Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиційна діяльність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Туристичні (рекреаційні) зони

Туристичні (рекреаційні) зони надають широкі можливості для відпочинку та туризму, а розташовані у місцях рекреації. Вони, так само як і митні зони, є найбільш привабливими об'єктами вкладання іноземного капіталу, оскільки вимагають порівняно менших первинних інвестицій внаслідок того, що вони формуються на базі виробничої та соціальної інфраструктури, що сформована. У межах цих зон створюється пільговий режим підприємницької діяльності для залучення іноземного капіталу. Для решти суб'єктів господарювання запроваджується спеціальний пільговий податковий режим, який дозволяє накопичувати кошти для облаштування територій з подальшим наданням їм зонального пільгового режиму господарювання.

Причиною створення вільних страхових зон стали надзвичайно жорсткі нормативи, що регулювали страхові операції. Банківські вільні зони є географічними зонами, у яких банки можуть вільно здійснювати свою діяльність і мати ділові стосунки з клієнтами, що мешкають в інших країнах. Засобами створення банківських зон вдається уникнути застосуванням норм з контролю валютного обміну й обов'язкового застосування резервних коефіцієнтів.

До окремої групи входять офшорні зони (юрисдикції) - це країна або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги з оподаткування, частково або повністю зняті митні та торгові обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку та аудиту. Офшорна компанія (компанія, зареєстрована у юрисдикції з низьким оподаткуванням або звільнена від сплати податків на основі невеликої фіксованої плати) може отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила б в нерівні умови місцеві фірми, порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.

Частіше офшорна зона створюється там, де слабко розвинута економіка та інших можливостей для залучення іноземного капіталу немає. Офшорна компанія не обтяжує зону додатковими витратами, а навпаки, забезпечує надходження фінансового капіталу в її економіку за рахунок оплати праці офісних службовців, придбання майна або нерухомості та різноманітних реєстраційних зборів. З часом деякі юрисдикції можуть зробити серйозні прориви у рівні економічного розвитку. Як приклад можна навести Сінгапур, Гонконг, Ірландію. Кіпр. Зокрема, на Кіпрі 28 тисяч зареєстрованих офшорних компаній приносять цій країні дохід у S200 млн. на рік. а дохід на душу населення складає $ 12 тис.

Офшорні зони можна класифікувати за мірою надійності.

До першої групи увійшли: Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернсі, острови Мен і Джерсі; другої - Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гібралтар, Лабуан (Малайзія), Макао, Мальта, Монако; третьої - Антигуа і Барбуда, Аруба, Беліз, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, острови Кука, Коста-Ріка, Кіпр, Ливан, Ліхтенштейн, Маршалові острови, Маврикій, Науру, Антильські острови (Нідерланди), Панама, острів Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Самоа, Сейшели, Багами, Вануату.

Під надійною офшорною зоною розуміють зону, у якій відсутня банківська таємниця, розвинуті наглядові органи і законодавство. Єдиним правилом, що за ними визнається, є наявність податкових пільг для нерезидентів. Офшори, у яких реєструються українські та російські компанії належать до третьої, найменш надійної, групи. Вони найбільш закриті для правоохоронних органів Європейського Союзу.

У сучасний час домінують комплексні зони, які поєднують риси усіх згаданих вище зон. Комплексні зони створюються для розвитку окремих галузей виробництва (Польща), відродження певних регіонів (США), залучення в економіку іноземних інвестицій, розвитку кредитних, валютних і банківських відносин. Комплексні зони часто ототожнюють з підприємницькими зонами.

Діяльність ВЕЗ в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але головними є Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 року, № 2673- XII та Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 14 березня 1994 року, № 167.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", спеціальною (вільною) економічною зоною визначається частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України [2]. На території спеціальної економічної зони (СЕЗ) запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення СЕЗ задекларовані залучення іноземних інвестицій, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

При створенні спеціальних (вільних) економічних зон враховуються такі фактори розміщення:

• місцезнаходження СЕЗ повинно сприяти зовнішнім і внутрішнім можливостям для реалізації намічених цілей;

• наявність достатнього ресурсного потенціалу (природно- кліматичні умови, науково-виробничий потенціал, трудові ресурси);

• забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури згідно із міжнародними стандартами;

• розвинена система комунікацій, розгалужена транспортна мережа;

• відсутність екологічних обмежень щодо створення ВЕЗ.

У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України чи Кабінету Міністрів України рішення про створення СЕЗ приймається після одержання письмової згоди місцевої ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. Для створення СЕЗ необхідно подати такі документи:

  • 1) рішення місцевої Ради або місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення СЕЗ на їх території, або письмова згода у випадку, коли ініціатива йде від Президента України або Кабінету Міністрів:
  • 2) проект положення про статус, систему управління і офіційну назву СЕЗ;
  • 3) точний опис кордонів і карта території СЕЗ;
  • 4) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення та функціонування СЕЗ;
  • 5) проект Закону про створення конкретної СЕЗ. Техніко-економічне обґрунтування зони повинне містити: мету та галузеву спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу на їх здійснення; міру розвитку виробничої і соціальної інфраструктури; складові частини підприємництва і перспективи їх розвитку; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу, рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі розвитку економічної зони, а також обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митних і валютно-фінансових умов.

Зазвичай, управління СЕЗ здійснюють органи господарського розвитку та управління - адміністрації, які с юридичними особами, створюються суб'єктами зони за погодженням з місцевими радами, на території яких створено СЕЗ. Орган господарського розвитку та управління й суб'єкти економічної діяльності СЕЗ є самостійними у здійсненні своєї діяльності.

З метою координаційної та методологічної роботи в Україні створено Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон, уповноважене проводити експертизу окремих інвестиційних проектів з метою:

È запобігання негативних наслідків реалізації інвестиційних проектів щодо виконання державних програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку;

È запобігання зменшення надходжень до бюджетів;

È визначення джерел покриття можливих збитків.

На території України діє 12 спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), див. табл. 9.3. та 9 регіонів, де запроваджений спеціальний режим інвестиційної діяльності (ТПР), у тому числі, в Автономній Республіці Крим, Волинській, Донецькій, Закарпатській, Житомирській, Луганській, Чернігівській областях, а також у містах Харків та Шостка Сумської області.

Загальна територія, на яку поширюється режим СЕЗ та ТПР становить 6360 тис. га, або 10,5 % території України, у тому числі, СЕЗ - 121 тис. га та ТПР - 6239 тис. га. Кількість областей, на територіях яких діють режими СЕЗ та ТПР - 12, районів -41, а міст-58.

Інвестор отримує право на ці пільги за таких особливих умов, див. табл. 9.4.:

  • - реалізація інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;
  • - реалізація інвестиційних проектів кошторисною вартістю не меншою встановленої мінімальної межі (від US S 200 тис. до US $ 3 мли.) залежно від галузі виробництва;
  • - затвердження інвестиційних проектів відповідним органом управління СЕЗ чи ТПР;
  • - укладання договору на реалізацію інвестиційного проекту з відповідним органом управління СЕЗ чи ТПР;
  • - розташування та державна реєстрація на території СЕЗ.

Таблиця 9.3.

Вільні економічні зони України

Назва ВЕЗ (регіон) Підстава створення Термін дії Мета створення Мінімальний розмір інвестицій, за яких інвестор отримує пільги Обсяг залучених інвестицій в ВЄЗ
"Славутич" м. Славутич Київська обл. Указ Президента від 18.06.1998 р. та Закон України від 03.06.1999 р. 3 18.06.1998 р. по 01.01.2020 р. Створення робочих місць в м. Славутич, пільгові умови для реалізації інвестиційних проектів в промисловості $ 200 тис. $ 5,466 млн
"Закарпаття" м. Мукачево, м. Ужгород Закарпатська обл. Указ Президента від 09.12.1999 р. 309.12.1999 р. по 01.01.2030 р. Створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури $ 250 тис. $ 1300 млн
"Інтерпорт" м. Ковель, Волинська обл. Указ Президента від 22.06.1999 р. 301.01.2000 р. no01.0I.2021 р. Облаштування міжнародного транспортного коридору Гданськ - Одеса Не визначено $ 18 млн
"Порт Крим"

м. Керч Кримська АР
Указ Президента від 27.06.1999 р. 301.01.2000 р. по 01.01.2031 р. Залучення інвестицій у сферу охорони здоров'я, відпочинку, туризму та інші галузі Від $ 100 тис. до $ 1 мли $ 160 млн
"Сиваш" м. Червонопере- копськ. м. Армянськ, Кримська АР Указ Президента від 30.06.1995 р. 3 18.09.1996 р. по 18.09.2026 р. Залучення інвестицій в пріоритетні підприємства регіону Не визначено $ 83 мли
"Миколаїв" м. Миколаїв Миколаївська обл. Указ Президента від 28.06.1999р. та Закон України від 23.03.2000 р. 3 01.01.2000 р. по 01.01.2031 р. Залучення інвестицій в суднобудівну промисловість $ 650 тис. Від $ 60 млн до $ 120 млн
"Порто - Франко

м. Одеса, Одеська обл.
Указ Президента від 28.06.1999р. та Закон України від 03.06.1999 р. 3 01.01.2000 р. по 01.01.2026 р. Залучення інвестицій у розвиток Одеського морського торгового порту $ 500 тис. $ 80 тис
"Рені" м. Рені Одеська обл. Закон України від 23.03.2000 р. 3 01.01.2000 р. по 01.01.2034 р. Розвиток експортного потенціалу та інфраструктури портового комплексу $ 200 тис. $ 58 млн
"Яворів" м. Яворів Львівська обл. Закон України від 05.01.99 р. 3 15.01.1999 р. по 01.01.2020 р. Створення робочих місць для працівників підприємства "Сірка", а також розвиток виробництва на території аеропорту "Краковець" $ 500 тис. $ 277 млн
"Курортополіс Трускавсць" м. Трускавсць Львівська обл. Закон України від 18.03.99 р. 3 01.01.2000 р.

по 01.01.2021 р.
і - Залучення інвестицій, спрямованих на збереження природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець $ 500 тис. $ 275 млн
"Донецьк" м. Донецьк Донецька обл. Закон України від 24.12.98 р. 3 14.01.99 р. по 01.01.2021 р. Створення нових робочих місць для працівників, який скорочено у зв'язку з закриттям добувних та інших підприємств, а також створення технопарку $ 1 MJIH $ 500 млн
"Азов" м. Маріуполь Закон України від 24.12.98 р. 3 14.01.99 р. но 01.01.2060 р. Перевалка транзитних вантажів, виробництво товарів на експорт Не визначено $ 400 млн

Таблиця 9.4.

Пільги, що надаються інвесторам на територіях спеціальних (вільних) економічних зон

Назва Режим спеціальної митної зони Звільнення від оподаткування прибутку Звільнення від оподаткування інвестицій Звільнення від сплати ввізного мита і ПДВ Звільнення від плати за землю Звільнення від сплати зборів до деяких бюджетних фондів
"Сиваш" Реінвестиція - + - -
"Славутич" - +(3 роки), 4-6 роки - 50 % + + (5 років) + (3 роки), далі - 50% +
"Донецьк" + Ставка - 20 % + + (на період освоєння) +
"Азов" + Ставка - 20 % + - + (на період освоєння) +
"Закарпаття" + Ставка - 20 % - +
"Яворів" - + (5 років), наступні - 50 % - + (5 років) + (3 роки), далі - 50% +
"Інтерпорт Ковель" + Ставка - 20 % - - + (5 років) +
"Миколаїв" +(суднобудування) +(3 роки), 4-6 роки - 50 % + + (5 років) + (5 років) -
"Порто-франко" + +(3 роки), 4-6 роки - 50 % + - - -
"Рені" + Ставка - 20 % + - - +
"Порі Крим" + Ставка - 20 % + - + (5 років) +
"Курортополіс Трускавець" +(3 роки), 4-6 роки - 50 % + + + (на період освоєння), + І0 років - 50 %

Спільною рисою більшості українських СЕЗ є вимога великих за обсягом інвестицій і довгий перелік пріоритетних видів діяльності. До кожної СЕЗ входять кілька великих підприємств, які провадять різні види діяльності. Між суб'єктами СЕЗ майже відсутня конкуренція. Тому суб'єкти підприємницької діяльності зон не мають стимулів для вдосконалення своєї діяльності. Крім того, завдяки функціонуванню СЕЗ вдається домогтися тільки нетривалих за часом позитивних змін. Згодом ті суб'єкти, які не зможуть запропонувати нові ринкові товари або технології, будуть змушені припинити діяльність.

Світовий досвід свідчить про недоцільність одночасного створення великої кількості зон без набуття практичного досвіду їх функціонування. Це може призвести до непередбачуваних наслідків. Ймовірні такі наслідки, як: нерівномірний розподіл інвестиційних потоків по регіонах; необгрунтоване розміщення екологічно небезпечних підприємств; відтворення застарілих технологій; виробництво недоброякісної продукції; проникнення на національний ринок інвесторів з негативною репутацією тощо.

Україна не має достатніх коштів для ефективного впровадження великої кількості зон, а іноземні інвестори не зацікавлені вкладати капітал у регіони без належної інфраструктури, засобів зв'язку, з застарілими виробничими потужностями. Тому в умовах, що склалися, українські економісти приходять до висновку, що потрібно обмежитися функціонуванням обмеженої кількості зон в найбільш пріоритетних регіонах і забезпеченням відповідного фінансування проектів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші