Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Активістська і неактивістська позиції

Тепер, коли розуміємо обставини, що впливають на прийняття урядовцями рішення щодо проведення активістської чи неактивістської політики, можемо розглянути, якому видові політики ми б віддали перевагу.

Випадок для активістської політики.

Прихильники активізму, як-от кейнсіанці, розглядають пристосування цін та заробітної плати як процес, що протікає дуже повільно. Отже, вони бачать великі втрати від політики невтручання в економіку, тобто від неактивістської політики. Повільне повернення назад до повної зайнятості матиме своїм результатом великі втрати обсягу національного виробництва. З іншого боку, навіть коли п'ять видів лагів, що тут описані, гальмують на рік або два переміщення кривої сукупного попиту до АЛ2, то крива сукупної пропозиції переміститься за цей час дуже мало. Придатним напрямом для творців економічної політики є, отже, активістська політика переміщення економіки у точку 2 на графіку 28.10.

Випадок для неактивістської політики.

Прихильники неактивізму, як-от монетаристи, розглядають пристосування цін і заробітної плати як процес, що протікає значно швидше, ніж вважають активісти. Неактивісти вбачають, що втрати від невтручання держави в економічні процеси невеликі, бо обсяг виробництва швидко повертається до природного рівня. З іншого боку, адепти неактивізму вважають, що активістська політика переміщення кривої сукупного попиту до А02 буде дорогою і витратною, бо вона викликає більшу нестабільність і в рівні цін, і в обсязі виробництва. Причиною цієї нестабільності є те, що час, потрібний для переміщення кривої сукупного попиту до АВ2, значний, в той час як процес пристосування цін і заробітної плати значно швидший. Тому ще до того, як крива сукупного попиту переміститься праворуч, крива сукупної пропозиції переміститься вниз до А5*2, і економіка рухатиметься з точки 1' до точки 1, в якій вона повертається до природного обсягу національного виробництва, Уп. Після пристосування сукупної пропозиції переміщення кривої сукупного попиту до А02 зрештою справляє свій вплив, ведучи економіку до точки 2' - перетину А02 і АЗр Сукупний обсяг національного виробництва У2. є тепер більшим за природний рівень (У2> > Уп), і тому крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч до переміщуючи економіку у точку 2, де обсяг виробництва повертається до природного рівня.

Хоча активістська політика зрештою перемішує економіку до точки 2, що мали на увазі урядовці, вона привела до ряду рівноважних точок 1', 1, 2', 2, в яких і обсяг виробництва, і рівень цін стали дуже нестабільними. Обсяг виробництва перестрибує свій бажаний рівень, Уп, а рівень цін падає з Рг до Р;, а далі зростає до Р2. і, зрештою, до Р2. Оскільки така мінливість небажана, урядовці були б у кращій позиції при проведенні неактивістської політики, яка перемістила б економіку до точки 1 і залишила б її там.

Сподівання і полеміка щодо активізму та неактивізму

Наш аналіз інфляції з середини і до кінця 1970-х років (у прикладній вставці, яка вже розглядалася в цьому розділі) демонструє, що сподівання щодо політики можуть бути важливим елементом в інфляційному процесі. Врахування прогнозів, які складаються через політику встановлення заробітної плати (процес встановлення заробітної плати), забезпечує додатковий показ для проведення неактивістської політики.

Чи сподівання щодо політики мають значення для встановлення заробітної плати та підсилюють стимули для неактивістської політики?

Випадок для неактивістської політики стверджує, що за повільного пристосування заробітної плати і цін активістська політика повертає економіку до повної зайнятості в точці 2 значно швидше, ніж потрібно для досягнення повної зайнятості у точці 1 за неактивістської політики. Проте доказ на користь активізму не враховує (1) можливості, що сподівання щодо політики мають значення для процесу встановлення заробітної плати, і (2) економіка може початково переміститися з точки 1 до точки 1', адже спроби робітників підвищити свою заробітну плату або збурення в пропозиції перемістять криву сукупної пропозиції з АБ2 до А5. Ми, отже, маємо поставити таке запитання стосовно активістської політики: чи крива сукупної пропозиції продовжуватиме перемішуватися ліворуч після того, як економіка досягнула точки 2, ведучи до інфляції витрат?

Відповідь на це запитання ствердна, якщо сподівання щодо політики мають значення. Наш аналіз інфляції витрат на графіку 28.5 означає, що коли робітники знатимуть, що в майбутньому матиме місце політика поступок, то вони продовжуватимуть нав'язувати свій рівень заробітної плати, а крива сукупної пропозиції переміститься ліворуч. Як результат, творці економічної політики змушені будуть пристосовувати витрати, пов'язані з переміщенням кривої сукупного попиту праворуч, для того, щоб усувати зростаюче безробіття Активістська політика поступок з її націлюванням на високу зайнятість має приховані недоліки, що можуть вести до інфляції.

Основною перевагою неактивістської політики без поступок, за якої урядовці не повинні переміщувати криву сукупного попиту праворуч у відповідь на збільшення витрат, є те, що вона запобігає інфляції. Як показано на графіку 28.4, результатом нав'язування високого рівня заробітної плати, всупереч неактивістській політиці, буде певний період безробіття, що перевищує природний рівень, в якому фактично крива сукупної пропозиції і рівень цін повертатимуться назад до їхньої початкової позиції. Основним напрямком критики цього виду неактивістської політики є те, що економіка потерпатиме від тривалих періодів безробіття, коли крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч. Робітники, можливо, не нав'язували б вищого рівня заробітної плати, якби вони знали, що їхні вигоди призведуть до тривалого періоду безробіття. Неактивістська без поступок політика має не лише перевагу щодо запобігання інфляції, але й приховані вигоди, бо відвертає переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч, що веде до надмірного безробіття.

Висновок: якщо погляди робітників на майбутню політику - з поступками чи відсутністю поступок - матиме значення для процесу встановлення заробітної плати, тоді позиція для проведення неактивістської політики значно сильніша, а позиція для активістської політики значно слабша.

Чи сподівання щодо політики мають значення для процесу встановлення заробітної плати?

Відповідь на це питання має неабияке значення при вирішенні, якій політиці віддати перевагу - активістській чи неактивістській. Вона стала основною темою поточних досліджень для економістів. Доказів ще недостатньо для остаточної відповіді. Проте можна запитати, чи сподівання щодо політики дійсно впливають на поведінку людей в інших сферах, а це, в свою чергу, допоможе нам встановити, чи вони є важливими для процесу встановлення заробітної плати.

Як відомо будь-якому учасникові переговорів, переконати вашого опонента в тому, що ви будете непоступливі, є критично важливим для успіху. Якщо ви, наприклад, торгуєтеся з автомобільним ділером щодо ціни, то ви повинні переконати його, що можете легко піти геть з його салону і купити автомобіль в іншій частині міста. Цей принцип також підходить і для проведення зовнішньої політики: ви матимете перевагу, якщо переконаєте вашого опонента, що навіть оголосите війну (будете непоступливі), якщо ваші вимоги не будуть задоволені. Так само, якщо ваш опонент сподівається на вашу поступливість, він неодмінно використає це. (Для прикладу див. вставку 28.2). Нарешті, всі, хто мав справу з дворічною дитиною, знають, що чим більше їй поступатися (проводячи політику поступок), тим більше вимог з'являється в дитини. Тобто сподівання людей щодо політики справді

Вставка 28.2. Небезпека політики поступок: дилема тероризму

Основна дилема, з якою має справу наша зовнішня політика протягом останніх років, полягає в тому, чи поступатися вимогам терористів, коли вони утримують американських заручників. Оскільки нам притаманне почуття тривоги за долю заручників, ми можемо схилятися до проведення політики поступок, до задоволення вимог терористів, щоб заручники неушкодженими прибули додому. Проте проведення політики поступок, імовірно, заохотить терористів взяти додаткових заручників у майбутньому. Дилема тероризму висвітлює принцип, за яким опоненти скористаються з вашої поступливості в майбутньому, коли ви зробите їм поступки зараз. Усвідомлення цього принципу, який демонструє небезпеку політики поступок, пояснює, чому уряди таких країн, як США або Ізраїль, неохоче поступалися вимогам терористів, навіть коли це закінчувалося загибеллю заручників.

впливають на їхню поведінку. Отже, цілком правдоподібно, що сподівання щодо політики також впливають на процес встановлення заробітної плати

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші