Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сприяння формуванню колективу організації

Соціально-педагогічна наука розглядає принцип колективності як одну з організаційних основ соціального виховання. Сучасне трактування цього принципу передбачає, що соціальне виховання, яке здійснюють у колективах різного типу, дає підростаючій особистості досвід життя в суспільстві та взаємодії з оточенням, може створювати умови для позитивно спрямованих самопізнання, самовизначення, самореалізації і самоствердження, а загалом для набуття досвіду адаптації та усвідомлення себе в суспільстві. А. Мудрик визначає колектив як формалізовану соціально-психологічну контактну групу людей, яка функціонує в межах тієї або тієї організації.

Про рівень сформованості колективу дитячої або молодіжної організації можуть свідчити: самостійне висунення членами організації суспільно значущих цілей і їх досягнення; мобільність при виконанні колективних справ і доручень; спільна активна участь у розв'язанні складних завдань; відповідальність за колективну справу; згуртованість і товариські взаємини; вміння долати конфліктні ситуації та ін.

Професійна компетентність соціального педагога передбачає надання методичної допомоги керівництву організації або безпосереднє сприяння формуванню та згуртуванню колективу організації шляхом:

  • - залучення членів організації до цілепокладання, спільної діяльності;
  • - допомоги у виробленні та прийнятті єдиних установок, системи вимог, виражених у правилах, законах, традиціях організації;
  • - формування громадської думки щодо загальнолюдських цінностей;
  • - створення ситуацій, які коригують взаємовідносини дітей у колективі, з наданням їм допомоги в самопізнанні і самореалізації;
  • - створення та координації діяльності органів самоврядування.

Важливим фактором згуртування колективу є наявність в організації дієвого самоуправління, тобто участь членів організації в управлінні і керівництві справами колективу, їх самостійність у прийнятті і реалізації рішень для досягнення групових цілей. Функціонально органи самоуправління організації сприяють консолідації її членів, створенню спільних цінностей, традицій, проведенню спільних справ, під час яких кожний член колективу може виконувати різні ролі - від рядового учасника до організатора справи. Це стимулює самоосвіту і самовиховання, формує установку на подолання труднощів у процесі підготовки і реалізації колективних справ. Крім того, самоуправління - це реальна можливість ділової співпраці дітей, підлітків, молоді та дорослих, лідерів і всього колективу. Його основою є спільна участь у практичних справах, взаємна повага, вимогливість і відповідальність.

Участь соціального педагога у роботі органів самоуправління полягає в організуванні, конструюванні ситуацій життєдіяльності організації, які сприяють максимальному вияву індивідуального (особистісного) потенціалу якнайбільшої кількості членів організації, оптимізації взаємовідносин між ними, різними об'єднаннями, їх лідерами та представниками; створенні в організації атмосфери співробітництва, взаєморозуміння, взаємодії. На практиці це означає надання членам організації реальних прав, переконання їх у надзвичайній важливості колективної справи, у тому, що якісне виконання покладених на них обов'язків залежить від винахідливості і дружньої взаємодії учасників. За такого підходу самоуправління для організації є природною потребою і необхідністю.

Соціально-педагогічна робота з розвитку самоуправління в громадських дитячих та молодіжних організаціях має ґрунтуватися на таких принципах:

  • 1) соціально значущої домінанти (мобілізація колективу навколо основної цілі);
  • 2) оптимального поєднання колективних і особистих інтересів дитини (забезпечення відповідності загальної мети індивідуальним цілям);
  • 3) динамічності і варіативності структури органів самоуправління (опосередкованість структури органів самоуправління цілями діяльності членів організації, зміст яких постійно змінюється залежно від стратегічних і тактичних завдань колективу);
  • 4) інтеграції і диференціації педагогічного управління і самоуправління (взаємодія дорослих і дітей на засадах співробітництва, взаємної відповідальності і довіри).

Формуючи дитячий колектив, соціальний педагог має враховувати прагнення особистості до самоствердження, визнання і поваги з боку інших, вираження власного Я як автономного суб'єкта в колективі і водночас до психологічної спільності з іншими, до спільної діяльності і спільних досягнень. Тому соціальний педагог повинен сприяти як розвитку мотивів єднання і спільності членів організації, так і створенню умов для реалізації індивідуальності та творчої самобутності кожної особистості. Адже ініціатива, творча позиція, самостійність і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами соціально-виховного потенціалу колективу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші