Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія довкілля. Охорона природи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Система природно-заповідного фонду України

Історія територіальної охорони природи в Україні налічує понад 100 років. Відомий галицький меценат, багатий землевласник і великий любитель природи граф Володимир Дзєдушицький був першою в Україні людиною, яка створила заповідник у сучасному розумінні цього слова - на три роки раніше, ніж те саме зробив на землях України інший меценат - Фрідріх Фальц-Фейн, засновник легендарної Асканії-Нова (1889).

У 1886 р. Володимир Дзєдушицький виділив на своїх землях коло помістя Пеняки Золочівського повіту Львівського воєводства (тепер Бродівський район Львівської обл.) 22,4 га 200-річного букового лісу і оголосив їх заповідними. Резерват був ним названий "Пам'ятка Пеняцька". Важливо підкреслити, що заповідний об'єкт Дзєдушицький створив не для мисливських забав (як тоді робилося) чи якихось інших утилітарних цілей, і навіть не з релігійних мотивів. Створення резервату переслідувало винятково ті цілі, заради яких зараз створюються заповідники. "Пам'ятка Пеняцька" заповідалася з метою збереження букового пралісу "на всі часи", для наукових досліджень і для охорони місця гніздування рідкісного виду птаха - орлана білохвоста. На жаль, під час Першої світової війни "Пам'ятка" була знищена.

Особливо поширився громадянський рух за збереження й охорону природи на початку XX ст. З ініціативи народного вчителя П.Ф.Буцука на острові Хортиця виникло перше в Росії товариство "Охоронці природи", яке налічувало близько 200 членів. Плідно працювало Харківське товариство любителів природи, засноване в 1911 р., яке через журнал "Бюллетень Харківського товариства любителів природи", доповіді і статті прищеплювало широким колам громадськості інтерес і любов до рідної природи, збереження її багатств.

У1918 р. при сільськогосподарському науковому Комітеті Наркомзему України було організовано секцію охорони природи, яка була перетворена в Комісію охорони природи і проіснувала до 1929 р.

У 1921 - 1930 рр. в Україні виникає мережа заповідників. Напередодні Другої світової війни в неї входили 9 заповідників та близько 2000 пам'яток природи, які охоплювали майже всі географічні зони. За час війни багатьом з них було нанесено непоправної шкоди, частина була по-варварському знищена. Ще одну трагічну сторінку в долю заповідників вписала постанова Ради Міністрів СРСР "Про заповідники", підписана Сталіним 29 серпня 1951 р. Вона зобов'язувала Ради Міністрів союзних республік закрити 88 заповідників і передати їх землі колгоспам та радгоспам. В результаті виконання постанови Україна втратила 33 тис. га заповідних земель.

Новий етап розвитку заповідної справи в Україні почався фактично в 1972 р., коли було прийнято постанову Уряду УРСР від 28 січня 1972 р. "Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи". Згідно цієї постанови було проведено нову класифікацію заповідних територій і природних об'єктів, що беруться під охорону держави. За новою класифікацією виділялося 5 категорій: державні заповідники, державні заказники, державні природні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Почалося створення нових і розширення існуючих природоохоронних територій.

Невдовзі після здобуття країною незалежності 16 червня 1992 р. був прийнятий Закон України "Про природно-заповідний фонд України", який зараз визначає правові основи організації, охорони й ефективного використання природно-заповідного фонду. Законом передбачено 11 класифікаційних категорій державних природоохоронних територій та об'єктів: біосферний заповідник (резерват), природний заповідник, національний природний парк, державний заказник, державна пам'ятка природи, регіональний ландшафтний парк, заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. Перші 7 категорій стосуються об'єктів природного походження.

Природний заповідник - основна форма територіальної охорони природи як в Україні, так і в країнах колишнього СРСР. Основними завданнями природних заповідників є збереження типових або унікальних природних комплексів та об'єктів на їх території, вивчення природного ходу процесів і явищ, що відбуваються в них, розробка наукових основ охорони природи, проведення наукових досліджень та спостережень за станом довкілля. Територія і акваторія заповідника з усіма природними об'єктами, що знаходяться в їх межах, вилучаються з господарської експлуатації і передаються в безстрокове користування державному заповіднику. За завданнями і режимом охорони наші заповідники відповідають І категорії МСОП "повний резерват". За станом на 1999 р. в Україні функціонувало 13 природних заповідників. Подаємо коротку їх характеристику.

Заповідник "Горгани" - 5344 га. Створений у 1996 р. з метою збереження цінних природних екосистем Вододільних Горган (Івано-Франківська обл.) на базі існуючих раніше тут заказників. Середня висота - 1000 м, найвища гора (Довбушанка) має висоту 1754 м. Представлені висотні пояси рослинності - пояс смереково-ялицево-букових, буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів, а вище - вузький субальпійський пояс полонин та криволісся гірської сосни. Ліси займають 84 % площі, в тому числі - особливо цінна реліктова популяція сосни кедрової та буково-ялицеві і смерекові праліси, які в Карпатах збереглися на дуже обмеженій площі. Флора заповідника включає біля 500 видів судинних рослин, з яких 10 % є рідкісними. Фауна хребетних налічує понад 140 видів, з яких до Червоної книги занесено 20. Заповідник є цінним об'єктом для вивчення історії розвитку рослинності у по-льодовиковий період та збереження біологічного різноманіття в Горганах (Стойко, 2000).

Дніпровсько-Орільський заповідник - 3766 га. Створений у 1990 р, в заплаві Дніпра та Орелі (Дніпропетровська обл.). Охороняються залишки старих заплавних і байрачних лісів, заплавно-лучні й степові ділянки із специфічною рослинністю.

Заповідник "Єланецький степ" - 1676 га. Створений у 1996 р. з метою збереження унікального природного комплексу басейну р.Єланець у Миколаївській обл. Включає цілинні ділянки злаково-лучного степу, наскельно-степові ділянки з рідкісними видами рослин і тварин.

Канівський заповідник - 2049 га. Один з перших заповідників України, створений у 1925 р. в Канівському р-ні Черкаської обл. Розташований на крутосхилах високого правого берега Дніпра, порізаних глибокими балками і ярами, включає ділянки заплав і острів на Дніпрі. Охороняються грабові діброви з багатими флорою і фауною (670 видів судинних рослин, 47 - ссавців, 242 - птахів, 41 - риб). 28 видів рослин і 41 вид тварин занесено в Червону книгу.

Карадазький заповідник - 2874 га. Створений у 1979 р. Включає унікальний вулканічний масив юрського віку в Східному Криму і прилеглу акваторію Чорного моря. Охороняється середземноморська чагарниково-лісова і степова рослинність. Всього зареєстровано 1023 види судинних рослин, 66 видів рослин і 83 види тварин, занесених у Червону книгу України.

Луганський заповідник - 1576 га. Створений у 1968 р. з метою охорони трьох ділянок цілинного степу і ділянки заплавних лісів на березі р.Сіверський Донець (Луганська обл.). Представлені еталонні екосистеми цілинних східноєвропейських різнотравно-ковилових степів та річкових заплав. Зростає 1054 види судинних рослин (у т.ч. 131 - рідкісний), мешкає 63 види ссавців, 270 - птахів.

Заповідник "Медобори" - 10455 га. Створений у 1990 р. на базі однойменного ландшафтного заказника (Тернопільська обл.). Основна територія розташована в середній частині пасма Подільських Товтр - древнього коралового рифу Сарматського моря. Представлені типові для Поділля грабово-дубові ліси, масиви бука на межі ареалу, ділянки лучно-степової та наскельно-степової рослинності з великою кількістю рідкісних і реліктових видів рослин. Включає філіал "Кременецькі гори" - ділянки останцевих гір з рідкісною і реліктовою рослинністю.

Заповідник "Мис Мартьян" - 240 га. Створений у 1973 р. в околицях м. Ялта (Крим). Охороняються ялівцеві й дубові рідколісся і чагарники середземноморського типу на приморських скелях Південного берега Криму та прилегла частина акваторії Чорного моря (120 га). Зростає 500 видів вищих рослин, серед яких багато реліктових і ендемічних. Мешкають рідкісні види тварин - кажани, плазуни, комахи та ін.

Поліський заповідник - 20097 га. Створений у 1968 р. з метою охорони типових лісових і болотних ландшафтів Українського Полісся (Житомирська обл.). Флора налічує 600 видів судинних рослин. Мешкають рідкісні тварини - чорний лелека, орлан-білохвіст, змієїд, рись.

Рівненський заповідник - коло 47000 га. Створений у 1997 р. на базі заказників "Переброди", "Сира Погоня", "Сомино" та Білозерського у північно-східній частині Рівненської обл. Включає останній в Україні залишок системи Пінських боліт (Переброди), єдине в країні верхове болото з купинясто-мочажинним комплексом (Сира Погоня), мальовничі озерно-лісові ландшафти Полісся. Унікальне місце оселення рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин. Зростають численні льодовикові релікти (хамедафна чашкова, журавлина дрібноплідна та ін.), гніздяться орлан-білохвіст, змієїд, пугач, чорний лелека.

Заповідник "Розточчя" -2084 га. Створений у 1984 р. в межах пагорбистого пасма Розточчя (Львівська обл.). Охороняються типові для району природні дубові, соснові, букові й сосново-букові ліси, лучно-болотна рослинність заплави р.Верещиця з великою кількістю рідкісних і зникаючих видів рослин (32 види занесені в Червону книгу). Флора налічує понад 900 видів судинних рослин. Гніздиться орлан-білохвіст.

Український степовий заповідник - 2768 га. Створений у 1961 р. на базі трьох ділянок цілинного степу: Хомутівський степ (1028 га), Кам'яні Могили (404 га). Михайлівська цілина (202 га) в Донецькій, Запорізькій та Сумській областях. Охороняються еталонні екосистеми лучних, наскельних і різнотравно-ковилових степів. Флора налічує коло 1000 видів вищих рослин. У 1992 р. був розширений за рахунок приєднання ще кількох масивів.

Ялтинський гірсько-лісовий заповідник - 14584 га. Створений у 1973 р. в західній частині Кримського півострова. Представлені ділянки Південного берега з середземноморськими ялівцево-дубовими лісами, букові й соснові ліси та яйли Головного пасма Кримських гір. Надзвичайно багата флора налічує 1360 видів судинних рослин, у т.ч. численні релікти й ендеміки, 80 з яких занесено в Червону книгу. Трапляється 37 видів ссавців, 150 - птахів, 10 - плазунів, 4 - земноводних.

Як видно, більшість заповідників України за площею невеликі і мають важливу особливість: вони невеликими острівками вкраплені в зони інтенсивної господарської діяльності людини. Ці суміжні землі часто негативно впливають на природні комплекси заповідників. Звідси випливає необхідність посиленої охорони і створення навколо заповідних масивів захисних буферних зон, куди б увійшли і частково порушені людиною землі. Принцип такого функціонального зонування території застосовується в біосферних заповідниках (резерватах).

26 листопада 1993 р. Указом Президента "Про біосферні заповідники в Україні" було затверджено перелік біосферних заповідників, що включені до міжнародної мережі резерватів біосфери згідно з програмою ЮНЕСКО "Людина і біосфера", створеною з метою збереження природи і проведення наукових та моніторингових досліджень у найцінніших екосистемах Землі. Станом на 1,01.2000 р. статусу біосферного резервату (БР) набули 5 колишніх природних заповідників України: Асканія-Нова, Дунайський, Карпатський, Кримський, Чорноморський.

БР "Асканія-Нова" (Херсонська обл.) є одним з найстарших заповідних об'єктів в Україні. Засновник асканійського заповідного комплексу Ф.Е.Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і чудовим організатором. До 1889 р. він зумів створити унікальний акліматизаційний зоологічний парк, який став відомим далеко за межами Росії. У 1898 р. Фальц-Фейн виділив ділянку цілинного степу в 500 десятин і оголосив її "захисною на вічні часи". Це й було заснуванням степового заповідника Асканія-Нова - одного з перших приватних заповідників України. Державний статус "Асканія-Нова" отримала в 1927 р. Згодом її територію неодноразово перекроювали, а в період 1956-1965 рр. вона була "Українським НДІ тваринництва степових районів" - тобто своєрідною акліматизаційно-тваринницькою фермою. До 1993 р. "Асканія-Нова" існувала як природний заповідник і мала площу 11054 га. В листопаді 1993 р. заповідник отримав статус біосферного, а його територія розширилася до 33397 га. Заповідним ядром біосферного резервату стали дві останні найбільші в Європі ділянки цілинного типчаково-ковилового степу - Південна (6,6 тис.га) та Північна (2,1 тис.га), розділені шосейною дорогою. Флора "Асканії-Нова" налічує 451 вид судинних рослин, 18 з яких занесені в Червону книгу. Тут зареєстровано 630 видів комах, 3 - земноводних, 5 - плазунів, 17 - ссавців, 206 - птахів. В Червону книгу занесено 41 вид тварин. На території резервату функціонують зоопарк і дендропарк.

Дунайський БР створений у 1996 р. на базі природного заповідника "Дунайські плавні" (Одеська обл., 14851 га), який до 1981 р. був філіалом Чорноморського заповідника. Зараз його площа - 46103 га, в т.ч. 6890 га акваторії. Територія резервату охоплює українську частину дельти Дунаю - плавні, острови і протоки з високою концентрацією водоплавних птахів. Флора нараховує 563 види судинних рослин і виділяється багатством ендемічних для чорноморсько-каспійського регіону видів. Трапляються 92 види риб і 225 - птахів.

Карпатський БР отримав свій статус у 1993 р. В його заповідне ядро ввійшла територія колишнього Карпатського заповідника, створеного у 1968 р. в Закарпатській області на площі 12,7 тис.га. Зараз територія резервату розширена до 57880 га. Його заповідну зону складає низка масивів: Чорногірський, Мармароський і Свидовецький - з гірськими буковими й смерековими лісами, поясом субальпійських та альпійських лук і сланців; Угольсько-Широколужанський - з унікальними не лише для України, а й для Середньої Європи буковими пралісами; Кузійський - з реліктовими лісами із скельного дуба на верхній межі поширення у Карпатах; Чорна і Юлівська гори - з дубовими лісами, степовими ділянками і реліктовими чагарниковими заростями середземноморського типу - у передгірному поясі Карпат; нарешті, знаменита Долина нарцисів - єдиний у Середній Європі осередок масового зростання нарцису вузьколистого. У флорі понад 1200 видів судинних рослин, 92 з яких - рідкісні і зникаючі. У Червону книгу занесені 74 види тварин, що трапляються на території заповідника.

Кримський БР створений на базі однойменного заповідника, що в період з 1957 по 1992 р. існував як "заповідно-мисливське господарство". Його територія займає найвищу частину Головного пасма Кримських гір з їх найвищою вершиною - Роман-Кош (1545 м). Тут переважають дубові, букові й соснові ліси (75% території), які вище 1000 м змінюють своєрідні гірські степи - яйли. Флора налічує 1165 видів судинних рослин, 76 з яких занесено до Червоної книги. У фауні 39 видів ссавців, 150 - птахів, 10 - плазунів, 4 -земноводних. Площа резервату - 44175 га, у т.ч. - Лебедині острови в Каркінітській затоці (52 га суші й 9500 га акваторії).

Чорноморський БР заснований як природний заповідник ще в 1927 р. Зараз його площа становить 92038 га (14138 га сухопутна частина, 77900 га акваторія). Включає ділянки Кінбурнського і Ягорлицького півостровів, узбережжя, острови, коси й акваторію Тендрівської й Ягорлицької заток Чорного моря (Миколаївська і Херсонська обл.). Рослинний покрив представлений дубовими й березовими перелісками, ділянками степової й солонцевої рослинності, заростями очерету. Важливе місце гніздування і зимування водно-болотних птахів; зареєстровано 300 видів.

Як було зазначено вище, функціональне зонування БР передбачає виділення 3-х зон: заповідної - з режимом повної охорони; буферної - з режимом часткової охорони; транзитної - з обмеженням на деякі форми господарського використання. В останній можуть бути населені пункти, шляхи сполучення і сільгоспугіддя. Метою такої організації території є узгодження завдань охорони природи з соціально-економічними інтересами місцевого населення, тобто гармонізація відносин людини і природи.

В останні роки в Україні й сусідніх країнах почали створюватися транскордонні біосферні резервати. Таким є БР "Східні Карпати" на стику кордонів трьох країн, у склад якого входять словацький НП "Полонини", польський Бещадський парк народовий і українські НП "Ужанський" та регіональний ландшафтний парк "Надсянський". В перспективі планується створення польсько-українських БР "Розточчя" і "Західне Полісся" (з українського боку в їх склад входитимуть заповідник "Розточчя", національні парки "Яворівський" і "Шацький"), а також румунсько-українського БР "Мармароські гори", до якого в Україні будуть включені ділянки гірських масивів Мармарош і Чивчини.

Національні природні парки в Україні створюються з метою збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв'язку із сприятливим поєднанням природних та культурних ландшафтів, для використання їх у рекреаційних, освітніх, наукових та культурних цілях. В парках визначають три основні зони - заповідну, буферну і рекреаційну. З господарської діяльності вилучається частина земель (зокрема ділянки заповідної зони парку), що передається в постійне користування національному парку. На решті території землекористувачів зобов'язують підтримувати режим обмеженої експлуатації з метою збереження естетичної, рекреаційної і природоохоронної цінності ландшафтів. Станом на 1.01.2000 р. в Україні було створено 11 національних парків,

Азово-Сиваський НПП - 52154 га, у т.ч. коло 9000 га суші. Створений у 1993 р. на базі однойменного заповідно-мисливського господарства. Розташований біля північно-західного узбережжя Азовського моря, на косі Бирючий острів і на островах східної частини Сиваша з прилеглою акваторією. Віднесений до водно-болотних угідь міжнародного значення як важливе місце мешкання і міграцій птахів.

НПП "Вижтщький" - створений у 1996 р. на площі 7928 га, у 1999 р. розширений до 20 тис.га. Розташований у межах Покутсько-Буковинських Карпат (Чернівецька обл.), включає мальовничу долину р.Черемош і кристалічний гірський масив Чорний Діл - унікальне місце зростання низки рідкісних видів рослин - ендеміків Карпат.

Карпатський НПП- перший національний парк України, створений у 1980 р. в Івано-Франківській обл. Площа - 50303 га (з вилученням 6852 га). Розташований у північно-східній частині Українських Карпат (північно-східні схили хр.Чорногора, басейни р.Прут і Черемош), на висотах 500 - 2061 м. Представлені гірсько-лісові, субальпійські та альпійські природні комплекси. Букові й буково-ялицево-смерекові ліси з ясеном і явором поширені в долинах і на схилах гір до висоти 1200 м. Вище поширені чисті смерекові ліси. На вапнякових скелях юрського періоду збереглися реліктові ділянки тисових і дубових деревостанів, місцями трапляється сосна кедрова. У субальпійському поясі (1500-1800 м) - криволісся з гірської сосни, зеленої вільхи, ялівцю сибірського, вище розташований пояс альпійських лук. Є високогірні торфовища й болота. У флорі парку понад 1000 видів рослин (у т.ч.78 - занесені в Червону книгу); у фауні понад 70 видів ссавців і 180 - птахів. До парку ввійшли наймальовничіші ландшафтні композиції Яремче-Ворохтянського району Карпат.

НПП "Подільські Товтри" - 261316 га (з вилученням 3015 га). Створений у 1996 р. Охоплює південно-східну частину Товтрового кряжу (Хмельницька обл.), ділянки каньйонів Смотрича й Дністра. Поширені грабово-дубові ліси, ділянки лучно- і наскельно-степової рослинності.

НПП "Святі Гори" - 40589 га (з вилученням 11878 га). Створений у 1997 р. в Донецькій обл. Ділянки заплавних дібров долини р.Сіверський Донець, скельні виходи Донецького кряжу по її берегах з наскельно- і крейдяно-степовою рослинністю.

НПП "Симевир" - 40400 га (з вилученням 27208 га). Створений у 1989 p. у Закарпатській обл., в районі знаменитого гірського озера, розташованого на висоті 987 м. Територія охоплює прилеглі хребти Горган з буковими, буково-ялицево-смерековими і смерековими лісами, кам'яними розсипищами.

НПП "Сколівські Бескиди" - 35684 га, у т.ч. 24702 га в користуванні парку. Створений у 1999 р. у Львівській обл. з метою збереження характерних для Бескид гірсько-лісових екосистем і ландшафтів, які мають важливе рекреаційне значення. Розташований у верхів'ях басейнів гірських річок Опора і Стрия. Середня висота парку 900 м, найвища гора - Парашка, висотою 1268 м.

Поширені букові, ялицево-букові і смереково-буково-ялицеві ліси. Особливу науково-природничу цінність становлять корінні, віком понад 100 років буково-ялицеві та смерекові лісові угруповання пралісового характеру. Флора парку включає понад 600 видів судинних рослин.

НПП "Уманський" - 39159 га. Створений у 1999 р. у верхів'ях басейну р. Уж (Закарпатська обл.). Заповідним ядром парку став колишній лісовий заказник "Стужиця1', де охоронялись корінні ялицево- і яворово-букові праліси та рідкісне буково-яворове криволісся з багатими флорою й фауною. Територія парку межує із Н П "Полонини" (Словаччина) та Бещадським НП (Польща), і разом з останніми є частиною міжнародного біосферного резервату "Східні Карпати".

Шацький НПП - 32515 га, в т.ч. 12024 га в користуванні парку. Другий НПП України, створений у 1983 р. у районі Шацьких озер (Волинська обл.). 22 озера площею понад 6400 га льодовикового та карстового походження; найбільші - Свитязь, Пулемецьке, Луки, Люцимер, Пісочне, Кримне та ін. Соснові й мішані дубово-соснові ліси, луки, сфагнові болота. Багаті флора і фауна.

НПП "Яворівський" - 7079 га, у т.ч. 2886 га в постійному користуванні. Створений у 1999 р. в центральній частині Українського Розточчя - горбистого пасма Волино-Подільської височини. У парку знаходиться найвища точка Розточчя - гора Булава (397 м). Переважають букові, сосново-букові і дубові ліси.

У 1999 р. на півночі Сумської області був створений Деснянсько-Старогутський НПП, у якому представлені мальовничі ландшафти долини р. Десна і українська частина великого масиву Брянських лісів.

- Найближчим часом планується створення нових національних парків: Гомольшанського - в долині р. Сіверський Донець у Харківській обл.; "Дністровський каньйон" - у Тернопільській та Івано-Франківській областях та інших.

Новою категорією в системі природно-заповідного фонду України є регіональний ландшафтний парк. Згідно із Законом "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки (РЛП) є природоохоронними і рекреаційними територіями місцевого значення; Вони створюються на базі природних і слабо-окультурених ландшафтів з метою використання їх для рекреації, оздоровлення населення, туризму та спортивної діяльності. На відміну від національних парків, територія РЛП не виключається з земельного фонду землекористувачів, але останні повинні використовувати природні ресурси таким чином, щоби не порушувати естетичності ландшафтів і не знижувати їх рекреаційного значення. РЛП, як правило, не мають власних дирекцій і підпорядковані Обласним управлінням лісового господарства або Міським радам народних депутатів.

Особливе місце в природно-заповідному фонді України займає категорія державний заказник. Згідно Закону, заказниками оголошуються природні території з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник даного типу. Заказники за типами поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, орнітологічні, іхтіологічні, ентомологічні, гідрологічні, геологічні. Для кожного типу заказників розробляються і затверджуються спеціальні положення про режим охорони з урахуванням особливостей і географічної специфіки об'єкта.

Ландшафтні заказники зберігають унікальні й типові ландшафти для кожного окремого ботаніко-географічного району, і для всього природного комплексу. В заказниках цього типу заборонено будувати споруди для обслуговування відпочиваючих, промислові підприємства та ін. Будівництво дозволяється лише на периферії на площі, що не перевищує 5% території заказника.

Лісові заказники призначені для збереження типових для кожного ботаніко-географічного району, продуктивних і стійких лісових угруповань з метою використання їхнього генофонду для відновлення повноцінних у біологічному відношенні лісів України. Забороняються випасання худоби, заготівля сіна, всі види рубок крім санітарних та деякі інші види діяльності.

Ботанічні заказники забезпечують охорону рідкісних і зникаючих, а також цінних для науки і господарства видів рослин та їх угруповань. Залежно від специфіки видів чи угруповань, що підлягають охороні, в ботанічному заказнику можуть бути заборонені різні види діяльності - випасання, викошування, рубки лісу, збір ягід, рекреація тощо.

Зоологічні заказники створюються з метою охорони, відтворення і збільшення чисельності рідкісних видів тварин чи їх комплексів. Більш конкретні завдання мають орнітологічні (охорона птахів, створення сприятливих умов для їх гніздування, міграцій та зимівлі), іхтіологічні (охорона місць нересту, нагулу і скупчення цінних видів риби), ентомологічні (охорона рідкісних і зникаючих видів комах, їх комплексів, угруповань та оселищ) заказники.

Гідрологічні заказники призначені для охорони водойм, боліт, джерел, які мають водоохоронне, водорегулююче значення або цінні в естетичному плані.

У геологічних заказниках охороняються рідкісні й унікальні геологічні утвори - відслонення, печери, скам'янілості тощо. Тут забороняється добування корисних копалин, каміння, вибухові роботи, розкопки, збір мінералів і окам'янілостей, будівництво тощо.

В Україні створено понад 200 державних заказників загальнодержавного значення, і декілька сотень - місцевого (обласного) значення. Крім своїх основних завдань, передбачених положеннями, заказники мають ще одне важливе значення. Вони є своєрідними "резервними" територіями, що можуть бути використані для створення нових заповідних об'єктів вищого рангу. Після 1991 р. створення практично всіх нових та розширення багатьох існуючих заповідників і національних парків відбувалося на базі створених раніше заказників і пам'яток природи. З одного боку, саме в них було сконцентровано найбільше природних об'єктів, що потребують охорони, з іншого - на густозаселеній та освоєній території нашої країни важко виділити більш-менш великі площі під заповідник чи національний парк, якщо вони досі не охоронялися. У цьому плані перспективним є створення нових заповідників на базі заказників, у яких охороняються останні найбільші лісові масиви степової і лісостепової зон - Савранський ліс (8400 га), Чорний ліс ( 3500 га) у Одеській та Кіровоградській областях; оригінальні ландшафти Мошногірського і Мізоцького кряжів у Черкаській та Рівненській областях та ін.

Указ Президента України "Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду", у якому визнано збереження і розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду пріоритетним напрямком державної політики в галузі охорони довкілля, вселяє в нас надію, що наші нащадки одержать у спадок не голу пустелю, а різноманіття рослинного і тваринного світу. Отже, головна наша мета - не допустити руйнування унікальних природних куточків, створити стратегічний резерв заповідання в умовах, коли реалізується земельна реформа, почався процес приватизації земель. І якщо завданням державних інституцій є забезпечення надійної охорони існуючих і майбутніх природних резерватів (яка, на жаль, часто взагалі відсутня через нестачу коштів), то кожна освічена людина повинна усвідомити необхідність збереження різноманіття рослинного і тваринного світу, заповідних територій, сприяти поширенню й популяризації ідей охорони природи. Втративши останні залишки неторканої природи, ми тим самим втратимо генетичний зв'язок із нашою землею і самі основи процвітання й прогресу для нації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші