Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент персоналу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Час відпочинку

Час відпочинку — це встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд. Основними видами відпочинку є:

  • — перерви протягом робочого дня;
  • — щоденний відпочинок (перерви між робочими днями);
  • — щотижневі дні відпочинку;
  • — святкові й неробочі дні;
  • — відпустки.

Перерви протягом робочого дня і щоденний відпочинок

Відповідно до законодавства працівникові протягом робо­чого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчу­вання тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в ро­бочий час.

Вона має надаватися, як правило, через 4 години після по­чатку робіт. Час початку й закінчення перерви встановлюєть­ся статутом, колективним договором або правилами внутріш­нього трудового розпорядку. Працівники можуть використо­вувати час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть також відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де за умовами виробництва перерву вста­новити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспіл­ковим органом підприємства, установи, організації (ст. 66 КЗпП України).

На практиці перерва для відпочинку і харчування встанов­люється, як правило, тривалістю від ЗО хвилин до 1 години залежно від конкретних умов для цього та графіків змінної роботи, що діють на підприємстві.

Напередодні святкових, неробочих і вихідних днів за по­годженням власника або уповноваженого ним органу з проф­спілковим органом роботи тривалістю більше ніж 6 годин мо­жуть виконуватися без перерви для відпочинку і харчування. Для деяких категорій працівників, крім цього, встановлю­ються перерви, що мають спеціальне призначення і вклю­чаються в робочий час із відповідною оплатою їх. До них на­лежать перерви для:

  • — годування дитини (ст. 183 КЗпП України);
  • — обігріву і відпочинку (ст. 168 КЗпП України);
  • — працівників зі шкідливими умовами праці тощо.

Перерви в роботі для обігріву і відпочинку надаються, як правило, працівникам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників. Власник або уповно­важений ним орган зобов'язаний обладнувати помешкання для обігріву й відпочинку працівників. Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи. Порядок надання перерв для обігріву і відпо­чинку регламентується колективним договором або правила­ми внутрішнього трудового розпорядку.

Перерви, пов'язані зі шкідливими умовами праці, встанов­люються правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії. Такі перерви надаються на роботах у каналізаційних мере­жах, місцях, пов'язаних з вібрацією, і т. ін.

Щоденний відпочинок — це відпочинок між робочими дня­ми (змінами). Тривалість щоденного відпочинку має, разом із часом перерви для відпочинку й харчування, становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній робочий день.

При вахтовому методі організації праці тривалість щоден­ного відпочинку в окремих випадках може бути зменшено до 12 годин із компенсацією в подальшому невикористаного що­денного і щотижневого відпочинку (шляхом підсумовування їх) як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового пе­ріоду (тижня, місяця, кварталу, року).

Щотижневий безперервний відпочинок

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою 42 годин (ст. 70 КЗпП України). При підсу­мованому обліку робочого часу тривалість безперервного щотижневого відпочинку за визначений відрізок часу може бути більшою або меншою 42 годин, однак у середньому за об­ліковий період не може бути меншою 42 годин.

При 5-денному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при 6-денному — один.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні, якщо це не встановлено за­конодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, узгодженим із профспілковим органом підприємства (організації) і, як правило, має надаватися під­ряд із загальним вихідним днем (ст. 67 КЗпП України). Якщо вихідний день збігається з установленим законодавством святковим або неробочим днем, він переноситься на наступ­ний день після святкового або неробочого.

Працівники, які перебувають у відрядженні, користують­ся вихідними днями відповідно до режиму роботи того під­приємства, установи, організації, куди їх відряджено.

На підприємствах, в установах, організаціях, роботу яких не може бути перервано в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (музеї, театри та ін.), вихідні дні встановлюються місцевими радами народних де­путатів.

Якщо підприємства, установи, організації, що виконують роботи з обслуговування населення, працюють щодня, то для їхніх працівників, як правило, встановлюється інший вихід­ний день, суміжний із загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах, організаціях, припинення роботи яких неможливе у зв'язку з виробничо-технічними умовами або в інших випадках, вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників відповідно до графіка змінності, що підтверджується власником або упов­новаженим ним органом за погодженням із профспілковим органом підприємства, установи, організації (ст. 69 КЗпП України).

Графік змінності регулярно змінюється з таким розрахун­ком, щоб вихідні дні кожної групи працівників по черзі при­падали на різні дні тижня.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового органу підприємства, установи, організації лише у виняткових випадках:

  • — для запобігання суспільному або стихійному лихові, ви­робничій аварії і негайного усунення їхніх результатів;
  • — для відвернення нещасних випадків, загибелі або псу­вання державного чи суспільного майна;
  • — для виконання невідкладних, заздалегідь не передбаче­них робіт, від негайного виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації в ціло­му або їхніх окремих підрозділів;
  • — для виконання невідкладних вантажно-розвантажу­вальних робіт із метою запобігання або усунення простою ру­хомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлен­ня і призначення.

Притягнення працівників до роботи у вихідні дні прова­диться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (ст. 71 КЗпП України).

Забороняється залучати до роботи у вихідні дні:

  • — вагітних жінок;
  • — жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП України);
  • — працівників, які не досягли 18 років (ст. 192 КЗпП Укра­їни).

Робота вихідного дня може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП України).

Грошова компенсація за роботу у вихідний день випла­чується працівникові тільки в разі неможливості надання йому дня відпочинку у формі відгулу, зокрема при його звіль­ненні з невикористаним відгулом і т. ін.

Святкові і неробочі дні

Чинним законодавством установлено такі святкові й неро­бочі дні:

  • — 1 січня — Новий рік;
  • — 7 січня — Різдво Христове;
  • — 8 березня — Міжнародний жіночий день;
  • — 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
  • — 9 травня — День Перемоги;
  • — 28 червня — День Конституції України;
  • — 24 серпня — День незалежності України;
  • — один день (неділя) — Великдень;
  • — один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних общин інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підпри­ємств, установ, організацій надає особам, які сповідують від­повідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для свят­кування їхніх великих свят із відпрацьовуванням за ці дні.

У святкові й неробочі дні допускаються: робота, призупи­нення якої неможливе у зв'язку з виробничо-технічними умо­вами (безперервно діючі підприємства, установи, організації); роботи, викликані необхідністю обслуговування населення; невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи (ст. 73 КЗпП України).

Роботи в ці дні компенсуються відповідно до ст. 107 КЗпП України.

На безперервно діючих підприємствах, а також на тих підприємствах, в установах, організаціях, у яких застосо­вується підсумований облік робочого часу, робота у святкові й неробочі дні включається в місячну норму робочого часу з оплатою в подвійному розмірі. Якщо робота в ці дні провади­лася понад місячну норму робочого часу, то працівник має право на відгул.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші