Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Державний фінансовий контроль
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Залучення працівників державної контрольно-ревізійної служби до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів

При залученні працівників державної контрольно-ревізійної служби до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів слід керуватися методичними рекомендаціями працівникам державної контрольно-ревізійної служби в Україні при залученні їх до процесуальних дій як свідків, експертів, спеціалістів, які розроблено відповідно до Конституції України та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України і Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Рекомендації окреслюють правила поведінки працівників державної контрольно-ревізійної служби в Україні (далі - ДКРС) при отриманні повістки чи іншого звернення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді щодо залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів.

Рекомендаціями визначено значення таких термінів: свідок - особа, про яку в особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді є дані, що їй відомі обставини, які мають відношення до справи, яка знаходиться у процесуальному провадженні;

експерт - особа, яка має необхідні знання і юридичне право для дачі від свого імені висновку за результатами досліджуваного на прохання суб'єкта процесуального провадження питання;

спеціаліст - особа, яка залучається до проведення слідчої дії, володіє спеціальними знаннями і навиками та не заінтересована в результатах справи;

справа, що перебуває у провадженні, - справа, по якій за наявності встановлених законом приводів і підстав (ст. 94 КПК) орган дізнання, слідчий або прокурор винесли постанову про порушення кримінальної справи, а суд - ухвалу до порушення провадження по справі, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа (ст. 98

КПК);

допит - слідча дія в межах провадження по справі, за допомогою якої шляхом опитування свідка про відомі йому дані по справі з'ясовуються і перевіряються фактичні обставини справи;

адміністрація органу ДКРС - керівник, його заступники або канцелярія (загальний відділ) органу ДКРС;

обставини справи - це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення і особу, що підозрюється в його здійсненні (час, місце, спосіб здійснення порушення, його мотив, характер і ступінь відповідальності, розмір вчинених збитків або шкоди, дані які позитивно чи негативно характеризують підозрюваного по роботі та в побуті).

Працівникам органів ДКРС потрібно пам'ятати, що чинним законодавством особі, що проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді в справах, які перебувають у їх провадженні, надається право викликати як свідків будь-яких осіб (ст. 66 КПК).

Як свідок може бути викликаний будь-який працівник органу ДКРС, про якого є дані, що йому відомі обставини, які мають відношення до кримінальної справи, в межах якої проводиться (проводилася) ревізія чи перевірка, або справи, що слухається в суді.

Виклик органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею працівника органу ДКРС як свідка є правомірним, якщо він проводить (проводив) ревізію чи перевірку відповідно до статті 66 КПК або якщо про обставини їх проведення йому має бути відомо з огляду на його службові обов'язки.

Посадова особа органу ДКРС зобов'язана з'явитися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і дати правдиві показання про відомі їй обставини справи (ст. 70 КПК). Навіть у тих випадках, коли особа вважає, що вона не може бути свідком по даній справі, вона зобов'язана з'явитися за викликом і надати відповідні пояснення про відсутність у неї даних щодо обставин справи.

Свідок є незамінним, тому, якщо певна посадова особа органу ДКРС уже допитувалась або підлягає допиту як свідок по конкретній справі, вона не може в цій самій справі займати інше процесуальне положення (не може бути експертом, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача або відповідача, громадським захисником чи обвинувачем).

Свідок викликається до органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді повісткою, яка вручається йому під розписку, а у разі його тимчасової відсутності - будь-кому з дорослих членів його сім'ї, які проживають з ним, представнику житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради, адміністрації органу ДКРС за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також службовою запискою, телеграмою або телефонограмою, що оформляються відповідно до вимог ч. 2 статті 166 КПК і вручаються (передаються) так само, як і повістка.

Повістка виписується на стандартному бланку зі штампом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і має містити дані: хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, а також наслідки неявки без поважних причин. Повістка направляється з розпискою, яка з відміткою про час вручення повертається особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві чи судді.

Поважними причинами неявки свідка до ініціатора допиту в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді. Про неможливість з'явитися в призначений строк для допиту працівник органу ДКРС, який отримав повістку, має по можливості письмово сповістити про це ініціатора допиту (шляхом проставлення відповідного запису в розписці, направлення телеграми, факсограми чи листа). При цьому факт хвороби підтверджується копією лікарняного листка, а факт несвоєчасності отримання повістки повинен бути засвідчений відміткою із зазначенням часу отримання на розписці та, у разі тимчасової відсутності свідка, поясненнями особи, якій вона була передана для вручення свідку. Питання про поважність причин неявки свідка вирішується ініціатором допиту в кожному конкретному випадку.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ, за умови наявності підтвердження факту вручення свідку повістки (ст. 70 КПК).

Привід здійснюється органами внутрішніх справ за мотивованою постановою, яка оголошується свідкові перед її виконанням.

У тих випадках, коли свідок викликався на допит по телефону, службовою запискою, телеграмою, факсограмою або через сусідів, при його неявці до нього заборонено застосовувати привід та грошове стягнення.

У випадку неявки свідка без поважних причин суд вправі накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (ст. 70 КПК). Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено і в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.

За злісне ухилення від явки до суду свідок несе відповідальність за ч. 1 статті 185-3 КУпАП, а за злісне ухилення свідка від явки до органів попереднього слідства або дізнання - за ст. 185-4 КУпАП (ст. 71 КПК). Вказані статті передбачають накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Права свідка при допиті:

  • o знати у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;
  • o давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися послугами перекладача;
  • o заявляти відвід перекладачу;
  • o особисто знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
  • o власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
  • o користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті (ст. 305 КПК);
  • o відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів (ст. 63 Конституції України);
  • o оскаржувати неправомірні дії особи, яка здійснює допит;
  • o одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

Свідок попереджається про відповідальність на всіх стадіях як кримінального, так і цивільного процесу, у якому він безпосередньо бере участь, за відмову від дачі та за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 167 КПК, ст. 182 ЦПК).

За дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 Кримінального кодексу України, які передбачають максимальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до одного року.

Свідок має допитуватися окремо і у відсутності інших свідків. Про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 КПК. Після закінчення допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. В протоколі допиту свідка повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які брали участь у допиті, їх адреси; роз'яснення прав і обов'язків; зміст допиту, час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, з'ясовані при допиті. Протокол має бути зачитаний всім особам, що брали участь у допиті, або наданий для особистого ознайомлення з роз'ясненням їх права робити зауваження.

Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні на допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Статтею 85 КПК передбачається можливість відмови свідка від підпису протоколу допиту, яка не може трактуватися як відмова від дачі показань. У даному випадку відмова свідка підписати протокол засвідчується підписом особи, яка проводила допит. Пояснення про причини від відмови підпису протоколу заноситься в протокол, а у випадку, коли воно викладене на окремому аркуші, приєднується до протоколу.

Примушення давати показання при допиті або підписувати протокол допиту шляхом незаконних дій (погрозами, насильством, обманом) з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє слідство, переслідується відповідно до статті 175 Кримінального кодексу України.

Працівникам органів ДКРС слід мати на увазі, що стаття 55 Конституції України стверджує: "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".

З огляду на це положення працівнику органу ДКРС, який викликається на допит як свідок, рекомендується:

  • o обов'язково повідомити про виклик на допит керівництво відповідного органу ДКРС із поданням копії повістки, телеграми, факсограми чи службової записки;
  • o встановити телефон особи, яка викликає на допит, і, по можливості, шляхом телефонної розмови з нею з'ясувати, стосовно якої справи і яких обставин його викликано на допит;
  • o повідомити про виклик на допит дорослого члена сім'ї, зазначивши куди і до кого він викликається, день і час явки, телефон ініціатора допиту;
  • o поновити в пам'яті обставини проведення певної ревізії (перевірки) та з дозволу керівництва відповідного органу ДКРС взяти із собою на допит, при необхідності, ревізійну справу, щоб не допустити неточних відповідей;
  • o до того, як з'явитися на допит як свідок, проконсультуватися у юриста, а при необхідності залучити для участі в допиті юриста органу ДКРС або свого адвоката;
  • o підготувати для подання особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді заяву про те, що він не може бути свідком за справою, що знаходиться у провадженні (за винятком випадків кримінального чи судового слідства стосовно діяльності самого свідка), оскільки йому не можуть бути відомі обставини справи, через те, що в силу своїх повноважень ревізор зобов'язаний лише провести ревізію чи перевірку шляхом відповідного вивчення фінансових документів та бути присутнім при здійсненні контрольної інвентаризації, обмірі виконаних робіт, зважуванні тощо;
  • o за умов наявності в ході допиту завідомо протиправних посягань на права і свободи свідка, зокрема безпідставного затягування допиту, запам'ятовувати або занотовувати всі обставини допиту, що

можуть бути використані надалі як докази таких протиправних

дій (особливості приміщення, хто, з чим і о якій годині заходив у

приміщення, де проводився допит, телефонні розмови і т.ін.).

При відсутності свідка, викликаного на допит поза місцем роботи, значно довший час, ніж це випливає з його обставин, керівнику чи заступнику керівника органу ДКРС (в робочий час), або члену сім'ї (в неробочий час) доцільно зателефонувати особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді стосовно місцезнаходження працівника органу ДКРС.

При наявності відомостей про протиправні посягання на права і свободи працівника служби, який є свідком, керівнику чи заступнику керівника органу ДКРС або члену сім'ї доцільно звернутися за захистом прав і свобод свідка до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до суду або до керівництва відповідного правоохоронного органу.

У разі наявності реальної загрози життю, здоров'ю, житлу чи майну свідок, члени його сім'ї та близькі родичі мають право на забезпечення безпеки. Реалізація цього права проводиться шляхом подачі до органу дізнання, слідчому, прокурору або суду заяви чи повідомлення про загрозу безпеки особі.

Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та про надання права учасникам судового розгляду слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 92 КПК, ст. 71 ЦПК, ст. 275 КУпАП) за свідками зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з викликом та явкою до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, судді або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.

Крім того, особам, які викликаються як свідки, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, з коштів, передбачених кошторисом органу, що зробив виклик, мають відшкодовуватися вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з наймом житлового приміщення, та добові.

Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором або суддею як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для надання висновку з питань, що досліджуються (ст. ст. 66, 75 КПК), за виключенням особи, яка знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого або раніше була ревізором по справі.

По відношенню до працівників органів ДКРС правомочними є виклики по залученню їх до процесуальних дій як експертів, якщо:

  • o виклик здійснено особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором або суддею на підставі постанови про призначення експертизи по кримінальній справі;
  • o предметом дослідження, за яким працівнику органу ДКРС пропонується дати висновок, є питання, що входять до виключної компетенції органу ДКРС;
  • o працівник органу ДКРС, якого залучають до процесуальних дій як експерта, не є в службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, не проводив раніше ревізію (перевірку), матеріали якої фігурують у справі;
  • o документально зафіксовано, що працівник органу ДКРС має відповідні державні ліцензії чи дозволи на експертну діяльність. При недотриманні хоча б однієї з наведених в частині другій

цього пункту умов виклик працівника органу ДКРС як експерта до особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді є неправомірним.

Висновок експерта має самостійне доказове значення. У висновку має бути обов'язково зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Висновок підписується експертом.

За особою, якщо вона виконує функції експерта в порядку службового завдання (в межах робочого часу і за дорученням або з відома керівництва), зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений нею у зв'язку з явкою та викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду; їй також мають відшкодовуватися органом, що зробив виклик вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з наймом житлового приміщення, та добові.

Законодавством також передбачено, що особам, які виконують функції експертів не в порядку службового завдання (в неробочий час), за проведену роботу виплачується винагорода. Однак потрібно зазначити, що оскільки всі посадові особи органів ДКРС є державними службовцями, то таке сумісництво для них заборонено.

На підставі наведеного, керуючись тим, що компетенція органів ДКРС визначена статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", та виходячи з того, що Закон України "Про судову експертизу" зобов'язує відповідні органи доручати проведення експертиз переважно фахівцям, внесеним до реєстру Міністерством юстиції України (ч. 3 ст. 9), контрольно-ревізійні працівники можуть бути експертами лише у двох випадках, а саме:

  • o при наявності спеціального дозволу (індивідуальної ліцензії) на експертну діяльність - в позаурочний час, без оплати винагороди, в межах компетенції, визначеної ліцензією;
  • o при наявності спеціального дозволу (індивідуальної ліцензії) на експертну діяльність - у робочий час в порядку службового доручення по розгляду матеріалів ревізії (перевірки), що є предметом процесуального провадження за статтею 66 КПК, або з інших питань, що входять до компетенції органу ДКРС. Законодавством (ст. 75 КПК) визначено, що експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. З цієї причини працівник органу ДКРС, що залучається в якості експерта, не може використовувати при оформленні висновку будь-які фірмові бланки органу ДКРС.

За надання завідомо неправдивих висновків або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або при провадженні попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність згідно зі статтями 178, 179 Кримінального кодексу України.

Право викликати фахівців для проведення слідчих дій як спеціалістів надано особі, що проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді в справах, які перебувають у їх провадженні (ст. 128-1 КПК).

Участь спеціаліста в слідчих діях є обов'язковою при зовнішньому огляді або ексгумації трупа (ст. 192 КПК), судово-медичному освідченні (ч. 2 ст. 193 КПК), та допиті неповнолітнього або розумово відсталого свідка (ч. 1 ст. 168 КПК).

В інших випадках спеціаліст може залучатися до слідчих дій на розсуд правоохоронців: при опису майна, обшуку, огляді місця злочину, відтворенню обстановки і обставин події, вилученні документів тощо.

Неправомірними є виклики як спеціалістів осіб, які не володіють спеціальними знаннями і навиками (не мають відповідної освіти, кваліфікації і практики роботи), які зацікавлені в результатах слідчих дій (є в службовій або іншій залежності від підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілих), та/або брали (беруть) участь в проведенні бухгалтерських і інших відомчих ревізій, а також у проведенні інспекторських перевірок, матеріали яких послужили підставою для порушення справи і притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Виклик спеціаліста здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею шляхом направлення листа в адресу органу, що має виділити спеціаліста, без винесення постанови.

При прийнятті рішення про направлення працівника для участі в слідчих діях як спеціаліста керівник органу ДКРС має зважити на специфіку роботи працівників служби.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" перед контрольно-ревізійними працівниками стоять завдання не тільки контролювати дотримання законодавства з фінансових питань, а й вживати заходів до відшкодування винними особами збитків, недопущенню їх надалі та притягнення винних осіб до встановленої законодавством відповідальності. Таким чином, при виконанні службових обов'язків будь-який контрольно-ревізійний працівник органу ДКРС є зацікавленою особою.

Тому при направленні працівника до правоохоронного органу як спеціаліста потрібно уточнити у нього, чи не відомі йому обставини, що унеможливлюють його участь у справі. Згідно зі статтею 62 КПК спеціаліст при наявності відомих йому обставин, що виключають його участь у справі, зобов'язаний заявити самовідвід, про що подає керівнику органу ДКРС відповідне пояснення.

Отже, на підставі викладеного, контрольно-ревізійні працівники можуть бути спеціалістами лише по справі, що перебуває у провадженні, якщо у ній як докази використовувалися матеріали ревізії чи перевірки, проведеної іншими органами державного фінансового контролю, з питань, які віднесені до компетенції органів ДКРС.

Роль спеціаліста у слідчих діях полягає у сприянні особі, що проводить дізнання, слідчому або прокурору у виявленні, закріпленні і вилученні доказів. Беручи участь у слідчих діях, спеціаліст, зокрема, має право: застосовувати науково-технічні засоби і прийоми для виявлення, закріплення і вилучення доказів; проводити спостереження, вимірювання, досліди; консультувати слідчого з спеціальних питань, допомагати йому правильно викласти в протоколі виявлені дані; формулювати питання, а з дозволу слідчого - і задавати їх учасникам слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів; знайомитися з протоколом, робити свої зауваження відносно його змісту; підписувати протокол. Самостійно спеціаліст жодних документів за результатами слідчих дій не складає.

У зв'язку з тим, що у випадку відмови або ухилення спеціаліста від виконання в ході слідчих дій певних своїх обов'язків слідчий має право повідомити про це адміністрацію підприємства, установи чи організації, що направила спеціаліста, контрольно-ревізійному працівнику, що залучений як спеціаліст, рекомендується за результатами своєї участі в слідчих діях надавати керівництву органу ДКРС службову записку, в якій зазначати виконану ним роботу.

Відшкодування витрат спеціалісту по виклику і явці його до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді проводиться аналогічно виклику свідків і експертів.

Питання для обговорення та самоперевірки

  • 1. Якими законодавчими актами керуються правоохоронні органи при їх участі у заходах з державного фінансового контролю?
  • 2. Назвіть права Служби безпеки України при участі у заходах з державного фінансового контролю.
  • 3. Назвіть права міліції при участі у заходах з державного фінансового контролю.
  • 4. Назвіть повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за ефективністю державного фінансового контролю.
  • 5. Дайте визначення термінів "свідок", "експерт", "спеціаліст", та охарактеризуйте їх повноваження.
  • 6. У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як свідки ?
  • 7. У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як експерти ?
  • 8. У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як спеціалісти ?
  • 9. У яких випадках працівник органів ДКРС може не з'являтись на виклик прокуратури чи суду?
  • 10. Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як свідків.
  • 11. Яким чином здійснюється забезпечення законних інтересів працівників органів ДКРС при залучення їх до процесуальних дій як свідків?
  • 12. Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як експертів.
  • 13. Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як спеціалістів.
  • 14. Яким документом оформляються результати проведеної експертизи?
  • 15. У яких випадках контрольно-ревізійні працівники можуть бути експертами?
  • 16. Хто несе відповідальність за правомірність результатів експертизи?
  • 17. У яких випадках участь спеціаліста в слідчих діях є обов'язковою?
  • 18. У яких випадках виклики працівників органів ДКРС як спеціалістів є неправомірними ?
  • 19. Якими органами здійснюється виклик працівник органів ДКРС як спеціалістів ?
  • 20. У чому полягає роль спеціаліста у слідчих діях ?

Рекомендована література за розділом 15

Основна література

  • 1. Закон України "Про Службу безпеки України" від 25.03.92 № 2229-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 13.01.2000).
  • 2. Закон України "Про міліцію" від 20.12.90 № 565-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 06.04.2000).
  • 3. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", від 30.06.93 № 3341-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 23.03.2000).

Додаткова література

  • 4. Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510 (витяги).
  • 5. Методичні рекомендації працівникам державної контрольно-ревізійної служби в Україні при залученні їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів, затверджені наказом ГоловКРУ України від 31.03.2000 № 31.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші