Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поясніть "грошове правило" М. Фрідмена

На думку Фрідмена, основна проблема грошової політики полягає в забезпеченні відповідності між попитом на гроші і їх пропозицією. Стійкий попит на гроші - головна передумова стабільності цін, стійкості сукупного платіжного попиту, а отже, забезпечення стабільності системи в цілому. Звідси випливає запропонована ним рекомендація: приріст грошей в обігу має відповідати приросту валового національного продукту (ВНП). У цьому і полягає так зване грошове правило Фрідмена.

При виборі темпу зростання грошей він пропонує забезпечити рівномірний приріст грошової маси. Приміром, для США цей приріст повинен становити 3-5 % у рік (виходячи з 3 відсоткового середньорічного приросту суспільного продукту і 1-2-відсоткового темпу інфляції). При цьому приріст грошей має відбуватися безупинно, тобто місяць за місяцем, тиждень за тижнем.

Фрідмен вважав за необхідне збільшення грошової маси рівномірним темпом: "постійний очікуваний темп зростання грошової маси є більш істотним моментом, ніж знання точної величини цього темпу".

На практиці в галузі грошово-кредитної політики західні країни не дотримуються буквально зазначеного вище "правила", а звичайно щорічно встановлюють "вилку", навколо якої має коливатися грошова пропозиція.

Монетаристські рецепти використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад, зі стимулюванням виробництва, зниженням податків, встановленням фіксованого курсу національної валюти, регулюванням цін і доходів, скороченням (а не безумовною ліквідацією) державного бюджету.

У чому полягають монетаристські рецепти регулювання інфляції?

Згідно з монетаристською теорією основна причина інфляції пов'язана з надлишком грошової маси: "багато грошей - мало товарів". Цей надлишок звичайно утвориться при проведенні політики грошового стимулювання сукупного попиту. В результаті гроші перестають відігравати роль інструмента ринкового регулювання.

Щоб перекрити канали, що породжують інфляцію, монетаристи пропонують:

  • o суворий контроль зростання грошового обігу;
  • o проведення жорсткої грошово-кредитної політики, використання правила рівномірного приросту грошової маси;
  • o забезпечення бюджетної рівноваги. Усунення дефіциту державного бюджету, тому що він слугує джерелом інфляції і невиправданого втручання держави в ринковий механізм;
  • o застосування в деяких випадках методів несподіваного впливу на економічну ситуацію (наприклад методу "шокової терапії").

Основний принцип монетаристської політики - досягнення стабільних темпів приросту грошової маси, що на основі ринкового саморегулювання покликане забезпечити зростання виробництва і високу зайнятість. Прихильники монетаризму виходять з того, що єдиним джерелом інфляції служить зростання грошової маси, а нульова інфляція слугує безумовною і визначальною метою економічної політики. Економічна практика свідчить про неправомірність застосування теоретичних схем, у тому числі монетаристських.

Чим відрізняється грошово-кредитна політика М. Фрідмена від кейнсіанської?

Фрідмен серед усіх засобів впливу на економіку демократичного суспільства віддавав перевагу грошово-кредитній політиці, бо вона не призводить до надмірного диктату уряду й не обмежує індивідуальну свободу. Але його погляд на сутність, роль і механізм впливу грошово-кредитної політики відрізняється від кейнсіанської. У монетаризмі Фрідмена можна виділити такі основні моменти.

По-перше, це теорія економічного циклу, згідно з якою серйозні коливання господарської кон'юнктури, що виявляються у зростанні або зниженні номінальної величини ВНП, спричинюються попередніми змінами грошової маси. Фрідмен стверджує, що масштаби Великої депресії 1929- 1933 рр. у США в основному визначила некомпетентна грошова політика, яка не змогла запобігти краху банківської сфери, що призвело до різкого (на 1/3) скорочення маси грошей і падіння цін та обсягу виробництва.

По-друге, монетаристський підхід заперечує втручання держави у функціонування майже всіх елементів і сфер економічної системи, навіть таких, як освіта, суспільний житловий фонд, суспільне медичне обслуговування.

За Фрідменом, державне регулювання грошово-кредитної сфери має успіх тільки тоді, коли держава здатна впливати через центральний банк на масштаби й характер дій підприємницьких і комерційних структур, зокрема комерційних банків. Йдеться про контроль над банківською системою з метою зміцнення ліквідності фінансово-кредитних інститутів, тобто їхньої здатності своєчасно задовольняти вимоги вкладників. При цьому застосовуються різні методи: встановлення облікової (дисконтної) ставки відсотка, яку беруть банки, обліковуючи векселі; проведення операцій на відкритому ринку; встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків тощо.

По-третє, Фрідмен обстоює принцип поступовості у проведенні грошово-кредитної політики, згідно з яким заходи мають здійснюватися повільно, розраховуватися на роки і не реагувати на зміни кон'юнктури. Стабільність руху маси грошей Фрідмен розглядає як одну з найважливіших умов стабільності економіки в цілому. Він пропонує відмовитися від спроб використовувати грошово-кредитні заходи для впливу на реальні змінні (обсяг виробництва, рівень безробіття) у короткостроковому періоді, вважаючи головною метою цієї політики забезпечення контролю за цінами. Досягти цієї мети можна, за Фрідменом, дотримуючись "грошового правила", яке передбачає стабільне і помірне зростання грошової маси у межах 3-5 % на рік незалежно від стану господарства, фази циклу тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші