Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розподіл заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудового внеску (КТВ)

Цей метод одержав широке розповсюдження в кінці 80-х років на підприємствах об'єднання "Кривбасруда". КТВ - це якісна оцінка трудового внеску шляхом ділення нормативного часу або комплексної норми часу Нк за виконаний обсяг робіт на встановлену тривалість робочої зміни Тзм, тобто КТВ = Нк/Тзм. Коефіцієнт трудового внеску обчислює майстер. Він же коригує його величину відповідно до показників, що характеризують дотримання технологічної, трудової та виробничої дисципліни, правил охорони праці. Загальна сума заробітної плати кожного члена бригади за відпрацьований час з урахуванням коефіцієнта трудового внеску Ззаг визначається за формулою:

Таким чином, за допомогою КТВ розподіляється весь відрядний заробіток.

Досвід роботи показав, що використання коефіцієнтів трудового внеску позитивно позначається на зміцненні трудової і технологічної дисципліни, підвищенні якості робіт, зниженні витрат робочого часу і, врешті решт, на підвищенні продуктивності праці.

Стимулююча функція

Підвищення ефективності бригадного госпрозрахунку пов'язане з дійовими, грамотно організованими матеріальними стимулами. Важливо не просто організувати оплату праці членам трудового колективу, а зробити це так, щоб величина зароблених коштів була обов'язково і функціонально пов'язана з кінцевими результатами виробництва, тобто із створеним валовим доходом бригади. Валовий дохід виробничої бригади визначають як різницю між розрахунковою виручкою і витратами [50];

У першому наближенні можна вважати, що основну мотиваційну роль трудової діяльності членів бригади виконує так званий госпрозрахунковий дохід колективу. Госпрозрахунковий дохід — це частина валового доходу, яка залишається в розпорядженні трудового колективу і призначена для розподілу в тій чи іншій формі (у вигляді оплати праці, житла, путівок тощо) між його членами.

Якщо бригада в результаті своєї виробничо-господарської діяльності створює валовий дохід на рівні нормативного значення, то і госпрозрахунковий дохід бригади повинен бути на рівні попередньо встановленого нормативу. При цьому зв'язок між валовим і госпрозрахунковим доходами має бути суворо однозначним: більший валовий дохід - більший госпрозрахунковий дохід, і навпаки.

А як бути з визначенням фактичного госпрозрахункового доходу, якщо фактичний валовий дохід більший або, навпаки, менший від його нормативного значення? Чи повинен госпрозрахунковий дохід змінюватися пропорційно зміні валового доходу відносно його нормативного значення, або ця залежність має носити якийсь інший, більш складний характер?

Стимулююча функція повинна працювати так, щоб зростання валового доходу випереджало збільшення госпрозрахункового доходу. Таку функцію можна одержати, якщо вона буде спиратися на принцип прогресивного податку. Чим вищий валовий дохід, тим більшу величину як у відносному, так і в абсолютному відношенні повинен складати "податок", одержаний за його приріст. Але при цьому частка бригади в абсолютному виразі обов'язково має зростати, хоча відносна її величина за рахунок збільшення "податку" буде скорочуватися.

Стимулююча функція такого типу має вигляд:

На числовому прикладі (Дб.н. = 100; z = 1) проаналізуємо, як змінюється приріст госпрозрахункового доходу залежно від приросту валового доходу бригади (див. таблицю 3.10).

Таблиця 3.10. Розрахунки параметрів стимулюючої функції

Розрахунки параметрів стимулюючої функції

Як видно з таблиці, зі збільшенням приросту валового доходу бригади зростає в абсолютному виразі і приріст госпрозрахункового доходу. Цим забезпечується стимулююча дія функції на кінцевий результат діяльності бригади. Однак, відносна частка, що спрямовується на приріст госпрозрахункового доходу, незмінно при цьому скорочується, а частка "податку" зростає.

Зрозуміло, що наведені в таблиці 3.10 співвідношення між частками госпрозрахункового доходу і "податку" характерні тільки для показника ступеня z=1. Змінюючи цей норматив, можна забезпечити будь-які інші співвідношення між цими параметрами. Все залежить від конкретних завдань, що стоять перед трудовим колективом.

На рисунку 3.14 графічно зображено стимулюючу функцію і характер її зміни зі збільшенням валового доходу бригади для z=1. Якщо збільшити значення показника ступеня стимулюючої функції 2, то частка госпрозрахункового доходу бригади буде скорочуватися, а частка "податку" — зростати. Якщо ж знизити значення цього показника, то частка госпрозрахункового доходу бригади буде зростати, а частка "податку", навпаки, скорочуватися.

Залежність госпрозрахункового доходу бригади від досягнутого валового доходу: а — зона

Рис. 3.14. Залежність госпрозрахункового доходу бригади від досягнутого валового доходу: а — зона "податку"; 6 — зона приросту госпрозрахункового доходу бригади

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші