Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Культурологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прагматичний геній римлян

Особливості давньоримської культури визначили риси її. творців: тверезість їх світосприймання, практичний склад розуму. Утилітаризм римської свідомості укорінений у давньоримській міфології. Практики-римляни часто протиставляються естетам-грекам у римській літературі. Але хоча вони за естетизм греків формально зневажали, їх культуру "увібрали" в усіх її компонентах. У Римі цінували вчених, поетів, акторів грецького походження, а грецька скульптура (в оригіналах і копіях) прикрасила всі багаті будинки і площі міста. Рим сприйняв і деякі течії грецької філософії (епікуреїзм, стоїцизм), визнавав важливість освіти, та римляни при цьому більше цікавилися практичним застосуванням наук, а не їх теорією. Як образно зазначив Цицерон, греки вивчали геометрію, щоб пізнати світ, а римляни — щоб вимірювати земельні ділянки.

Період найвищого розвитку давньоримської культури — І ст. до н. е., доба правління Октавіана Августа. У римлян виявився блискучий інженерний хист, яким вони великою мірою зобов'язані етруській культури

Рим, Помпея, Остія та інші міста буди забудовані палацами і віллами для знаті та багатоквартирними будинками — інсулами — кількаповерховими будинками для простих людей. Завдяки акведукам і водопроводам вода з гір подавалась у терми та жилі приміщення, Римські дороги вели в усі кінці світу (до наших днів збереглася бруківка Аппієвої дороги, вимощеної у 312 р. до н. е.). Римляни за допомогою винайденої суміші — аналогу сучасного бетону — зводили великі і міцні мости. Забудовували міські центри — форуми (в Римі — форум Августа, Траяна та ін.). Постійно реставрували старі і будували нові храми, грандіозні громадські споруди: театр Марцелла (І ст. до н. е.), амфітеатр Колізей (І ст. до н. е.), храм усіх богів Пантеон (ІІ ст.), терми Каракалли (ІІІ ст.), монументальні гробниці (Еврісака — І ст. до н. е., Адріана — II ст. н. е.). Втіленням сили римської держави, її військових перемог стали тріумфальні арки та колони. В римських провінціях, де простежувалися і місцеві традиції, теж виникли видатні споруди: театр в Оранжі та міст у Німі (Галлії), міст Алькантара в Іспанії та арка Адріана в Греції тощо.

Римське мистецтво

Образотворче мистецтво Риму, розвиваючись під впливом етруської культури, відоме передусім виразним і гостроіндивідуалізованим скульптурним портретом. Маючи своїм попередником воскові посмертні маски, скульптурний портрет спочатку характеризувався протокольною точністю, а надалі передавав складний духовний світ людини. У Римі розвивалося мистецтво рельєфу, мозаїки і декоративного живопису. В провінціях були створені яскраві пам'ятки живопису і скульптури (фаюмський портрет в Єгипті та ін.). Приблизно у 170 р. було відлито кінну статую імператора Марка Авелія, яка стала взірцем для майбутніх монументів у Європі. Римляни не були театралами, як греки, хоча мали таких блискучих драматургів, як Плавт. Щоправда, його п'єси відповідали масовим смакам, адже головним героєм його комедій був вигадливий раб, що зазвичай допомагав синові господаря дурити його скупого батька. Персонажі виступали в костюмах і париках, що передавали їх характер. Ставилися також п'єси з римського життя — "тогати", в яких раб не міг бути розумнішим за господаря. Виникли і "ателлани" (від назви міста Ателла) з персонажами-масками: дурень, пройдисвіт, ненажера. Проте найбільше з усіх видовищ римляни полюбляли тріумфи, апофеози, пантоміму, цирк, гладіаторські бої. Музичне життя Риму було представлене хоровими ансамблями з інструментальним супроводом, змаганнями в грі на авлосі, публічними концертами віртуозів. Найпопулярнішими музичними інструментами були кіфара, ліра, кімвал та ін. На вакхічних святах використовувалися в основному цимбали та різні шумові інструменти.

У римській літературі ще з II ст. до н. е. — від Катона Старшого і братів Гракхів — провідними жанрами стають ораторська та історична проза. Ораторське мистецтво у І ст. до н. е. представлене Марком Тулієм Цицероном. Найбільше значення у жанрі історичної прози мають твори Тіта Лівія і Тацита. Історичні твори тяжіли до точності фактів, за що вони і подобалися римлянам, оскільки це живило їх любов до Риму і віру в його велич та особливе призначення. Найвидатнішими поетами були Вергілій (поема "Енеїда" та ін.) та Горацій (лірика), а також поети любовної лірики — Тібул, Проперцій, Овідій. Для літератури періоду імперії (І—IV ст.) характерні також сатиричні твори: байки Федра, роман "Сатирикон" Петронія, сатири Персія та Ювенала, епіграми Марціала. З II ст. у літературне життя втягується римська провінція — найбільш цікавим її представником отав Апулей, автор роману "Метаморфози", відомого під назвою "Золотий осел".

У цілому В культурі Риму пакували державницькі ідеї, підкореність особистих інтересів інтересам держави. Прийнято вважати, що грекам властивий культ краси вільної особистості, а римляни сповідували культ сили і влади. При цьому вони вже зрозуміли те, що владарювати можна не лише силою, а й законом, результатом чого стало скрупульозно розроблене римське право.

У 895 р". Римська імперія розкололася на Західну і Східну. У 476 р. варвари скинули останнього римського імператора Ромула Августула. Ця дата вважається роком падіння Західної Римської імперії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші