Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Педіатрія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пієлонефрит

Актуальність теми. Пієлонефрит займає одне з провідних місць у структурі нефропатій у дітей і дорослих. Останнім часом відзначається значне збільшення захворюваності на пієлонефрит, що пов'язано із загальними екологічними процесами (поширеність дисметаболічних розладів, алергізація населення, широке використання адаптованих продуктів у харчуванні дітей раннього віку, дисбактеріоз, радіаційний вплив, жорсткість води тощо) і з поліпшенням діагностики з використанням сучасних методів дослідження. Серйозність прогнозу, труднощі діагностики та лікування визначають актуальність проблеми пієлонефриту і потребують від практикуючого лікаря знання сучасних даних з етіології, патогенезу, методів діагностики і лікування пієлонефриту в дітей.

Мета заняття. На основі знань етіології та патогенезу вміти діагностувати пієлонефрит, призначати індивідуальне лікування, намічати профілактичні заходи.

Основна література

Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков: Фолио, 2004. – С. 567- 598.

Медицина дитинства / За ред. П.С. Мощича: У 4 т. – К.: Здоров'я, 1994. – Т. 2. – С. 225-252.

Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 523-525.

Додаткова література

IIIабалов Н.П. Детские болезни. – СПб. и др.: Питер, 1999. – С. 623-650.

Папаян A.B., Савенкова Н.Д. Клиническая нефрология детского возраста: Руководство для врачей. – СПб.: СОТИС, 1997. – С, 291- 331,427-449.

Маркова И.В., Неженцев М.Ф., Папаян A.B. Лечение заболеваний почек у детей. – СПб.: СОТИС, 1994. – С. 145-182.

Допоміжні матеріали

  • 1. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів.
  • 2. Класифікація пієлонефриту в дітей.
  • 3. Основні принципи лікування пієлонефриту в дітей.
  • 4. Лікарські рослини, які використовують при лікуванні пієлонефриту в дітей.
  • 5. Клініко-лабораторні ознаки гломерулонефриту та пієлонефриту в дітей.

Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів

Неспецифічний мікробно-запальний процесу дітей може бути обмежений верхніми або нижніми сечовими шляхами, а також може уражати органи сечової системи на всьому протязі. Залежно від цього діагностують пієлонефрит, цистит або поєднання пієлонефриту з циститом.

Пієлонефрит – неспецифічний мікробно-запальний процес чашечко-мискової системи та тубуло-інтерстиціальної тканини нирок.

Необструктивний (первинний) пієлонефрит – це мікробно-запальний процес у чашечко-мисковій системі та інтерстиціальній тканині нирок, коли сучасні методи дослідження не виявляють видимої обструкції сечових шляхів, що порушує уроди на міку.

Обструктивний (вторинний) пієлонефрит – це захворювання, яке виникає на фоні органічної або функціональної обструктивної уропатії вродженого чи набутого характеру. Розвиток пієлонефриту може бути пов'язаний з анатомічними аномаліями будови нирок і сечових шляхів, різними видами ниркових дисплазій, дисметаболічними порушеннями.

За характером перебігу пієлонефрит у дітей поділяється на гострий та хронічний. Хронічний пієлонефрит може бути рецидивуючим і латентним, для якого характерна наявність лише помірного сечового синдрому.

При гострому пієлонефриті запальний процес зазнає зворотного розвитку упродовж 3-6 міс з моменту захворювання. При хронічному тривалість запалення становить більше ніж 6 міс (або за наявності в цей період не менше ніж 2 загострень).

Виділяють активну стадію хвороби, період часткової клініко-лабораторної ремісії (зворотного розвитку клінічних проявів) і повної клініко-лабораторної ремісії.

При гострому і хронічному пієлонефриті функція нирок може бути збережена або порушена, а при хронічному виділяють ще стадію хронічної ниркової недостатності.

Цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. За перебігом цистити поділяють на гострі та хронічні. Залежно від умов виникнення цистит може бути первинним або вторинним.

У дитячому віці головною причиною циститу є порушення резервуарної та евакуаторної функцій сечового міхура, зумовлені гіперрефлексією або гіпорефлексією м'яза, який виштовхує сечу.

Гіперрефлекторний сечовий міхур (тобто з підвищеною скорочуваністю) характеризується зменшенням порога чутливості до 40-60 мл і швидким виснаженням адаптації; сечовипускання настає при малому об'ємі сечі (50-100 мл), що клінічно проявляється частими сечовипусканнями малими порціями сечі, її нетриманням.

Головними ознаками гіпорефлекторного сечового міхура є різке збільшення порога чутливості до 180-280 мл і зростання ефективної ємкості (380-480 мл).

Встановлення виду дисфункції сечового міхура при циститі має важливе практичне значення для визначення комплексного лікування, яке повинно бути направлене на нормалізацію скоротливої здатності сечового міхура і ліквідацію вторинного запалення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші