Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ВІДПОВІДІ

Терміни і поняття.

Тести.

Твердження.

Відповіді на структурно-логічні схеми. Відповіді на кросворди.

Тести

Тести

Твердження

Відповіді на структурно-логічні схеми

Тема 1.

Таблиця 1.1. Відмінності між менеджером та підприємцем

Менеджер:

  • 1. Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах з метою здійснення управлінської діяльності.
  • 2. Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів.
  • 3. Приймає рішення та забезпечує його виконання.
  • 4. Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений в їх нагромадженні.
  • 5. Отримує за роботу заробітну плату.
  • 6. Використовує організаційну структуру управління, що склалася, і має ієрархічну природу.

Підприємець:

  • 1. Започатковує певну справу, відкриває підприємство, є власником, інвестором, засновником тощо, який використовує свої або позичені кошти й інші ресурси.
  • 2. Зорієнтований на пошук нових можливостей.
  • 3. Ризикує, тобто може замінити ідею, що виявилася недовготривалою.
  • 4. Залучає ресурси для досягнення визначенної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг, тощо.
  • 5. Є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди.
  • 6. Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що спираються на неформальні зв'язки.

Таблиця 1.2. Характеристика рівнів управління Характеристика технічного рівня: координують діяльність

операційних виконавців.

Приклади: керівники секторів, груп, майстрів, бригадирів

тощо.

Характеристика управлінського рівня: є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, що були прийняті вищим керівництвом організації.

Приклади: менеджери-керівники виробничих і функціональних підрозділів організації.

Характеристика інституційного рівня: формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загально-корпоративна стратегія та основні завдання щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямів досліджень і розробок тощо.

Приклади: невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.

Тема 2

Схема 2.1. Концепція й принципи наукового управління Ф. Тейлора

  • 1) аналіз робочої ситуації:
    • — загальне завдання (33);
    • — робітники (виконавці) (Р);
    • — менеджер (М);
  • 2) аналіз змісту загального завдання:
    • — розподіл загального завдання на окремі завдання (31, 32, 33);
    • — визначення вмінь та якостей, потрібних для їх виконання (В1,В2, ВЗ);
    • — визначення необхідної кількості робітників (виконавців) (Р1, Р2, РЗ);
  • 3) підбір робітників для виконання окремих завдань (31-Р1, 32-Р2, 33-РЗ);
  • 4) продовження управління: встановлення взаємозв'язків, координація та планування діяльності всієї робочої групи (М-Р1-31, М-Р2-32, М-РЗ-33).

Принципи наукового управління за Ф. Тейлором:

  • 1) розробка оптимальних методів виконання роботи на прикладі наукового вивчення витрат часу, рухів, зусиль тощо;
  • 2) чітке дотримання розроблених стандартів;
  • 3) підбір, навчання й розташування робітників на такі робочі місця, де вони будуть найкориснішими;
  • 4) оплата за результатами праці (більші результати — більша оплата);
  • 5) необхідність спеціалізації управлінської праці;
  • 6) підтримування дружніх стосунків між робітниками та менеджерами.

Тема З

Схема 3.1. Етапи раціонального вирішенії!! проблем

Формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішення; оцінювання альтернатив.

Схема 3.2. Реалізація та оцінювання. Фази, розміщені після прийняття рішення та які стосуються розв'язання проблеми

Реалізація рішення.

Схема 3.3. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення

  • 1. Наказ. Рішення приймає начальник незалежно від інших з використанням інформації, яка в нього є.
  • 2. Консенсус. Групове прийняття рішення з використанням інформації та ідей усіх членів групи.
  • 3. Консультації. Рішення приймає начальник, який використовує думки підлеглих.
  • 5. "Штампування рішень". Рішення приймається найбільш легким та швидким способом — власне "штампується".

Тема 4

Схема 4.1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

Кількісні методи (методи дослідження операцій ) в умовах визначеності — аналітичні методи, в умовах імовірної визначеності — статистичні методи, за двох будь-яких умов — методи математичного програмування; в умовах невизначеності — теорстико-ігрові методи: методи теорії статистичних рішень, методи теорії ігор; Якісні методи.

Тема 5

Таблиця 5.1. Опис цілей організації

  • 1. Обсяг прибутку, дохід на інвестований капітал, обсяг виплати дивідендів за акцією, відношення прибутку до обсягу продажу, частка коштів, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків і розрахунків з учасниками.
  • 2. Частка ринку (частка підприємства в галузі або певному виді діяльності), обсяг реалізації в грошовому або натуральному вираженні, галузева ніша.
  • 3. Економічний ефект, фінансовий результат або співвідношення між отриманим результатом і сукупними витратами.
  • 4. Обсяги виробництва та продажу за окремими видами і найменуваннями продукції.
  • 5. Структура капіталу, його поділ на власний, залучений (перманентний); характеристики використання коштів; аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань.
  • 6. Вартість основних фондів, фондовіддача та фондомісткість, амортизація, постійні витрати на одиницю продукції.
  • 7. Співвідношення витрат на проведення досліджень, розробок і нововведень до корисного ефекту від їх упровадження, технологічний рівень, ступінь моральної застарілості продукції.
  • 8. Створення, виділення чи ліквідація спеціалізованих структурних підрозділів, злиття, продаж або купівля, освоєння нових видів діяльності, введення допоміжних виробництв.
  • 9. Продуктивність праці, чисельність та якість працівників основного та допоміжного виробництв, адміністрації (управлінців).
  • 10. Екологічна безпека, ресурсозбереження, безвідходне виробництво чи утилізація залишків, соціальна сфера, пільги для працівників, пенсійне та медичне забезпечення, філантропічна діяльність, розвиток сфери послуг і побутового обслуговування.

Схема 5.1. Елементи стратегії

Продукція. Ринки. Структурні зміни.

Схема 5.2. Процес стратегічного планування

Управлінське дослідження сильних і слабких аспектів діяльності. Вибір стратегії.

Таблиця 5.2. Аналіз стратегії за Г. Міпцбергом

Планова модель: Стратегія розглядається як процес планування, результат якого стандартизовано. Процес планування дає можливість розробляти досконалі стратегії.

Модель підприємницького типу: Стратегія визначається інтуїтивно, залежно від задуму підприємця. Для успішної реалізації моделі підприємець постійно зважає на чинники, що потребують корегування стратегії.

Модель навчання на досвіді: Стратегія видозмінюється, в міру розвитку вона уточнюється й конкретизується.

Тема 6

Таблиця 6.1. Основні фази організаційного процесу

  • 1. а) визначення завдань організації;
  • 2. б) визначення складу виконавців;
  • 3. а) делегування повноважень та обов'язків.

Таблиця 6.2. Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління Переваги:

  • 1. Єдність і чіткість розпорядництва.
  • 2. Узгодженість дій виконавців.
  • 3. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.
  • 4. Оперативність у прийнятті рішень.
  • 5. Отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.
  • 6. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності підрозділу.

Недоліки:

  • 1. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.
  • 2. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління.
  • 3. Невідповідність до вимог сучасного виробництва, які зростають.

Таблиця 6.3. Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління Переваги:

  • 2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом шляхом передачі низки функцій спеціалізованим ланкам.
  • 3. Створення можливо стейцентралізованого контролюстра-тегічних результатів.
  • 4. Відповідність структури до стратегії.
  • 5. Підвищення ефективності управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.
  • 6. Легке реагування на потреби практики створення нових функціональних служб.

Недоліки:

2. Брак взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень фірми.

Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу шляхом подвійного підпорядкування.

Порушення принципу єдиноначальності.

Виникнення проблеми функціональної координації, можливість міжфункціонального суперництва.

Формування вузької позиції менеджменту та вироблення незначних, часткових рішень.

Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління.

Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організацій функціональними спеціалістами.

"Функціональна короткозорість", що часто буває проти дійового підприємництва, пристосування до змін.

Таблиця 6.4. Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Переваги:

  • 2. Чітка система підзвітності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки).
  • 3. Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попиту.
  • 4. Поліпшення координації робіт.

б. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня. Недоліки:

  • 2. Збільшення витрат на утримання персоналу.
  • 3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації.
  • 4. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигід стратегічного поєднання. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси й увагу корпорації.

Тема 7

Схема 7.1. Модель мотивації через потреби

Спонукання. Дія.

Схема 7.2. Схематична модель теорії К. Альдерфера Відносини.

Схема 7.3. Класифікація теорій мотивації

Змістові теорії: теорія потреб М. Туган-Барановського; ієрархія потреб А. Маслоу; теорія потреб Д. Мак-Клелланда; двофакторна теорія Ф. Герцберга; теорія ЖВЗ Альдерфера; теорії "X" та "У" Д. Мак-Грегора; теорія "2" У. Оучі.

Процесійні теорії: теорія очікувань В. Врума; теорія справедливості С. Адамса; комплексна процесійна теорія Л. Портера та Б. Лоулера; теорія результативної валентності Дж. Аткінсона; теорія партисипативного управління; теорія матеріального стимулювання праці.

Схема 7.4. Модель мотивації за теорією очікування

Сподівання на цінності винагороди — валентність.

Схема 7.5. Схематична модель комплексної теорії Л. Пор* тера та Е. Лоулера

Задоволення.

Схема 7.6. Класифікація факторів, що визначають системи матеріальних стимулів праці

Соціально психологічні: структура заробітної плати різних груп працівників.

Економічні: розміри заробітної плати працівників.

Організаційні: форми і системи заробітної плати.

Тема 8

Схема 8.1. Взаємозв'язки між попереднім, поточним та заключним контролем Результати.

Тема 9

Схема 9.1. Модель управління Ключові аспекти управління:

  • 6) соціальна й екологічна компетенція та відповідальність. Функціональні типи управління:
  • 4) фінанси;
  • 5) маркетинг і збут. Процес управління:
  • 8) підготовка персоналу;
  • 9) контроль.

Схема 9.2. Модель впливу керівника на підлеглого Цінність наслідків поведінки підлеглого Таблиця 9.1. Теорії "X99 та " Y" Мак-Грегора

  • 1. Праця — природний процес. За сприятливих умов людина прагне до більшої відповідальності. Якщо людина підтримує організаційні цілі, то вона активно використовує самоуправління та самоконтроль. У людей розвинуті потреби вищих рівнів. Здатність до творчого розв'язання проблем можлива досить часто, тому потенційні можливості й інтелект опосередкованого виконавця використовується неповністю.
  • 2. а) заохочення визначення цілей підлеглими відповідно до цілей організації; б) високий ступінь децентралізації повноважень; в) орієнтація на потреби вищих рівнів; г) самоконтроль підлеглих у процесі роботи та контроль керівника після її завершення; д) керівник діє як зразкова ланка в інформаційному обміні; е) активна участь підлеглих у процесі розробки та прийнятті рішень.
  • 3. Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення.

Схема 9.3. Лайкертова типологія стилів лідерства Система 2: прихильно-авторитарна. Система 4: заснована на участі.

Таблиця 9.2. Основні відмінності формальних і неформальних груп

Формальні групи:

  • — ефективність, прибуток;
  • — планується організацією;
  • — формальні канали;
  • — призначається організацією;
  • — встановлюються на основі виробничих завдань;
  • — грошові винагороди, влада;
  • — спирається на покарання, грошові винагороди. Неформальні групи:
  • — задоволення соціальних потреб і потреб у безпеці;
  • — створюється спонтанно;
  • — формальні та неформальні канали;
  • — виходець із групи;
  • — розвиваються спонтанно;
  • — персональний вплив;
  • — діють громадські санкції.

Тема 10

Схема 10.1. Графічна модель комунікаційного процесу Відправник використовує канал для доставки повідомлення одержувачу.

Схема 10.2. Усна, письмова та невербальна комунікації

Переваги безпосереднього спілкування:

  • — швидкість комунікації;
  • — якісний зворотний зв'язок;
  • — простота комунікації.

Недоліки безпосереднього спілкування:

  • — недостатня точність;
  • — часткове забування почутої інформації;
  • — викривлення повідомлення під час передавання третій особі.

Переваги письмових комунікацій:

  • — добре збереження інформації;
  • — багаторазове використання;
  • — ґрунтовність підготовки. Недоліки письмових комунікацій:
  • — великі витрати часу;
  • — не гарантує зворотного зв'язку.

Форми невербальних комунікацій:

  • 1) мова рухів тіла — жести, вирази обличчя, пози, інші реакції, що передають почуття гніву, агресивності, печалі, радості, задоволення тощо;
  • 2) інтонації, тобто підвищення або пониження тону при висловленні, яке виражає ставлення певної особи до предмета висловлювання.
  • 3) символіка — умовність, яку приписують будь-чому в діяльності менеджера або організації в цілому (розміри і місце знаходження офісу, розташування меблів тощо).

Тема 11

Схема 11.1. Базові елементи організації як системи Трансформаційний процес. Зовнішнє середовище. Схема 11.2. Модель взаємозв'язку видів ефективності та факторів, що впливають на їх рівень Фактори індивідуальної ефективності:

  • — здібності;
  • — вміння;
  • — знання;
  • — стосунки;
  • — мотивація;
  • — стрес.

Фактори групової ефективності:

  • — взаємозв'язок;
  • — лідерство;
  • — структура;
  • — статус;
  • — ролі;
  • — норми.

Фактори організаційної ефективності:

  • — зовнішні умови;
  • — технологія;
  • — вибір стратегії;
  • — структура;
  • — процеси;
  • — культура.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>