Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Статистика arrow Статистика підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Показники рівня і динаміки продуктивності праці

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує результативність витрат живої праці (трудових витрат) зі створення продукції протягом певного проміжку часу34. Особливості обліку результатів та ресурсів праці на макро-, мезо- та макрорівнях зумовлюють різні підходи до статистичного вивчення продуктивності праці (рис. 5.7).

Основними напрямами статистичного вивчення продуктивності праці є оцінка її рівня, динаміки та факторний аналіз цієї динаміки з метою виявлення можливих резервів зростання.

Прямою характеристикою рівня продуктивності праці на підприємстві є обсяг продукції, виготовленої за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік), а оберненою - кількість робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції. Останній показник прийнято називати трудомісткістю продукції.

Різноманітність одиниць вимірювання обсягу виготовленої продукції та відповідних витрат робочого часу на підприємствах зумовили застосування різних методів розрахунку продуктивності праці, а саме: натурального, вартісного та трудового.

Рівні статистичного вивчення продуктивності праці

Рис. 5.7. Рівні статистичного вивчення продуктивності праці

За натурального методу вимірювання рівня і динаміки продуктивності праці обсяг виготовленої продукції ($) визначається у натуральних або умовно-натуральних одиницях. Перевагами такого методу є найбільш точне вимірювання рівня виробітку, позбавлене впливу цінового фактора на обсяг виготовленої продукції. Водночас у практиці економічного та статистичного аналізу цей метод має обмежене застосування на підприємствах, що випускають різнойменну продукцію, не належать до кола обстежуваних статистичних одиниць тощо.

За трудового методу вимірювання продуктивності праці обсяг виготовленої продукції визначається множенням кількості виготовлених одиниць виробів на фіксовану трудомісткість (нормативну, середню). Цей метод передбачає використання підприємством системи загальноприйнятих або розроблених на самому підприємстві норм витрат праці та добре налагодженої системи обліку праці. Як правило, трудові показники продуктивності праці використовують стосовно робочого місця, дільниці, цеху підприємств, що випускають різнорідну продукцію, а також на тих підприємствах, які мають значні обсяги незавершеного виробництва, що не вимірюються у натуральних та вартісних одиницях.

Універсальним в економічній практиці, а відповідно - найбільш поширеним на підприємствах є вартісний метод обліку результатів праці та її продуктивності.

Повний перелік показників продуктивності праці, які можуть бути використані на рівні підприємства, з урахуванням методів обліку результатів і витрат праці наведений у табл. 5.12.

Зважаючи на зміст статистичної звітності з праці, найбільш узагальненим і поширеним у практиці статистичного вивчення продуктивності праці є показник виробництва або реалізації продукції у розрахунку на одного працівника підприємства. Його можна додатково визначити розрахунковим способом і проаналізувати на основі таких функціональних моделей:

де ^роб~ частка г^ робітників у середньообліковій кількості працівників підприємства; ^д"и- середня кількість днів, які відпрацював один робітник за рік; N годин/день - середня тривалість робочого дня протягом року, годин.

Таблиця 5.12 Показники продуктивності праці на мікрорівні та їх економічний зміст

Показники продуктивності праці на мікрорівні та їх економічний зміст

Динаміку продуктивності праці аналізують за допомогою індексного методу. За характером показників, які порівнюються, індекси продуктивності праці поділяють на індивідуальні, зведені та середніх величин.

За допомогою індивідуальних індексів можна оцінювати зміни у продуктивності праці на конкретному підприємстві:

де о)|, о>0 - продуктивність праці на підприємстві, відповідно, у звітному та базовому періодах.

Зведені індекси використовують для аналізу продуктивності праці групи підприємств або у межах підприємства, що випускає різнорідну продукцію.

Розрізняють три методи розрахунку загальних індексів: 1. Натуральний метод - дає змогу оцінити динаміку середньої продуктивності праці, вираженої у натуральних одиницях вимірювання:

Трудовий метод - оцінює відносну динаміку продуктивності праці шляхом порівняння витрат робочого часу на випуск одного і того ж виду продукції:

де г0£; - час, необхідний для випуску продукції у звітному періоду за трудомісткості базового періоду; - витрати часу на виробництво продукції у звітному періоді.

За цим методом розраховується також індекс академіка Струміліна:

де ТІ - людино-години або людино-дні, фактично відпрацьовані робітниками підприємства у звітному періоді; / - індивідуальний індекс продуктивності праці на конкретному підприємстві.

Вартісний метод передбачає оцінку динаміки продуктивності праці, попередньо розрахованої вартісним методом:

Зауважимо, що для мінімізації впливу цінового чинника в аналізі динаміки продуктивності праці важливо зафіксувати ціни на продукцію на рівні одного (базового) періоду або використовувати середні ціни.

З урахуванням передбачених програмами статистичних робіт в Україні показників результатів і витрат праці індекси динаміки продуктивності праці в окремих видах економічної діяльності чи галузях економіки можуть бути обчислені за формулою

де / - зведений індекс продуктивності праці (в промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо); Індукції - індекс фізичного обсягу виробництва продукції (індекс промислової продукції, будівництва сільського господарства тощо); ІТ(СКП) - індекс фактично відпрацьованого робочого часу або середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості.

Приклад 5.10. За даними статистичних щорічників України складено таблицю з показниками динаміки (індексами) промислової продукції, середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості (розрахункова величина), на основі яких можна обчислити індекс продуктивності праці у промисловості.

Таблиця 5.13. Розрахунок індексів продуктивності праці одного найманого працівника у промисловості України, відсотків до попереднього року

Розрахунок Індексів продуктивності праці одного найманого працівника у промисловості України, відсотків до попереднього року

Примітка. Складено та розраховано на основі статистичного збірника Державної служби статистики України "Промисловість України у 2007-2010 рр." [64].

Для аналізу динаміки середньої продуктивності праці в групі підприємств або у межах одного підприємства за групою однорідної продукції використовують систему індексів середньої продуктивності праці змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень.

У загальному випадку середня продуктивність праці в групі підприємств визначається за формулою

Індекс змінного складу показує, як змінилась за два періоди середня продуктивність праці в групі підприємств за рахунок одночасного впливу таких факторів:

  • - індивідуальних змін у продуктивності праці на окремих підприємствах;
  • - змін у структурі витрат робочого часу на досліджуваних підприємствах або у структурі зайнятих робітників (якщо Т - це середньооблікова чисельність робітників підприємства):

Індекс фіксованого складу відображає вплив індивідуальних змін у продуктивності праці на кожному підприємстві (першого фактора) на її загальний середній рівень у групі підприємств:

Індекс структурних зрушень характеризує вплив зміни структури витрат робочого часу або зайнятих робітників на рівень середньої продуктивності праці в групі підприємств:

Отже, індекс фіксованого складу відображає ефективність внутрішніх зусиль підприємств, спрямованих на поліпшення використання робочої сили, а індекс структурних зрушень - ефективність перерозподілу робочої сили або відпрацьованого робочого часу між підприємствами.

У факторному аналізі динаміки продуктивності праці важливо розрізняти такі показники, як середньогодинна, середньоденна, середньомісячна, середньорічна продуктивність праці. Кожен з наступних показників наведеного переліку має більшу кількість можливих факторів зростання. Наприклад, основними чинниками зростання годинної продуктивності праці є капіталоозброєність і кваліфікація персоналу. Денна, місячна і річна продуктивність залежать уже від рівня завантаженості персоналу, організації праці, ефективного використання робочого часу, величини його втрат. Поєднання основних перелічених чинників динаміки продуктивності праці дає змогу використати таку мультиплікативну модель:

де Х - капіталоозброєність; XI - капіталовіддача; АЗ - час, фактично відпрацьований одним працівником.

У мультиплікативних моделях типу у = а х Ь х с розрахунок рівня впливу факторів а, Ь, с на зміни результативного показника у (методом детермінованого факторного аналізу, зокрема ланцюгових підстановок), можна зобразити за допомогою системи рівнянь:

де Ауа, Ауь, Аус - зміни значення результативного показника внаслідок впливу відповідних факторів я, Ь, с.

Визначення впливу окремих факторів у мультиплікативних і кратних моделях типу

в індексному методі ґрунтується на побудові часткових індексів з послідовною ланцюговою зміною. Розрахунок окремих індексів здійснюється за формулами:

Якщо визначити різницю між добутком показників, які подані в чисельнику і знаменнику вищенаведених формул, то отримаємо абсолютні прирости результативного показника загалом і за рахунок кожного фактора окремо, тобто як і при використанні методу ланцюгових підстановок.

Приклад 5.11. У табл. 5.14 наведено результати обчислення вхідних даних і факторного аналізу динаміки продуктивності праці.

Таблиця 5.14. Основні показники детермінованого факторного аналізу динаміки продуктивності праці по групі підприємств

Основні показники детермінованого факторного аналізу динаміки продуктивності праці по групі підприємств

Результати, отримані на основі попередньо обчислених значень показників-факторів у мультиплікативній моделі продуктивності праці і застосування індексного методу та методу ланцюгових підстановок, вміщено у табл. 5.15.

Таблиця 5.15. Фактори динаміки продуктивності для групи підприємств та оцінка їх впливу

Продуктивність праці

Абсолютний приріст, грн на 1 люд. - год

Індекс динаміки, %

Вплив капіталоозброєності праці

299,747

325,4

Вплив капіталовіддачі

-164,362

62,0

Вплив часу, фактично відпрацьованого одним працівником

-11,102

95,9

Фактична зміна продуктивності праці

124,283

193,4

Детермінований факторний аналіз динаміки продуктивності показав, що за рахунок капіталоозброєності продуктивність праці зросла на 299,7 грн (у розрахунку на одну люд. - годину) або більше ніж у 3 рази (3,254). Це пов'язано з відповідним нарощуванням матеріальних активів підприємств: середньорічна вартість основних засобів у звітному році порівняно з базовим зросла майже в 3 рази, а кількість штатних працівників при цьому зменшилася на 6,5% (табл. 5.7).

Негативний вплив на продуктивність праці мали такі чинники, як зменшення капіталовіддачі та рівня використання робочого часу.

Зменшення за досліджуваний період обсягів реалізованої продукції за одночасного нарощування виробничих потужностей (збільшення вартості основних засобів) зумовило зменшення капіталовіддачі. Внаслідок цього продуктивність праці умовно зменшилась на 164,36 грн, або на 38,0%.

Зменшення робочого часу, відпрацьованого одним працівником протягом року, свідчить про існування проблеми неповної зайнятості, що, відповідно, впливає на продуктивність праці. За досліджуваний період за рахунок цього чинника продуктивність праці зменшилась на 11,102 грн у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину, або на 4,1 %.

Отже, ключовим чинником зростання продуктивності праці за досліджуваний період стало підвищення капіталоозброєності праці. Водночас суттєве відставання темпів реалізації продукції від темпів нарощування основних засобів свідчить про те, що підприємства працюють не на повну потужність. Додатковим підтвердженням цього є зменшення рівня використання робочого часу працівниками.

Статистичні оцінки рівня і динаміки продуктивності праці у національному масштабі та в окремих галузях економіки здійснюють на основі співвідношення валової або чистої доданої вартості та витрат живої праці, виражених середньою кількістю зайнятих працівників або кількістю відпрацьованих людино-годин. Показники валової або чистої доданої вартості визначаються у цінах одного (базового) періоду, що дає змогу елімінувати вплив цінового фактора на динаміку обсягів продукції, а, відповідно, продуктивності праці.

У міжнародній статистичній практиці на макрорівні діленням індексу погодинної оплати праці на індекс продуктивності праці (у чисельнику - ВВП або додана вартість) обчислюють індекс вартості робочої сили на одиницю продукції або одиницю доданої вартості (у загальному випадку - співвідношення динаміки витрат на оплату праці та динаміки ВВП або доданої вартості). Цей показник пов'язаний з рівнем цін і часткою оплати праці у витратах, тому він відіграє важливу роль в аналізі економічної кон'юнктури і можливих причин інфляції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші