Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Педіатрія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вакцинопрофілактика інфекційних захворювань у дітей

Актуальність теми. За останні 10 років підвищилась захворюваність на так звані керовані інфекції – дифтерію, кір, кашлюк, епідемічний паротит, туберкульоз. Ці захворювання мають тяжкий перебіг, тяжкі ускладнення, які призводять до інвалідизації (наприклад поліомієліт). Вакцинопрофілактика – найбільш ефективно та економічно обґрунтований спосіб зменшення інфекційних захворювань у дітей.

Мета заняття. Вміти організувати роботу кабінету вакцинопрофілактики дитячих інфекцій дитячих інфекцій, навчитись надавати невідкладну допомогу при поствакцинальних ускладненнях.

Основна література

Шабалов Н.П. Детские болезни. – СПб. и др.: Питер, 1999. – С. 179- 182,185-186.

Медицина дитинства / За ред. П.С. Мощича: У 4 т. – К.: Здоров'я, 1994. – Т. 1. – С. 118-128.

Додаткова література

Вакцинопрофилактика: Справочник для врачей / Под ред. В.К. Та-точенко, H.A. Озерецковского. – М.: Б.и., 1994. – 179 с.

2. Иммунопрофилактика инфекционных болезней и организация ее проведения: Пособие / H.A. Павлова и др. – К., 1999. – 47 с.

Допоміжні матеріали

  • 1. Витяг з наказу № 276 від 31.10.2000 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні".
  • 2. Лікування основних ускладнень щеплень.
  • 3. Терміни розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень.
  • 4. Вакцинація дітей, які мали реакцію на попереднє щеплення.

Витяг з наказу № 276 від 31.10.2000р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні"

Для вакцинації проти туберкульозу недоношених дітей з масою тіла більшою ніж 2000 г, а також дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М.

Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТО при відсутності після вакцинального (БЦЖ) рубчика слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації або через 2 роки після ревакцинації БЦЖ.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться моновакцинами або тривакциною у віці 12-15 міс. Дітям, що не були вакциновані проти кору, епідемічного паротиту чи краснухи, щеплення можна починати в будь-якому віці. Бустер-дозу (ревакцинацію) проти кору, епідемічного паротиту, краснухи рекомендовано вводити дітям у віці 6 років. Особи, які не отримали своєчасно другу дозу, повинні бути ревакциновані у віці 11 років. Особи, що не були раніше вакциновані або не отримали ревакцинації, можуть бути щеплені за епідемічними показаннями в будь-якому віці до 30 років. Перенесені кір, епідемічний паротит, краснуха не є протипоказанням до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити лише моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Бустер-дозу проти краснухи рекомендовано вводити дівчатам у 16-річному віці. Бустер-дозу проти паротиту рекомендовано вводити хлопцям у цьому ж віці.

Для вакцинації проти гепатиту В може застосовуватися альтернативна схема – 0,1,6 міс життя дитини. Новонароджених, які народилися від матерів-носіїв HbsAg вакцинують за схемою – 0 (перші 12 год життя), 1, 6, 12 міс життя дитини. При порушенні терміну початку вакцинації Проти вірусного гепатиту В інтервали між уведеннями цієї вакцини зберігаються. При цьому дозволяється поєднання з щепленням проти дифтерії, кашлюку, правцю та поліомієліту за наявності комбінованої вакцини; щеплення проводиться за схемою – 3, 4, 5 міс від народження дитини.

Лікування основних ускладнень щеплень

Етіотропна терапія застосовується тільки при деяких ускладненнях після введення БЦЖ. З урахуванням специфічної дії на мікобактерії вакцинального штаму призначають один із протитуберкульозних препаратів (ізоніазид у дозі 10 мгна 1 кг маси тіла на добу, фтивазид – ЗО мг на 1 кг маси тіла на добу, ПАСК – 20 мг на 1 кг маси тіла на добу, стрептоміцин – 20 мг на 1 кг маси тіла на добу внутрішньом'язово. Місцево при виразках застосовується 10 % фтивазидна мазь, 20 % мазь із ПАСК).

Енцефалітичний синдром. Застосовується дегідратаційна терапія – 15-20 % розчин манітолу в дозі 1-1,5 г на 1 кг маси тіла, лазикс – 1-3 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2-3 приймання внутрішньом'язово або внутрішньовенно з переходом у подальшому на діакарб (перо-рально 0,125-0,25 г).

Судомний синдром. Застосовують діазепам внутрішньом'язово або внутрішньовенно з 10 % розчином глюкози в дозі 0,05 мг на 1 кг маси тіла; фенобарбітал – до 1 року життя із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла, старше 1 року – 10 мг на 1 рік життя окремо або в поєднанні з дифенілом у рівній кількості. Застосовують 25 % розчин магнію сульфату в дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово. При неефективності цих засобів вводять натрію оксибутират внутрішньовенно в дозі 50- 100 мг на 1 кг маси тіла у 20-30 мл 5 % розчину глюкози.

При алергічних реакціях та ускладненнях застосовують антигістамінні препарати у вікових дозах (перорально або парентерально). У тяжких випадках алергічних ускладнень призначають преднізолон, дексаметазон залежно від тяжкості ускладнення.

Заходи щодо лікування анафілактичного шоку наведено в наступній темі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші