Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Адвокат у цивільному та адміністративному судочинстві

Загальні ознаки цивільного процесу

Завданням цивільного судочинства, як це встановлюється Цивільно-процесуальним кодексом України, є справедливий, неупереджений своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних чи оскаржуваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Сектор цивільних справ посідає чільне місце в роботі українських судів загальної юрисдикції щодо їхньої завантаженості. Це пояснюється широтою діапазону цивільної юрисдикції, що визначається ст. 15 ЩІК. Згідно із Законом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оскаржуваних прав, свобод та інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також правовідносин, що випливають з прав інтелектуальної власності, спадкового права, відшкодування морального збитку тощо. Нині величезний сектор юрисдикції спеціалізованих судів - господарського, адміністративного - значно збільшив частку некримінального судочинства.

Відповідно формується і зайнятість адвокатів. Сьогодні у сфері некримінального судочинства, що охоплює масив цивільних, господарських та адміністративних справ, заподіяна переважна кількість адвокатів.

Ґрунтовні засади судочинства щодо розгляду справ цієї категорії залишаються незмінними. Це такі основоположні принципи, як: здійснення правосуддя на началах поваги до честі та гідності, рівності перед законом та судом; гласність та відкритість судового розгляду; здійснення цивільного судочинства державною мовою; змагальність сторін; диспозитивність цивільного судочинства; забезпечення права апеляційного та касаційного оскарження судових рішень; обов'язковість судових рішень.

Окремо слід зупинитися на ст. 8 ЦПК, що встановлює перелік законодавчих актів, згідно з якими суд вирішує справи. Беручи до уваги тенденцію хоч і повільного, але неухильного просування України в бік Європейського співтовариства, Закон встановлює, що суд розглядає справи згідно з Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Суд також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та способом, встановленими Конституцією та законами України.

У разі виникнення у суду сумнівів під час розгляду справи щодо закону чи іншого правового акту Конституції України, рішення про конституційність якого входить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення в КСУ подання про конституційність закону чи іншого правового акта.

Законом визначено, що у разі невідповідності правового акта законам України чи міжнародному договору, згоду на обов'язковість якого надала Верховна Рада суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Коли ж український закон не відповідає міжнародному договору, суд застосовує останній.

Слід також знати, що чинний цивільно-процесуальний кодекс закріплює використання в українському судочинстві такого поняття, як "аналогія закону". Якщо спірні відносини не урегульовані законом, суд використовує закон, що регулює подібні за змістом відносини, а за відсутності такого - суд виходить із загальних основ законодавства, що прийнято іменувати аналогією права.

З огляду на охоплення цивільною юрисдикцією широкого спектра правовідносин і гігантського масиву справ, що розглядаються та вирішуються судами щоденно, можна дійти безпомилкового висновку про величезну затребуваність адвокатів, що в тій чи іншій якості можуть бути задіяні в розгляді цього масиву справ з обох сторін.

Судове представництво є спеціальним видом загально-цивільного представництва. Згідно з законом, представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і відповідні повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 Кодексу. Тобто закон наголошує, що представництво не є привілеєм юристів, тобто, адвокатів чи фахівців у галузі права. При виборі стороною у справі представника в суді можуть діяти зовсім інші критерії. Інша справа, коли виконання представницької місії не може бути успішно виконане без правових знань та досвіду в певній галузі права. У таких випадках як представники запрошуються саме адвокати з досвідом провадження цивільних справ конкретної категорії, що в основному і відбувається.

Принципова статусна різниця між захисником і представником у судовому процесі полягає в тому, що захисник є самостійним учасником кримінального процесу з повноваженнями, встановленими законом. У цивільному процесі довіритель визначає обсяг повноважень адвоката.

Коли правова позиція адвоката вступає у суперечність з позицією довірителя, адвокату слід відмовитися від доручення і вийти з процесу. Предметом судового представництва не можуть бути незаконні чи необґрунтовані вимоги клієнта.

На жаль, адвокати, що практикують приватно і ні перед ким не звітують за свої дії, нерідко ігнорують ці морально-правові настанови.

Приклад. В одній із квартир комунального будинку було знайдено мертвим за нез'ясованих обставин самотнього мешканця Н. Через кілька днів після смерті до суду звернувся з позовом громадянин, який надав судді розписку про те, що перед смертю покійний позичив у нього десь близько 30 тисяч в іноземній валюті. І хоча у покійного були спадкоємці, суддя дозволив володарю розписки вселитися у квартиру на правах власника. Згодом рішення судді як цілком необґрунтоване і прийняте з порушенням закону було скасоване апеляційним судом.

Все це ніяк не стосувалося б адвоката, якби не одна обставина. Під час розгляду справи іншим суддею, у якості третьої особи з власними вимогами в суді виступав адвокат, який до цього представляв позивача. Виявилося, що адвокат купив у свого клієнта квартиру і тепер виступає в якості сумлінного набувача власності...

Резюме. Важко прогнозувати, чим закінчиться ця справа, але поза всякими сумнівами, що в цьому випадку адвокат виявився у становищі, коли з упевненістю можна говорити про погане враження від позиції такого правника.

Розбіжності між адвокатом та довірителем можуть стосуватися не тільки правової позиції в цілому, але і виконання окремих процесуальних дій. Так, коли довіритель заперечує проти допиту в суді того чи іншого свідка, адвокат не повинен заявляти клопотання про його виклик. Адвокат також не наділений правом всупереч бажанням свого довірителя ініціювати спір про підробку та просити суд про залучення документів, огляд на місці і т. ін.

Слід знати, що повірений може відмовитись від доручення у будь-який час, а суд не може входити в обговорення причин такої відмови.

Одна і та ж особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета суперечки або беруть участь у справі на другій стороні. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути засвідчені такими документами:

- довіреністю фізичної особи;

- довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

- свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи мав бути засвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Повноваження адвоката як представника можуть також засвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням або договором.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, засвідчені суддею, додаються до справи. Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.

Повноваження представника в суді регламентуються ст. 44 ЦПК, згідно з якою:

- представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа;

- обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності;

- підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу України;

- про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні.

У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.

Крім осіб, які беруть участь у справі, учасниками цивільного процесу є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою в судовому засіданні.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Інтереси кожної зі сторін у суді представляє адвокат, до завдань якого входить надання максимально якісної правової допомоги довірителю у доведенні своєї правоти, "своєї" справедливості. Робити це слід, спираючись на закон, дотримуючись поваги до суду і свого колеги, що представляє інтереси протилежної сторони. При розборі доказів неприпустиме зневажання почуттів і гідності учасників судових суперечок. Виконання цих вимог можливе лише за наявності високого професіоналізму, загальної культури і знання законів етики.

При розгляді цивільних скарг поняття справедливості набуває відносного характеру і, нерідко не збігається з вимогами закону. Проте адвокат, що представляє кожну зі сторін, у тому числі і несумлінного, на його думку, відповідача, повинен грамотно відстоювати законні інтереси останнього навіть за тих умов, коли він особисто засуджує поведінку свого довірителя. Подібні питання вирішуються не в суді під час виконання місії представника сторони у справі, а при укладенні угоди з надання правової допомоги.

Трапляється і так, що сумніви стосовно сумлінності свого довірителя виникли в адвоката теля укладення угоди з надання правової допомоги. Якщо ці сумніви мають принциповий характер (клієнт домагається задоволення свідомо необгрунтованих та аморальних вимог чи благ, що є несумісним з моральною позицією адвоката), слід відверто і вчасно порозумітися й викласти свою позицію клієнтові, надавши йому змогу звернутися до іншого юриста.

Неприпустимим є озвучення адвокатом своїх сумнівів щодо обгрунтованості вимог свого клієнта під час розгляду справи в суді.

Ситуація. К. позичив своєму другові П. велику суму грошей під слово честі. Настав час розрахуватися, однак друг навідріз відмовився віддавати борг. К. звернувся в суд і представив на підтвердження своїх позовних вимог магнітний запис розмови під час передачі грошей у борг і свідчення декількох очевидців. Усім було зрозуміло, що боржник діє принаймні непорядно. Однак закон є закон: договір позики грошей потребує письмової форми та нотаріального посвідчення. Адвокат відповідача, добре розуміючи, що відбувається, дезавуював магнітний запис і вимагав відмовити в позові. Позиція адвоката була обгрунтованою і коректною, хоча внутрішньо він міг осудливо ставитися до вчинку свого клієнта. Однак суд у позові відмовив через відсутність нотаріально оформленої розписки.

Водночас слід пам'ятати, що значення для справи мають лише юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тільки ці факти можуть бути підґрунтям вимог чи заперечень.

Особливо важливе значення слід надавати питанню про допустимість доказів. Досвідчені адвокати застерігають, особливо адвокатів-початківців, від двох крайнощів - надмірного оптимізму і надмірної обережності при вирішенні питання про прийняття доручення на ведення справи в суді.

Нерідко клієнти налаштовані на "війну до кінця" лише через необґрунтоване твердження адвоката про несумлінність протилежної сторони. Але це дуже ненадійна основа для таких запевнень. Здебільшого в суці виявляються обставини, на які адвокат і не розраховував.

Це зовсім не означає, що будь-який сумнів слід використовувати, для того щоб відмовитись від прийняття доручення на ведення справи. Слід ретельно знайомитися з позицією клієнта та доказами, якими він збирається оперувати в суді.

Поява на території України інституту приватної власності призвела до вибухоподібного розвитку правових відносин у суспільстві. За час існування України як незалежної держави були відновлені та зародились такі галузі права: інтелектуальної власності, авторське, фінансове, податкове, господарське, що за радянських часів були у зародковому стані. З метою більш кваліфікованого розгляду цивільних справ створені спеціалізовані суди, зокрема, господарський, адміністративний. Є всі підстави вважати, що з часом коло спеціалізованих судів буде розширюватися.

Ведучи мову про необхідність спеціалізації у провадженні кримінальних справ, доводилось оперувати численними прикладами, що переконливо свідчили на користь цієї думки. У цьому сенсі провадження адвокатом цивільних справ мало чим відрізняється від надання правової допомоги - в цивільних.

Насправді за участі у справах зі стягнення матеріальних та моральних збитків від ДТП, неякісної медичної допомоги, коли остання призвела до небажаних наслідків, від аварій на виробництві тощо адвокатові нерідко потрібно доводити провину відповідача у вчинені навмисних дій чи виявленні недбайливості, що завдали шкоди чи збитків позивачу.

Нерідко в таких випадках доводиться вести серйозну дискусію щодо обгрунтованості висновків експертів, а за необхідності і спростовувати останні на професійному рівні. Йдеться про ситуації коли, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об'єктивності експертного висновку необхідно вдатися до самостійної ревізії останнього та протиставити суду власний висновок з питань, що досліджувалися експертами.

За спиною адвоката-захисника - підсудний, людина з усіма притаманними їй якостями та багажем явних і прихованих звичок, думок та надій. Сторона у цивільному процесі, інтереси якої представляє адвокат - позивач чи відповідач, - нерідко довіряє останньому долю позову, ціною якого є величезні фінансові витрати чи моральні цінності. Звернення до адвоката однієї зі сторін з проханням представляти в суді її інтереси часто-густо підкріплюється високими гонорарами.

Договірний характер оплати за ведення справ у якості довірителя дає змогу адвокатам встановлювати досить високі гонорари. Слід нагадати також, що особи, які пропонують подібні гонорари, - це, як правило, люди, здатні змусити адвоката адекватно відпрацювати внесений гонорар чи повернути його з відсотками. Отже, за такі справи слід братися за умов досконалого володіння знаннями у запропонованій галузі та за наявності серйозного досвіду їх використання.

Окрім вже відомих обставин, що заважають адвокатові приймати доручення на ведення справи, слід мати на увазі і такі обставини, коли:

а) виявляється відсутність фактів, необхідних для обгрунтування чи оскарження вимог або заперечень довірителя;

б) підґрунтя вимог чи заперечень не може бути підтверджене доказами, допущеними законом для окремих правовідносин;

в) вимоги чи заперечення не охороняються в законному порядку.

Слід мати на увазі, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін.

У цивільному процесі вирішальна роль відводиться досконалому знанню адвокатом законодавства та судової практики в певних галузях права. Якщо йдеться про провадження справ у господарській сфері (банкрутство, приватизація, податки тощо), виборчій (визнання недійсними результатів голосування, порушення виборчого законодавства) і т. ін., адвокатові доведеться глибоко зануритись саме в законодавство та судову практику, тонкощі та нюанси саме цих галузей.

Ситуація. До адвоката звернулася за порадою, а потім і з пропозицією на представництво в суді рекламна фірма, до якої заявлено позов про те, що встановлені нею величезні електронні білборди відволікають водіїв від керування автомобілем, що загрожує аваріями на дорозі. Справа потребувала серйозного вивчення зарубіжної та вітчизняної практики, а також законодавства про рекламу. Це потребувало значних витрат часу і, безсумнівно, надовго відволікло б від основної діяльності. Отже, незважаючи на запропонований фірмою досить високий гонорар, від пропозиції довелось відмовитись.

Резюме. Великий гонорар не повинен бути основним фактором при вирішенні питання - братися за справу чи відмовитися від пропозиції. Адвокат повинен тверезо зважувати, чи під силу йому виконання замовлення.

Адвокату, який вирішив обрати для себе "нішу" суперечок в галузі реклами, подібна пропозиція була б прийнятною. Це тільки підтверджувало б його імідж "знавця" в обраній сфері. Але тут вже потрібно бути послідовним і не перескакувати в гонитві за гонораром з однієї теми на іншу. Всіма галузями цивільно-правової сфери сьогодні оволодіти просто нереально. З іншого боку, такі адвокати, що обрали цікаву та привабливу для себе галузь, свідомо прирікають себе на вузьку кваліфікацію лише в обраній галузі. Погано це чи добре? По-перше, - це свідомий вибір, і кожен вирішує таке питання, виходячи з притаманних йому особистих якостей та можливостей. Когось задовольняє вузькість та глибина оволодіння конкретною лінією законодавства. Інший віддає перевагу більш широкому спектру справ, які не потребують занадто глибокого занурення в якусь одну галузь.

Нині, у зв'язку з лібералізацією відносин України з іншими державами на основі численних двосторонніх та багатосторонніх договорів набули поширення міжособистісні, родинні та цивільно-правові відносини. На цьому тлі виникають досить неочікувані стосунки і, як наслідок, позови до фізичних та юридичних осіб інших країн.

Якщо адвокат погодився надавати допомогу у справах за межами України, він насамперед має вирішити мовні проблеми. Крім того, слід ретельно ознайомитись із законодавством, що стосується теми позову, та з цивільно-процесуальними законами. А також потрібно розраховувати на досить тривалий період, адже робота судової системи в більшості країн, що належать до романо-германської та континентальної правових систем, побудована так, що розгляд цивільних справ та їх оскарження розраховані на досить подовжені терміни.

Значно оживив палітру цивільних справ потужний сплеск цивільно-правових спорів, що виникли на тлі виборчих баталій кандидатів у президенти (2004-2005 рр.) та під час виборів у Верховну Раду України (2006 р.). Більш-менш помітні київські адвокати, що виявилися ближче за всіх до стін Печерського місцевого суду м. Києва та Верховного Суду України, продемонстрували всій країні свої потенційні можливості в якості представників протиборчих сил у минулій президентській виборчій кампанії. Дехто з них навіть опинився у списках народних депутатів від певних політичних сил.

З іншого боку, мільйони людей, у тому числі і адвокати, що пристрасно спостерігали довгу чергу судових засідань судів усіх рівнів, мали змогу усвідомити, який нелегкий тягар лежить на плечах представника сторони, наскільки відрізняється постать адвоката-представника від постаті представника-аматора тощо. І хоча фінальне засідання цивільної судової колегії Верховного Суду України у справі за позовом одного з претендентів у Президенти, щодо виконання на вищому рівні конституційних вимог, було далеко не ідеальним, демонстрація процесів лише підкреслила складність роботи адвокатів в Україні і необхідність подальшого вдосконалення судової системи.

Адвокати ж мали нагоду ознайомитися з практикою провадження справ саме цієї категорії, а також мали наочний урок дотримання певних процесуальних та етичних стандартів спілкування і поводження в суді найвищої інстанції.

Певні організаційні висновки з аналізу роботи адвокатів у таких справах напрошуються самі по собі. Це:

- робота у таких справах, через необхідність доведення чи спростування великої кількості обставин і фактів, має здійснюватися групою адвокатів з розподілом певних ділянок та спрямувань;

- бажано, щоб роботу групи координував загальновизнаний колега, який, власне, і підведе загальний підсумок та викладе перед судом погоджену спільну думку;

- небажано включати до групи адвокатів представників за ознаками, що не мають нічого спільного з професіоналізмом (політиків, депутатів тощо).

Підсумовуючи викладене у цій майже нескінченній темі, слід зазначити, що активність адвоката в цивільному процесі (як, до речі, і в кримінальному) зовсім не означає необхідності ретельно висловлюватися з кожного питання, що виникає в судовому засіданні, брати участь у допиті всіх без винятку осіб, виголошувати довгі промови. Гарно виконати свої процесуальні обов'язки і надати клієнту належну допомогу можна і без такої демонстративної активності. Головне ж - не допустити жодної помилки, не наговорити зайвого, не створити враження адвоката, що підміняє тактичну продуктивну роботу словоблудством.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси