Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Споживчі видатки

Монетаристський скорочений формальний доказ також означає, що може існувати безпосередніший зв'язок між монетарною політикою і споживчими видатками. Ранні дослідження з даної проблеми зосереджували увагу на можливостях впливів процентних ставок на такий компонент споживчих видатків, як тривалі споживчі видатки, тобто видатки споживачів на такі товари тривалого користування, як автомобілі або холодильники.

Впливи процентних ставок па тривалі споживчі видатки

Оскільки видатки споживачів на товари тривалого користування часто фінансуються через отримання позичок, то творці ранньої кейнсіанської структурної моделі шукали певного впливу процентних ставок на такі видатки. Вони робили висновок, що нижчі процентні ставки, які зменшують вартість фінансування цих покупок, заохочуватимуть споживачів до збільшення їхніх споживчих видатків. Результуючий канал монетарного впливу на сукупний попит такий:

Однак було виявлено, що сила цього впливу невелика. Для ряду інших каналів монетарного впливу на споживчі видатки потрібно пояснити, чому монетарна політика може впливати на споживчі видатки

Вплив багатства

У пошуках нових монетарних передавальних механізмів дослідники вивчали, як бюджети споживачів можуть впливати на їхні рішення щодо видатків. Франко Модільяні був першим, хто розвинув цей напрям, застосовуючи свою відому гіпотезу про споживання протягом життєвого циклу. Споживання - це видатки споживачів на товари нетривалого користування і послуги. Воно відрізняється від тривалих споживчих видатків, бо не включає видатків на товари тривалого користування. Основна передумова теорії Модільяні в тому, що споживачі вирівнюють їхнє споживання з перебігом часу. Таким чином, споживчі видатки визначають життєві ресурси споживачів, а не тільки сам поточний доход. Важливою складовою життєвих ресурсів є фінансове багатство, основним компонентом якого є звичайні акції. Коли курси акцій зростають, то вартість фінансового капіталу збільшується. Тому збільшуються життєві ресурси споживачів, і споживання повинно збільшитися. Ми уже бачили, що стимулювальна монетарна політика призводить до підвищення курсів акцій, але існує ще один монетарний передавальний механізм:

Дослідження Модільяні виявило, що це винятково потужний механізм, що суттєво розширює силу монетарної політики.

Вплив ліквідності

Ринок цінних паперів також впливає на тривалі споживчі видатки. Доказ цього впливу зосереджується на неліквідній природі споживчих товарів тривалого користування, таких, як автомобілі або домашні побутові прилади Якщо раптом вам знадобиться готівка і ви спробуєте продати ваші споживчі товари тривалого користування, то зазнаєте великих втрат, бо не зможете у стислий час отримати їхню повну вартість. Навпаки, якби ви володіли фінансовими активами (такими, як гроші в банку, акції або облігації), то могли б швидко і легко продати їх за їхню повну ринкову вартість і одержати готівку. Тепер поставте собі запитання: якби ви сподівалися, що опинитеся у скрутному фінансовому становищі, чи ви б радше володіли неліквідними споживчими товарами тривалого користування, чи фінансовими активами з вищим ступенем ліквідності? Природно, що ви віддали б перевагу фінансовим активам. Таким чином, якщо можливість фінансових негараздів посилюється, то споживачі менше витрачатимуть на споживчі товари тривалого користування. Якщо ймовірність настання фінансових труднощів зменшується, то споживачі більше витрачатимуть на товари тривалого користування.

Стан балансу майна споживача має важливий вплив на його оцінку можливості виникнення фінансових труднощів. Зокрема, коли споживачі володіють значними фінансовими активами порівняно з їхніми боргами, то оцінка можливості настання фінансових труднощів низька. Такі споживачі готові купувати споживчі товари тривалого користування. Коли курси акцій зростають, то вартість фінансових активів також зростає. У цьому випадку видатки споживачів на споживчі товари тривалого користування також зростуть, бо фінансове становище споживачів безпечніше і оцінки ймовірності настання для них фінансових труднощів нижчі Ми тепер маємо інший потужний передавальний механізм для монетарної політики - зв'язок між грішми і курсами акцій1:

Доказ ліквідності можна також застосувати до попиту на житлові будинки. Як споживчі товари тривалого користування, вони мають невисоку ліквідність. Зростання курсів акцій, яке поліпшує стан балансу майна споживачів, знижуватиме ймовірність фінансових негараздів і збільшить готовність споживачів до купівлі нових будинків. Тому інший канал монетарного впливу такий:

Ці три канали монетарного передавального механізму означають, що монетарна політика впливає на баланси майна споживачів і може мати великі впливи на сукупний попит. Ці впливи були винятково важливими протягом "великої депресії" (див. вставку 27.3).

Вставка 27.3. Баланси майна споживачів і "велика депресія"

Роки між 1929-м і 1933-м засвідчили найгостріше погіршення стану балансів майна споживачів, що будь-коли простежувалося у США. Крах ринку цінних паперів у 1929 р., що тривав аж до 1933 р., зменшив вартість майна споживачів на 311 млрд. дол. (у цінах 1982 р.) і, як очікували, споживання різко впало (на понад 370 млрд. дол.). Унаслідок падіння рівня цін у цьому періоді обсяг реальної заборгованості споживачів також різко збільшився (понад 20 %). Результат такий: вартість фінансових активів стосовно суми заборгованості різко зменшилася, що збільшило ймовірність настання фінансових труднощів. Не дивно, що видатки споживачів на споживчі товари тривалого користування і житлове будівництво стрімко впали: з 1929-го до 1933 року тривалі споживчі видатки зменшилися на понад 50 %, а видатки на житлове будівництво зменшилися на 80 % .

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші