Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія довкілля. Охорона природи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Охорона повітряного середовища

Заходи з охорони атмосферного повітря можна розділити на такі групи:

  • 1) планувальні - раціональне розміщення промисловості в певних санітарно захищених зонах залежно від виду й потужності підприємства та місцевих умов;
  • 2) ефективні способи газоочищення, пиловловлювання і редукції (вловлювання й використання промислових викидів);
  • 3) санітарно-законодавчі - розробка норм гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у атмосферному повітрі населених пунктів.

Для зниження забрудненості повітря промисловими викидами застосовують хімічній фізичні методи їх вловлювання з перспективою змін існуючих технологій і переходу на замкнуті безвідходні технологічні цикли.

Хімічне очищення передбачає вловлювання викидів шкідливих газів шляхом абсорбції їх рідинами, адсорбції твердими речовинами, каталітичного перетворення домішок чи доспалювання їх у топках. Такими способами можна вловити 60-80% шкідливих газів.

Абсорбція - найпоширеніший спосіб очищення газів. Він заснований на різній розчинності газів у рідинах і хімічних реакціях, при яких у абсорбційній рідині (як правило, у воді) присутні реагенти, котрі утворюють з уловлюваним компонентом стійкі хімічні сполуки.

Адсорбція базується на здатності дрібнопористих адсорбентів (активоване вугілля, силікагелі, алюмогелі, цеоліти, пористе скло та ін.) вловлювати з газової суміші шкідливі компоненти.

Основу каталітичних методів очищення газів становлять каталітичні перетворення шкідливих газоподібних речовин у нешкідливі сполуки, які викидаються в атмосферу чи використовуються у виробництві.

Фізичні методи очищення засновані на осадженні твердих частинок і рідких домішок - частинок пилу, крапельок туману. З цією метою використовують різноманітні пристрої, котрі працюють за принципами інерційної сепарації, фільтрування через пористі матеріали й перегородки, мокрого очищення газових відходів, електростатичного осадження пилу тощо. Ефективність фізичних методів пиловловлювання сягає 90-99%. Проблема повного вловлювання газів і аерозолів з викидів технічно вирішена і застосовується, наприклад, на підприємствах атомної промисловості.

Для підвищення ефективності й повноти очищення відхідних газів і пилових часток необхідні значні додаткові затрати. Тому віднаходяться додаткові шляхи зниження локального забруднення навколоземного шару повітря в районі джерела викидів. Одним з них є спорудження високих і надвисоких димових труб (180-300 м). Димова труба висотою 100 м дозволяє розсіювати шкідливі речовини в околиці радіусом 20 км, тим самим знижуючи їх вміст практично до нешкідливого для людини рівня. Труба висотою 250 м збільшує радіус розсіювання до 75 км. Застосування високих труб, звичайно, не зменшує кількості викидів шкідливих речовин, а лише сприяє зниженню їх концентрації в повітрі.

Все актуальнішою стає проблема зниження забруднення атмосферного повітря від вихлопних газів автомобілів і літаків. У багатьох країнах світу провадяться інтенсивні роботи з вдосконалення двигунів внутрішнього згоряння і пошуку нових принципів їх роботи. Для вирішення цієї проблеми у містах скорочують використання етилованого бензину, застосовують каталізатори для окислення монооксиду вуглецю, вуглеводнів і відновлення оксидів азоту, замінюють бензин природним газом і водневим паливом.

Згоряння палива в турбінах реактивних літаків відбувається при вищій температурі, ніж у автомобільних двигунах. Тому в вихлопних газах турбін, крім оксидів вуглецю й сірки, міститься підвищена кількість оксидів азоту. Ці домішки можуть протягом тривалого часу знаходитися в стратосфері й взаємодіючи з озоном, знижувати його вміст у повітрі.

У нашій країні використовуються такі критерії шкідливості атмосферних забруднень:

  • 1. Допустимим визнається лише такий вміст тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі, який не справляє на людину прямої чи опосередкованої шкідливої або неприємної дії, не знижує працездатності, не впливає на самопочуття й настрій людей.
  • 2. Привикання до шкідливих речовин розглядається як несприятливий момент і доказ недопустимості даного рівня їх вмісту.
  • 3. Недопустимим є такий вміст шкідливих речовин, котрий несприятливо впливає на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

Для кожної речовини, що забруднює повітряне середовище, встановлено два нормативи: разова й середньодобова ГДК. Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлочутливості очей тощо) при короткочасній дії атмосферних забруднень (до 20 хв.), а середньодобова - з метою попередження їх загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та інших хвороботворних впливів.

На даний час гігієнічні нормативи встановлені для 160 речовин і 35 комбінованих атмосферних забруднювачів.

Підприємства, їхні окремі цехи й споруди, котрі є джерелами виділення в атмосферне повітря шкідливих і тих, що мають неприємний запах, речовин, відокремлюють від жилої забудови санітарно-захисними зонами. Ширина такої зони може становити від 50 до 1000 м в залежності від санітарного класу підприємства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші