Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПОЛІТИЧНІ НОРМИ

Діяльність політичної системи здійснюється на основі певних норм -правових, політичних, моральних цінностей, звичаїв і традицій. Вони взаємозалежні і є правилами політичної поведінки і впливу на суспільство.

Про моральні норми в політиці вам багато чого відомо (подумайте, при вирішенні яких суспільно значимих питань професійні політики стають перед проблемою морального вибору. Як її рішення відбивається на житті суспільства?).

Правові норми закріплюються в законах і підзаконних актах: указах президента, постановах уряду, розпорядженнях, наказах міністерств, відомств і інших виконавчих органів.

Політичні норми містяться в Конституції, законах, що регулюють політичні відносини, політичних документах держави і партій, міжнародних документах.

Поділ норм на правові і політичні є умовним, тому що правові документи більшою чи меншою мірою закріплюють як політику, так і правила політичної діяльності. Політико-правові норми представлені публічним правом (конституційним, частиною адміністративного, фінансового, карного і міжнародного) при провідній ролі конституції. Конституційні принципи, що закріплюють основи державного і суспільного ладу, є одночасно основними базовими цінностями країни. Наприклад, в економічній сфері - це рівноправність приватної і іншої форм власності, створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини; у соціальної соціальне забезпечення; у духовній - ідеологічну багатогранність тощо. У політичній сфері до базових цінностей демократичного суспільства відносяться правова держава, права і свободи людини, парламентаризм, багатопартійність тощо. Будучи закріпленими на державному рівні, політичні цінності включаються в нормативний компонент політичної системи і визначають комплекс органів державної влади, порядок їхнього утворення і повноваження.

Оскільки законодавчі органи займають особливе місце в державному апараті, публічним правом установлюються певні правила проведення виборчих кампаній. Велика увага також приділяється регулюванню діяльності виконавчих органів. Громадянин звичайно має справу не з міністрами чи депутатами парламенту, а з державними службовцями податкових органів, працівниками відділень міліції тощо. Щоб відгородити людей від можливої сваволі, політичними нормами визначаються межі припустимої поведінки представників влади.

Крім того, нормами публічного права регулюються взаємини усередині державного апарата, наприклад, між міністерствами і відомствами, посадовими особами і державними службовцями.

Політико-правові норми доповнюються звичаями і традиціями (з лат. traditio - передача, переказ). Вони є тією частиною політичного досвіду людей, який передається з покоління в покоління і набуває сили загальноприйнятих неписаних правил поведінки. Так, лейбористи у Великобританії вже більш дев'яноста років (партія існує з 1906 р.) будують свою програму, спираючись на освячену століттями традицію робітничого руху - бути легальною опозицією партії консерваторів. При цьому відносини між партіями не носять характеру непримиренної боротьби добра і зла, а будуються на взаємному визнанні пряв і законності програмних установок кожної зі сторін.

КУЛЬТУРНО-ІДЕОЛОГІЧНИЙ І КОМУНІКАТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Суб'єкти політики - індивіди, соціальні групи, політичні еліти, політичні лідери - приносять у неї свої політичні пристрасті, симпатії й антипатії, свої уявлення про кращий державний устрій, своє ставлення до політичних норм і політичної дійсності, шляхів її удосконалення. Усе це знаходить висвітлення в політичних ідеологіях і партійних програмах, політичних рішеннях і вимогах, у політичній поведінці і характеризує в цілому культурно-ідеологічний компонент політичної системи.

У демократичних країнах жодна з ідеологій не закріплюється як державна (Поясніть чому. Згадайте, які функції політичних ідеологій і тенденції їхнього розвитку в сучасному суспільстві. Як і чому політичні ідеології впливають на політичну соціалізацію, політичну свідомість і поведінку громадян, соціальних груп, суспільства?).

Політична свідомість і поведінка взаємозалежні і складають суть політичної культури, що має надзвичайно важливе значення. Від того, наскільки політичні уявлення особистості відповідають політичним реаліям, які політичні і моральні принципи (ціннісні орієнтації) вона обирає у своїй практичній діяльності, залежить ефективність політики, а виходить, і прогрес суспільства.

У країнах, де в політичній практиці затвердилися демократичні цінності і зразки поведінки, де вони передаються з покоління в покоління і закріплюються в політичних звичаях та традиціях, панує демократичний тип політичної культури.

Політична культура найбільш яскраво виявляється в політичних комунікаціях - зв'язках, спілкуванні, що виникають усередині політичної системи (міждержавними органами, державними органами і політичними партіями тощо), а також між політичною системою і суспільством (державними установами і громадянами, державними органами і громадськими організаціями тощо). Політичні комунікації характеризують зміст і характер діяльності політичної системи як безупинний процес вироблення, прийняття і реалізації рішень. Наприклад, при розробці актуальних питань політики уряди звичайно спираються на матеріали, отримані в ході консультацій і дискусій, у яких беруть участь представники різних суспільних об'єднань і союзів (зацікавлені групи), підприємців, діячів культури, вчених тощо. Вони, володіючи інформацією про стан справ у тій чи іншій сфері, сприяють формуванню збалансованих рішень (якщо не переслідують вузько корпоративних цілей і не роблять прямого тиску на державну владу). Таким способом суспільні об'єднання громадян побічно впливають на політичний процес.

Політичні рішення через різні канали зв'язку, насамперед засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення), доводяться до відома населення. Якщо вони недостатньо продумані чи не відповідають потребам і очікуванням громадян, то в суспільстві може виникнути реакція відторгнення, можуть посилитися дестабілізуючі процеси. При певних соціальних умовах невдоволення людей набуває часом форми непокори владі, вуличних безладь. Політична система, у якій розвинуті традиції неприйняття крайніх засобів і методів боротьби, прагне не допустити цього. Одержавши першу негативну інформацію, скажімо, про страйки чи мітинги протесту, її структури починають зусилля для мирного врегулювання конфліктів. З цією метою ведуться переговори, у ході яких представники державної влади разом із представниками опозиційних партій, суспільно-політичних рухів, інших зацікавлених груп і осіб намагаються знайти компромісні рішення (з лат. consensus - угода, досягнута шляхом взаємних поступок). Установка на пошук компромісів приводить звичайно до консенсусу (лат. consensus - згода, єдність). У підсумку можуть бути прийняті закони, наприклад, про освіту, про прожитковий мінімум, посилені урядові соціальні програми за рахунок перекидання частини ресурсів на їхнє здійснення.

Таким чином, політична система в процесі реалізації влади і управління забезпечує безупинний зв'язок і координацію діяльності різних суб'єктів, нерідко досягаючи взаєморозуміння і згоди учасників політики.

ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ І ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

Взаємодія всіх компонентів політичної системи, включаючи методи здійснення влади, створює певний політичний режим. Відомі демократичні, авторитарні і тоталітарні режими.

Демократичний режим визнається най прогресивнішим, тому що дозволяє створити умови для справжньої свободи особи. Він характеризується наступними ознаками: виборність в органи державної влади; правова держава; поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову; широкий спектр прав і свобод громадян, їхньої гарантії і захист; діяльність недержавних суспільно-політичних організацій як рівноправних партнерів держави; політичний плюралізм; повна гласність; парламентаризм; широкі можливості особистості впливати на процес прийняття і здійснення політичних рішень, демократична політична культура.

Авторитарний режим (з лат. auctoritas - влада, вплив) означає зосередження влади в руках якого-небудь політичного лідера чи угруповання. В умовах такого режиму панує виконавча влада. Парламент існує як дорадча установа при главі держави, що займає, як правило, усі ключові державні посади. Основними методами державної діяльності стають накази і команди. В умовах авторитарного режиму особистість перебуває в підпорядкуванні в пануючого угруповання.

Тоталітарний режим (з лат. totalis - весь, повний, цілий) являє собою політичне панування групи осіб, очолюваних лідером (фюрером, дуче, вождем). Основні ознаки цього режиму: усебічний контроль за життям суспільства; відсутність реальних прав і свобод, демократичних організацій; придушення опозиції; репресії; мілітаризація життя суспільства; панування єдиної загальнообов'язкової ідеології. Особистість втрачає здатність до самостійності суджень і дій, сліпо підкоряючись авторитету.

Відповідно до режимів виділяють типи політичних систем: демократична, авторитарна, тоталітарна.

Узагальнимо сказане. Політична система є сукупністю політичних організацій, політичних норм, політичної культури і політичних комунікацій. У процесі взаємодії цих елементів реалізується політична влада і управління, досягається стабільність і розвиток суспільства, складається певний політичний режим.

Основні поняття

Політична система. Політичне управління. Функції держави . Державний апарат. Політичний режим.

Терміни

Державний орган. Державний службовець. Компроміс. Консенсус.

Питання для самоперевірки

  • 1. Що таке політика?
  • 2. Яка структура політичної системи?
  • 3. Чому держава є головним інститутом політичної системи?
  • 4. Яку роль відіграють у ній політичні партії?
  • 5. Що таке політичні норми?
  • 6. У чому суть культурно-ідеологічного і комунікативного елементів політичної системи? Перелічіть основні ознаки поняття "політична система", сформулюйте її визначення.

Завдання

  • 1. Уявіть ситуацію: ви розмовляєте з товаришем і він стверджує, що клуб, членом якого є його старший брат, є новою політичною партією. Які питання ви задали б вашому товаришу, щоб переконатися в його правоті?
  • 2. Чи правильне наступне твердження: "Політична влада - це здатність керуючих підкоряти своїй волі керованих"? Свою відповідь аргументуйте.
  • 3. Чи правильне, на ваш погляд, визначення: "Політика - це відносини між класами, соціальними групами і верствами в межах даної держави (внутрішня) і між державами (зовнішня)" ? Свою відповідь обґрунтуйте.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші