Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Визначення сукупного попиту і сукупної пропозиції

Сукупний попит - це сукупна величина обсягу продукції, яку готові купити всі суб'єкти національної економіки за даного рівня цін та за інших однакових умов. Він визначається величиною грошових видатків, які передбачають витратити на придбання товарів та послуг домогосподарства, приватні підприємці, урядові установи, а також витрати на чистий експорт. Сукупний попит містить чотири компоненти (див. схему 13.2).

Споживчі витрати є такими грошовими видатками, які домогосподарства передбачають використати на придбання споживчих товарів та послуг. їх загальна величина передусім залежить від використовуваного доходу, оскільки переважна частина останнього і спрямовується на ці цілі. На обсяг споживчих витрат впливає розподіл одержуваних домогосподарствами доходів на частину, що споживається, і ту, що заощаджується. Розмір споживчих витрат безпосередньо пов'язаний також із рівнем цін.

Другим компонентом сукупного попиту є інвестиції. Це ті витрати, які приватні підприємці (юридичні та фізичні особи) передбачають використовувати для придбання споруд, будівель, устаткування та нагромадження запасів. Розмір цих витрат залежить від обсягу

Структура сукупного попиту

Схема 13.2. Структура сукупного попиту

Крива сукупного попиту

Графік 13.1. Крива сукупного попиту

виробництва, витрат на капітал, які зумовлюються рівнем податків і процентних ставок, очікувань на майбутнє. Ця складова сукупного попиту найчутливіша до заходів монетарної політики.

Третій компонент сукупного попиту становлять урядові витрати. До них належать ті, що передбачені державними установами на придбання товарів та послуг для задоволення державних потреб. їх розмір залежить від величини видатків на цілі, визначені державним бюджетом згідно з прийнятими урядовими рішеннями.

Останнім компонентом сукупного попиту є чистий експорт, що становить різницю між вартістю експорту і імпорту товарів та послуг. Найважливішими факторами, що його визначають, є обсяги виробництва і внутрішні доходи країн, які здійснюють торгівлю, обмінні курси національних валют та співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін на обмінювані товари та послуги.

Сукупний попит залежить від цінових та нецінових факторів. Ціновим фактором є рівень цін. Залежність між сукупним попитом і рівнем цін є оберненою і зображається графічно (див. графік 13.1).

На цьому графіку крива АО показує величину реальних видатків (за постійних цін) для кожного рівня цін за інших незмінних умов. Так, якщо рівень цін буде Р,, то обсяг реального ВВП, який купується, буде дорівнювати ВВП,. При зниженні рівня цін до Р2 сукупний попит збільшиться до обсягу ВВП2. Як бачимо, крива сукупного попиту має спадний характер, а це вказує на те, що чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального ВВП, який буде куплено. Такий нахил кривої сукупного попиту зумовлений трьома факторами.

По-перше, це ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то збільшується і процентна ставка. Це приводить насамперед до зменшення такої складової сукупного попиту, як інвестиції. Зростання процентної ставки негативно позначається і на споживчих витратах, бо значну частину споживчих товарів та послуг домогосподарства купують у кредит. Тому і обсяг реального ВВП, який буде куплено, зменшиться.

По-друге, це ефект багатства. При вищому рівні цін купівельна здатність нагромаджених фінансових активів, таких як строкові рахунки та облігації, що знаходяться у населення, зменшиться. Багатство населення зменшується, воно стає біднішим, адже за рахунок накопичених фінансових активів може менше купити товарів. Тому і витрати населення на придбання товарів та послуг скоротяться, що зменшить реальний обсяг валового національного виробництва, який буде закуплено.

По-третє, це ефект імпортних заміщень. Якщо рівень цін на вітчизняні товари зростає, то населення буде більше купувати імпортних товарів, а іноземці - менше вітчизняних. Збільшення ціни приведе до скорочення експорту і зростання імпорту, що спричинить зменшення чистого експорту, а отже, і величини сукупного попиту.

На сукупний попит впливають і нецінові детермінанти. До них належать доходи населення, його наміри щодо майбутнього придбання товарів та послуг, рівень податків і процентної ставки і інші. Саме вони визначають зміни усіх чотирьох компонентів сукупного попиту. Так, зміни в споживчих витратах обумовлюються загальною величиною доходів населення, очікуванням їх зміни, заборгованістю споживачів, зміною податкового тиску. Зміни в інвестиційних витратах пов'язані з рівнем прибутків та процентних ставок, очікуваними доходами від інвестицій, рівнем використання потужностей. Зміни в урядових видатках визначаються політикою уряду, його політичним курсом. А зміни в чистому експорті є результатом зміни валютних курсів: падіння національної валюти збільшує чистий експорт, бо обсяг експорту зростає, оскільки стає вигіднішим за рахунок зміни ціни. Зростання валютного курсу, навпаки, робить імпорт вигідним, а отже негативно позначається на чистому експорті, зменшуючи його.

Нецінові фактори впливають на криву сукупного попиту, спричиняючи її зсув вправо або вліво. Якщо, наприклад, збільшуються грошові доходи домогосподарств, то це приведе до зростання їх витрат на придбання товарів та послуг. Тому при незмінному рівні цін буде купуватись більше товарів та послуг, а це означає, що сукупний попит зросте і його крива переміститься вправо в положення АЕ>Г А коли збільшаться податкові ставки, то це приведе до зменшення як спо

Зміни сукупного попиту

Графік 13.2. Зміни сукупного попиту

живчих, так і інвестиційних витрат, що зменшить і сукупний попит, крива якого пересунеться вліво в положення АО: (див. графік 13.2).

Розглянемо сукупну пропозицію. Це загальна кількість товарів та послуг, які фірми готові виробляти і продавати протягом року за кожного рівня цін. Тобто, сукупна пропозиція визначається обсягом товарів та послуг, який підприємці країни пропонують на ринку. Характерним є їх прагнення досягти максимально можливого обсягу таких благ, або потенційного чи природного обсягу виробництва. Саме такий обсяг виробництва є одним із найважливіших чинників сукупної пропозиції.

Економіка в кожен момент часу має певний обсяг факторів виробництва у вигляді праці, капіталу та придатної для використання землі. їх поєднання при наявному рівні технологічної оснащеності виробництва дає змогу виробляти максимальний обсяг виробництва товарів і послуг. Потенційний обсяг виробництва є і тим обсягом створюваних товарів та послуг, який можливий за умови повного використання всіх факторів виробництва і технологічних можливостей економки. Тобто, цей обсяг пов'язаний із межею виробничих можливостей економіки, що характеризують можливий вибір суспільства.

Якщо економіка намагається виробити товарів і послуг понад потенційний обсяг виробництва, то реальний обсяг виробництва не збільшується, але підвищується рівень цін, бо ресурси будуть використовувати інтенсивніше. Іншою є ситуація тоді, коли реальний обсяг виробництва менший за потенційно можливий. Це означатиме, що частина факторів виробництва не використана для створення благ, що приводить до безробіття (неповної зайнятості) і недовикористання виробничих потужностей.

Отже, потенційний обсяг виробництва - це такий реальний ВВП, який економіка виробляє, якщо в ній є повна зайнятість, або норма безробіття не перевищує так званого його природного рівня. Такий обсяг виробництва і є одним з факторів, що визначають сукупну пропозицію.

Другим фактором сукупної пропозиції є рівень заробітної плати і цін на інші фактори виробництва. Заробітна плата є важливим елементом витрат виробництва. її зменшення приводить до скорочення витрат і зрештою позначається на збільшенні сукупної пропозиції. Такий самий вплив на сукупну пропозицію здійснює і зміна цін матеріальних факторів виробництва.

Обсяг сукупної пропозиції безпосередньо пов'язаний із цінами на товари та послуги. Високі ціни створюють сприятливі умови для зростання виробництва товарів та послуг, а отже, і для збільшення сукупної пропозиції. Низькі ціни приводять до скорочення реального обсягу виробництва. Тому між сукупною пропозицією і рівнем цін існує пряма залежність. Це означає, що за інших рівних умов обсяг сукупної пропозиції тим більший, чим виший рівень цін, і навпаки. Отже, на сукупну пропозицію впливають дві групи факторів: цінові і нецінові (див. схему 13.3).

Першу групу становлять ціни на товари та послуги, що утворюють ВВП. До нецінових факторів сукупної пропозиції належать зміни цін на ресурси, з яких виготовлені товари та послуги, зміни в рівні ефективності виробництва (їх підвищення означає зменшення затрат ресурсів на одиницю продукції, а отже, супроводжується збільшенням реаль

Фактори сукупної пропозиції

Схема 13.3. Фактори сукупної пропозиції

Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді

Графік 13.3. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді

ного виробництва) та зміни правових норм (до останніх передусім належать рівень податків та субсидій).

Сукупна пропозиція зображається графічно. Щодо суті та форми графічного зображення сукупної пропозиції серед представників різних течій економічної теорії немає єдиного підходу. Послідовники теорії класичної школи вважають, що крива сукупної пропозиції є вертикальною, тобто обсяг реального ВВП від зміни рівня цін не залежить, оскільки ціни і заробітна плата гнучкі і зміна рівня цін на обсязі ВВП не позначається. Прихильники кейнсіанства вважають, що крива сукупної пропозиції має горизонтальний характер, бо зміни у сукупному попиті приводять до зростання обсягу національного виробництва при незмінному рівні цін.

Сучасні погляди на характер кривої сукупної пропозиції базуються на об'єднанні названих двох підходів і розрізняють сукупну пропозицію у короткостроковому та довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має такий вигляд (див. графік 13.3).

У короткостроковому періоді зміна рівня цін приводить до зміни реального обсягу виробництва. Якщо рівень цін зростає з Р, до Р2, то обсяг реального ВВП збільшується з ВВП, до ВВП2. Це збільшення зумовлене тим, що при підвищенні попиту фірми збільшують обсяг виробництва і одночасно підвищують ціни. Причиною є негнучкість витрат виробництва, зокрема заробітної плати у короткостроковому періоді. Заробітна плата, як правило, встановлюється на контрактній основі і після підписання тарифної угоди не збільшується щонайменше протягом року. Оскільки вона становить значну частину витрат виробництва, то останні в цей період залишаються відносно сталими. За таких умов підвищення рівня цін стимулює фірми до збільшення обсягів виробництва, що приводить до зростання обсягів сукупної пропозиції. На графіку 13.3 видно, що підвищення рівня цін з Р, до Р2привело до збільшення обсягу ВВП з ВВП, до ВВП2 що виражено у піднесенні кривої сукупної пропозиції вгору і вправо. Отже, у короткостроковому періоді між рівнем цін і сукупною пропозицією встановлюється пряма залежність: зміна рівня цін приводить до однонаправленої зміни сукупної пропозиції.

Інша ситуація у довгостроковому періоді. У ньому витрати виробництва втрачають стабільність, стають гнучкими, бо заробітна плата, реагуючи на зростання цін, також підвищуватиметься. За таких умов підвищення цін не приведе до збільшення прибутків фірм, бо буде нейтралізоване зростанням витрат виробництва, передусім заробітної плати. Тому підвищення попиту і відповідне зростання цін не приведе до збільшення обсягів виробництва, а крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді набуває вигляду вертикальної прямої, що відображає реальний ВВП, який дорівнює потенційному обсягу виробництва (див. графік 13.4).

З графіка видно, що крива сукупної пропозиції АБ співпадає з потенційним обсягом виробництва і підвищення рівня цін з Р, до Р,

Крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді

Графік 13.4. Крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді

не зміщує її вправо, бо реальний ВВП залишається незмінним, збільшується лише номінальний ВВП за рахунок цінового фактора. Зміщення кривої управо може бути здійснене лише під впливом зміни обсягу факторів виробництва - капіталу та праці і рівня технологічної оснащеності. Тоді під дією цих факторів відбувається розширення межі виробничих можливостей, збільшується відповідно потенційний обсяг виробництва, а отже, і сукупна пропозиція. Тоді крива сукупної пропозиції переміщується в положення АБ,.

Отже, ми визначили поняття сукупного попиту і сукупної пропозиції. Розглянемо тепер фактори, що впливають на такі складові сукупного попиту, як споживання та інвестиції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші