Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Товарознавство arrow Основи рослинництва і тваринництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні породи кіз

Породи кіз групуються по трьом напрямам:

  • - молочне;
  • - пухове;
  • - шерстне.

Найбільш поширені в особистих господарствах породи молочного напряму.

Крім того, в різних регіонах існує безліч місцевих грубошерстих порід, основну продукцію яких складають м'ясо, молоко, пух і шкури.

Продуктивність місцевих порід невисока, натомість вони відмінно пристосувалися до місцевих умов, тому інший раз їм слід віддавати перевагу перед ціннішими породами, але не звичними до особливостей того або іншого регіону.

Молочні породи

Молочні породи характеризуються високими надоями, але мають шерсть невисокої якості. Шкури їх цінуються високо.

Кращі молочні породи — горьківська, мегрельська, російська молочна, зааненська.

Жива маса дорослих маток досягає 50-60 кг, козлів — 60-75 кг Молочність — 550 кг за лактацію. Плодючість — 160 козенят на 100 маток.

Зааненська. Батьківщина зааненських кіз — Швейцарія. Це найкрупніші кози в світі. Висота дорослих маток — 75-77 см, козли — 82-85 см. Жива маса маток в середньому складає 50-60 кг, племінних козлів — 70-80 кг. Тулуб довгий і широкий; вим'я кулясте і грушоподібне з добре вираженими сосками. Кістяк міцний, голова середньої величини, комола. Шерстний покров розвинений слабо, масть біла. Плодючість і скороспілість високі. На 100 маток отримують від 180 до 250 козенят. Лактаційний період триває 10-11 місяців. За лактацію від маток надоюють 600-700 кг молока із вмістом жиру 3,84,5 %. Порода зробила значний вплив на підвищення молочної продуктивності місцевих кіз.

Тоггенбургська. Ця порода також виведена в Швейцарії. По величині і живій масі тоггенбургскі кози поступаються зааненським. Висота маток — 70-75 см. Жива маса маток — 45-55 кг, козли — 60-70 кг. Забарвлення тулуба буре, уздовж морди тягнуться дві паралельні білі смуги. Вим'я добре розвинене. Молочна продуктивність — від 400 до 1000 кг за лактацію. Середній вміст жиру в молоці — близько 4%.

Місцеві породи

Під цією назвою об'єднані різні групи кіз, що розрізняються по величині, шерстному покрову і іншим ознакам.

Всі молочні кози плідні: від 100 маток отримують 190-220 козенят; деякі приносять потомство двічі в рік. Відомі випадки, коли у молочних кіз народжувалося до шести нормально розвинених козенят.

Удій молока за лактаційний період коливається від 250 до 400 кг при вмісті жиру в молоці від 3,5 до 5,5%. Середня жива маса не перевищує 40-42 кг

Мегрельська. Ця порода виведена в Грузії. Серед мегрельських кіз виділяють тварин двох типів: нагорного і низовинного. Нагірний тип — це крупні тварини. Маса маток складає 45 кг при висоті в загривку 65 см; маса козлів — від 60 до 70 кг при висоті в загривку 70 см. Літом кіз цього типу випасають на високогірних пасовищах; взимку переходять на пасовища в долини. Підгодовують їх тільки в негоду — грубими і концентрованими кормами. За 5-6 місяців лактації надоюють в середньому 200-250 кг молока. Плодючість невисока: на 100 маток в середньому отримують 150 козенят. Тварин другого типу розводять в основному в рівнинних районах. їх містять на невеликих ділянках пасовищ і систематично підгодовують різними залишками городних культур, концентратами. Кози цього типу дрібні. Матки мають масу 35-38 кг. За 7 місяців лактації від тварин надоюють в середньому 300 кг молока. Але багато маток дають до 500 кг молока. Характерна ознака кіз мегрельської породи — короткошерстність. Довжина остюка не перевищує 3-4 см, підшерстка майже немає.

Пухові породи

Серед численних порід цього напряму найбільш цінними є придонська і оренбурзька.

Всі вітчизняні пухові породи кіз мають хорошу пухову продуктивність (250-470 г) і протягом лактаційного періоду дають від 200 до 300 кг молока. Жива маса кіз — 40-44 кг, козли — 70-75 кг Плодючість — 140-150 козенят на 100 маток. Шкури пухових кіз, особливо молодняка, використовуються для пошиття дублених, хутряних пальт і інших виробів. М'ясо пухових кіз використовується в їжу.

Пухові кози — в основному крупні тварини, з добре розвиненим кістяком, глибокими грудьми, міцними копитами. У всіх пухових кіз шерстний покров складається з грубого остюка і тонкого м'якого пуха. Перехідний волос зустрічається в невеликій кількості, по тонині і будові він близький до пухових волокон. У шерсті цих кіз мало жиропоту, тому при стрижці вона різко розпадається на окремі коси. По будові шерстного покрову пухових кіз розділяють на дві групи.

До першої групи відносяться кози оренбурзької породи і її помісі, а також місцеві кози гірського Алтая. У тварин цієї групи пух коротше за шерсть, тобто пухове волокно складає як би нижній ярус.

У кіз другої групи пух по довжині дорівнює остюку або більше її. Така будова шерстного покрову характерна для придонських, гірничо-алтайських, узбецьких чорних і киргизьких придонського типу кіз.

У зв'язку із зростаючим попитом населення на вироби з пуха чисельність кіз цього напряму продуктивності постійно збільшується.

Оренбурзька. Виведена в процесі тривалої народної селекції. На її формування зробили вплив суворі природні умови: сильні вітри, міцні морози і сухе літо. Оренбурзькі кози більші за інших пухових кіз, вони мають міцну конституцію, добре розвинений кістяк, однотонну шерсть. Розводять їх в основному в Оренбурзькій, Челябінській областях і республіці Татарстан.

Жива маса оренбурзьких кіз при осінньому зважуванні в середньому складає 44-45 кг (коливання від 42 до 65 кг), козлів — 70-75 кг (коливання від 55 до 110 кг). Козенята ростуть швидко. До 4-місячного віку маса козенят складає 45 % мас дорослих тварин. Козли народжуються дещо більше козочок і інтенсивніше розвиваються. З кожної тварини начісують по 250-380 г цінного пуха і настригають до 350 г грубої шерсті. Проте залежно від районів розведення начісування пуха можуть бути і вище (300-450 г).

Начісування і якість пуха залежать від віку кіз. Продуктивність підвищується до 3-4-річного віку, а після 7 років знижується. Проте з окремих тварин високі начісування пуха отримують після 7-8 років, але у старих тварин пух ламкий, менш еластичний і коротший, ніж у молодих. Слід мати на увазі, що начісування пуха — ознака вельми мінлива і залежить від годівлі, утримання і термінів чесання. Плодючість кіз оренбурзької породи в середньому складає 130-140 козенят на 100 маток. У них часто народжуються двійнята, іноді трійні. Багатопліддя успадковується. Молочна продуктивність оренбурзьких кіз порівняно невелика і складає від 85 до 110 л при середньому вмісті жиру в молоці 3,9 %. Пухових кіз можна піддоювати, але так, щоб це не відбивалося на пуховій продуктивності. Хороший за якістю пух і висока продуктивність, велика жива маса, хороша пристосованість до суворих умов — всі ці якості дають підставу вважати оренбурзьких кіз за цінну породу для розведення в присадибних господарствах.

Придонська. Кози характеризуються середньою величиною, міцною конституцією, хорошими формами статури, високою пуховою продуктивністю і пристосованістю до умов посушливого степового клімату. Козли більше за кіз і мають велику масу. Середня жива маса козлів у віці 4 років рівна 70 кг (від 65 до 85 кг). Форма тіла округла, роги великі, борода довга, густа оброслість на грудях, шиї і спині. Спина пряма і ширша, ніж у кіз. Середня маса дорослих маток складає 36 кг (від 35 до 40 кг). Молодняк при народженні має масу 2 кг, при відлученні — 14 кг, у віці 1,5 років — 27 кг, в 2,5 роки — 30 кг. Кози придонської породи однотипні за формою статури, найбільш поширена масть у них чорна. Кози мають високу пухову продуктивність, проте вона схильна до значних індивідуальних коливань. З дорослих кіз начісують в середньому до 500 грама пуха (від 330 до 1430 г), з козлів — 1015 г (від 550 до 1600 г). Найвищі начісування пуха отримують від кіз у віці 4-6 років.

Середній вміст пуха в шерсті складає 79,4 % (від 61,4 до 92,2%). Дійсна довжина пуха в середньому рівна 8,6 см, а ості — 5,2 см. З пуха придонських кіз отримують зрівняну пряжу. Середній вихід пухової пряжі складає 64 %, очоси не перевищують 13 %. Якість шерстного покрову у придонських кіз має різко виражений сезонний характер. У осінньо-зимові місяці вони покриті пишним красивим сірим, темно-сірим і коричневим пухом, остюк не видно. У березні-квітні відбувається інтенсивна линька пуха, в потім і ості. Влітку тварини покриті чорним блискучим коротким грубим волосом. Іншими словами, у придонських кіз існують як би два шерстні покрови — літній і зимовий. Придонські кози характеризуються задовільною молочністю. В середньому удій за 5 місяців лактації рівний 130-140 л. При цьому за перший місяць лактації вони дають 28 % річного удою, за другою — 25%, за третій — 21%, за четвертий — 15% і за п'ятий — 11%.

М'ясні якості придонських кіз середні. Забійний вихід дорослих відгодованих тварин не перевищує 60 %, маса тушки кіз у віці чотирьох років — 16-18 кг Краще по смакових якостях м'ясо отримують від козлів-кастратів у віці 7-10 місяців. Плодючість придонських кіз висока. На 100 кіз в середньому отримують 145-150 козенят.

Козлина від придонських кіз в основному йде на шевро для взуття, але годиться і для виготовлення шуб, що визначається особливостями будови шерстного покрову. Для цих цілей краще всього придатна дрібна і середня козлина осіннього і зимового забою. Шубні якості придонських кіз схожі з якостями овець. Кози придонської породи добре акліматизуються в різних природних і господарських умовах і стійко передають потомству свої цінні господарський корисні якості.

Гірсько-алтайська. Виведена на основі придонської породи. Для гірсько-алтайських пухових кіз характерна одноманітність по масті, величині, статурі і пуховій продуктивності. Тварини відрізняються міцністю конституції і пристосованістю до цілорічного утримання на гірських пасовищах. Вони мають достатньо високу живу масу, хороші м'ясні якості і здатні швидко нагулюватися. В середньому жива маса дорослих кіз складає 40-42 кг, у віці 18 місяців — 28-32 кг, козлів — відповідно 63,3 і 36 кг. Начісування пуха з дорослих кіз не перевищує 450-600 г. Середня природна довжина пуха у дорослих кіз рівна 8-8,5 см, в однорічному віці — 7-8 см. Вміст пуха в шерсті у дорослих кіз коливається від 51,4 до 81,8 %; дійсна довжина пуха складає 9,4 см, у однорічних козочок — 8,7 см. Пух гірсько-алтайських кіз м'який, довгий, еластичний, міцний, придатний для виготовлення всіх видів пухових виробів. Платки з цього пуха мають гарний товарний вигляд, м'які, з шовковистим блиском. Кози гірничо-алтайської породи добре нагулюються і відгодовуються. Після нагулу тварин на високогірних субальпійських пасовищах забійний вихід у кастратів в середньому складає більше 52 %, у маток — більше 46 %; вихід м'яса без кісток і сухожиль — відповідно вище 77 і 73 % (до маси туші). Плодючість гірничо-алтайських пухових кіз в районі Центрального Алтая висока — 145-150 козенят на 100 маток. У високогірній же напівпустинній зоні (Південно-східний Алтай) двійнята зустрічаються украй рідко; плодючість тут складає 105-110 козенят на 100 маток. Гірсько-алтайські кози достатньо стійко передають по спадку свої позитивні якості. Розведення їх в присадибних господарствах вигідно.

Чорні пухові кози. Ці кози отримані при виведенні породи радянська шерстна з використанням місцевих кіз і завезених із США ангорських білих козлів. Схрещування проводилося з метою створення нової породи кіз білої масті з шерстю типу мохер. Невелика частина помісного потомства набула чорної масті. її відібрали в окрему отару і почали проводити з нею відповідну племінну роботу. По величині і розвитку кістяка чорні кози займають проміжне положення між місцевими і ангорськими: вони більше шерстних, але кістяк їх ніжніше: роги тонші і коротші, ніж у місцевих. Молоді козли важче козочок в середньому на 2 кг, а дорослі козли важче за кіз на 20 кг. Така велика різниця в живій масі у дорослих тварин обумовлена статевими відмінностями і неоднаковою вгодованістю самок і самців. Кози зазвичай бувають менш угодованими, ніж козли.

Шерсть у чорних кіз неоднорідна, різко ділиться на грубий блискучий короткий остюк і тонкий матовий пух. Обидва типи волокон ростуть на всіх частинах тіла, окрім морди і кінцівок. Пух у кіз довший, ніж остюк, або дорівнює їй по довжині і рівномірно покриває все тіло. По масті і ознакам пуховості кози цієї групи однорідні. Новонароджені козенята покриті чорним блискучим волосом без звитості. Через 1-2 місяці на тулубі одночасно відрощують остюк і пух, причому остюк залишається чисто чорного кольору, а пух — сірого з відтінками від темно- до світло-сірого, а у деяких тварин — коричневого. По структурі шерстного покрову, фізичним властивостям пухового волокна і по рівню продуктивності чорні пухові кози схожі з придонськими.

Начісування з тварин коливаються від 280 до 440 г. Якщо довжина і товщина волокна залежать від рівня і повноцінності годівлі кіз, то начісування пуха практично визначаються часом вичісування.

Линька у тварин проходить інтенсивно, і запізнення із зняттям руна на 5-10 днів веде до втрати 20-40 % пуха. Середня довжина пуха незалежно від віку у маток складає 8-9 см, у козлів — 9-10 см. У молодняка пух декілька тонше, ніж у дорослих кіз. Шкіра у чорних пухових кіз відносно тонка, щільна, еластична і міцна. З неї отримують шевро.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші