Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ВСТУП

В Україні основна частка національного продукту створюється в окремих галузях та регіонах, що призводить до поглиблення територіальних і галузевих диспропорцій у розвитку економічної і соціальної сфер. Існування такої ситуації не сприяє забезпеченню економічної цілісності, соціальної та політичної єдності держави. Нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів і країни в цілому не тільки підриває основи сталого розвитку регіональної і національної економіки, створюючи ситуацію протистояння, конфлікту і забезпечуючи умови для процвітання злочинності, але й заперечує демократичний принцип, на якому ґрунтується рівноправність людей. Для підтвердження сказаного, житель столиці сьогодні має значно більше можливостей для свого розвитку і самореалізації, а ніж мешканець провінції. Тому проблема забезпечення відносно рівномірного соціально-економічного розвитку регіонів всередині будь-якої держави — це досить важлива частина загальної глобальної проблеми з метою забезпечення стійкого розвитку країни, континенту чи світової спільноти в цілому, а також невід'ємна умова додержуватися елементарних прав людини.

Доводиться визнати, що основною причиною нерівномірності регіонального розвитку, так само як і матеріального розшарування людей, є ринковий механізм, який, власне, і породжує диференціацію. Насправді у ринковій економіці звичайним явищем вважається наявність бідних, заможних і дуже багатих (олігархів) людей. Якщо притримуватись такої логіки то можна стверджувати, що в умовах ринкової економіки можуть і навіть повинні бути багаті, стабільні, депресивні і кризові регіони (аналогічно і країни чи навіть континенти). При цьому надіятися на те, що ліберальний ринок із започаткованим в ньому механізмом соціально-економічного розмежування здатний вирішувати проблеми, які він сам породжує, — це абсурд, нісенітниця і безглуздо так думати. Тому необхідна продумана і послідовна державна регіональна економічна політика, яка, використовуючи ринкові і не ринкові методи управління, створювала б об'єктивні передумови для рівномірного розвитку регіонів, змінювала б єдиний економічний простір країни і забезпечувала б її територіальну цілісність.

Якщо виходити з традиційного економічного мислення — то територія, регіон у період відомчого управління сприймались як дещо другорядне зі своїми дрібними інтересами та місцевими проблемами. Сьогодні необхідність просторового сприйняття економіки визначається усвідомленням використання території не тільки для суто економічної діяльності. Практика підтверджує необхідність багатоцільової організації території (поряд з економічною і екологічну, і екистичну, і рекреаційну). Тому сучасне економічне мислення повинно бути, як мінімум, двомірним, значно місткішим. Його аналітичні засади мають ґрунтуватися на цілісному уявленні про взаємозалежність галузевого та територіального розвитку, взаємозв'язок економічного зростання та еволюції територіальної організації продуктивних сил господарства країни в цілому. Ось чому першочерговим завданням на шляху регіональної інтеграції України є дотримання при реформуванні господарського механізму принципу розширення міжрегіональної взаємодії на ринках товарів, послуг, капіталів і праці.

Якщо враховувати, що виконання різноманіття завдань, які постають на шляху інтеграції регіонів у єдиний економічний і гуманітарний простір держави, потребує оцінки регіонального потенціалу, діючого господарського механізму та особливості їх економічного і соціального розвитку, то сучасне економічне мислення повинно бути орієнтоване на поглиблене пізнання сутності і шляхів реорганізації життєдіяльності людини. Вивчення об'єктивних процесів, що відбуваються у суспільному розвитку та виробництві, повинно аргументуватися такими факторами:

  • 1) перед будь-яким територіальним утворенням (областю, містом, районом, селищем, селом) виникає ряд проблем регіонального соціально-економічного розвитку — це зумовлено тим, що весь час існують суперечності між продуктивними силами та застарілими формами організації економічного життя, виробництвом і споживанням, виробництвом і екологічною ситуацією, підприємствами і територією — і це закономірно;
  • 2) в нинішніх умовах відбувається активний процес децентралізації форм управління та становлення нових методів прийняття управлінських рішень — це веде до посилення горизонтальних залежностей поряд з вертикальними зв'язками. Передача реальної економічної влади відповідним місцевим органам може дати розкривати та використовувати потенціальні можливості регіону, можна ефективно розвивати і розміщувати потрібні тут виробництва;
  • 3) соціальна та економічна спрямованість розвитку економіки країни визначає необхідність перебудови, удосконалення господарського комплексу кожного регіону як складової господарства країни, виходячи з конкретних обставин;
  • 4) за умов економічної самостійності підприємств і регіонів істотно зростає потреба в детальній інформації про технічні, економічні, соціальні, екологічні і ресурсні можливості відповідних територій. Адже згідно ст. 119 Конституції України "необхідне виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку".

Перераховані фактори підтверджують актуальність і особливу увагу до вивчення проблем організації і розміщення виробництва в регіоні, розвитку економіки і продуктивних сил на регіональному рівні, а всі ці проблеми досліджує, вивчає і удосконалює "теорія економіки регіонів".

Значення властивостей і якостей території, регіону, як своєрідного індикатора стану середовища життєдіяльності людини, постійно зростає. Територія сприймається як природний і просторовий базис для будь-якої економічної діяльності, як основа консолідації інтересів певних соціальних груп, управління різними формами господарювання, різноманітної суспільної діяльності. Регіональний аспект є інтегруючим, оскільки саме в регіонах створюються передумови для сталого економічного зростання держави в цілому. Ось чому кваліфікований економіст, що досліджує в сучасних умовах ринку особливості виробництва, розподілу, споживання і обміну, повинен не тільки досконало знати специфіку, проблеми та умови господарювання окремого підприємства, а й враховувати багатогранні просторові форми економічної діяльності, специфіку регіональних умов функціонування підприємств і розвитку територіально-виробничих і господарських комплексів. Кваліфікований фахівець повинен бути спроможним визначити де виробляти продукцію, щоб досягти запланованих цілей з оптимальними витратами коштів. Навчальна дисципліна "Теорія економіки регіонів", як комплексна галузь наукових знань, якраз досліджує теоретико-методологічні основи територіальної організації господарства на регіональному рівні, тенденції розвитку і закономірності розміщення продуктивних сил, економічний потенціал і стратегію сталого розвитку регіону, державне регулювання економічного розвитку регіону. Саме вона значною мірою визначає формування світогляду студентів економічних спеціальностей та їх професійне становлення.

Метою курсу "Теорія економіки регіонів" є забезпечення науково-методичної підготовки студентів до вирішення територіальних, регіональних завдань у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У процесі вивчення курсу має сформуватися комплексне, просторове сприйняття економіки з позицій зростання ролі людського фактору в усіх сферах виробництва, необхідності врахування потенціалу регіону і досягнення науково-технічного прогресу у вирішенні економічних та інших проблем регіону. Ця дисципліна є невід'ємною складовою ґрунтовної підготовки економістів широкого профілю до потреб управління та розвитком господарства регіону в умовах ринкової економіки. Тому вивчення дисципліни передбачає з одного боку розгляд питань, які нею досліджуються, у тісному взаємозв'язку з категоріями економічної теорії, регіональної економіки, менеджменту, економічної та соціальної географії, з іншого боку — отримання студентами теоретичних знань з формування економіки регіону. Знайомство з особливостями соціально-економічних процесів та управління ними створює об'єктивні умови для рівномірного розвитку регіонів, зміцнення єдиного економічного простору країн та забезпечення її територіальної цілісності.

Для того, щоб досягнути дану мету студентам необхідно справитися з такими завданнями:

  • 1) оволодіти теоретичними основами формування економіки регіонів та методами її дослідження;
  • 2) засвоїти фактори впливу на економічний розвиток регіону та основні економічні показники функціонування регіону;
  • 3) вивчити територіально-виробничу організацію господарства регіону та нові форми інтеграції у виробничому процесі;
  • 4) розібратися в чому полягає сутність економіки регіону як об'єкту управління, приділивши при цьому особливу увагу проблемам його екологічної безпеки;
  • 5) усвідомити роль і значення зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку регіонів та України в цілому;
  • 6) зрозуміти вплив глобалізації та регіоналізації на розвиток сучасної економіки.

Об'єктом дослідження дисципліни є безпосередньо регіони країни. Внаслідок вивчення дисципліни студенти повинні:

  • а) знати:
    • — соціально-економічну суть формування регіону та регіональних відтворювальних процесів;
    • — фактичний стан економічних, соціальних, демографічних та екологічних процесів на рівні будь-якого регіону;
    • — основні методи статистичного аналізу головних макроекономічних показників розвитку регіону;
    • — суть і значення регіональної економічної політики в Україні;
    • — особливості демографічної та соціально-економічної політики на регіональному рівні;
    • — основні напрями та методи міжрегіональної політики з метою налагодження зовнішньоекономічних регіональних зв'язків;
  • б) уміти:
    • — аналізувати основні макроекономічні показники економіки регіону;
    • — скласти економічний портрет регіону;
    • — аналізувати фактори впливу на економічний, соціальний розвиток регіону;
    • — аналізувати рівень економічної та екологічної безпеки регіону;
    • — визначити найбільш ефективні методи управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні;
  • в) мати чітку уяву:
    • — про особливості соціально-економічного розвитку будь-якого регіону України;
    • — про шляхи виходу з кризи будь-якого регіону України;
    • — про вплив глобалізації на розвиток будь-якого регіону та країни в цілому;
    • — про ефективність різних методів управління економікою регіону.

Враховуючи той факт, що робоча навчальна програма з даної дисципліни розроблена на основі навчальних програм нормативних дисциплін "Економічна теорія", "Національна економіка", "Регіональна економіка", "Суспільна географія України", "Основи екології та природокористування", вперше в Україні, тому її автор готовий до будь-яких пропозицій та зауважень з приводу змісту підручника з метою удосконалення його структури, а також до співробітництва по даній темі на перспективу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>