Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Критерії обов'язковості проведення екологічного аудиту

Встановлені основні критерії (система показників) діяльності економічних суб'єктів, за якими їх бухгалтерська (фінансова) звітність підлягає обов'язковій щорічній аудиторській перевірці. До таких критеріїв відносяться наступні.

Організаційно-правова форма економічного суб'єкта. Акціонерні товариства зобов'язані публікувати для загального зведення річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків, а для перевірки і підтвердження її правильності щорічно залучати професійного аудитора. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі і не зобов'язаного публікувати для загального зведення зазначені документи, повинна бути проведена повсякчас за вимогою акціонерів, сукупна частка яких у статутному капіталі складає десять чи більш відсотків. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства. Обов'язковою вимогою до установчих документів економічного суб'єкта є наявність у статуті розділу про фінансовий контроль і звітність, що передбачає обов'язковість незалежної аудиторської перевірки. У випадку невиконання керівником вимог установчих документів він може бути притягнутий до відповідальності.

Джерела формування статутного капіталу (статутного фонду) економічного суб'єкта. Економічні суб'єкти підлягають обов'язковій щорічній аудиторській перевірці, якщо в їхньому статутному капіталі мається частка, що належить іноземним інвесторам;

Фінансові показники діяльності економічного суб'єкта. Економічні суб'єкти (за винятком тих, що знаходяться цілком у державній чи муніципальній власності) підлягають обов'язковій щорічній аудиторській перевірці при наявності хоча б одного з наступних фінансових показників їхньої діяльності:

  • o певний розмір виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік;
  • o певна сума активів балансу.

Для визначення зазначених фінансових показників установлений законодавством мінімальний розмір оплати праці приймається в середньорічному численні за звітний рік.

Вид діяльності економічного суб'єкта. Банки зобов'язані публікувати річний баланс після підтвердження аудиторською організацією зазначених у ньому даних. Страхові організації зобов'язані публікувати річні баланси і рахунки прибутків і збитків у встановлений термін після аудиторського підтвердження вірогідності зведень, що містяться в них. Фінансовий звіт інвестиційного фонду за підсумками року засвідчується незалежним аудитором. Акт, складений за результатами аудиторської перевірки, є невід'ємною частиною річного звіту про діяльність фонду. Річна бухгалтерська звітність підприємств і установ про результати господарської діяльності, є відкритою до публікації для зацікавлених користувачів (бірж, покупців, постачальників), а її достовірність повинна підтверджуватися незалежною аудиторською організацією. До числа зазначених підприємств і установ віднесені:

  • o інвестиційні інститути (інвестиційні і чекові фонди, холдингові компанії);
  • o позабюджетні фонди, джерелами утворення засобів яких є передбачені законодавством обов'язкові відрахування, вироблені юридичними і фізичними особами;
  • o інші економічні суб'єкти, обов'язкова щорічна аудиторська перевірка яких по виду діяльності передбачена відповідними законами. Передбачено, що відхилення економічного суб'єкта від проведення

обов'язкової аудиторської перевірки, або перешкоджання її проведенню спричиняє стягнення на підставі рішення суду чи арбітражного суду за позовами, пред'явленими прокурором, органами державного казначейства, органами державної податкової служби й органами податкової поліції:

  • o штрафу з економічного суб'єкта;
  • o штрафу з керівника (керівників) економічного суб'єкта.

Слід звернути увагу, що приведені вище критерії не ставлять обов'язковість екологічного аудиту підприємства в залежність від ступеня небезпеки для навколишнього середовища і населення здійснюваної їм діяльності. Ця обставина викликає необхідність додаткового розгляду зазначеного питання.

Розгляд питання про джерела підвищеної небезпеки притаманне головним чином цивільному праву, зокрема, у ситуаціях, наслідком яких є обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди і передбачають наявність власника джерела підвищеної небезпеки.

Джерела підвищеної небезпеки - це технічні засоби, речовини і предмети; дії чи бездіяльність осіб, що створюють загрозу життєво-важливим інтересам особистості, суспільству, державі. До зазначених джерел, відповідно законодавству про захист прав громадян, у тому числі й екологічних, необхідно додати: підприємства, що здійснюють небезпечні види діяльності, деякі види їхньої продукції, робіт і послуг. При цьому відкритим залишається питання про критерії віднесення видів діяльності до підвищено небезпечних для навколишнього природного середовища а також про органи влади, що приймають рішення на підставі цих критеріїв.

Вибір критеріїв для віднесення видів діяльності до підвищено небезпечних для навколишнього середовища і населення (а отже, для встановлення обов'язковості екологічного аудиту підприємства) може базуватися на результатах аналізу уже введених норм законодавства про безпеку, на встановленні граничних значень забруднюючих викидів, скидів. Можуть бути прийняті до уваги наступні підстави.

  • 1) Критерії чи якісні та кількісні показники небезпеки об'єкта в спеціалізованих правових нормативних актах, відповідно до яких промисловий (оборонний) об'єкт відноситься до відповідної категорії небезпеки, якщо на об'єкті:
    • o переробляються, утворяться, зберігаються, транспортуються, знищуються пальні, вибухові, токсичні речовини (у встановлених кількостях);
    • o здійснюються гірські роботи; збагачення корисних копалин, роботи в підземних умовах; одержання розплавів чорних і кольорових металів;
    • o використовується спеціальне устаткування і механізми, в умовах, що характеризуються кількісними показниками.
  • 2) Юридичне закріплення ряду правових, економічних і організаційно -управлінських механізмів при здійсненні окремих видів діяльності (як непряме свідчення підвищеної небезпеки відповідних видів діяльності), а саме:
    • o обов'язковість оцінки впливу на навколишнє середовище при будівництві об'єктів;
    • o обов'язковість державної екологічної експертизи для переліку експортованих видів діяльності й об'єктів;
    • o обов'язковість декларування безпеки промислових об'єктів;
    • o обов'язковість ліцензування окремих видів діяльності в області охорони навколишньої природного середовища;
    • o обов'язковість ліцензування окремих видів діяльності оборонної, космічної, зокрема, виробництва озброєння і військової техніки, боєприпасів і їхньої утилізації; розробки і реалізації вибухових речовин, піротехніки; космічної діяльності, що включає випробування, виготовлення, збереження, підготовку до запуску і запуск космічних об'єктів, а також керування космічними польотами; проведення робіт з активного впливу на гідрометеорологічні і геофізичні процеси і явища; обов'язковість ліцензування робіт, пов'язаних зі збереженням, перевезенням, знищенням хімічної зброї;
    • o обов'язковість ліцензування робіт, пов'язаних з використанням пестицидів й агрохімікатів;
    • o обов'язковість ліцензування видів діяльності, пов'язаної з використанням атомної енергії;
    • o обов'язковість встановлення одного з п'яти класів санітарно-захисних зон підприємства в залежності від ступеня його негативного впливу (шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних випромінювань, статистичної електрики і ін.);
    • o обов'язковість екологічної сертифікації - виробництв підприємств і організацій оборонних галузей промисловості, що використовують екологічно шкідливі технології;
    • o обов'язковість страхування відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього природного середовища (екологічне страхування).
  • 3) Закріплення різних видів юридичної відповідальності за порушення норм, правил, інструкцій при здійсненні окремих видів діяльності - як непряме свідчення її підвищеної небезпеки:
    • o карної;
    • o адміністративної;
    • o цивільно-правовий.
  • 4) Ризик як інтегральна оцінка небезпеки. Міжнародною комісією з радіологічного захисту введені поняття ризику надмірного, гранично припустимого і прийнятного. Постулюється неможливість досягнення "нульового ризику" чи "абсолютної безпеки". Цим визнається відсутність "абсолютно безпечних" технологій, виробництв, видів господарської й іншої діяльності і необхідність переходу до "прийнятного" рівням потенційної небезпеки. Аксіоматичне визнання цього факту коррелюється з одним з основних принципів державної екологічної експертизи - презумпцією потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарської й іншої діяльності

Загальноприйнятою є наступна залежність для розрахунку величини ризику:

де:

рі - імовірність виникнення і-го небезпечного фактора, що

впливає на природний об'єкт, населення;

yі - збиток від впливу і-ого небезпечного фактора. У термінах ризику прийнято описувати небезпеки від достовірних подій (що відбуваються з імовірністю, рівною одиниці), наприклад, від нормативно-припустимого забруднення навколишнього природного середовища при здійсненні правомірної господарсько-виробничої діяльності. У літературі і нормативно-методичній документації під збитком розуміються фактичні чи можливі економічні і соціальні втрати і/чи погіршення природного середовища внаслідок змін його стану в результаті подій, явищ, дій, приведені до грошового еквівалента. При розгляді питань захисту прав осіб щодо відшкодування заподіяної їм шкоди (збитків) реальний збиток є однією зі складових збитків. Крім збитку (Уі), що розуміється як втрата чи ушкодження майна особи, у збитки включаються витрати (Zi), що особа повинна буде зробити для відновлення порушеного права, а також упущена вигода (Wі). У загальному випадку ризик розраховується за формулою:

Ця формула, надзвичайно важлива для практики розрахунку наслідків негативного впливу діяльності підприємства, що підлягає екоаудиту, на природні об'єкти і населення, дозволяє визначити величину компенсації підприємством за заподіяну шкоду і реально оцінити небезпеку діяльності підприємства.

Однак, незважаючи на значне число робіт з оцінки і управління ризиком, широке використання цього поняття в практиці досліджень і обґрунтувань великих господарських проектів, його законодавче закріплення фактично відсутнє, а методики оцінки носять спірний характер; не визначеною є також правова оцінка ризику. Відповідно до Міжнародної конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в

транскордонному контексті (Хельсінкі, 1991) і іншим міжнародним актам, оцінка екоризику розглядається як оцінка еконаслідків, що на сьогодні виконується лише експертним шляхом.

Питання про включення оцінки екоризику і ризику техногенної діяльності в екоаудит конкретного підприємства повинне зважуватися замовником і аудитором відповідно до програми аудиту. 5) Визначення категорії небезпеки підприємства, організації, установи в залежності від маси викидів забруднюючих речовин. При здійсненні різних видів підприємницької діяльності (зокрема, при екологічному страхуванні відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища), виконанні угод, пов'язаних з відчуженням майна (купівля-продаж, приватизація державних і муніципальних підприємств і ін.), використовують спеціально розроблені способи оцінки небезпеки. В їх основі лежить зіставлення значень маси шкідливих речовин, що викидаються підприємством, зі спеціально обґрунтованими гранично припустимими величинами.

Підприємства, організації, установи поділяються на три групи за ступенем їхньої небезпеки для навколишнього середовища:

  • o мало небезпечні об'єкти, що функціонують з ризиком, цілком прийнятним для стану навколишнього середовища.;
  • o небезпечні об'єкти, що функціонують з ризиком, прийнятним частково для стану навколишнього середовища;
  • o особливо небезпечні об'єкти, що функціонують з ризиком, цілком неприйнятним для стану навколишнього середовища. Класифікація об'єктів приводиться нижче в таблиці 7.2.

Умовні позначки:

т - максимальна приведена маса шкідливих речовин, які потрапили в атмосферу від обстежуваного джерела за один рік із трьох, що передують року складання договору екологічного страхування, т/рік; у - максимальний збиток, заподіюваний реципієнтам викидами шкідливих речовин від обстежуваного джерела за один рік із трьох, що передують року складання договору екологічного страхування, грн.; уа - збиток, заподіюваний реципієнтам викидами шкідливих речовин від обстежуваного джерела - автотранспортного підприємства за рік, що передує року складання договору екологічного страхування, грн.; М - приведена маса шкідливих речовин, що потрапили в атмосферу міста за рік, що передує року складання договору екологічного страхування, т/рік;

Таблиця 7.2.

Класифікація підприємств за ступенем екологічної небезпеки

Класифікація підприємств за ступенем екологічної небезпеки

У - збиток, заподіюваний реципієнтам викидами шкідливих речовин від усіх джерел за рік, що передує року складання договору екологічного страхування, грн.;

М' - умовний об'єм викидів шкідливих речовин, що потрапили в атмосферу міста за період, що передує року складання договору екологічного страхування і дорівнє передбачуваному терміну його дії, т/рік;

mi - максимальна маса скидання і-ої шкідливої речовини, що потрапила у водойму з обстежуваного джерела за один рік із трьох, що передують року складання договору екологічного страхування, т/рік;

М'і - умовний обсяг скидання і-ої шкідливої речовини, що потрапила у водойму за попередній року складання договору екологічного страхування період, рівний передбачуваному терміну його дії, т/рік;

mі (1кл) - маса викиду/скиду і-ої домішки особливо небезпечних для здоров'я людини речовин (І клас небезпеки), що потрапила в навколишнє середовище від обстежуваного джерела в рік, що передує року складання договору екологічного страхування, т/рік;

Пі (1кл) - припустима маса викиду/скиду і-ої домішки особливо небезпечних для здоров'я людини речовин (І клас небезпеки) у рік, що передує року складання договору екологічного страхування, т/рік. Небезпека підприємства, організації, установи ідентифікується:

  • o за переліком небезпечних хімічних речовин, використовуваних на цьому підприємстві, організації, установі;
  • o за кратністю перевищення граничних норм впливу на навколишнє природне середовище;
  • o виходячи з розрахункових величин ризику забруднення і заподіяного ним потенційного збитку.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші