 - Гераклея; 7- Сінопа; 8 - невідомі центри

Однак загалом переважає простий посуд, а також ліпні посудини, що були в повсякденному користуванні переважної більшості греків. У похованнях збільшується кількість прикрас, представлених намистом, сережками, металевими перснями-печатками, дзеркалами тощо.

Основні типи грецького посуду

Рис. 16. Основні типи грецького посуду

  • (за С. Д. Крижицьким та Н. О. Лейпунською):
    • 1,2— пеліки; 3 — лагінос; 4 — гідрія; 5 — ойнохоя; б — глечик; 7, 8 — кратери; 9 — амфора; 10, 11— канфар; 12— "мегарська" чаша; ІЗ, 14, 15— кіліки; 16— скіфос; 17— лекана; 18, 19— лекіфи; 20, 21 — флакон; 22, 23, 24 — світильники; 25, 26, 27, 28 — миски; 29 — рибне блюдо; ЗО, 31, 32, 33, 34 — аски; 35 — гугус; 36 — каструля; 37 — кухонний горщик; 38— сковорода; 39 — лутерій

Отже, у класичний період спостерігається подальший політичний та соціально-економічний розвиток грецьких центрів. Але якщо за попередньої доби історичні долі античних полісів регіону були загалом схожими, то тепер у їхньому житті починає простежуватися певна специфіка. Якщо під тиском войовничих кочовиків у Нижньому Побужжі та Нижньому Подністров'ї почався колапс хори і політичний режим Ольвії став тиранічним, то в Південно-Західній Тавриці сформувався Херсонеський поліс класичного типу. У Східній Тавриці розпочався процес об'єднання раніше автономних центрів у сіммахію, яку очолили жерці храму Аполлона в Пантікапеї. У другій чверті V ст. до н. е. владу в цьому надполісному об'єднанні захопив Спарток, який почав приєднувати до своєї держави землі на сучасному Керченському й Таманському півостровах. Це мало наслідком появу в північно-східному районі Північного Причорномор'я територіальної Боспорської держави з монархічною формою правління.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші