Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міжнародні кредитні відносини

Важливою складовою міжнародних фінансових відносин є міжнародні кредитні відносини. Це пов'язано із розширенням таких форм світогосподарських зв'язків, як світова торгівля, міжнародна міграція капіталів та міжнародний науково-технічний обмін. Уже на кінець XX ст. понад 3/4 світового експорту машино-технічних виробів здійснювалось на умовах розрахунків у кредит. Надання кредитів імпортерам сьогодні є досить звичним засобом реалізації товарів на світовому ринку. Спеціалісти вважають, що використання кредиту у світовій торгівлі в сучасних умовах є одним із дієвих засобів конкурентної боротьби на світових ринках, що має суттєві переваги порівняно з іншими засобами.

Розширення міжнародних кредитних відносин зумовлене і збільшенням обсягів кредитів, що надаються міжнародними фінансовими організаціями як для сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються, так і для підтримання стабільності грошового обігу певних держав, передусім тих, що розвиваються, і з перехідною економікою.

Міжнародний кредит - це надання грошово-матеріальних ресурсів суб'єктами економічної діяльності одних країн іншим у тимчасове користування на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості. Практично міжнародний кредит реалізується шляхом надання валютних і товарних ресурсів на умовах поверненості, строковості та платності, переважно у вигляді позик. Кредиторами і позичальниками виступають банки, транснаціональні корпорації, приватні компанії, державні установи, міжнародні та регіональні фінансові організації. Міжнародний кредит відіграє велику роль у формуванні і розвитку світової економіки. Він сприяє інтернаціо

Основні види міжнародних кредитів

Схема 19.5. Основні види міжнародних кредитів

налізації виробництва і обміну, утворенню світового ринку, виступає засобом підвищення конкурентоспроможності товарів розвинутих країн. Міжнародний кредит є однією з форм міжнародного руху капіталів і виступає засобом нав'язування слаборозвинутим країнам нерівноправних економічних і політичних угод.

Суть міжнародного кредиту повніше проявляється в його функціях. Основними серед них є: стимулювання експорту товарів та послуг, створення сприятливих умов для приватних іноземних інвестицій; вплив розвинутих країн на соціально-політичні процеси у країнах, що розвиваються, стабілізація грошового обігу країн - членів МВФ.

Міжнародний кредит виступає в різних формах (див. схему 19.5)

За суб'єктами кредитування розрізняють приватні кредити, що надаються приватним особам, урядові - для урядових кредитних установ, змішані, за яких кредит складається з приватних і державних засобів, та кредит міжнародних установ, таких як М ВФ, МБРР тощо.

За цільовим призначенням кредити поділяють на зв'язані, до яких належать комерційний (призначений для купівлі товарів) та інвестиційні (для будівництва конкретних об'єктів), фінансові (кредит, який не має чіткого призначення) та емісію цінних паперів, що виникає тоді, коли банки виступають посередниками між позичальниками та безпосередніми кредиторами-інвесторами, які розміщують свої кошти у цінні папери.

За формами надання міжнародний кредит класифікують на товарний, об'єктом якого є товари, та валютний, що надається у вільно конвертованій валюті. Серед товарних кредитів найпоширенішими є фірмові кредити. Це позика, яка надається фірмою, зазвичай експортером однієї країни, імпортерові іншої країни у вигляді відстрочки платежу. Він буває вексельним і авансом покупця.

За забезпеченістю виділяють забезпечений кредит, який налається під заставу товарно-матеріальних цінностей або комерційних документів, і бланковий, що надається без гарантійної застави і комерційних документів.

Залежно від тривалості кредити поділяють на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (на період понад 5-7 років).

Особливого поширення набувають фінансові кредити. Це, як зазначалося вище, надання коштів у грошово-валютній формі, які зазвичай можуть бути використані позичальником на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування у цінні папери, прямі інвестиції тощо. В сучасних умовах ця форма міжнародних кредитів розвивається високими темпами, що зумовлено процесами інтернаціоналізації виробництва і капіталу, розширенням сфери діяльності транснаціональних корпорацій. Відбувається прискорений розвиток міжнародного ринку капіталів як системи відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що виступає як сукупність кредитно-фінансових закладів, що надають позики і кредити іноземним контрагентам. Цей ринок спеціалізується на різних фінансових позиках та кредитах. Позичальниками на ньому виступають компанії, банки та уряди різних країн. Кредиторами є різні фінансово-кредитні організації, переважно банки. Обсяг ринку на початок XXI ст. оцінювався у 40 трильйонів доларів.

Основою світового ринку банківських кредитів є фінансові ресурси, що прийшли із окремих країн у банки інших і обслуговують виключно міжнародні економічні відносини. Вони, по суті, втратили свою національну приналежність. Це переважно кошти в доларах і європейських валютах, що знаходяться на депозитах, здебільшого в Європі. Тому їх називають євровалютами, або євродоларами. Розмір ринку євродоларів оцінюється в обсязі 10 трильйонів. Одним з основних фінансових інструментів цього ринку є єврооблігації, або євробонди. Вони випускаються міжнародними банківськими консорціумами на прохання зарубіжних позичальників. Євробонди бувають з фіксованою ставкою і плаваючою. Ставка, як правило, орієнтується на LIBOR плюс надбавки. Капіталізована вартість євробондів на кінець XX ст. оцінювалась у сумі 3 трлн доларів, а середній термін їх - трохи більше 5 років.

Другим важливим фінансовим інструментом на євроринку є єврокредити. Це переважно синдикатовані єврокредити, коли позичальник бере їх у створюваний під цей кредит синдикат банків, який очолює провідний банк, що і визначає умови кредиту за участю позичальника. Учасники синдикату визначають, хто яку частину кредиту надає. Такі кредити даються лише під плаваючу ставку, розмір якої зазвичай переглядається кожні півроку. За тривалістю єврокредити є середньостроковими. За розміром вони, як правило, перевищують транші євробондів, і їх видача здійснюється набагато швидше.

Специфічною формою міжнародного кредиту є лізинг. Лізингові операції розглядаються як відносно новий вид фінансування, бо вони сприяють наданню фінансової допомоги тим, хто її потребує, а також забезпечують збереження ліквідності, рухливість, балансові переваги і вигоди страхування. Лізинг полягає в тому, що лізингодавець за замовленням лізингоодержувача купує необхідні останньому вироби, які передає йому в оренду на раніше узгоджений термін і відповідну плату. В результаті лізингоодержувач наприкінці узгодженого строку служби об'єкта лізингової угоди зазвичай набуває його у власність. З економічної точки зору відбувається те саме, що і при покупці в кредит. Лізингоотримувач як кредитор вносить протягом узгодженого терміну внески лізингодавцю, який виступає кредитором, але при цьому зберігає право власності на переданий в оренду об'єкт. Лізингоодержувач стає власником взятого у лізинг об'єкта лише після завершення терміну дії договору лізингу. Прикладом лізингової угоди є придбання компанією "Міжнародні Авіалінії України" літаків "Боїнг-737".

На сучасному етапі все активніше використовуються такі форми міжнародного кредиту, як факторинг та форфейтинг. Факторинг - це форма фінансування зовнішньоторговельних операцій через купівлю банком чи спеціалізованого факторинговою компанією права вимоги щодо угоди виплат за фінансовими зобов'язаннями за поставлені товари чи надані послуги. Це купівля фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їхню інкасацію. Експортер поступається факторинговій компанії правом отримання платежів від імпортера за поставлені товари. Авансуючи експортера до настання строку розрахунку, факторингова компанія кредитує його.

Формою міжнародного кредиту є і форфейтинг. Це купівля на певний термін на встановлених умовах векселів та інших платіжних і боргових документів, коли в обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їхньої вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, плати за ризик невиконання зобов'язань боржником та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.

З міжнародним кредитом пов'язана зовнішня заборгованість країн. Це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені строки. Та її частина, що є боргом держави та її гарантіями по оплаті боргу приватних банків, фірм і місцевих органів влади, називається офіційним, або державним, зовнішнім боргом. У постсоціалістичних та країнах, що розвиваються, він зазвичай перевищує приватні зовнішні борги, що не гарантуються державою. Загальна величина нагромадженого у світі офіційного і приватного зовнішнього боргу на кінець XX ст. оцінювалась майже у 2,5 трлн доларів, з яких державний становить 2,1 трлн доларів. Близько 1/7 загального державного зовнішнього боргу припадає на найвідсталіші в економічному розвитку країни. Зовнішній борг України на початок XXI ст. складав 17,1 млрд доларів (тоді як до 1990 р. його не було зовсім). Сума зовнішнього боргу найбідніших країн світу у 1980 р. становила 33% від їх сукупного ВВП, а в 1999 р. - понад 107%.

Зростання зовнішньої заборгованості негативно впливає на економіку країн-боржників, у яких його частка щодо ВВП є високою. Збільшення обсягу зовнішнього боргу приводить до зростання коштів по його обслуговуванню, оскільки потрібно не тільки повертати позичені кошти, а й сплачувати відсотки за їх використання. Погіршення умов кредитування країн, що розвиваються, ускладнення в експорті, зростання нееквівалентного обміну привели до переростання проблеми зовнішньої заборгованості у її кризу. З кожним роком ці держави змушені витрачати все більшу частину своїх надходжень від експорту на відшкодування боргу та сплату відсотків. Вважається, що ситуація для країни стає небезпечною, коли частка коштів по обслуговуванню зовнішнього боргу перевищує 20% експортних надходжень країни. На початок XXI ст. значна частина країн перевищили цей рубіж.

Країни, що розвиваються, не спроможні економічно сплатити свою заборгованість. Вони опинились у своєрідній пастці. Така ситуація загрожує розвалом міжнародної фінансово-кредитної системи, що вимагає певних узгоджених дій, насамперед розвинутих країн для поліпшення ситуації з кризою заборгованості. Важливу роль повинні відіграти у цьому процесі і міжнародні валютно-фінансові організації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші