Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії

Що ж спільного між філософським світоглядним осягненням історії і міфологічним та релігійним світоглядом і чим вони різняться?

Дві площини співвіднесення філософського, релігійного й міфологічного осмислення історичного процесу

Слід зазначити, що всі три типи світогляду — міфологічний, релігійний і філософський — постають не тільки як три прогресуючі, ПОСЛІДОВНІ основоположні форми осягання історичної реальності. Не меншою мірою вони виступають як три співіснуючі й сьогодні способи осмислення історичного процесу. Кожен з цих світоглядів характеризується власним, лише йому притаманним, підходом до вираження й тлумачення людської історії. Тому будь-який з них є однаково необхідним, по-своєму повноцінним і "рівноправним" щодо інших, а в якомусь вимірі — навіть таким, що має переваги над двома іншими.

Особливість зв'язку світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння у філософському історичному світогляді

Найчіткіше виражені особливості міфологічного та релігійного світогляду ми розглянули раніше. Зокрема, ми переконалися в тому, що провідним світоглядним рівнем міфологічного освоєння світу історичних подій є світовідчуття, засноване передусім на дії органів чуття людини; а релігійного — світосприйняття, що спирається насамперед на продуктивну здатність людської уяви.

Світоглядне філософське осмислення історичного процесу так само, як і міфологічне чи релігійне містить всі три рівні смисложиттєвого відношення "людина—світ історії—світовідчуття, світосприйняття Й світорозуміння історичної реальності". Однак домінуючим світоглядним рівнем тут виступає вже не світовідчуття, як у міфології, і не світосприйняття, як у релігії, а історичне світорозуміння.

Пізнавальні засади філософського осягнення історії

Відповідним чином змінюється й співвідношення ролей основних пізнавальних здатностей у філософському світоглядному осмисленні своєрідності історичної дійсності. Якщо у міфологічному осягненні визначальну функцію виконували органи відчуття, у релігійному — продуктивна та репродуктивна уява, то у філософському — інтелект, тобто розсудок і розум людини. В усіх цих трьох формах велику роль відіграє також така людська здатність, як воля — спроможність людини ставити перед собою цілі (діяльності, відносин, спілкування, поведінки, організації тощо) і мобілізувати та зосереджувати свої здатності, здібності й зусилля на їх реалізації.

Роль волі у різних типах світоглядного осмислення історії

У кожному з типів світоглядного осмислення історії воля виступає важливою і необхідною складовою. У міфологічному погляді на історичні реалії воля як природна здатність постає в найчистішому вигляді — це сліпа й насамперед імпульсивна сила. Тут вона відзначається найвищою загальною, крейсерською, так би мовити, енергетичною напругою, хоча у тих чи інших індивідів вона може бути й значно послабленою, що відбивається, звісно, й на характері їх міфологічного світовідчуття. У структурі релігійного сприйняття історії воля постає не тільки, а подекуди й не стільки, як породжуюча й спрямовуюча буттєві імпульси людини сила, скільки як підпорядковуюча, організуюча, керівна і навіть гальмівна, стримувальна сила. Водночас не можна не враховувати й тієї обставини, що інколи саме у сфері релігійного світовідношення спостерігаються своєрідні вольові "флуктуації", небачені де-інде — релігійний фанатизм або ж, навпаки, героїчне вільнодумство. В обох випадках вольова домінанта може спричинити у крайньому варіанті свідому самопожертву заради певних світоглядних ідей, ідеалів, переконань тощо. Ще чіткіше означена регулятивна, стримувальна й гальмівна роль волі виявляється як загальна тенденція у філософському історичному світоспогляданні. У певному сенсі й з усіма належними застереженнями можна, очевидно, твердити, що мірою зростання у світоглядному осягненні історичних явищ, ролі інтелектуальних начал значення й сила виявлення начал вольових, навпаки, зменшується. Як писав один із дослідників волі як психофізіологічної характеристики людини, професор знаменитого Колеж де Франс, засновник і редактор "Філософського ревю" Т. Рібо, "ми можемо дивитися на діяльність волі як на один з моментів того прогресивного розвитку, що іде від простого рефлексу, що має непереможне прагнення до руху й закінчується абстрактною ідеєю, у котрої це прагнення виражене найслабкіше"82.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші