Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

Першим серед українських письменників звернувся до історичних матеріалів з ономастики Іван Франко. Він зазначив, що особові назви виявляють національну самобутність культури і мають важливе значення для творчості етнографа, історика, філолога (Франко, 1906).

Цікаві дослідження у галузі ономастики й антропоніміки здійснили Л. Масенко, Л. Скрипник, Н. Дзятківська, Г. Півторак, Ю. Редько, П. Чучка.

Ім'я персоніфікує людину. Ім'янаречення (надання імені) кожного народу ґрунтується на глибоких культурних традиціях.

Цікаво, що в етрусків вже у III ст. до н.е. набули поширення власні імена.

У греків ім'я новонародженим надавали на десятий день. Греки мали лише власні імена, а оскільки імена повторювалися, то до імені сина часто додавалося ім'я батька. Семантику імені визначали давні ідеали слави, війни, сили. Вважалося за доцільне передавати у спадок ім'я або його складову частину. Часто внука називали іменем діда (наприклад, батька і сина Перикла звали Ксантипп). До жіночих імен додавали ім'я батька або чоловіка.

Раби мали одне ім'я, внутрішня форма якого засвідчувала їхнє невільне походження і стан. У Давньому Римі раб виконував функції номенклатора, тобто повідомляв господаря про прибуття гостей, називаючи імена всіх, хто входив до помешкання.

Кожен римлянин у ранню епоху мав два, а згодом і три імені: власне ім'я, родове ім'я і спадкове прізвисько. Кількість власних імен була обмежена, всього використовувалось 19 імен. Імена записувались скорочено: Арріиз — Аппій — Арр.; Publius — Публій — Р.; — Тиберій — Ті (b). У римлянок також не було особистих імен (донька Тулія мала таке саме ім'я — Тулія).

Римський письменник Гай Светоній Транквілл (бл. 70— 140) підготував життєпис 12 перших імператорів — від Цезаря до Доміціана. За його повідомленням, у патриціанському роді Клавдіїв давалися різні імена та прізвиська, але ім'я Луцій було заборонено за загальною згодою, оскільки з двох, хто носив ці імена, один був звинувачений у пограбуванні, інший — у вбивстві.

Римська структура найменування "особисте ім'я — родове (фамільне) ім'я" поширилась у Нові часи з-поміж більшості народів.

Знатні особи, зокрема у період Відродження в Італії, мали кілька імен. Наприклад, на відомій картині Леонардо до Вінчі "Портрет Мони Лізи" ("Джоконда", бл. 1503. Лувр, Париж) зображено представницю шляхетного роду, дружину Франческо дель Джокондо. її ім'я — Ліза ді Антоніо Марія ді Нольдо Герардіні.

Цікаво, що у китайців побутує зміна імені відповідно до досягнення певного віку: молочне, шкільне, шлюбне, службове.

На Балканах подекуди при наданні імені використовували назви тварин. Наприклад, від назви "вовк" походять імена: Вук — Вука — Вольф; Адольф (благородний вовк), Рудольф (червоний вовк).

Яскрава фольклорність характеризує імена народів Півночі. Кожне ім'я символізує певний образ і водночас засвідчує характер людини. Вважається, що вдало підібране ім'я дитини визначатиме її життєвий шлях. Наприклад, побутували жіночі імена: Гарпані (евенське) — "Промінь сонця", Ярхадана (юкогірське) — "Голуба річка", Юкогірів налічується близько 800 осіб, це одна з малочислених народностей Півночі. їхньою характерологічною рисою вважається усміхненість. "Французами Півночі" називають тунгусів за їх художній смак, прагнення вишукано оздоблювати вбрання.

Характерні складники українських імен.

Українська етнопедагогіка звертає увагу на етико-моральні характеристики імені. "Добре ім'я — найкраще багатство", — стверджує народна мудрість. Відповідне смислове трактування імені властиве японським прислів'ям: "Сокіл шанує свої крила, а людина ім'я"; "Тигр помре — залишиться шкіра, людина помре — залишиться ім'я".

Ім'янаречення належить до найдавніших народних звичаїв. Ім'я дитини, яке відповідає народним звичаям і традиціям, зберігає історичну і родову пам'ять народу.

Народна пам'ять фіксує давні назви. Згідно з етнографічними та лінгвістичними джерелами, ім'я Либідь вважається кіммерійським (VII ст. до н. е.) і складається з двох слів "ала" ("жінка") і "ба" — "дитя"; Алаба означає "жінка-дитя", тобто "дівиця". Історично ім'я Алаба трансформувалося у Либідь. Цю гіпотезу підтверджує народна пам'ять. Так, у гирлі р. Либеді є Дівич-гора, ще вона зветься Либідь-гора, або Лиса гора. У період язичництва на Лисій горі відбувалися поганські свята — купальські "соботки" на честь Купали (Кубелі, Кибели) та бога Неба (Див, Дій). Навпроти Дівич-гори розташовані Бусова гора та Бусове поле, де 375 р. готи розіп'яли вождя антів — Буса і 70 старійшин. Ім'я Либідь, згідно з фольклорними і лінгвістичними джерелами, узагальнює певні ніжні риси, доброту (Знойко, 1989).

За українськими фольклорними джерелами, нав'я (русалки, мавки, потерчата) не можуть померти, оскільки вони не хрещені. В язичницькі часи домінує ініціація — обряд, пов'язаний з присвоєнням імені. Отже, "душа", або життєва сила, асоціюється з іменем. Після ініціації та отримання імені людина ставала повноправним членом суспільства. Звичай ім'янаречення поширився у різних варіантах. На Київщині та Волинському Поліссі побутувала його найдавніша форма — вибір імені бабою-повитухою до хрещення дитини; на Полтавщині ім'я вибирала баба разом із кумами; на Наддніпрянщині та Півдні в обряді ім'янаречення брали участь тільки куми. Елементом родильного обряду було промовляння імені дитини "в шапочку". Коли з певних причин немовля не могли понести до священика, то посилали кумів і родичів, які просили його прочитати молитви та проговорити ім'я новонародженому "в шапочку". Тоді шапочку міцно зав'язували, "щоб не вилетіло ім'я", приносили додому і одягали на голову дитини. За дослідженнями М. Костомарова, у давнину зазвичай дитині давали кілька імен. Потаємне ім'я знав лише той, хто його мав, а також близькі. Робилося це для того, щоби зла людина не могла нашкодити. У більшості населення давньої України побутували два-три імені, проте прізвищ тоді не було (Войтович, 2005).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші