Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В ПЕРІОД МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ (друга половина XIX — початок XX ст.)

Кращий монополістичний прибуток - це спокійне життя.

Джон Хікс

Економіка монополістичного капіталізму

Загальна характеристика епохи

Після великої циклічної кризи 1873— 1878 рр., що мала загальносвітовий характер, швидкими темпами відбувалася трансформація пануючої в провідних країнах світу економічної системи. Місце сотень виробників у кожній галузі почали займати одиничні найбільші компанії — монополії. Типові приклади: компанія "Стандарт ойл", частка якої наприкінці XIX ст. становила майже 90 % нафтовидобутку в США і майже 60 % світового видобутку нафти, "Форд моторс”, частка якої у 20-х роках XX ст. становила 80 % американського автомобільного ринку і дві третини світового, "Юнайтед стейте стіл", "Юнайтед фрутс", компанії Крупна, Нобеля та інших найбільших промисловців.

Змінився також характер товару. Замість звичайних традиційних з'являлися марочні товари — бренди: "Кока-кола", "Кемел", "Лівайс", "Еріксон", "Проктореад Гембл" тощо. У конкуренції марок провідну роль відігравали нецінові чинники.

Різко піднялися межі входження в галузі, особливо у нові капіталомісткі -автомобілебудування, хімічну промисловість, металургію, електроенергетику, виробництво зброї, авіа- й судноспорудження, шляхове будівництво.

Посилилося законодавче регулювання підприємницької діяльності: спочатку в сфері антимонопольного законодавства, потім у галузі регулювання відносин між працею і капіталом. На кінець епохи виникли перші законодавчо встановлені соціальні гарантії. Проте загалом у вирішення економічних питань держава, як і раніше, безпосередньо не втручалася, за винятком СРСР і Заходу періоду Великої депресії.

Із виникненням нових засобів поширення інформації (телеграф, телефон, радіо) доступ до комерційно важливої інформації, з одного боку, технічно став легшим, а з другого — був відповідно менш доступним.

Отже, умови, характерні для економіки вільної конкуренції, зникли, і економічна система стала якісно новою. її назвали системою (економікою) монополістичної конкуренції. Вона проіснувала майже 70 років — з кінця XIX до середини XX ст.

Для монополістичної системи властиве різке загострення боротьби між найбільшими компаніями світу й між урядами національних держав, які підтримували їх, за контроль над джерелами дешевої сировини та ринками збуту. Це призвело до значного посилення ролі мілітаристських кіл (військово-аристократичної партії), особливо в Німеччині, Японії, Великій Британії, Італії, Австрії та Росії, а також до розв'язання двох світових воєн і безлічі регіональних конфліктів.

Невдала, незавершена модернізація і поразка в Першій світовій війні сприяли тому, що до влади в Росії прийшла партія більшовиків. Вона почала формувати в окремо взятій країні безкласове суспільство і господарську систему, що ґрунтувалося на суспільній (державній) власності на засоби виробництва.

В епоху монополістичної конкуренції поліпшилися рівень і якість життя всіх без винятку соціальних груп населення. Це відбулося завдяки успіхам медицини і поширенню освіти, з одного боку, та значному розвитку виробництва — з іншого. Збільшення обсягів виробництва забезпечили шляхом упровадження в промисловість досягнень так званої другої хвилі науково-технічної революції (двигун внутрішнього згорання, турбогенератор, електрика, синтетичні матеріали та ін.), а також наукової організації праці (хронометраж, конвеєр, раціоналізація).

Поліпшення добробуту було відносно значним і вкрай нерівномірним як у регіонах, так і в соціальних групах. Найбільші обсяги споживання спостерігалися в "середніх" соціальних групах, найменші — у селян і найманих робітників сільського господарства. Найвищі показники зростання були у США, Німеччині та Японії. Однак у другій і третій країнах, а також у Росії, до складу якої входила й Україна, економічні досягнення використовували на фінансування військового сектору.

Економічне зростання періодично переривали циклічні економічні кризи, найзначніша з них — Велика депресія 1929—1933 рр. — стала найбільшим випробуванням як для ринкової економічної системи, що після кризи почала в черговий раз трансформуватися, так і для економічної теорії.

В епоху монополістичної конкуренції в Європі та Північній Америці завершився демографічний перехід. Чисельність населення стабілізувалася на рівні 400 і 200 млн осіб. Потім помірне збільшення населення підтримувалося (якщо таке було) винятково за рахунок міграції вихідців з Азії та Африки.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші