Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

28.3. Основні напрями розвитку педагогічної науки і її взаємозв'язок з практикою

Розбудова незалежної самостійної соборної Української держави стосується усіх сфер її матеріального і духовного життя. Не є винятком і педагогічна наука. Ії суспільно-соціальне значення визначається тим реальним внеском, який вона може внести у вирішення проблем реформи вищої і середньої школи, в науково-методичне забезпечення неперервної освіти, в підвищення ефективності навчання і громадського виховання підростаючого покоління, у створення інтелектуального потенціалу суспільства, у підготовку продуктивних сил країни, у формування нових суспільних відносин і у всебічний розвиток особистості. Від того, наскільки ефективну допомогу виявить педагогічна наука вищій і середній школі, безпосередньо залежить успіх економічної реформи, підвищення суспільної продуктивності праці, порядок і дисципліна на виробництві і в громадському житті, гармонізація міжособистісних і міжнаціональних стосунків, спрямованість і зміст духовного життя людей, їхніх потреб та інтересів.

Проголошення незалежності України відкрило нові й широкі можливості розвитку вітчизняної педагогічної науки. На початку 90-х років найгострішими були проблеми перебудови національної освіти, зміни її політичного вектора, адаптації існуючої системи до умов незалежності України.

Ще в 1993 році Академія педагогічних наук України визначила, що головним завданням педагогічної науки є методологічне, теоретичне та методичне забезпечення докорінного оновлення системи освіти на основі врахування реалій сучасного життя, перспектив соціально-економічного розвитку України як суверенної держави. Наголошувалася необхідність чіткого визначення й експериментального обґрунтування основоположних принципів системи безперервної освіти, державних стандартів на всіх ЇЇ етапах, структури й основних параметрів змісту освіти, психологічного обґрунтування формування у дітей і молоді національної самосвідомості, громадянськості, прищеплення їм почуття патріотизму і національної гордості, високої моральності, гуманізму і працелюбства.

До першочергових фундаментальних досліджень АПН України віднесла: а) опрацювання нової філософії освіти, дослідження співвідношення між філософією і соціологією, з одного боку, і педагогікою — з іншого; б) створення цілісної теорії розвитку особистості, дослідження співвідношення між соціальним і біологічним у дитині; в) розвиток теорії виховних систем як основної форми інтеграції педагогічних процесів у їх єдності й різноманітності з орієнтацією на особистість, на підготовку її до життя в полікультурному демократичному суспільств; г) опрацювання концепції змісту освіти і процесу навчання для різних типів навчальних закладів з урахуванням тенденцій розвитку науково-технічного прогресу і відповідних галузей наукових знань, форм соціальної свідомості, гармонізації циклів навчальних предметів, гуманітаризації та гуманізації освіти; д) обґрунтування прогресивних технологій педагогічної діяльності.

Протягом 1995-2000 років відбулося законодавчо-нормативне забезпечення функціонування освітньої галузі, а в науковому плані мала місце "вибухова" кількість концепцій предметного рівня, національного виховання, стандартів (зокрема, шкільної освіти).

У 2001 році створилися об'єктивні соціальні й наукові передумови для розробки й прийняття тривалої стратегії розвитку української освіти з урахуванням напрацювань за десятиріччя незалежності й поступу держави в першій чверті XXI століття, а також тих процесів, що відбуваються в світі.

В АПН України створені й успішно працюють відділення: дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті; теорії та історії педагогіки; педагогіки і психології професійної освіти АПН України; педагогіки і психології вищої школи; психології, вікової фізіології та дефектології.

Наукова діяльність відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті (О.Л.Савченко, О.І.Ляшенко, Ю.Л.Мальований, Н.М.Бібік, М.С.Вашуленко, О.М.Біляєв, М.Л.Бурда, Н.Й.Волошина, С.У.Гончаренко, М.І.Жалдак та ін.) охоплювала педагогічні проблеми різних ланок освіти, але пріоритети віддано загальноосвітній школі. Науковий пошук було зосереджено на таких основних напрямах: теоретико-методологічні засади формування змісту загальної середньої освіти; дидактичне й науково-методичне забезпечення шкільної, дошкільної і частково вищої освіти; педагогічні засади створення й використання навчального середовища. Вагомим виявився внесок відділення у формування першого покоління національних підручників для української школи. Адже до недавнього часу Україна могла створювати й видавати свої підручники лише для початкових класів, з української мови й літератури, історії України.

Певні надбання здобуто в дослідженні проблем створення й використання засобів навчання нового покоління та інформаційно-комунікаційних освітніх технологій. Розгорнуто широкомасштабний педагогічний експеримент "Пілотні школи", який передбачає опрацювання нових інформаційних і телекомунікаційних технологій навчання та дослідження їх впливу на ефективність навчально-виховного процесу. Зроблено перші кроки в дослідженні проблем електронної дистанційної освіти.

Відділення теорії та історії педагогіки (В.Г.Кремень, М.Д.Ярмаченко, О.В.Сухомлинська, В.М.Мадзігон, І.Д.Бех, В.М.Хайруліна, Д.О.Тхоржевський, Г.П.Пустовіт, М.Д.Зубалій та ін.) брало активну участь у розробці законів України "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту" Національної доктрини розвитку освіти в Україні у XXI столітті, Державного базового компоненту змісту дошкільної освіти, державних стандартів (трудового, художньо-естетичного, фізичного, екологічного виховання, географічної освіти), загальної середньої освіти.

Науково-методична й науково-організаційна діяльність членів Відділення та його наукових підрозділів спрямовувалася на розв'язання комплексу важливих теоретико-методологічних, науково-методичних та конкретних практичних завдань. Вона була зосереджена на виконанні державної національної програми "Діти України", Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства; державних програм: "Боротьба із злочинністю", "Планування сім'ї", "Профілактика СНІДу і наркоманії", "Комплексного плану заходів щодо розвитку загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості в 1999-2005 роках", постанов Кабінету Міністрів України № 348 від 11.03.99 р. "Про затвердження комплексного плану заходів щодо розвитку загальної середньої освіти у 1999-2012 роках", "Про перехід загальноосвітніх закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання" та інших.

Пріоритетами наукової тематики першого напряму діяльності Відділення Теоретичні засади розвитку педагогічної та історико-педагогічної науки в Україні" були: визначення й обґрунтування концептуальних засад нової філософії освіти в контексті модернізації освітнього простору України XXI ст. (В.Г.Кремень); процес інформатизації сучасної української освіти (В.М.Мадзігон); обґрунтування теоретико-методологічних засад розвитку педагогічної та історико-педагогічної науки в Україні, розвитку й визначення сутнісних характеристик ідей про національну освіту й виховання у X - XX ст. (М.Д.Ярмаченко, О.В.Сухомлинська).

Наукові дослідження другого напряму "Теоретичні й методичні основи навчання і виховання дітей та молоді" охоплювали спектр І наукових пошуків з проблем розвитку й становлення нового змісту освіти і нових виховних технологій у контексті модернізації освіти в Україні. Результатами стали: розробка теоретичних і методичних проблем, вироблення стратегії й концептуальних засад систем виховання дітей та учнівської молоді (І.Д.Бех, A.M.Бойко, Г.В.Троцко); теоретичне обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка теоретико-методологічних підходів сучасних напрямів І економічної освіти (І.Ф.Прокопенко), загальних і часткових питань сучасної дидактики (В.І.Бондар, В.І.Лозова, В.І.Євдокимов).

Важливе місце в рамках третього напряму "Тенденції розвитку змісту, форм і методів навчання й виховання дітей" займали проблеми практичного впровадження інноваційних технологій у діяльності авторських навчально-виховних закладів (В.Г.Кузь, В.М.Хайруліна, П.В.Лосюк, М.М.Сидоренко), а також дослідження української етнопедагогіки в контексті розвитку актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики, розробки форм і методик морального виховання та формування національної самосвідомості учнівської молоді (Науково-методичний центр "Українська педагогіка і народознавство", керівник Р.П.Скульський).

Істотних результатів досягнуто в науково-дослідній роботі членів Відділення теорії та історії педагогіки і його наукових підрозділів з дослідження "Проблем управління середніми закладами освіти та вивчення і впровадження педагогічних інновацій", що становить четвертий науковий напрям (В.І.Луговий, О.Л.Сидоренко, В.З.Калібабчук, М.В.Фоменко).

Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти АПН України працювало над розробкою: Закону України "Про професійно-технічну освіту" (А.М.Хуржій, О.І.Волков, В.О.Зайчук, Я.Г.Камінецький, Н.Г.Ничкало, В.О.Радкевич); Закону України "Про позашкільну освіту" (О.І.Волков); Концепції державних стандартів професійно-технічної освіти (А.М.Гуржій, Я.Г.Камінецький, Н.Г.Ничкало, В.О.Радкевич, О.І.Щербак); Концепції інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів комп'ютеризації сільської школи (В.Ю.Биков) та ін. Підрозділи Відділення брали участь у виконанні національних і державних програм таких як "Вчитель", "Діти України", "Патріотичне виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства", "Репродуктивне здоров'я 2001-2005", "Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки", Програма роботи з обдарованою молоддю "Обдарованість", "Національний план дій з гігієни довкілля на 2000-2005 рр "та інші.

Пріоритетними напрямами діяльності Відділення були й є такі: методологічне обґрунтування нових підходів до трансформації професійно-технічної освіти в умовах ринкової економіки; розробка концепції професійної освіти України з урахуванням сучасних світових тенденцій, перспектив розвитку нашої держави в західноєвропейському контексті в добу інформаційно-технологічної революції; науково-методичне забезпечення стандартів професійно-технічної освіти, впровадження інноваційних педагогічних технологій професійного навчання; створення засобів навчання нового покоління та комп'ютеризація закладів профтехосвіти; проблеми багатоступеневої професійної освіти; сприяння в подальшому розгортанні досліджень з теорії і методики професійної освіти, підготовки педагога професійного навчання та інші.

Наукова діяльність Відділення педагогіки і психології вищої школи здійснюється з таких напрямів: теоретико-методологічні проблеми вищої школи; історія вищої професійної освіти; розвиток професійної освіти в зарубіжних країнах; педагогіка і психологія вищої школи; наукові основи неперервної педагогічної освіти; психолого-педагогічні проблеми мистецької освіти у вищій школі; дидактика вищої школи.

Пріоритетний напрям діяльності науковців Інституту вищої освіти — це "Філософія вищої освіти XXI століття: методологія, теорія, практика". Опубліковано шеститомник "Соціальна робота" (В.П.Андрущенко, В.Г.Кремень, Л.В.Губернський), комплекс підручників із соціально-гуманітарних дисциплін "Політологія", "Соціологія", "Філософія", "Соціальна філософія", "Людина і світ" (керівники В.Г.Кремень, В.П.Андрущенко, Л.В.Губернський), а також "Вступ до комп'ютерних інформаційних технологій" (М.З.Згуровський).

Розроблено концептуальні засади діяльності нового типу вищого навчального закладу для молоді з особливими освітніми потребами (П.М.Таланчук).

Значна увага була зосереджена на виконанні цільової комплексної програми "Вчитель" (І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, В.П.Андрущенко).

Наукові установи Відділення психології, вікової фізіології та дефектології брали участь у розробці таких програм: "Діти України" (1996-2000), "Вчитель" (з 1999), Програми профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 pp., "Українська родина" (з 2001 р.) та ін.

На виконання національної програми "Діти України" побудовано теоретичну й прикладну модель дослідження психологічного впливу відеопродукції зарубіжного виробництва і торгової реклами на психіку дітей і розвиток сім'ї; розроблено концепцію моніторингу фізичного, психічного та духовного розвитку дітей в умовах пост-чорнобильської України.

Здійснена підготовча робота, спрямована на підготовку і видання підручників для вузів: "Корекційна педагогіка" (В.Л.Бондар та ін.), "Сурдопедагогіка" (В.В.Засенко та ін.), "Логопедія" (В.В.Тарасун та ін.).

Пріоритетними напрямами наукових досліджень Відділення були: українська і світова психологія у XX столітті: здобутки і перспективи розвитку (1996-1999); психологічне становлення гуманістично орієнтованої освіти (1996-1998); психологічні закономірності виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості (1996-2000); психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах (1996-1999); психологічні проблеми творчої діяльності дітей та молоді (1996-1999).

Результатами діяльності Відділення стали видання: монографії "Психологія життєвої кризи", за ред. Т.М.Титаренко, "Соціальна психологія особистості" (В.Г.Циба), "Національна психологія" (П.І.Гнатенко), "Генетична психологія (методологічна рефлексія проблем розвитку в психології)" та "Розвиток психіки в онтогенезі" у 2-х т. (С.Д.Максименко), "Психологія розвитку інтелекту" (М.Л.Смульсон); підручники і навчальні посібники: "Основи практичної психології" (В.Г.Ланко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва та ін.), "Основи психології" (Л.Ф.Бурлачук), "Основи психології" (за ред. О.В.Киричука і В.А.Романця), "Психологія" (за ред. Ю.Л.Трофімова), "Український дефектологічний словник" та інші.

Нині АПН України досліджує такі, наприклад, теми: "Гуманістичні цінності сучасної української освіти", "Освіта і громадянське суспільство: тенденції взаємовпливів", "Дитинство як суб'єкт і об'єкт психолого-педагогічних досліджень", "Релігійна культура у виховних моделях і методиках", "Екологія дитинства як соціокультурна проблема", "Економічне виховання особистості", "Формування життєвої компетенції"" та ін.

Особливий інтерес дослідників привертають такі напрями як інформатизація освіти, навчальне середовище, якість освіти, управління розвитком освіти, економіка освіти

Наукового дослідження вимагають теорія конструювання навчальних планів, теоретичні засади підручнико-творення, співвідношення науки й навчального предмета, теоретичне й емпіричне у змісті загальної середньої освіти, способи інтеграції та диференціації змісту освіти і т.д.

Актуальними є блоки "Професійна освіта", "Вища освіта", "Дошкільне виховання", "Інформатизація освіти", "Формування мовної культури".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999-2012 роках" (березень, 1999), закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки й техніки" (липень, 2001) АПН України виділила такі основні напрями досліджень і завдання.

  • 1. Дослідження методологічних засад теорії й практики
    навчального процесу.
  • 2. Розробка змісту освіти 12-річної школи й дослідження шляхів
    його реалізації.
  • 3. Розробка теорії й практики підручника.
  • 4. Створення навчально-методичних комплектів.
  • 5. Упровадження нових особистісно орієнтованих технологій.
  • 6. Створення науково обґрунтованих нормативів діагностики та
    оцінювання.
  • 7. Визначення педагогічних можливостей ефективного
    використання нових інформаційних технологій навчання.

Як і раніше, пріоритетними напрямками і проблемами педагогічної науки на сучасному етапі є:

¾ розробка суспільних і конкретно-педагогічних завдань, концепцій і технологій навчання і виховання для усіх вікових етапів формування людини;

¾ науковий аналіз стану практики і надійне прогнозування соціально-економічних і педагогічних аспектів освіти; визначення перспектив розвитку особистості в цілісному педагогічному процесі (мета, завдання, зміст, методи, засоби і організаційні форми, види творчої діяльності); пошук шляхів і засобів диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності на основі єдності навчання, виховання і розвитку;

¾ розвиток методології і методів педагогічного дослідження;

¾ педагогічні аспекти демократизації і гуманізації системи освіти; пошук ефективних шляхів ідейно-морального виховання, розвитку духовної культури, громадянського становлення особистості;

¾ розвиток базового компоненту загальної середньої освіти, її діяльнісного змісту, підготовка і експериментальна перевірка різноманітних варіантів нових навчальних планів, програм, підручників, методичних посібників, дидактичних матеріалів і засобів навчання;

¾ розробка концепції національної школи як інструменту формування національної самосвідомості, національної культури, всілякого удосконалення міжнаціональних відносин, справжнього інтернаціоналізму;

¾ дослідження ефективних способів активізації і оптимізації педагогічного процесу, усунення перевантаження, зміцнення здоров'я учнів;

¾ розробка умов підвищення ефективності самоосвіти і самовиховання; дослідження соціальних і психолого-педагогічних проблем молоді;

¾ обґрунтування системи трудової, політехнічної і професійної підготовки учнів на різних ступенях освіти, участі молоді в суспільно корисній продуктивній праці;

¾ дослідження перспективних напрямів підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для різних ланок неперервної освіти; узагальнення і поширення передового і новаторського педагогічного досвіду та інноваційних процесів, вивчення і задоволення реальних потреб педагогічної практики в наукових розробках.

Досить помітне відставання має місце у галузі теоретико-методологічних проблем. Методологія педагогіки є осмислення початкових принципів, методів пізнання, дослідницьких засад і підходів до всіх загальних і частинних теоретичних і практичних проблем, встановлює характер взаємозв'язку педагогіки з іншими суспільними і природничими науками. Кожне теоретичне узагальнення, наукова концепція має в собі в узагальненому вигляді філософсько-методичне обґрунтування.

В умовах оновлення суспільства особливо актуальні наступні методологічні проблеми:

¾ сутність виховання, навчання, педагогічної діяльності як суспільних явищ і педагогічного процесу;

¾ предмет педагогіки як суспільної науки в умовах неперервної освіти і загальні закони виховання, навчання, педагогічної діяльності;

¾ діалектика взаємозв'язку неперервності освіти і виховання з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин;

¾ діалектика взаємозв'язку виховання, навчання, педагогічної діяльності і форм суспільної свідомості;

¾ діалектика становлення дитячої особистості як суб'єкта і об'єкта виховання;

¾ соціально-педагогічні суперечності як джерело розвитку дитини і педагогічного процесу;

¾ діалектика взаємозв'язку національного, класового і загальнолюдського в громадянському вихованні;

¾ соціальні, філософські і психолого-педагогічні основи формування змісту освіти;

¾ діалектика соціального і біологічного, цілеспрямованого і спонтанного у формуванні дитячої особистості;

¾ діалектика загального, особливого і Індивідуального у формуванні особистості;

¾ діалектика і логіка педагогічного мислення.

Потребують методологічного осмислення і такі злободенні проблеми як співвідношення і взаємозв'язок індивідуального і суспільного інтересів; відмова від ідеї всебічного розвитку особистості як віддаленого ідеалу на користь різностороннього розвитку; повернення до педології, її теоретичних оцінок дітей; внесення моральних догм релігії в духовні пріоритети педагогіки. По-справжньому, практично не розроблялися проблеми радянської школи і педагогіки ЗО - 80-х років XX століття. Відсутність історичних, науково обґрунтованих досліджень цього періоду породжує шаблонні стереотипи історичних оцінок, суб'єктивістські кон'юнктурні тлумачення. А це не дозволяє об'єктивно оцінити стан сучасної педагогічної науки, н досягнення й недоліки, відродити до життя несправедливо забуті і замовчувані імена учених-педагогів і Їхню творчість, виявити справжні причини і форми існування застою в педагогіці, запобігти як самозаспокоєності, так і огульної хули.

Запитання і завдання

1. Проаналізуйте основні положення Національної доктрини розвитку освіти в Україні. Які механізми мають бути задіяні для успішної реалізації її в життя?

2. Проаналізуйте основні положення Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. Що нового несе вона в собі? Який варіант концепції сучасної середньої загальноосвітньої школи уявляється вам найбільш реальним, що відповідає вимогам оновлення життя суспільства і чому?

3. Як ви розумієте сутність гуманізації, диференціації, індивідуалізації навчання?

4. Які причини відставання педагогічної науки бід вимог життя і шляхи її ефективного розвитку?

5. Проаналізуйте найважливіші здобутки педагогічної науки і освітньої практики в новітній Україні (починаючи з 1991 p.).

6. Розробіть і використайте в процесі педагогічної практики індивідуальні програми навчання зі свого предмету для роботи випереджаючих і відстаючих учнів.

Додаткова література

  • 1. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических
    исследований: Дидактический аспект. - М., 1982.
  • 2. Журавлев В.И. Взаимосвязь педагогической науки и практики. - М., 1984.
  • 3. Лихачев Б.Т. Сущность, критерии и функции научной педагогики //
    Педагогика. - 1997. -№ 6.
  • 4. Наукові здобутки відділень АПН України за 1998-2002 pp. // Педагогічна газета. - № 12 (101), грудень, 2002
  • 5. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогических инноваций: Опыт разработки теории инновационного процесса в образовании. - М, 1991.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші