Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Операційний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інформаційне середовище операційної системи

Достатнім орієнтиром для самостійного вивчення даного питання є навчальний посібник В.О. Василенка |25). Узагальнення соціально-економічних проблем інформаційного середовища міститься у монографії під редакцією Л. Г. Мельника (28]. Для розуміння особливостей інформаційного середовища інноваційно-інвестиційної діяльності рекомендується опанувати базовий навчальний посібник Федоренко В. Г. (28].

У процесі самостійного вивчення даного питання важливо сприйняти, що інформацію сьогодні слід розглядати як стратегічний продукт. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію, забезпечувати свободу інформаційного обміну є важливою передумовою соціального та технологічного прогресу, чинником національної безпеки, однією з основ успішної внутрішньої та зовнішньої політики. Інформацій на сфера має системоутворюючий характер і впливає практично на всі галузі суспільних відносин.

Сьогодні не можуть не вражати можливості, що надають досягнення у сфері інформатизації, телекомунікацій та інформаційних технологій, в отриманні, поширенні та швидкості доставки різноманітної інформації. Проте глобальні інформаційні системи, поряд з перевагами, створюють нові потенційні загрози.

На сьогодні вже фактично сформувалась фундаментальна залежність операційної системи - від обміну інформацією, надійного функціонування інформаційних та телекомунікаційних систем, технологій і засобів.

Інформаційно операційна система - це система що складається з підсистем і елементів, призначена для збору, переробки інформації та видачу її в згорнутому вигляді для прийняття рішень.

Необхідно зазначити, що інформаційна операційна система залежно від типу і структури побудови має складну мережу передачі інформації: проста кільцева, радіально-кільцева, проста ґратчаста, складна ґратчаста, мостикова, із перехресними зв'язками (див. рис. 2.4).

Типові структури інформаційного середовища операційної системи

Рис 2.4. Типові структури інформаційного середовища операційної системи

Слід зазначити, що глобальні інформаційні системи та інформаційні технології створюють інформаційне середовище, де практично відсутні державні кордони, обмеження на інформаційні впливи, обмеження на поширення інформації, яку до цього часу не можна було безкарно поширювати, обмеження на розміщення та отримання інформації, зокрема інформації щодо виробництва зброї, проведення терористичних операцій та інше. Суттєвий прогрес і поширення інформаційних технологій, глобальний характер систем масової комунікації призвели до утворення глобального інформаційного простору, який змушує світову спільноту, кожну державу швидко орієнтуватися та адаптуватися у сучасному інформаційному середовищі.

У процесі самостійного вивчення теми насамперед слід усвідомити, що магістральною тенденцією цивілізаційного поступу стала глобалізація, ознаками якої, зокрема, є: зростання інтегративних процесів у світовій економіці, уніфікація політико-правових норм та "розмивання" державних кордонів, посилення ролі наднаціональних організацій, транснаціоналізація соціального та культурно-ідеологічного життя [25].

Суть глобалізації полягає в розвитку взаємозв'язків і посиленні взаємозалежності між окремими країнами та географічними регіонами світу. Існує багато визначень цього явища. У них акцент робиться на подолання традиційних бар'єрів між націями, що існували в просторі і часі, створенні інтегрованішої та взаємозалежної світової економіки, всебічному поглибленні міжнародного поділу та кооперації праці, вибухоподібному зростанні обсягів фінансових трансакцій, фундаментальних структурних змінах у системі міжнародної економіки [161] і ін. Найбільш прийнятним є визначення Білоруса О. Г.:

Глобалізація - це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища.

Необхідно зазначити, що ключовою рушійною силою глобалізаційних трансформацій є повсюдне розгортання новітніх інформаційно-комунікативних технологій. Технічний прогрес значно скоротив вартість накопичення, обробки та передачі інформації в планетарних масштабах, що позначилося на показниках розвитку операційної системи. У двадцять першому столітті місце і роль держав у світі визначатимуть масштаби та глибина поширення цифрових технологій, супутникового зв'язку, оптичних волокон, комп'ютеризації та Інтернету. їхній потужний вплив визначатиме взаємини в людській спільноті, змінюватиме економічне та соціокультурне середовище, закладаючи засади нової форми суспільного устрою. Прийдешню епоху називають ерою інформації або Інформаційним суспільством, що характеризується домінуючою роллю інформації та знань, створенням глобального інформаційного простору, в якому завдяки високо розвинутим інформаційно-комунікативним мережам і технологіям забезпечуватиметься стале економічне та соціальне зростання, вільний доступ до світових інформаційних ресурсів, що дозволить людям у повній мірі використовувати свій потенціал та реалізовувати власні прагнення.

Подальшу роботу над темою студентам необхідно зосередити на фактах, що свідчать про глобалізацію інформатизації. Розглянемо деякі факти, що свідчать про це:

  • o Наприкінці 1997 р. була досягнута домовленість між урядами провідних країн світу про скасування митних бар'єрів на шляху торгівлі досягненнями інформаційних технологій в рамках Організації співробітництва й економічного розвитку.
  • o США висунули інформаційну ініціативу про створення інформаційної інфраструктури на основі мережі Internet на міжнародному форумі з питань інформаційної стратегії, який відбувся навесні 1997 р. в Йоханнесбурзі (ПАР).
  • o Президент США Б. Клінтон запропонував скасувати митні й податкові обмеження на торгівлю через Internet у 1998 р.
  • o На самміті ЄС у Лісабоні навесні 2000 р. ухвалено програму просування Європи до інформаційного суспільства, що передбачає випереджувальний розвиток інформаційної сфери.
  • o Країни "великої вісімки" на самміті на Окінаві в 2000 р. прийняли декларацію про глобальне інформаційне суспільство.

У провідних країнах сектор економіки, пов'язаний з виробництвом, зберіганням і передачею інформації, розвивається прискореними темпами. Обсяги світової інформаційної індустрії на початку 90-х років досягли 2 трлн доларів, а сьогодні зросли на порядок.

У інформаційній сфері працює понад 400 млн чоловік, зокрема у США, Японії та інших розвинутих країнах - понад 60 % працюючого населення.

Подальшу роботу над темою необхідно зосередити на розгляд інформаційного середовища інноваційно-інвестиційної діяльності. Для цього доцільно звернутися до ряду літературних джерел, де це питання розглядається більш ґрунтовно [28, 39,48,94,152]. Працюючи зрізними джерелами інформації, треба звернути увагу на особливості інформаційного середовища інновацій но-інвестиційної діяльності: -по-перше, інформаційне середовище інноваційно-інвестиційної діяльності залежить від створення сприятливого інвестиційного середовища, реальних економічних стимулів для суб'єктів господарювання використовувати науково-технічний потенціал, від загальноекономічної ситуації в країні, від рівня фінансування відповідних державних програм тощо;

  • - по-друге, сфера інновацій регулюється законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", "Про інвестиційну діяльність", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та іншими законами в патентно-ліцензійній сфері, законами про створення спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку, законами з питань оподаткування тощо;
  • -по-третє, протягом тривалого часу інноваційному законодавству України була притаманна певна фрагментарність і непослідовність. Лише в 1999 р. Верховна Рада України прийняла Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Базовий закон у цій сфері був прийнятий лише у 2002 р.
  • -по-четверте, важливою складовою інноваційно-інвестиційної діяльності є основні напрями інноваційної діяльності, визначені Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16січня 2003р № 433-JV, а також Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1996 р. М> 9I6-XJV.

Доцільно звернути увагу слухачів, що просування України до глобального інформаційного середовища вимагає ефективного управління усіма видами інформаційних ресурсів та елементами інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, державної підтримки вітчизняного інформаційного виробництва, ринку інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг [51].

В Україні здійснено певні практичні кроки до інформаційного майбутнього. Інформаційно-комунікативні технології, обсяг яких вже перевищив 2 млрд доларів США, що складає близько 5,2% ВВП України, впродовж останніх десяти років стали вагомим суспільним ресурсом розвитку. Практично завершено будівництво цифрових мереж зв'язку на внутрішньому та міжнародному рівнях. Набув подальшого розвитку національний сегмент мережі Інтернет, кількість користувачів якої на 1 000 мешканців дорівнює 80.

Входження людства в еру глобалізованої інформації вимагає від держави принципово нових підходів до формування та впровадження інформаційної політики. Під державною інформаційною політикою необхідно розуміти стратегію, напрями діяльності та завдання держави, спрямовані на розвиток інформаційної сфери, що охоплює сукупність виробництв, ресурсів і відносин у процесі створення, збирання, зберігання, використання і поширення інформації.

У межах стратегії мають бути закладені підвалини для розв'язання таких фундаментальних завдань, як формування єдиного інформаційного простору України та входження у світовий інформаційний контекст; розширення правового поля інформаційних відносин, гармонізація інформаційного законодавства України із міжнародними стандартами; стимулювання розвитку комунікацій, технологій опрацювання інформації, використання їх у різних сферах суспільного життя; розширення спектру інформаційних послуг; нарощування національного людського капіталу як основи суспільного розвитку; утвердження відкритості та прозорості діяльності уряду, вільного обігу інформації; забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші