Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія довкілля. Охорона природи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Абіотичні фактори

Найважливішими абіотичними факторами середовища є температурні, світлові, водні, повітряні і ґрунтові (едафічні) екологічні фактори.

Температура

Від температури середовища залежить температура організму, вона має також безпосередній вплив на швидкість і характер протікання біохімічних реакцій. Температурні межі існування життя визначаються умовами, при яких зберігаються властивості, будова і функціонування насамперед молекул ферментних білків. В середньому це інтервал температур від 0 до 50°С. Для багатьох організмів діапазон активної життєдіяльності значно ширший і становить на суші - від -70 до +55°С, в морі - від -3,3 до +36°С і в прісних водах - від 0 до 93*С. Джерелами тепла на земній поверхні є променева енергія Сонця, а також тепло надр планети. За відношенням до температури організми поділяють на евритермні (мають широкий діапазон витривалості) та стенотермні1 (здатні існувати лише у вузьких межах значень температури середовища). Серед останніх виділяють теплолюбні (термофільні) та холодолюбні (кріофільні) організми.

Світло

Сонячна радіація, що сягає поверхні Землі, є основним джерелом енергії для підтримання теплового балансу планети, водного обміну організмів, створення і перетворення органічної речовини автотрофною ланкою біосфери, що в кінцевому підсумку робить можливим формування середовища, яке здатне задовольняти життєві потреби організмів. Сонячна радіація представляє собою електромагнітне випромінювання в широкому діапазоні хвиль, які складають неперервний спектр від 0,1 нм до 20 - 30 мкм. Випромінювання, яке сягає поверхні Землі, умовно поділяється на ультрафіолетову (А < 390 нм), видиму (А = 390...760 нм), близьку інфрачервону (Я = 760...4000 нм) і довгохвильову радіацію (А>4000 нм). Ультрафіолетові промені з довжиною хвилі менше 290 нм згубні для живих організмів. Вони поглинаються озоновим шаром і до земної поверхні не доходять. В межах видимої ділянки спектру виділяють область ФАР - фотосинтетично активної радіації (А= 380...710 нм), променева енергія якої поглинається пігментами зелених рослин і використовується для фотосинтезу. Екологічне значення мають такі показники світла: тривалість дії (довжина дня), інтенсивність (в енергетичних величинах), якісний склад променевого потоку (спектральний склад). За відношенням до світлового фактору виділяють різні екологічні групи рослин і тварин. Рослини поділяють на світлолюбні (геліофіти) тіньолюбні (сциофіти) та тіньовитривалі. Тварини поділяються на денні, сутінкові і нічні форми.

Вода

З екологічної точки зору вода є лімітуючим фактором як у наземному середовищі, де її кількість сильно коливається, так і у водному, де висока соленість спричиняє втрату організмами води через осмос. Головне значення води полягає в тому, що вона є основним внутрішнім середовищем у живих клітинах, а також важливим вихідним, проміжним або кінцевим продуктом біохімічних реакцій. Вода має низку унікальних властивостей, що накладає глибокий відбиток на будову й життєдіяльність організмів.

  • o Вода - єдина речовина на Землі, котра одночасно і у великих кількостях зустрічається в рідкому, твердому й газоподібному станах.
  • o Вода має високу універсальну розчинну здатність.
  • o Найбільша густина води при 4°С, завдяки чому лід утворюється лише на поверхні водойм.
  • o Висока прихована теплота плавлення льоду (336 Дж/г) забезпечує поступове замерзання водойм і плавність сезонних температурних переходів.
  • o Завдяки найвищій серед твердих і рідких тіл питомій теплоємності та високій теплопровідності вода є ідеальною рідиною для підтримання теплового балансу організмів, а також головним акумулятором і розподільником на планеті теплової енергії.
  • o Вода має властивість випаровуватися при будь-якій температурі.
  • o У води аномально висока прихована теплота випаровування (2264 Дж/г при 100°С); пов'язане з цим сповільнене випаровування води рятує відкриті водойми від висихання.
  • o 3 високим поверхневим натягом води пов'язані сили зчеплення її молекул (капілярність) і прилипання (адгезії), завдяки яким здійснюється переміщення води і розчинів по стеблах рослин, всмоктувальні процеси в їх кореневих системах, системах травлення, дихання і руху.
  • o Вода має повну прозорість у видимій ділянці спектру.
  • o Вода має властивість нестискуваності, що важливе для росту й підтримання форми органів і частин рослин та тварин.
  • o Вода унікальна і незамінна як джерело розчинного газоподібного кисню, а також є донором іонів водню, що використовуються в фотосинтетичних реакціях.

Водний фактор наземного середовища складається з трьох елементів: атмосферних опадів, вологості ґрунту і вологості повітря. Класифікація наземних рослин у залежності від їхньої потреби у воді включає наступні екологічні групи: гідрофіти (ростуть у водному середовищі); гігрофіти (наземні рослини, які потребують достатнього водопостачання і високої вологості повітря); мезофіти (потребують помірного водопостачання); ксерофіти (пристосовані до нестачі вологи в фунті чи повітрі); психрофіти (пристосовані до холодних і вологих умов північних широт і високогір'я); кріофіти (пристосовані до холодних і сухих умов зростання); ефемери і ефемероїди (рослини, які швидко завершують вегетацію у короткий вологий період, а решту часу проводять у стан і спокою).

Важливим фактором географічного поширення окремих видів, угруповань та екосистем є гідротермічний режим, який визначається відношенням кількості атмосферних опадів до обсягу їх випаровування земною поверхнею, що залежить в основному від кількості тепла, яку вона отримує. На практиці часто застосовують т.зв. гідротермічний показник (КЬ):

де Еі10- сума середніх добових температур повітря вище 10°С, ЕЬШ- сума атмосферних опадів (мм) за цей період.

За гідротермічним режимом виділяють такі кліматичні області: аридні - посушливі (КЬ < 0,30): поширення розрідженої трав'яної і чагарникової рослинності пустинного і напівпустинного типу;

семіаридні - напівпосушливі (КЬ = 0,31...0,60): поширення трав'яної, деревно-чагарникової рослинності степів, саван, твердолистяних субтропічних і сухих тропічних лісів;

семігумідні - напіввологі (Кп = 0,61... 1,00): поширення листопадних тропічних лісів, вологих саван, лісостепової рослинності помірного поясу;

гумідні - вологі (Юі > 1,00): основні області поширення лісової рослинності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші