Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Історія релігії в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

РЕЛІПЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ ЧАСІВ КОЛОНІАЛЬНОЇ НЕВОЛІ

УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я ПІД ВЛАДОЮ МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Кінець XVII ст. в історії православної церкви в Україні став своєрідною межею між двома якісно різними за змістом і формою періодами ц життєдіяльності. Один пов'язаний з фактичною самостійністю православної церкви на території України, коли залежність від Константинопольського патріарха була номінальною. Інший період її історії розпочався з включенням в єдину всеросійську церковну структуру після 1686 р. і пов'язаний з реальною втратою незалежності, майже повною ліквідацією національних релігійно-церковних особливостей, з уніфікацією всіх сторін діяльності за великоросійськими зразками.

Перехідний стан української церкви: від незалежності до втрати самостійності

Перехідний період між цими двома принципово різними відрізками церковної історії в Україні затягнувся на все XVIII ст. Цю обставину спричинено не лише побоюваннями царизму щодо можливих негативних наслідків надто рішучої російської політики в здавна норовливій Україні, а й великим потягом українського народу до традицій незалежного державного та церковного життя. На цей перехідний період, упродовж майже століття, припадає величезна кількість церковно-адміністративних перебудов, нововведень, які, при всій своїй різноманітності, мали одну спільну рису, — поступове, але неухильне відтинання живих гілок національно-церковних особливостей православної церкви в Україні і перетворення її на уніфікований територіальний підрозділ державнопануючої Російської православної церкви.

Становище церкви в Україні багато в чому визначалося суспільно-політичною ситуацією, що склалася на українських землях у XVIII ст. Україна опинилася в центрі майже безперервних війн, які точилися між Росією, Річчю Посполитою, Туреччиною, Кримським ханством, Швецією та іншими державами з активною участю українських чинників. Залежно від співвідношення сил у той чи інший періоди змінювалися державні кордони, адміністративний устрій, правовий порядок, громадянство, політичні та духовні орієнтири, становище самої православної церкви.

Паралельно з територіально- та державоформуючими процесами протікали не менш важливі процеси становлення капіталістичного способу господарювання, активний розвиток промисловості, аграрної, торгово-лихварської сфер, колонізація нових територій сходу й півдня українських земель. Істотний вплив на суспільні й духовні процеси тодішньої України справляла незатухаюча національно-визвольна боротьба українського народу. Тривале протистояння українського етносу іноземним та іновірним загарбникам (католицький Речі Посполитій, мусульманській Туреччині, Кримському ханству) в буденній свідомості народних мас, по суті, ідентифікувало православну віру й народність, зробило тотожними гасла за національну незалежність і віру.

Усе це витворювало складне переплетення взаємопов'язаних факторів, той суспільно-політичний, економічний, етнічний, релігійний, культурно-побутовий фон, на якому діяла православна церква в Україні.

Домінантним у російській державній та церковній політиці щодо України з кінця ХУП ст. було прагнення приєднати Київську митрополію (фактично — всю українську церкву) до Московської патріархії, що мало стати логічним доповненням політичного об'єднання 1654 р. Показово, що остаточному вирішенню цього питання передувала складна дипломатія не стільки церковних, скільки світських кіл: російських царів — з одного боку, і українських гетьманів від Б.Хмельницького до І.Самойловича — з іншого. Тривалий час не заповнювана вакансія на митрополичу кафедру "богоспасенного града Києва" засвідчує непоступливість позицій обох сторін. Зобов'язання російських царів зберегти стародавні права й привілеї православної церкви в Україні, а також поява кандидата в митрополити, що більш-менш влаштовував усі табори врешті-решт привели до згоди.

Хоча вибори Київського митрополита зовнішньо виглядали як волевиявлення місцевої ієрархії, духовенства та мирян, документи передвиборчого періоду засвідчують, що питання про митрополита було вирішено заздалегідь, з вирішальним словом світської влади.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші