Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Інформаційна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства

Теоретико-правові основи визначення поняття "державна система інформаційного протиборства РФ"

Основні завдання федеральних органів виконавчої влади у галузі ІП: а) розробка пропозицій щодо визначення державної політики РФ у сфері ІП, прогнозування, виявлення та оцінка джерел і характеру ризиків і загроз застосування проти Росії засобів і методів Ш; б) збір розвідувальної інформації про використовувані та перспективні інформаційні технології об'єктів інформаційної сфери конфронтуючої сторони; в) захист військово-політичного керівництва Росії, а також індивідуальної, групової та масової свідомості її населення від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-психологічних засобів і методів впливу; г) організація протидії антиросійській пропаганді, проведеної в тому числі інформаційно-психологічними засобами і методами впливу; ґ) захист інформаційної інфраструктури Росії від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-технічних засобів та методів впливу і т. ін.; д) розробка моделі ризиків і загроз державним інтересам в інформаційно-психологічній сфері, заснованої на проведенні глибоких і різнобічних наукових досліджень.

Державна система інформаційного протиборства - система погодженої, цілеспрямованої, керованої з єдиного центра діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямована на захист

державних інтересів і забезпечення інформаційно-психологічної безпека особистості, суспільства і держави в інформаційно-психологічній сфері в умовах реальної небезпеки розгортання учасниками інформаційного протиборства інформаційно-психологічної війни.

Державна система ІП, на думку російських безпекознавців, має такі основні складові: 1) системи протидії інформаційно-психологічної агресії (війні) на ранніх стадіях; 2) системи швидкого реагування на раптово виявлені акції (заходи) інформаційно-психологічної агресії; 3) системи сил і засобів інформаційно-психологічної війни; 4) державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічної війни.

Протидія інформаційно-психологічній агресії (війні) на ранніх стадіях

З огляду на підвищену небезпеку вражаючого арсеналу сил, засобів і методів інформаційної війни для держави, суспільства і громадян акції інформаційно-психологічної агресії та операції інформаційно-психологічної війни необхідно виявляти і припиняти на ранніх стадіях підготовки умов для реалізації агресії та розгортання сил і засобів інформаційно-психологічного нападу. До них, у першу чергу, належать спеціальні сили інформаційно-психологічних операцій ЗС і спецслужб іноземних держав та інформаційна зброя, що знаходиться в і їхньому розпорядженні.

Систему заходів протидії акціям інформаційно-психологічної агресії та операціям інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях можна умовно розподілити на три складові: 1) попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 2) виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 3) припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни.

Попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни містить у собі:

  • а) спонукання можливих супротивників до відмови від реалізації власних агресивних планів і намірів щодо держави за допомогою арсеналу сил і засобів інформаційно-психологічної війни;
  • б) дискредитація в очах потенційних супротивників найбільш небезпечних для безпеки держави напрямків інформаційно-психологічної агресії;
  • в) пошук та усунення вразливих місць у державній системі інформаційного протиборства і забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (моніторинг стану інформаційно-психологічної безпеки);
  • г) виявлення і ліквідація умов, що сприяють реалізації іноземними державами агресивних намірів у формі розв'язання інформаційно-психологічної агресії (війни);

ґ) пошук нових точок інформаційно-психологічної напруженості, відстеження переміщення і розростання (зменшення) уже виявлених зон інформаційно-психологічних конфліктів (моніторинг розподілу конфліктогенного потенціалу в інформаційній сфері), а також їхніх сфер впливу та оцінка ризиків і загроз безпеці держави, пов'язаних з можливим залученням в один з таких конфліктів;

  • д) моніторинг процесів укрупнення геополітичних суб'єктів, створення нових союзів і коаліцій на кордонах держави, в яких основною метою об'єднання суб'єктів геополітичної конкуренції є спільне конкурентна боротьба за право переважного впливу на визначені частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбуваються у них; визначення справжніх цілей створення таких коаліцій та причин, що спонукали різнорідних геополітичних суб'єктів до такого об'єднання;
  • е) моніторинг просторового розподілу і Положення вогнищ напруження, зосередження сил і засобів потенційних супротивників (суперників) із числа іноземних держав та інших суб'єктів геополітичної конкуренції поблизу життєво важливих об'єктів інформаційно-психологічної інфраструктури держави;

є) виявлення й усунення умов для виникнення усередині держави то на її кордонах нових квазісамостійних суб'єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а також процесів ініціювання та підтримки ззовні інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму;

  • ж) оцінка і аналіз рівня присутності та впливу іноземних фінансових, технологічних, інформаційних, ідеологічних структур над національними ОТКС і ЗМІ, метою якого може бути встановлення повного або часткового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства;
  • з) пошук і припинення спроб створення негативного психологічного тла у діяльності системи (або окремих її напрямків) органів державної влади і місцевого самоврядування;
  • и) виявлення спроб встановлення Інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади;

і) демонстрація (пропаганда) власної сили держави в інформаційно-психологічному просторі (у вигляді оперативно-тактичних навчань сил спеціальних інформаційно-психологічних операцій з використанням інформаційної зброї) з метою стримування потенційних агресорів;

ї) зосередження в галузі інформаційно-психологічного простору сил швидкого реагування (постійної готовності), які стали об'єктом уваги сил інформаційно-психологічних операцій ЗС, спецслужб та інших організацій іноземних держав, які беруть участь в інформаційному протиборстві, маневрування силами і засобами, призначеними для відбиття зовнішньої психологічної агресії, відповідно до виявлених погроз і найбільш небезпечних для психологічних атак супротивника напрямків удару;

  • й) протидія розвідувальній та іншій діяльності іноземних спецслужб у національному інформаційно-психологічному просторі;
  • к) забезпечення власної інформаційно-психологічної безпеки;
  • л) інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про виявлені загрози розв'язання інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступеня загрози безпеці держави.

Виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії, операцій та інформаційно-психологічної війни містить у собі:

  • 1. Постійний пошук (моніторинг) зовнішніх загроз інформаційно-психологічній безпеці держави, можливих ознак, слідів і зовнішніх проявів здійснення акцій інформаційно-психологічної агресії або операцій інформаційно-психологічної війни.
  • 2. Виявлення напрямків експансії іноземних держав в інформаційній (інформаційно-психологічної) сфері, протидія спробам іноземних держав за допомогою інформаційно-психологічної експансії створити умови для організації прихованого керування соціальними і політичними процесами держави ззовні.
  • 3. Виявлення інших спроб створення умов для організації прихованого керування системою соціальних, економічних, політичних відносин держави, системою державної влади і місцевого самоврядування. До таких спроб, приміром, може належати створення умов для спонукання державної влади до здійснення певних дій не стільки у власних, скільки у чужих інтересах, а також інформаційно-психологічні провокації.
  • 4. Аналітична реконструкція (за виявленими ознаками, слідами, зовнішніми проявами і логіко-структурними зв'язками) акцій інформаційно-психологічної агресії або таємних операцій інформаційно-психологічної війни, визначення їхніх цілей, завдань, планів на стратегічному, тактичному та оперативному рівні, послідовності реалізації заходів, задіяних сил і засобів, а також можливих наслідків цієї агресії. Як правило, діяльність сил інформаційно-психологічних операцій або вплив на них у тій чи іншій формі виявляються (відбиваються) в інформаційно-психологічному просторі (приміром, у матеріалах ЗМІ і МК). Це означає, що вони можуть бути виявлені й ідентифіковані насамперед відповідними аналітичними методами.

б. Інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про джерела, цілі, масштаби виявленої інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступінь загрози безпеці держави.

Припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях містить у собі: а) знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); б) нейтралізацію джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); в) локалізацію масштабів і ступеня небезпеки інформаційно-психологічної агресії (війни).

Знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (ураження сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора звичайною та інформаційною зброєю, ураження командних пунктів і центрів керування агресією) може бути повним або частковим і виявлятися у припиненні супротивником інформаційної агресії або війни щодо певної держави або у випадку часткової поразки джерел призводити до зміни інтенсивності агресії, активності сил і засобів супротивника, а також планів реалізації агресивних дій на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях.

Нейтралізація джерел інформаційно-психологічної агресії може бути повною або частковою.

Повна нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) паралізацію джерела агресії (війни); б) спонукання супротивника до відмови від агресивних дій (чи ведення війни); в) приховане керування джерелом агресії (війни); г) проникнення в кадровий склад сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора.

Часткова нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни) містить у собі: а) дестабілізацію діяльності джерела агресії (війни); б) уповільнення активності джерела агресії (війни); в) дезінформацію військово-політичного керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора; г) розбещення особового складу сил інформаційно-психологічних операцій; ґ) спонукання керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора до зміни цілей і завдань агресії, а також основних її напрямків; д) відволікання сил і засобів агресора на не вартий уваги об'єкт тощо.

Локалізація масштабів і ступеня небезпеки інформаційної психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) ізоляцію вогнищ агресії від сфер інформаційно-психологічного простору, який не порушила ця агресія; б) повну або часткову ізоляцію сил і засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) щодо джерел керуючого впливу, інформаційно-телекомунікаційних каналів зв'язку супротивника, через які ці сили забезпечуються всім необхідним для продовження агресії; в) створення умов, які сковують і утруднюють дії сил та засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) супротивника; г) стабілізацію масштабів агресії (недопущення розростання вогнищ агресії, проникнення деструктивних впливів за межі сфери інформаційно-психологічного конфлікту, втягування в конфлікт нових суб'єктів); г) стабілізацію інтенсивності джерела агресії (заходи, спрямовані на недопущення активності джерела інформаційно-психологічної агресії); д) мінімізацію завданого агресією збитку.

У випадку, якщо виявлену акцію або операцію інформаційно-психологічної війни неможливо ліквідувати на ранніх стадіях наявними силами інформаційно-психологічних операцій, які знаходяться в постійній готовності, в обов'язок системи протидії входить інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації й органів державної влади про виявлені загрози інформаційно-психологічній безпеці держави та локалізація активності агресора з метою одержання часу для мобілізації необхідних сил і засобів ІПП.

Швидке реагування на раптово виявлені акції (заходи) інформаційно-психологічної агресії (війни)

Система протидії акціям інформаційно-психологічної агресії на ранніх стадіях дозволяє попереджати, виявляти та у деяких випадках припиняти такі акції в зародку, локалізуючи збиток, завданий безпеці держави. Проте у тих випадках, коли супротивник устиг ґрунтовно підготуватися до агресії й забезпечив за собою головну перевагу - несподіваність нападу, інформаційно-психологічна агресія може бути виявлена системою протидії таким акціям уже на етапі безпосередньої реалізації агресивних планів. Це припускає таку можливість стану латентної стадії розвитку інформаційно-психологічного конфлікту, за якого багато завдань, переслідуваних агресором, уже досягнуті без опору з боку жертви агресії, механізми реалізації агресії налагоджені та працюють стабільно, стан конфлікту характеризується високим ступенем напруженості, а концентрація сил і засобів інформаційно-психологічних сил у конфлікті забезпечує агресору перевагу над захопленим зненацька супротивником.

У цих умовах потенційних можливостей системи протидії на ранніх стадіях може виявитися недостатньо для відбиття агресії, що вимагає створення в структурі державної влади нової системи Ш - системи швидкого реагування.

Система швидкого реагування на раптово виявлені акції інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) повинна складатися з таких основних компонентів: а) оперативного штабу, який здійснює керівництво силами і засобами системи швидкого реагування та взаємодією (координацією діяльності) з іншими державними структурами, що не входять до системи; б) апарату оперативного штабу спеціальної структури, створюваної з частин і підрозділів органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, у результаті тимчасової передачі цих підрозділів у систему швидкого реагування і перепідпорядкування їхніх керівників керівництву оперативного штабу системи - на час відбиття агресії або до повної мобілізації та розгортання сил і засобів системи державного інформаційного протиборства; при цьому частини і підрозділи органів державної влади, включені в систему швидкого реагування, займають у ній положення, передбачене заздалегідь розробленим планом мобілізації та укомплектування системи силами і засобами швидкого реагування, а їхні керівники займають відповідні місця у вертикальній системі підпорядкування, необхідній у тих випадках, коли ситуація вимагає прийняття швидких (негайних) рішень; в) сил швидкого реагування, які знаходяться в постійній бойовій готовності, та спеціальних інформаційно-психологічних операцій, які складаються із сил, оперативних підрозділів розвідки, контррозвідки і власної безпеки з їхньою агентурою; слідчих органів, сил безпосередньої збройної підтримки діяльності сил інформаційно-психологічних операцій, підрозділів антикризового керування на територіях, що постраждали віддій агресора; г) системи військової цензури і роботи зі ЗМІ і МК в умовах діяльності з відбиття зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни); ґ) системи оперативного перекидання та розгортання сил і засобів швидкого реагування в райони інформаційно-психологічного конфлікту; д) системи координації і взаємодії з іншими органами державної влади, які беруть участь в інформаційній боротьбі; е) спеціальних захищених систем зв'язку та автономних систем автоматизованого управління силами і засобами в зоні конфлікту.

Інформаційно-психологічне протиборство в умовах інформаційно-психологічної війни

У випадку ескалації конфлікту і неможливості припинення зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни) на ранніх стадіях і в результаті введення в дію комплексу спеціальних заходів швидкого реагування в дію вступає система державного протиборства, заснована на використанні сил і засобів інформаційно-психологічної війни, передбачених штатами воєнного часу.

Система ІПП в умовах війни включає: а) надання керівництву державної системи інформаційного протиборства додаткових прав і повноважень, необхідних для виконання покладених на них завдань в особливих умовах; б) перебудова внутрішньої структури державної системи інформаційного протиборства відповідно до планів воєнного часу; в) поширення на соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин (або на окремі її частини) законів регулювання соціальних відносин у воєнний час; г) мобілізація та розгортання сил і засобів інформаційно-психологічної війни, доукомплектування органів та структур інформаційно-психологічного протиборства до штатів воєнного часу; ґ) розгортання системи діяльності державної влади щодо локалізації завданого воєнними діями збитку і відновлення оборонного потенціалу; д) створення стратегічних резервів.

Організаційні особливості системи забезпечення безпеки РФ в інформаційно-психологічному протиборстві

Оцінка статусних та функціональних ознак вищих державних органів влади і управління РФ дає підстави визначити, що суб'єкт оперативної діяльності складається за рівнем владних повноважень із трьох груп:

  • 1. Президент РФ і органи влади президентського рівня.
  • 2. Парламент РФ і органи влади парламентського рівня.
  • 3. Уряд РФ і органи влади та управління урядового рівня. Сукупність владних, організаційно-розпорядчих і виконавчих органів, спеціальних служб, відповідальних за забезпечення національної та громадської безпеки і оборони, а також за захист національних інтересів, утворюють так звану "розвідувальну спільноту" Російської Федерації.

Отже, відповідно до теорії безпекознавства генеральним суб'єктом розвідувальної діяльності с держава (РФ) в особі Президента РФ і державних органів, які визначають політику і стратегію за відповідними напрямками державної діяльності, організовують, координують і контролюють діяльність силових структур і спецслужб РФ, а саме: 1) від Президента - Рада безпеки РФ; 2) від адміністрації Президента - Департамент правових питань з безпеко Державно-правового управління; 3) від уряду - а) Адміністративний департамент, б) Комісія з військово-промислових питань, яка відповідає за збір і розподіл заявок військово-промислового комплексу на добування розвідувальної інформації; 4) від Держдуми - Комітет з безпеки; 5) від Ради Федерації - Комітет з питань безпеки і оборони.

Виконавчим суб'єктом оперативної (розвідувальної і контр розвідувальної) діяльності є спецслужби РФ, відповідальні за різні сфери діяльності щодо забезпечення національної безпеки, головною складовою якої є державна безпека, та захисту життєво важливих національних інтересів:

За кордоном діють:

  • 1) Розвідка: а) Служба зовнішньої розвідки (СЗР); б) Головне розвідувальне управління Генерального штабу ЗС (ГРУ);
  • 2) Супутникова розвідка - Військово-топографічне управління (ВТУ) генштабу ЗС;
  • 3) Координація діяльності зі спецслужбами СНД - Антитерористичний центр СНД (АТЦ СНД);
  • 4) Міністерство іноземних справ - у межах принципів і норм міжнародного права здійснює політико-дипломатичну діяльність щодо реалізації зовнішньої політики держави.

У власній державі;

  • 1) Контррозвідка - Федеральна служба безпеки;
  • 2) Координація діяльності в боротьбі з тероризмом - Національний Антитерористичний комітет (HAK);
  • 3) Захист інформації і протидія іноземним технічним розвідкам - Федеральна служба з технічного і експортного контролю (колишня Держтехкомісія);
  • 4) Охорона керівників РФ: а) Федеральна служба охорони (ФСО); б) Головне управління спеціальних програм (ГУСП) Президента;
  • 5) Економічна безпека - Федеральна митна служба;
  • 6) Боротьба 3 наркотиками - Федеральна служба з контролю за оборотом наркотиків (ФСКН), колишній Держнаркоконтроль;
  • 7) Боротьба з проявами тероризму - Міністерство внутрішніх справ.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші